Немає закрученого сюжету, тільки стосунки і почуття. Фантастична книга. Прочитала її до кінця і зрозуміла що вона не така проста як здається, і аби зрозуміти весь задум автора варто повернутися і прочитати ще раз. Але обережно, вона непроста. І хто мав недавно досвід догляду за близькою людиною хворою на рак, краще відкласти, поки спогади не почнуть тьмяніти.

Ми всі крутимося у цьому житті, прагнемо чогось досягти, щось дізнатись, зрозуміти; і під час цієї 'біганини' ми зовсім забуваємо жити і насолоджуватись тим, що ми маємо. Книга розповідає історію однієї сім'ї, яка вирішила найняти доглядальницю для вагітної дружини, але ця жінка літнього віку стала ще однією бабусею для хлопчика: 'Коли народився Емануеле, ми вже були надто пещені, щоб відмовитися від її послуг. З Нориної доглядальниці пані А. перетворилася на няню для нашого сина - так, наче те друге заняття було природним продовженням першого. І хоч до того Бабетта ніколи не піклувалася про новонароджених немовлят, одразу ж з'ясувалося, що вона дуже добре - по суті, набагато краще за нас - знається на тому, що треба робити і чого робити не варто.' (27 ст.) Але хвороба пані А. (Бабетти) все зруйнувала, вона припинила їздити до них, оскільки їй потрібно було лікуватись і відпочивати. Життя, наче, зупинилось і для пані А., і для родини; все почало змінюватись у гіршу сторону: 'Дезертирство пані А. стає помітним у нашій оселі дуже скоро; про нього свідчать численні ознаки занедбаності, а насамперед - Норин письмовий стіл. Стоси паперів, які й раніше здіймалися вгору, ніби якісь середньовічні вежі, тепер уже сягають небезпечної висоти і зрештою один за одним обвалюються, утворюючи суцільну паперову кучугуру.' (32 ст.) Варто зазначити ще одне - ми самі вирішуємо коли і з ким нам бути щасливими: 'Зрештою, ми ж майже ніколи не почуваємося щасливими чи нещасливими через те, що відбувається; щасливими чи нещасливими нас робить 'сік тіла', тобто рідина, яка тече всередині, а в неї вона срібляста, кольору розплавленого срібла - найсвітлішого серед металів, найкращого серед провідників, найбезжальнішого серед відбивачів.' Таким чином говорить чоловік Нори про свою дружину. А чорний колір слугує у цій книзі для позначення хвороби.

Читав багато позитивних відгуків на цю книгу, і тому покладав на неї досить великі сподівання. Велику роль також відіграла якість видання гарна обкладинка, цупкий папір -"Видавництво Старого Лева" як завжди на висоті. Але після прочитання самої історії в мене не виникло якихось сильних емоцій. Розберемо по порядку, з плюсів: так, досить добрий стиль письма. Цікава структура оповіді, в якій нема якоїсь чіткої хронології, це радше спогади головного героя, і ми по троху збираємо цілу картину пазла. Не дивлячись на таку складнувату структуру -твір читається легко. Перший мінусом для мене став один з центральних образів книги -красивий птах, що з'являється перед головною героїнею і віщує їй смерть. В ході сюжету герої часто думками повертаються до неї, але по суті, якщо прибрати цей образ-абсолютно нічого в сюжеті не зміниться. Так, це гарне порівняння, але у важливості сюжету воно займає непропорційно мале місце у порівнянні з обсягом тексту, виділеного на цей образ. Більше схоже на спробу розтягнути оповідання і видати його за роман. Також досить незрозуміла задумка, що на протязі всієї книги не називається ім'я героїні, яка й побачила цього загадкового птаха, її іменують "пані А." ЇЇ ім'я вимовляється лише один раз за всю книгу і є її заключним словом. Особисто я не зрозумів доцільність цього ходу. Як висновок, на мою думку, краще було б скоротити цей твір і зробити з нього просто гарне оповідання.