Книга Чотири сезони

Вже мабуть всі знайомі із історією Шоушенку, історія популярна і дуже зайнята.
Але як щодо менш популярних історій, таких як "Тіло" і "Метод дихання"? Що ви знаєте про них?


"Тіло"– розповідає нам про чотирьох друзів, які вирішили пройти далеку дорогу для того, щоб подивитись на труп. І всю повість Кінг нам повідує про те, якою важка була ця дорога для підлітків, скільки пережили діти, їхні думки, переживання. Автор з точністю описав всі їх емоції, маленькі радості, страх, відразу від мерзенних картин.
Ця повість нагадала мені іншу історію "Дівчина, яка любила Тома Гордона", де передує боротьба дитячої свідомості і жорстокої природи, яка не знає жалю до кожного, хто не вміє співіснувати з нею.
Повість мені сподобалась, моментами було дуже цікаво, але в загальному, на жаль, – не зачепило. Можливо через те, що схожа історія вже була прочитана і викладала набагато більше емоцій.

Зовсім інші почуття викликала повість "Метод дихання". Вона достатньо коротка, буквально десять сторінок, але я впевнена, що пам'ятатиму її не один рік. Кожне слово про сюжет буде спойлером, але думаю, вам варто витратити кілька хвилин на це оповідання. Тепер це точно мій фаворит.

Оцінки будуть кардинально різні:
"Тіло" –8/10
"Метод дихання" –10/10

Я думаю всі чули про Стівена Кінга й до того ж знають, яке прізвище йому дали - "Король жахів". Й це прізвисько 100% вірне, але Кінг пише не тільки жахи. В нього безліч оповідань глибоких, філософських, тих що змушують замислитися, аналізувати, переоцінювати пріоритети. Є історії, які змушують всміхатися й радіти за їхніх героїв, як за себе. Одне з таких оповідань увійшло в дану збірку - "Рита Гейворт і втеча з Шоушенку". Багато писати про цю повість не буду, бо немає сенсу. Якщо не читали, то однозначно бачили фільм. Але це саме така історія, в якій радієш та переживаєш за головного героя. І це той рідкісний випадок, коли Кінг зробив щасливий фінал.

Також в збірку увійшли:

* "Здібний учень". Моторошна історія про хлопця, що поліз у лігво звіря, недооцінивши його силу й тим самим перетворив своє життя на жах. Але ж буває й так, що жертва теж не проста, жертва, що ховає свого власного кровожерного звіра. Протистояння двох титанів чи двох божевільних, обирайте як вам більше до вподоби. Мені до речі ця історія не дуже сподобалась. Занадто негативна, без жодного позитивного персонажу. Важко таке читати.

* "Тіло". Історія про друзів дитинства, що вирішили зробити похід, фінальна нагорода якого... тіло. Історія про божевільну дружбу, що буває лише в дитинстві. Мені постійно уявлялося, що автор за основу взяв власні спогади, ну якщо тільки не брати до уваги тіло. Те як він описує цю шаленість викликало посмішку, шкода що кінцівка не така вже й радісна.

* "Метод дихання". Оповідання про таємничий клуб, в якому чоловіки п'ють бренді, читають, грають в більярд і розповідають історії. Історії різні - страшні, кумедні, сумні й правдиві. Метод дихання саме одна з історій, яку розповідає лікар-акушер, про чудову молоду жінку й про її незламну силу.

Ця історія мене ні чому не навчила, але точно зацікавила. А ще підтвердила те, про що я завжди говорила :"хороші учні і успішні люди– не завжди хороші ЛЮДИ".

Батьки не помічають дитячих інтересів, реальних інтересів, доки це не виллється у щось насправді вагоме. Помилково думають, що успішні учні не здатні на погані вчинки і в таких дітей не буває поганих захоплень. Чому ви впевнені, що відмінник неодмінно допомагатиме? Чому ви впевнені, що його таємним бажанням не є вбивство або що?
Статистика показує, що найжорстокішими злочинцями завжди були інтелектуали. І подумайте зараз, проведіть аналогію : здібний учень чи майстерний злочинець, хто насправді перед вами?

9/10

Збірка з чотирьох повістей і одна з них - це геніальна (1) "Втеча з Шоушенку". Улюблений моторошний Кінг, обожнюю ці книги.
Недарма фільм знаходиться на першому місці в списку кінофільмів. Фільм геніальний, а повість просто чудова.
Що робити, коли людину засудили на довічне ув'язнення? А якщо цей засуджений - невинний? Енді Дюфрейн - головний герой, який нікого не вбивав...але що робити далі?
Якщо не читали книгу і за якихось причин ще не дивились геніальний фільм, варто надолужувати.
Багато писати про першу повість збірки не буду, просто прочитайте.
(2) "Здібний учень" - про хлопця з дуже маніакальними вподобаннями щодо нацистів і їх знущань та старого дідуганя, який ховається від всіх і боїться викриття. Вони наче паразитують над один одним і з кожним днем втягуються і не можуть жити нормально. Чесно кажучи вразила так само, як і Шоушенк.
(3) "Тіло" - про квартет підлітків-хлопців, які подалися назустріч пригодам і мають свої певні таємниці. Але дана пригода має часом дуже смертельні наслідки і їх маленька пригода переростає у неймовірну страшну історію.
(4) "Метод дихання" - також дуже вразила своєю наповненістю, людяністю і моторошністю водночас. Про незламний дух, доброту, приреченість, силу волі і прагнення життя.
Взагалі, збірка відрізняється від раніше прочитаних книг Кінга. Повісті не такі моторошні, трагічні і сповнені страху й переживань. Але в кожній повісті є нотки невловимого страху, пригнічення і моторошності.

Стивен Кинг, мастер ужасов, это такой писатель, который очень плодовитый в разнообразных жанрах и направлениях. Однако, Кинг это такой автор, который берет количеством, а не качеством, поэтому книги, в которых он растекается оказываются, чаще всего, плохими, но вот его маленькие произведения чаще всего наоборот прикольные.
"Четыре сезона" это сборник повестей. Мои любимые Тело и Шоушенк, но остальные повести тоже неплохие.
Каждая повесть рассказывает про жестокость мира вокруг, про попытки простых людей существовать в этом мире и про нечто невероятное, что выше понимания.