Сюжет об’єднує чотири різні історії, зосереджені не на жахах, а на людських долях, внутрішніх зламах і повільних змінах, які визначають життя героїв у переломні моменти. Події розгортаються спокійно і послідовно - через буденні ситуації, спогади і вчинки, що поступово набувають глибшого сенсу. Атмосфера стримана і зосереджена, без надмірної напруги, з акцентом на характері і моральному виборі персонажів. Для мене ця збірка цінна саме своєю людяністю і емоційною точністю - кожна історія працює по-своєму, але разом вони створюють цілісне відчуття зрілості, тихої сили і уважного погляду на природу людини.

«Чотири сезони» — це не просто чотири історії, а чотири відтінки людської душі, освітлені різним світлом часу. Тут Кінг відкидає жах як трюк і залишає лише правду — оголену, живу, болючу. Кожна новела — як пора року: весняна надія, літня воля, осіння сповідь і зимова тиша. У цих історіях немає монстрів, крім тих, що дихають усередині нас. Але саме тому вони страшніші й ніжніші водночас. Ця книга — нагадування, що навіть серед мороку Кінг уміє писати про світло, яке не гасне, поки людина здатна розповісти свою історію.

Колись знайти помилку в книжці було нереально. А тут їх вистачає. От наприклад, в другому оповіданні головного героя звуть Тодд і тому замість кожного слова "тоді" написано "тодді". Жах.