Чорне і сріблясте
Паперова книга | Код товару 689557
Yakaboo 4.8/5
Автор
Паоло Джордано
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2014
Перекладач
Андрій Маслюх
Кількість сторінок
128

Усе про книжку Чорне і сріблясте

Завдяки цій книжці надзвичайно проникливого і спостережливого молодого письменника можна ще раз переконатися, наскільки пов’язані, ба навіть тісно переплетені між собою життя і смерть, наскільки сильні взаємні впливи існують між ними. З іншого боку, це дуже реалістична розповідь про сім’ю і стосунки між її членами. Як і в першому своєму романі, Паоло Джордано знову говорить про самотність - куди ж без неї! - і про те, як люди намагаються її долати. Попри невеликий обсяг, цей майстерно написаний, бездоганний стилістично і дещо елегійний роман не раз спливатиме потім у пам’яті, спонукаючи до роздумів і залишаючи дивний гірко-солодкий післясмак.

Характеристики
Автор
Паоло Джордано
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2014
Перекладач
Андрій Маслюх
Кількість сторінок
128
Рецензії
  •  
    Епілог, закладений в пролозі
    Ми ніколи не задумуємось над тим, що всі, кого ми знаємо – лише гості у нашому житті. Хтось приходить непомітно, хтось – вривається, наче ураган. Гостюють по-різному: можуть затриматися на кілька днів, а іноді живуть поруч роками. А потім йдуть – хтось зникає тихо, наче його ніколи й не було, а дехто залишає по собі якусь непомітну меланхолійну тугу, бо оте місце, на якому ми звикли його завжди бачити, тепер зяє пусткою, наче відкрита рана у нашому серці. І тільки втративши таку людину ми розуміємо, як міцно сплітались наші життя.
    У італійського письменника Паоло Джордано такою людиною була пані А. І він, ніби про щось шкодуючи по її смерті, ніби намагаючись закрити оту діру в своєму серці пише книгу «Чорне і сріблясте», таку щиру у своїй біографічності, що ти сам проникаєшся якось незрозумілою тугою за старенькою впертою жінкою. Кілька років на ста двадцяти сторінках. Фрагменти життя, буденність, якої ми не помічаємо, і яка, проте, залишає у пам’яті найяскравіші спогади. Попри те, що пані А. – серце повісті, вона водночас існує лише як тло, на якому змальоване життя самого автора. Вона ніби світловідбивач для сімейного фото, на якому можна розгледіти все те, що ми воліємо приховати.
    «Чорне і сріблясте» - меланхолійна елегія про життя та смерть, про кохання і розчарування, про сім’ю, самотність, дорослішання та старіння, врешті – про жінку, яка «належала до того різновиду витких рослин, яким досить ухопитися бодай за крихітний п’ятачок ґрунту – і незабаром вони вже обплітають цілий фасад».

    Щодо самого видання, то тут «Видавництво Старого Лева» знову порадувало мене і якістю перекладу (текст переклав Андрій Маслюх) і обкладинкою, яка по-справжньому розкривається читачеві лише тоді, коли береш книгу до рук.
    Загалом роман раджу до прочитання тим, хто навіть у буденності життя встигає розгледіти сюжет, вартий цілої книги.
  •  
    Життя поруч, а не разом... Ніхто ні в кому не розчиняється...
    «Чорне і сріблясте» - другий роман молодого письменника. Безперечно, «Самотність простих чисел» - роман, що «затягує» своєю сірістю. Що наступний твір автора буде подібним – не було сумніву. На зустрічі в рамках Львівського Форуму видавництв 2017 року Паоло Джордано говорив про те, що книги читають ті, хто не почувається щасливим. Бо щасливі не мають часу на читання, вони надто зайняті своєю радістю. А незадоволені чимось у житті починають шукати вирішення проблем і відповідей на запитання навколо і дуже часто поради знаходять у книжках. Тому він пише про таких і для таких. Чудовий переклад Андрія Маслюха, цікаві мовні звороти («знову за рибу гроші», «утримати на припоні тривогу») та ідеальна стилістика роблять читання легким та швидким. Хоча той «гіркуватий післясмак», про який попереджають в анотації, тримається ще довго, однак глибокі думки одруженого чоловіка повертають до бажання радіти життю і цінувати свою сім’ю. Образи Нори, Анни, художника-карлика, власне оповідача постають яскравими та справжніми. І птах з жовто-блакитним оперенням... він теж має тут значення, недарма зображений на палітурці...
Купити - Чорне і сріблясте
Чорне і сріблясте
40 грн
Є в наявності
 

Рецензії Чорне і сріблясте

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Епілог, закладений в пролозі
    Ми ніколи не задумуємось над тим, що всі, кого ми знаємо – лише гості у нашому житті. Хтось приходить непомітно, хтось – вривається, наче ураган. Гостюють по-різному: можуть затриматися на кілька днів, а іноді живуть поруч роками. А потім йдуть – хтось зникає тихо, наче його ніколи й не було, а дехто залишає по собі якусь непомітну меланхолійну тугу, бо оте місце, на якому ми звикли його завжди бачити, тепер зяє пусткою, наче відкрита рана у нашому серці. І тільки втративши таку людину ми розуміємо, як міцно сплітались наші життя.
    У італійського письменника Паоло Джордано такою людиною була пані А. І він, ніби про щось шкодуючи по її смерті, ніби намагаючись закрити оту діру в своєму серці пише книгу «Чорне і сріблясте», таку щиру у своїй біографічності, що ти сам проникаєшся якось незрозумілою тугою за старенькою впертою жінкою. Кілька років на ста двадцяти сторінках. Фрагменти життя, буденність, якої ми не помічаємо, і яка, проте, залишає у пам’яті найяскравіші спогади. Попри те, що пані А. – серце повісті, вона водночас існує лише як тло, на якому змальоване життя самого автора. Вона ніби світловідбивач для сімейного фото, на якому можна розгледіти все те, що ми воліємо приховати.
    «Чорне і сріблясте» - меланхолійна елегія про життя та смерть, про кохання і розчарування, про сім’ю, самотність, дорослішання та старіння, врешті – про жінку, яка «належала до того різновиду витких рослин, яким досить ухопитися бодай за крихітний п’ятачок ґрунту – і незабаром вони вже обплітають цілий фасад».

    Щодо самого видання, то тут «Видавництво Старого Лева» знову порадувало мене і якістю перекладу (текст переклав Андрій Маслюх) і обкладинкою, яка по-справжньому розкривається читачеві лише тоді, коли береш книгу до рук.
    Загалом роман раджу до прочитання тим, хто навіть у буденності життя встигає розгледіти сюжет, вартий цілої книги.
  •  
    Життя поруч, а не разом... Ніхто ні в кому не розчиняється...
    «Чорне і сріблясте» - другий роман молодого письменника. Безперечно, «Самотність простих чисел» - роман, що «затягує» своєю сірістю. Що наступний твір автора буде подібним – не було сумніву. На зустрічі в рамках Львівського Форуму видавництв 2017 року Паоло Джордано говорив про те, що книги читають ті, хто не почувається щасливим. Бо щасливі не мають часу на читання, вони надто зайняті своєю радістю. А незадоволені чимось у житті починають шукати вирішення проблем і відповідей на запитання навколо і дуже часто поради знаходять у книжках. Тому він пише про таких і для таких. Чудовий переклад Андрія Маслюха, цікаві мовні звороти («знову за рибу гроші», «утримати на припоні тривогу») та ідеальна стилістика роблять читання легким та швидким. Хоча той «гіркуватий післясмак», про який попереджають в анотації, тримається ще довго, однак глибокі думки одруженого чоловіка повертають до бажання радіти життю і цінувати свою сім’ю. Образи Нори, Анни, художника-карлика, власне оповідача постають яскравими та справжніми. І птах з жовто-блакитним оперенням... він теж має тут значення, недарма зображений на палітурці...
  •  
    ,,Чорне і сріблясте"
    Молодий італійський письменник Паоло Джордано відомий українському читачу, перш за все, завдяки чудовим перекладам двох його книжок Андрієм Маслюхом (,,Видавництво Старого Лева"). Моє знайомство з його літературним доробком розпочалося із роману ,,Чорне і сріблясте", якому передував вихід ,,Самотність простих чисел". Мій вибір базувався виключно через обкладинку, на якій красується загадкова чи то пташка, чи то квітка. Сподобався переклад. На мою думку, дуже вдалий і навіть поетичний. Хоча речення не рясніють багатими описами, численними мовними зворотами й на перший погляд видаються ніби обрубаними, вони несуть неабияке емоційне, смислове та символічне навантаження. Окремо зупинюсь на відчуттях, які виникають при читанні: якщо переживання героїв резонують з нашими, то ще довго після перегортання останньої сторінки, вони слугують поживою для неминучих численних роздумів. І, як зазначено в анотації до роману, після прочитання і справді залишається гіркувато-солодкий післясмак. Попри те, що лейтмотивом ,,Чорного і сріблястого" є тема самотності, кінцівка таки спонукає до оптимізму і є досить світлою.

    Однією з важливих тем є тема смерті, спричиненої невиліковною хворобою, діагноз якої звучить як вирок та перед якою усі рівні, будь то Раїса Горбачова, Стів Джобс чи одна з героїнь - пані А. Анна була нянею та домогосподаркою в молодій італійській сім'ї, а також була своєрідним ,,клеєм" між чоловіком та жінкою. У подружжі, де обоє настільки відрізняються між собою, що їх можна прирівняти до двох різних кольорів - чорного і сріблястого?

    А як же кольорова квітка-пташка, запитаєте Ви? Це - уособлення смерті, творче бачення одного з героїв, художника-карлика, з яким приятелювала Анна. Ось так!
  •  
    Про взаємність
    Книга Джордано Паоло «Чорне і сріблясте» - дуже сильна та моторошна історія. Ця книга одна з найсильніших робіт автора, яка чіпляє за живе. Читач переживає кожну подію, кожне речення роману, буквально вливаючись у сюжет. Перед нами сім’я в якій працює жінка, яка спочатку працювала як доглядальниця вагітної жінки, згодом як няня, але з перших сторінок стає зрозуміло, що її не стало. За її життя вона слугувала своєрідним буфером-стіною між чоловіком та дружиною. Коли вона була поряд, вони по-іншому поводилися та краще розуміли одне одного. У книзі йдеться про те, як переживала дитина втрату, як їй допомагала няня, і як страшно втрачати свого чоловіка. Прикро, але він помер у ранньому віці від онкологічного захворювання, спричинивши безмежну біль своїй родині. Роман про взаєморозуміння, про те як потрібно переносити травми і як жити далі після серйозних втрат. Книга написана дуже живо та емоційно. ЇЇ важко читати, вона бентежить і навіює нереально негативні думки та переживання. Книга має цікаве оформлення, папір цупкий, кремового кольору, переклад чудовий.
  •  
    Особлива історія про стосунки
    Це вже друга книга всесвітньовідомого автора Паоло Джордано, яка теж присвячена стосункам. Цього разу це стосунки всередині сім'ї. Все починається здавалось би нормально: звичайна сім'я, досить забезпечена, щоб утримувати няню, яка потім стає незамінним помічником, досить стабільні відносини без емоційних качель. Але не все так просто, як здається на перший погляд.

    Третя людина в сім'ї - як наприклад, няня, кухарка чи прибиральниця - стають її невід'ємною частиною, адже приймають участь у взаємодії між усіма членами родини і теж впливають на неї.

    Це книга про хворобу і смерть. Про втрату рідної людини (навіть, якщо ця спорідненість не кровна, а ситуативна). Така втрата дуже сильно впливає на стосунки і викриває те, що було заховано десь в глибині душі, але існувало і поступово починає виходити на світло. Про те, що не всі однаково реагують на страждання, біль і втрату. Але всім болить. Просто по-різному. І не варто очікувати однакових реакцій. Але для непідготовленої людини це може стати несподіванкою, і вона може взагалі засумніватись, чи знає вона насправді, з ким живе.
  •  
    Маленька атмосферна книжка
    Я не фанат маленьких книг. Для мене- що більше сторінок, тим краще. Гарною та цікавою вважаю книжку сторінок десь під 1000, щоб і з героями познайомитися, пройти весь їхній шлях, усі життєві перипетії; і тоді здається, що героїв знаєш давно - плакати і сміятися з ними, як друге дихання.
    Утім бувають винятки. "Чорне і сріблясте" - дуже маленька й дуже цікава книжка. Атмосферна. Незвична у своєму роді. Не розповідаючи про щось конкретне вона розповідає одразу про все.
    Дуже сподобалася розповідь про райську пташку. Незважаючи на те, що я згодна з психотерапевтом головного героя й вважаю, що "всі історії про рак однакові", тепер побачила, як це звучить збоку. Я не дуже люблю історії про рак, власне, бо вони мені всі здаються однаковими :) і мені трохи складно пробуджувати ті самі почуття в однакових ситуаціях, я до них абстрагуюсь.
    Тим не менш було цікаво читати про панні А. або Бабетту, хоча не можу сказати, що її рак зачепив мене глибоко, я скоріше читала з професійної точки зору - гостро, холодно, не розмінюючись на емоції.
    Реально крутим було завершення, не можу уявити більш ідеального завершення, воно поставило таку смачну крапку, що ні підсвідомість, ні рука, ні голос, ні думки не візьмуться додумувати продовження, а це рідкість для маленьких тоненьких книжок, які зазвичай викликають враження незавершених або залишених на якомусь місці через договірну кількість символів у книжці. Я думаю, ця книжка припаде до вподоби багатьом, деяким через розмір, деяким через відгуки й хвальбу, деяким тому, що вони читають усе, і кожен знайде в цій книзі щось цікаве або принаймні не відчує, що витратив час дарма.
    Ця маленька книжка не схожа на ті тоненькі книжки, які після одного разу прочитання забуваються і більше ніколи не приходять на думку. Ця книжка захоплює, і можливо, саме тому, що вона така маленька, вона ідеально знаходить місце у серці читача.
  •  
    Книга, несхожа на інші
    «Чорне і сріблясте» - це друга книга італійського письменника Паоло Джордано, яку я прочитала. Його дебютний роман «Самотність простих чисел» сподобався мені настільки, що я одразу ж придбала і другу книгу. З неї я зрозуміла, що самотність серед людей – це провідна тема творчості цього автора, і йому вдається описувати її так, як жодному іншому літераторові. Вже з другою його книгою у мене стається так, що під час читання особливих емоцій не виникає, зате остання сторінка перевертає все настільки, що про те, що прочитала, хочеться думати ще дуже довго. Це історія про життя і смерть – більше про книгу і не скажеш, її варто прочитати самому. Тим більше вона компактна, тож читання забере у вас не більше двох-трьох годин. Сподіваюсь, третю книгу Паоло Джордано також перекладуть українською – тоді я стану однією з перших її читачок! Рекомендую «Чорне і сріблясте» насамперед тим, хто шукає роман, не схожий на все, що було прочитане до нього. Одним словом, рекомендую! Ви не пожалкуєте про такий читацький досвід.
  •  
    Щемка книга
    Італійський автор Паоло Джордано має незбагненний талант писати так, що його тексти врізаються глибоко у душу і ще довго не полишають спогадів. Так особисто у мене склалось з першою його книгою «Самотність простих чисел», і точно так само трапилось і з черговим романом, який вийшов з-під його пера «Чорне і сріблясте». Це книга про непрості стосунки всередині родини, про хворобу, про близьких людей, про самотність і про втрати. І головне, що усвідомити, яку глибоку книгу насправді ти от щойно прочитала, можна лише після останніх рядків. Мова у книзі йде про молоду родину. Щойно, після важкої й тривалої хвороби померла їхня помічниця по дому, яка з’явилась у їхніх життях близько десяти років тому, коли мав народитись їхній син і молодому подружжю потрібна була допомога. Після народження хлопчика жінка зосталась у них і стала нянею малюка. Попри те, що вона прожила з ними так багато часу, вона завжди намагалась зберегти свою загадковість. Красива і щемка книга – рекомендую тим, хто небайдужий саме до такого читання.
  •  
    Рекомендую!
    З молодим італійським автором Паоло Джордано я познайомився в минулому році. Власне, не особисто з ним, а з його книгами. І почав я своє знайомство з його нашумілого роману «Самотність простих чисел». Цей його роман мені дуже сподобався, можу навіть сказати, що він мене вразив, тому я вирішив, що цей письменник вартий подальшого знайомства. Наступною його книгою у моїй читацькій практиці був роман «Чорне і сріблясте». Це історія молодої родини, яка щойно втратила няньку свого сина. Власне, ця жінка похилого віку пішла від них дещо раніше – коли дізналася, що в неї онкологічне захворювання. «Чорне і сріблясте» - це рефлексії кожного з членів родини на їхнє минуле. Цінність цієї книги, як не дивно, полягає не в її сюжеті, а у настрої, який вона несе. Джордано вміє писати так, що те, що ти читаєш, просто вивертає душу навиворіт. Читати, зізнаюсь, місцями важко. Кому я рекомендую цю книгу до прочитання? Усім, хто любить хорошу літературу, усім, хто небайдужий до книг, які зачіпають за душу.
  •  
    Чорне і сріблясте
    "Чорне і сріблясте" - це моє знайомство з автором Паоло Джордано. Його стиль викладення історії мені чимось схожий на стиль Ельчіна Сафарлі: просто, щиро і душевно, роздуми про буденне, яке насправді є найважливішим у нашому житті.
    В історії є дві головні теми: перша - це сім"я, друга - рак.
    І, насправді, дуже символічно, що автор переплітає ці дві теми, проводить невидиму паралель між ними. Так, як ракові пухлини руйнують все живе в організмі людини, будь-який подразник може слугувати поширенню метастаз, і ти ніколи не можеш бути певним чи вилікуєшся ти чи ні, так і недосказаність, невміння знайти порозуміння з близькими людьми, а ще і зацикленість на собі руйнує сім"ю. Рак вбиває організм, але є щось таке, що подібно йому руйнує "організм" сім"ї.
    Історія, досить коротенька, гарно оформлена, читається на одному подиху, динамічний розвиток подій, проковтнула за два вечора.
    Мене зачепила. Рекомендую.
    П.С.: Уже читаю наступну книгу Паоло Джордано "Самотність простих чисел", сподіваюся не підведе))).
 
Характеристики Чорне і сріблясте
Автор
Паоло Джордано
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2014
Перекладач
Андрій Маслюх
Кількість сторінок
128
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Permian Serif
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-328-1, 978-88-06-22161-4
Вага
200 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Італії
Література за періодами
Сучасна література