Перший в Україні історичний роман (він де роман-хроніка). Ну, як можна здогадатись, окрім історичної основи в ньому присутня і художня вигадка. Чесно кажучи, роман не дуже зайшов; і хоч він не є дуже великий, але читався досить довго і, чесно кажучи, не дуже сподобався. Як на мене зараз він не настільки й актуальний, так би мовити, є романи і поактуальніше і поцікавіше (ну це кожному своє). Так я розумію це — українська класика. Але моє відношення до цього роману не змінилось, навіть після прочитання. Це моя думка. Якщо вам цікаво почитати- читайте, так, головне ж це щоб твір зацікавив. Непоганий, але й не те щоб можна порекомендувати. Дві сторони медалі. Неоднозначний твір.

Пантелеймон Куліш описує Україну часів Руїни - занепаду Гетьманщини. Це історія виборів гетьмана - Чорної ради, де підступний і брехливий Брюховецький переконав чернь і низове козацтво голосувати саме за нього, а не за гідного Сомка. В результаті довірливі люди отримали зовсім не обіцяне. Це перший український історичний роман і автору дуже добре вдалося передати атмосферу епохи. Варто приготуватися, що читається не надто легко. Та й взагалі історичні романи рідко легко читаються. В "Чорній раді" вас ще й чекатиме любовний чотирикутник між місцевою красунею Лесею, сином головного героя Петром, Якимом Сомком і козаком-характерником Кирилом Туром. Останній взагалі колоритний персонаж, готовий пожертвувати всім заради козацтва і України хоч і має досить розгульну репутацію. Загалом, це далеко не найгірший твір, обов'язковий до прочитання з української літератури. Досить цікавий, захопливий і корисний, якщо ви збираєтеся складати екзамен з історії, адже описані події досить складного історичного періоду, а в художньому тексті це сприймається легше

Пантелеймон Куліш зміг вмістити в "Чорній раді" велике історичне дослідження передумов подій 1663 року, соціальну проблематику того часу й кохання в одному флаконі. Тому роман багатьом припадає до душі. Багато колоритних героїв - родина Шрамів, ідеальний гетьман Яким Сомко та гетьман, якого хочеться зневажати - Брюховецький. Отож, що ми отримаємо з цього коктейлю? Палкого союзника виборного гетьмана Сомка - Петра Шрама, в якого залишився в живих останній, третій син і для кого, хай би він загинув на благо батьківщини! Нічого не шкода йому. Петра Шраменка - молодого чоловіка, вихованого батьком у козацьких настановах, який зустріне своє кохання та муситиме відмовлятися від нього, бо... гетьману потрібніше! Лесю Черевань - розпанькану дівицю, яка бажала б всидіти на двох стільцях одночасно: і гетьманською дружиною стати (матінці на догоду), і кохання Петра мати. Якима Сомка - красивого чоловіка, воїна, для якого жінка - це щось таке, що чекає вдома і дітей няньчить. Не романтик, не впадає до ніжок - Леся аж образилася. Ну і, звісно, - Івана Брюховецького - маленького, підступного чоловічка, який вміє в правильному місці "крякнути" і знає хто що бажає (і дає бажане). А ще, тут є основна, велика проблема, що й породила "чорну раду" - як козаків годувати, то чернь (селяни/міщани) постачають їжу, зброю, гроші, як життям ризикувати - вперед прості хлопці-козаки, а як гетьмана обирати, то ні, простолюдини, це діло козацької старшини! Тож хіба дивно, в ЩО все вилилось?..