Чоловік на ім'я Уве
Паперова книга | Код товару 867189
Yakaboo 4.9/5
Автор
Фредрік Бакман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2012
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
352

Усе про книжку Чоловік на ім'я Уве

Роман «Чоловік на ім'я Уве» - літературний дебют популярного шведського журналіста, блогера Фредріка Бакмана. Книжка вийшла у 2012 році. На сьогодні продано більше п'яти мільйонів примірників. Роман «Чоловік на ім'я Уве» - смішна, іронічна, зворушлива та мудра історія про людей, які через ті чи інші причини стали непотрібні суспільству. Твір про щоденну мужність жити і бути собою.

Уве - добрий буркотун, якого неодноразово випробовувала доля. Вийшовши на пенсію, втративши кохану дружину, він змушений наново відшукувати сенс буття. Та чи хоче цього Уве? Яким би сумним не був його вибір, на чоловіка чекає ще багато любові, дружби і пригод.

У Швеції книжку було екранізовано, фільм за романом Бакмана входить до списку найпопулярніших стрічок країни всіх часів. Роман став бестселером за версією New York Times, отримавши схвальні відгуки як літературних оглядачів, так і читачів.

Відгуки про книжку

«Чарівний дебют. Ви будете сміятися та плакати, відчуєте нову симпатію до людей, що знаходяться поруч. А ще ви захочете переїхати до Скандинавії, де все стає справжнім».
People

«Якби була нагорода за найчарівнішу книжку року, перший романом шведським блогера неодмінно її б здобув».
Publishers Weekly

«Простий, але сердечний роман, який підкорив безліч людей».
Independent

«Душевний, веселий, динамічний і піднесений дебютний роман, який розповідає історію любові та спільноти, що залишає у душі радість».
BBC

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Фредрік Бакман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2012
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
352
Рецензії
  •  
    Неймовірний роман про життя та всю її яскравість... 88% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Чоловік на ім'я Уве" -- це дебютний роман найпопулярнішого шведського письменника Фредеріка Бакмана. І це просто розкішний дебют!
    "Чоловік на ім'я Уве" -- це саме та книга, яка змусить вас плакати й сміятися одночасно!

    Бакман розповідає нам про старого соціопата та страшного зануду, який просто-на-просто не переносить все, що відбувається у цілому світі. То його сусіди занадто незграбні та недолугі, то сучасна техніка та машини -- казна-що, загалом Уве вважає, що усі та все прагнуть ускладнити йому життя. Однак, згодом в Уве з'являються нові сусіди: кумедна вагітна чужоземка, Довготелесий (так його прозвав Уве), її чоловік, та двоє дівчаток. І з того дня, думки Уве про самогубство почали рідшати, адже життя досить підступна, але водночас дивовижна штука!

    Знаєте, після прочитання "Бабуні" та "Уве" одразу помітний легкий стиль автора. Якже я люблю, коли Бакман створює таких цікавих головних героїв, і як же круто він розкриває їхні особистості!
    От, для прикладу, взяти Уве -- старий злий буркотун, за маскою якого ховається добрий чоловік із зворушливою життєвою історією...
    А скільки тут класного скандинавського гумору!). Любителі хорошого сарказму, вам сюди!).
  •  
    Сміх крізь сльози 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Перші 50 сторінок здається, що читаєш нудотну історію з життя старого діда (хоч він насправді й не дуже старий, всього 59 років). Про те, як він обходить свій житловий квартал, слідкує за порядком навколо, виконує всі свої рутинні, щоденні справи, має «ціль» в житті…Ціль в лапках, бо то не зовсім звичайна ціль. Я майже заснула від такого читання. Не розуміла, чому всі так нахвалюють цього Уве.

    Та потім, ніби блискавка в мене вдарила! Пішли іронічні жарти, смішні моменти. Не можу спинитися читати! З’явилася інтрига, захопила історія. А коли почалися перші сльози, я ледь стримувала себе! Але викликані вони не через жалість, бо описана ж весела ситуація поряд! А воно все рівно, б’є прямо в серце, зачіпає за живе. Останні сторінки стали особливо мокрі від мої сліз. Ставлю книзі найвищу оцінку і сміливо вважаю найкращою своєю прочитаною книгою за 2018 рік!

    Вклоняюся Бакману за таке шикарне поєднання радості і суму. Воно настільки яскраво виражене і тонко підкреслене, що неможливо не закохатися в книгу і самого Уве!

    Ідеальна книга для легкого читання на природі, на відпочинку. Підійде для тих, хто любить чуттєві, добрі історії про кохання, дружбу, хто шаленіє від іронічні жарти, прихильний до старих буркотунів, і в захваті від котиків))

Купити - Чоловік на ім'я Уве
Чоловік на ім'я Уве
220 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Фредрік Бакман
Фредрік Бакман

Фредрік Бакман — відомий шведський блогер, колумніст, фрілансер, популярний письменник. Його книги-бестселери перекладено 25 мовами світу, а англомовна версія роману «Друге життя Уве» 42 тижні очолювала рейтинги «New York Times». Сукупний тираж книг — понад п'ять мільйонів примірників, що продаються у 40 країнах світу. У 2013 році Фредріка визнано найуспішнішим...

Детальніше

Рецензії Чоловік на ім'я Уве

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Неймовірний роман про життя та всю її яскравість... 88% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Чоловік на ім'я Уве" -- це дебютний роман найпопулярнішого шведського письменника Фредеріка Бакмана. І це просто розкішний дебют!
    "Чоловік на ім'я Уве" -- це саме та книга, яка змусить вас плакати й сміятися одночасно!

    Бакман розповідає нам про старого соціопата та страшного зануду, який просто-на-просто не переносить все, що відбувається у цілому світі. То його сусіди занадто незграбні та недолугі, то сучасна техніка та машини -- казна-що, загалом Уве вважає, що усі та все прагнуть ускладнити йому життя. Однак, згодом в Уве з'являються нові сусіди: кумедна вагітна чужоземка, Довготелесий (так його прозвав Уве), її чоловік, та двоє дівчаток. І з того дня, думки Уве про самогубство почали рідшати, адже життя досить підступна, але водночас дивовижна штука!

    Знаєте, після прочитання "Бабуні" та "Уве" одразу помітний легкий стиль автора. Якже я люблю, коли Бакман створює таких цікавих головних героїв, і як же круто він розкриває їхні особистості!
    От, для прикладу, взяти Уве -- старий злий буркотун, за маскою якого ховається добрий чоловік із зворушливою життєвою історією...
    А скільки тут класного скандинавського гумору!). Любителі хорошого сарказму, вам сюди!).
  •  
    Сміх крізь сльози 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Перші 50 сторінок здається, що читаєш нудотну історію з життя старого діда (хоч він насправді й не дуже старий, всього 59 років). Про те, як він обходить свій житловий квартал, слідкує за порядком навколо, виконує всі свої рутинні, щоденні справи, має «ціль» в житті…Ціль в лапках, бо то не зовсім звичайна ціль. Я майже заснула від такого читання. Не розуміла, чому всі так нахвалюють цього Уве.

    Та потім, ніби блискавка в мене вдарила! Пішли іронічні жарти, смішні моменти. Не можу спинитися читати! З’явилася інтрига, захопила історія. А коли почалися перші сльози, я ледь стримувала себе! Але викликані вони не через жалість, бо описана ж весела ситуація поряд! А воно все рівно, б’є прямо в серце, зачіпає за живе. Останні сторінки стали особливо мокрі від мої сліз. Ставлю книзі найвищу оцінку і сміливо вважаю найкращою своєю прочитаною книгою за 2018 рік!

    Вклоняюся Бакману за таке шикарне поєднання радості і суму. Воно настільки яскраво виражене і тонко підкреслене, що неможливо не закохатися в книгу і самого Уве!

    Ідеальна книга для легкого читання на природі, на відпочинку. Підійде для тих, хто любить чуттєві, добрі історії про кохання, дружбу, хто шаленіє від іронічні жарти, прихильний до старих буркотунів, і в захваті від котиків))

  •  
    Знайомство з чоловіком на ім'я Уве 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман ,,Чоловік на ім'я Уве" -- це друга книжка популярного шведського блогера, журналіста Фредріка Бакмана, яка побачила світ українською мовою вслід за іншим його твором -- ,,Моя бабуся просить їй вибачити" -- завдяки видавництву ,,Книголав". Хронологічно, саме історія про Уве -- це дебютна ластівка автора в якості письменника, котра стала щонайсправжнісіньким бестселером як на батьківщині, так і за її межами; що вже казати про екранізацію цього роману -- топ топів і one love у шведів надовго-довго! Щодо нашого видання, то дизайн обкладинки витримано у тому ж стилі, що й книжка-попередниця. Це -- яскрава палітурка з елементами колажу: мені сподобалася, плюс, обидві книженції приємно милують око на полиці, створивши міні-серію, не побоюсь цих слів, таки улюбленого Бакмана!

    Якщо поставитися до чтива із скептицизмом та небажанням відчути як тонкий скандинавський гумор, так і, певною мірою, культуру сучасних послідовників хюґе, потенційного читача історія про буркуна Уве може... добряче знервувати. Так, можна сипати шпильками, на кшталт, картонності та навіть неможливості існування такого героя у житті. Мовляв, людина у 59 років у Швеції -- це похилий вік? Чи як у такій високорозвинутій державі ще хтось залишився, хто не користується ані кредиткою, ані комп'ютером? Чи може такий несимпатичний герой чинити ,,супергеройські" вчинки, приголомшуючи, як самого себе, так і ошелешеного читача?

    Мені роман сподобався. Я прониклася історією Уве і він мене направду розчулив. Я не намагалася присікатися до логічності викладу, а просто насолоджувалася плином оповіді, щиро сумувала, сміялася та співпереживала разом з усіма героями. І дуже рада знайомству з дядечком Уве, головне, його метаморфозам!
  •  
    Занадто велике серце 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я дуже довго хотіла цю книгу. Хотіла в паперовому варіанті для своєї книжкової колекції. Не замислюючись, замовила. Сказати, що я в захваті, це нічого не сказати. Мені припав до душі цей буркотливий чоловік з дивним діагнозом "занадто велике серце". Книга неймовірно зворушлива, добра. У ній багато іронії, гумору. Але назвати її веселою не повернеться язик. Ця книга про життя самотньої людини, для якого сенсом всього була його сім'я і втративши її він не бачив подальшого свого існування. Ця книга про те, що за маскою строгості дуже часто зустрічається велика душа, яка готова відгукнутися будь-кому на крик про допомогу, хоча і супроводжуючи це все лайкою. Ця затишна книга про дружбу і пошук нового сенсу в житті. Також книга про те, що життя не завжди справедливе, кожен в ньому з чимось бореться і у кожного це своя боротьба. Звичайно, воно може посилати багато труднощів, але завдяки близьким людям, вашій любові і дружбі можна отримати свою дещицю щастя і, звичайно, розділити її з рідною людиною. Мені дуже сподобалася книга. Я прочитала її досить швидко. Весь час хотілося продовжувати спостерігати за життям Уве і дізнатися, чим же закінчиться історія. Це настільки душевний твір, що після кожного розділу, не зважаючи на гумор хочеться плакати. Багато про що починаєш замислюватися після прочитання. Історія розповідається в двох часових проміжках - то, що було, і те, що є. Розкривається характер Уве, розповідається історія його тяжкого життя, історія його маленького котеджного містечка. Уве - 59-річний прискіпливий буркотун, він консервативний, він любить порядок, він хоче жити тихо, спокійно, правильно і справедливо. У нього важкий характер. Так здається на перший погляд. Його смаки обрані один раз і назавжди, для когось це здасться занудством і педантством, але для мене це як ніщо інше відображає надійність людини і його вірність принципам. Не бачу нічого дивного в тому, що Соня погодилася вийти за Уве заміж, хоча подруги і знайомі її відмовляли, не розуміючи, що вона в ньому знайшла. А вона бачила того Уве, який відкривається не всім, але обов'язково відкривається, якщо придивитися. Думки автора, що втілились у тексті, дозволяють не раз переживати найрізноманітніші почуття. Деякі рядки змушують співпереживати, деякі радіти, а є і такі, які виймають вже твої власні спогади і змушують відчути те, що вже давно минуло.
  •  
    Не розумію захоплення нею 83% пользователей считают этот отзыв полезным
    Про книгу я дізналася з російського буктьюбу - там її показували всі і вся, і всі дуже хвалили. У нас тоді ще навіть не анонсували її виходу і я загорілася бажанням прочитати. Ну надто багато позитивних відгуків, однак російське видання доволі дороге і я стала чекати. Коли #книголав анонсував її вихід, я дістала свою подругу фразами: "Уве видають, Уве видають!" і все таке. Однак після того, як вийшла книга, я не поспішала її купувати, а кількість позитивних рецензій все збільшувалась і збільшувалась. Очікування у мене були на рівні небес. І от я отримала її у подарунок від цієї ж подруги, яка пролиставши 20 сторінок сказала, що в захваті я точно не буду. І була права.
    Сама ідея, можливо, непогана. Однак її реалізація - це жах. Книга написана дуже примітивною мовою і відсотків на 90 складається із речень "Уве недовірливо хитає головою", "Уве зітхає", "Уве робить каву", "Уве йде на обхід" і це не перебільшення. На рахунок слізливих моментів - о так, їх тут удосталь. І якщо ви така ж сентиментальна душа, як я, то хоч раз, але розридаєтесь. Однак, коли таких моментів стає забагато, це вже схоже на вичавлення сльози із читача. Мене справді не покидала думка про це більшу частину книги. Друге - це герої, які, на мою думку, не розкриті, а деякі є суто для масовки (давайте оженимо їх в кінці). І ця "трансформація" Уве із буркотливого старикашки на людину з великим серцем (на що нам наголошує автор) доволі притягнута за вуха. Історія зворушлива і вона має свого читача, однак я - не він. Після "Уве" бажання продовжувати знайомитись із автором немає.
  •  
    Чоловік на ім'я Уве» - історія великого серця. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Поспішаю приєднатися до шанувальників даного роману. Мені хочеться аплодувати автору стоячи. З гумором, весело та іронічно він розповідає про такі серйозні речі. Пише так, що читаючи, я сміялась і плакала одночасно, а часом просто комок у горлі стояв.
    Уве під шістдесят, він з іншої епохи, і всі ці сучасні віяння його дратують: ніхто більше не виготовляє якісної продукції, ніхто нічого не лагодить, а відразу купує нове, ніхто не вміє сколотити ганок або вбити цвях, всім на все начхати, і навіть в машині вже не поколупатися вдосталь, тому що виробник кричить про порушення гарантії. Уве кожен день о шостій ранку виходить на обхід свого селища, в якому живе сорок років: перевіряє, чи не затримався хто на гостьовий парковці довше призначеного часу, смикає за ручки гаражів - раптом зламали, інспектує сміттєві баки - чи всі дотримуються правил про сортування.
    Головний герой Уве викликає прихильність до себе читача з перших же рядків. Він такий сварливий, але в глибині душі милий і чуйний дідок по сусідству, від якого ти можеш почути дуже знайоме "в наш час такого не було". Але Уве втратив сенс свого життя зі смертю коханої дружини, а потім ще і втрата роботи остаточно привела його до похмурого існування день у день без мети. Нетовариський буркотун доживає свої останні дні у порожньому будинку, прощаючись зі своїм нікчемним життям, Уве вирішує померти. Але все міняє жвава і ексцентрична вагітна пакистанка, яка заселяється зі своїм недолугим чоловіком по сусідству (бовдур, навіть фургон припаркувати не може, вже не кажучи про те, щоб вікно полагодити).
    Кілька разів Уве не може довести до кінця спроби суїциду, тому що кожен раз хтось потребував допомоги Уве. Він злився, що ніхто нині не може зробити щось сам, і відкладав своє самогубство на завтра. Протягом всієї книги Уве допомагає своїм сусідам, все ширше відкриваючи їм своє велике серце. І ось уже за шкаралупою впертості і сварливості показується інший Уве.
    Автору вдалося вмістити масу зворушливих і милих вчинків, емоцій, людей, кішок і айтішників. В результаті вийшла дуже душевна розповідь. Вона навчить, як правильно використовувати кожен день свого життя, як не піддаватися прикрощам, які б випробування не підготувало нам життя.
  •  
    Чоловік на ім'я Уве та його велике серце 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Чоловік на ім'я Уве" - книга, яка нікого не залишає байдужим. Хоча, на перший погляд, Уве викликає радше відразу, ніж співчуття. Йому 59 років, він втратив кохану дружину й роботу, і все, що йому залишається робити, - це вештатися цілими днями по району, видивлятися порушників громадського спокою і спокою Уве та без кінця буркотіти. Нікого не нагадує? Та це ж Брітт-Марі у штанях з роману "Моя бабуся просить її вибачити" того самого знаменитого Фредріка Бакмана! Цей сучасний шведський письменник уміє як ніхто інший демонструвати, що кожен з нібито неприємних персонажів має власні причини бути таким.
    От і чоловік на ім'я Уве неспроста став буркотливим стариганом, який тільки й шукає привід, щоб "докопатися" до оточуючих. Здається, що його дратує абсолютно все без виключення - галасливі нові сусіди з маленькими дітьми, давній друг, з яким вони "побили горшки", але вже не пам'ятають причину, навіть бродячий кіт, який ні з того ні з сього вирішив поселитися в будинку Уве. І, звичайно ж, усі ці безпорадні людиська (і тварини) просто не можуть обійтися без допомоги Уве, а він допомагає їм, не припиняючи при цьому буркотіти.
    У романі "Чоловік на ім'я Уве" є ще одна сюжетна лінія, в якій йдеться про минуле головного героя. Читати розділи, присвячені історії кохання Уве й Соні, просто неможливо без сліз. Укотре усвідомлюєш, що життя несправедливе до людей, які на це найменше заслуговують. Хоча, ця історія надзвичайно сумна, ба навіть трагічна, проте вона водночас і життєстверджуюча. Уве, сам того не бажаючи, отримав друге життя - і воно виявилося наповненим щирими емоціями, хорошими подіями і справжніми друзями.
  •  
    Самая трогательная книга 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я не большой фанат скандинавской литературы.

    Из-за различий в менталитете и восприятии мира между "нами" и "ними", она всегда казалась мне чужой и скупой. Но с "Уве" все было по-другому, и это стало понятно прямо с первой страницы.

    Это не просто книга, это эмоциональные и сюжетные американские горки.

    На первой странице ты закатываешь глаза от скверного характера главного героя, на следующей не можешь скрывать нарастающего к нему уважения, на десятой восхищаешься трогательностью его связи с самым любимым существом на планете и верностью этой любви.

    К концу книги мне начало казаться, что перед тем как писать "Уве", Бакман сделал список всех возможных человеческих эмоций, и твердо решил, что от первой до последней страницы заставит читателя испытать каждый пункт своего разнообразного списка. И замысел этот ему удался.

    Вы влюбитесь, разочаруетесь, будете злиться и раздражаться.
    Сначала будете злиться на героев, потом на себя - за то, что сделали преждевременные выводы о персонажах, о которых ничего еще толком не успели узнать.

    В общем, если вы считаете себя малоэмоциональным человеком, проверьте себя на прочность вместе с Уве. Если вы ни разу за всю книгу так и не заплачете, вполне вероятно, что у вас нет сердца :) (или же оно не такое большое как у Уве)


  •  
    УВЕ – ЧОЛОВІК З ЗАНАДТО ВЕЛИКИМ СЕРЦЕМ 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Дуже багато хорошого говорили про трилогію Фредріка Бакмана і вона в мене довго була в списку бажань, а тут Yakaboo і #книголав надали на ці книги 20% знижку і я без вагань придбала всі три.

    Перша ось ця "Чоловік на ім'я Уве" (хоч я колись бачила екранізацію, до речі, дуже вдалу). Знаю, що книги все одно кращі ніж фільми, бо передають внутрішні переживання, тому і з задоволенням приступила.

    Перше враження було що книга надто проста і моментами здавалась навіть дитячою, але це, напевно, перший розділ лише, а потім...

    Я просто полюбила цього, на перший погляд, бурчливого чоловіка, полюбила його звички, його любов до порядку, його любов до Саапа, його безмежну вірність дружині Соні, його вміння все лагодити, його таку просту мужність і готовність всім допомогти, його людяність і чесність.

    Ще не встигли висохнути сльози від зворушливого розділу про його життя з дружиною, як вже заходжуся сміхом від комічної ситуації з котом, Парване чи її чоловіком Патриком.

    Напевно, ні одна книга не викликала в мене такого різноманітного спектру емоцій.
    Вона пробуджує найблагородніші почуття.
    Прочитала я її дуже швидко, як для такої товщини за 1,5 дні.

    Дуже рекомендую! Якщо не прочитаєте, то багато втратите ;)
  •  
    Історія про життя Уве 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Цікава книга про таке собі, з першого погляду, просте життя дідугана на ім'я Уве. Але все не так просто, поринувши в книгу ми відкриваємо для себе всі перипетії в житті головного героя. І виявляється не все так просто і звично в його непростому житті. Автор цікаво вимальовує його шлях у складні часи. Адже втративши свою любу дружину, Уве не бачить сенсу свого життя. До цього ще і відсутність близьких людей, прохання полишити роботу і йти на відпочинок, навіть друг-сусід через давню сварку вже не друг. Тому маємо буркотливого старого, котрий коли і заведе розмову з кимось, то лиш виправити зауваженнями чи завести свої повчання. Чи можна його винити за таку поведінку з його то життєвими випробуваннями? Хоч він і не радий такому життю, та навіть не хоче жити, на його шлю трапляються різні люди з їх проблемами. Чи то допомогти з авто, та навіть порятунок чоловіка на колії. І знову життєві перипетії диктують нові умови. Що змушує поглянути на все по іншому, зробити інший вибір. Така історія життя буде цікава читачам і принесе нові емоції при прочитанні.
  •  
    История о любви к жизни
    Наконец-то я прочитала этот роман, который, кажется, прочитали уже все заядлые читатели-буквоеды.

    Вот, на первый взгляд - обыкновенный бурчащий дядька, которому вечно что-то не нравится, все ведут себя неправильно и вообще - катастрофа, мир в опасности :) А ведь между слов и грозных взглядов просвечивает тонкая душа и очень доброе сердце. Уве вырос с желанием наследовать пример отца - человека правильного и приверженного понятиям справедливости и честности. А потом появилась она - та девушка, которая его "включала", заставляла его глаза сиять. Эта любовь наполнила его жизнь смыслом навсегда. Вернее, до того момента, пока была жива любимая. Оставшись без нее, Уве потерялся. И решил, что жизнь на Земле ему больше не нужна.

    Уве взялся за попытки уйти к любимой. И тут в соседнем доме поселилась молодая семья. Эта парочка кардинально изменила направление жизни Уве, фактически, сохранив ему жизнь.

    Автор описал все эти приключения очень тонко, с юмором и с большой любовью к герою и к жизни.

    Когда я читала эту книгу, у меня было ощущение, как будто кто-то крепко меня обнимает. Мне было тепло, уютно.
    Как будто кто-то взял мое сердце в руки и согрел.
  •  
    До глибини душі
    Перед читачем постає все життя головного героя Уве. З дитячих років він рано втратив матір, його виховував батько. Виховував не словами, а власним прикладом. Вчить не тільки вмінню працювати руками, а й життєвої філософії, основне кредо якої говорить, що чоловіка судять не за словами, а за його справами. Уве звик добиватися всього в житті власною працею, навіть на відпочинку не може сидіти без діла: то машини допомагає ремонтувати, то паркани будувати. Життя не давала Уве розслабитися, одне випробування змінювалося іншим, і черствів він у міру того, як пізнавав всю несправедливість цього світу. І як же за нього було прикро.
    Життєві обставини склалися так, що Уве замкнувся в собі, заліз в свою нору, забарикадувався бурчанням. Як добре, що поруч опинилися люди, не байдужі, які допомогли головному герою розкритися для любові і дружби. Адже в Уве дійсно велике серце, вразливе, повне ніжності і доброти.
    Інші герої теж симпатизують: вагітна і невгамовна сусідка, Патрік-її чоловік, телепень, але доброї душі людина, їх доньки.
    Всі персонажі добрі, і завдяки їхній доброті книга набуває атмосферу затишку і тепла.
  •  
    Друже життя Уве
    Перш за все хочеться подякувати книгарні за цю шедевральну книгу, отриману в подарунок. Вона і проста, і водночас захоплююча, іронічна і ніжна, доводить до люті і до щирої посмішки!
    Ще одна книга Бакмана прочитана на одному подиху із вологим від сліз очима. Наразі це одна з тих книг, які по-справжньому і глибоко зачепила за живе і навчила не осуджувати одразу по зовнішньому вигляду. Адже не все так просто.
    Головний герой - старий буркотун Уве, який, як і більшість пенсіонерів невдоволені життям, сусідами і навколишнім світом. Та навіть за такою черствою оболонкою ховається ніжне, любляче серце. Крок за кроком автор відкриває нам життя букотуна і перед нами постає образ принципового, закоханого до нестями у свою дружину, вірного і непохитного чоловіка.
    Коли здавалося б усе закінчено і найкраще уже позаду, а від життя уже не чекаєш нічого хорошого, у світ Увесь починають вдиратися все нові і нові персонажі. Хоч він швидше хоче закінчити своє життя, але сторінка перегортається і починається уже другий розділ, інший, але не менш захопливий.
    Усім, хто в захваті від книги "Моя бабуся просить її вибачити" думаю сподобається і ця книга, адже написана в схожому стилі. Тепер шукатиму інші книги автора.
  •  
    не такий вже він і зануда, цей чоловік на ім"я Уве! 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Маю звичку, ще до початку читання книги - на останній сторінці писати буквально слово чи два що очікується, або що відчувається коли перед тобою лежить саме ця книга - отож "час занурення", і цей вислів повністю правдиво передає атмосферу читання історії про чоловіка на ім"я Уве!

    Український філософ Григорій Сковорода писав: "Всякому серцю своя є любов". Кожна людина має свої специфічні "радіо-хвилі" через які, сприймає музику життя і у кожного налаштування та вподобання різні щодо цієї музики. Уве - крутий чоловік, який дійсно вміє трудися, і працює він у радість - у наш час зустріти людину із таким талантом до праці - практично неможливо, ваші шанси рівні нулю.
    Під час "занурення" все дуже просто, легко та вільно! Історія життя Уве відчувається, зі справжністю сприймаються всі емоції - і бурчання, і сміх, і сльози, і любов, і бажання допомогти, бо ж ці "недоумки" пропадуть)))
    Коли читаєш книгу, дійсно розумієш який велетенський океан емоції може вміщатися в одній маленькій людині!

    Обов'язково до читання, вона прекрасна, вона справжня. Ви будете інакше сприймати цих "вічних їжаків" розуміючи їх.
  •  
    Уве...
    Фредрік Бакман "Чоловік на ім'я Уве"
    Ще одна моя вереснева любов :-)
    Знаєте, от інколи так страшно від того, яким ти будеш в старості. Хотілося б залишитися адекватним, привітним, але...
    Уве якось постає одразу буркотуном. Таким, якому все не так, як не зроби. А потім, слово за словом, сторінка за сторінкою змінюють уявлення про цього старого самотнього чоловіка. Спочатку його стає просто шкода - залишився один після смерті дружини, до чого був геть не готовий і ніколи навіть думати не міг, що таке може статися. А потім співчуття змінює захоплення. Раптом виявляється, що ось той похмурий і нудний самотній Уве має велике серце, шалене терпіння, благородну мудрість і просто добрий.
    Ніби пелена спала з очей. За відверто неприємною поведінкою роздивляєшся ЛЮДИНУ-особливу, неповторну. Мимоволі по-новому починаєш дивитися на старість, на ту дивну поведінку, яку, чого гріха таїти, засуджуєш, не сприймаєш, яка дратує, видається дурнуватою.
    А це просто ширма, маска. За нею стільки усього різного...
    Я плакала, коли Уве помирав. Здавалося, він забрав частинку мене. Той дивний чоловік Уве змусив так багато переоцінити. Дякую тобі!
  •  
    Сміх крізь сльози
    Протягом року я зустрічала дуже багато схвальних відгуків про цю книгу, вона незмінно очолювала різноманітні книжкові рейтинги, тому не прочитати її просто не могла. Саме на кінець року припало наше знайомство з Уве. І я рада, що читацький рік закінчується саме такою неймовірною історією.

    Фредрік Бакман - шведський письменник і блогер. І саме в його блозі народився персонаж на ім'я Уве. Вперше видана книга у 2012 році, проте українською перекладена лише у 2018, за що дякуємо видавництву Книголав. Щоправда, переклад - з англійської, але якість його мене дуже навіть влаштовує.

    Історія чоловіка на ім'я Уве - це сміх крізь сльози. Вона не про старість чи відлюдькуватість. Але дуже про любов. Про те, як за виглядом найчерствішого, на перший погляд, буркотуна може ховатися велике і добре серце. У книзі ми повільно припідніматимемо завісу життя Уве і дізнаватимемося бентежну і трепетну історію. Автору вдалося простими словами розповісти про складні речі, розповісти легко і захопливо.

    Я ще не знайома з двома іншими творами Фредріка Бакмана: "Моя бабуся просить їй вибачити" і "Брітт-Марі була тут", але обов'язково їх придбаю. Сподіваюся, що й всі інші книги автора також будуть перекладені українською.

    Раджу всім цю затишну історію, яка зігріє своїм теплом у морозний зимовий день.
  •  
    Ложка дьогтю 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Підкупили численні позитивні відгуки і рекомендації друзів. Під час чорної п'ятниці була гарна знижка от я і вирішила нарешті прочитати. Проте, книга серйозно розчарувала.
    Перш за все -- дуже примітивна мова самого твору, авторський стиль письма взагалі невиразний, не наділений нічим індивідуальним. Сам Бакман розпочинав як блогер, що, очевидно, вплинуло і на його художню прозу. Можливо це великою мірою залежить і від перекладу, тоді тут значний провал не так автора, як видавництва.
    Проте, найсильніше відштовхнув надлишковий, місцями недоречний сентименталізм. Автор явно передає куті меду. Та й образ самого Уве доволі плоский і одноманітний, а його розвиток впродовж твору передбачуваний, а від цього й нецікавий.
    Після прочитання твору склалось таке враження, що автор зумисно працював над романом за вже давно відомою схемою прибуткових творів, коли "видушування" сліз з читачів лише йде на користь, а контраст між трагічним та веселим покликаний "здивувати".
    Задля цікавості ознайомилась з рецензіями на інші два романи Бакмана, і як видно автор плекає теплі почуття до диваків, проте дивацтва його героїв аж надто гіперболізовані від чого стають абсурдними.
  •  
    В нынешнем мире человек устаревает, не успев состариться.
    Душевная книга о том, как важно быть кому-то нужным.

    Жил-был человек прямоугольник. Весь ровный и правильный, если с правильных сторон к нему подойти, а если нет- наткнешься на острые углы. Он был очень честный, любил порядок и ясность во всем. Единственным, что раскрашивало и заполняло его жизнь яркими тонами – была его жена. Постепенно мы узнаем весь его жизненный путь, привычки и характер, можем предсказать каждое дальнейшее действие. Но сам он никак не хочет признаваться, что на самом деле имеет огромное сердце, которое, чтобы не болеть, должно быть чем-то или кем-то заполнено.

    Простое такое повествование, можно сказать бытовое. А сколько в нем просвечивается души, сколько обычной человеческой нежности и любви скрывается за будничными делами и взаимоотношениями. Тут и расчистка снега, и борьба за территорию, гаражи и машины, отопление и соседи, бездомные животные и неприкаянные люди.

    Классно описана такая странная на первый взгляд пара, совершенно разных людей. Уве и его жена- полная противоположность. Знаю и обожаю такие пары. Когда все недоумевают, на чем так крепко держится их союз.

    Способы, которыми Уве пытался свести счеты с никому не нужной жизнью, веселили, несмотря на серьёзность темы. Ощипанный, но живучий и наглый кошак тоже отличный персонаж. Соседи, как на подбор несуразные, но тем незаметнее и быстрее они буквально внедряются под кожу замкнутого Уве.

    Теплая и в итоге очень позитивная книга.
  •  
    Друге життя Уве
    Ну от не дарма я вже давно хотіла познайомитись з цим автором! Давненько вже заглядаюсь на його книжки...Хоча його бестселери привернули мою увагу не змістом, а обкладинкою :) Книжка про буркотливого пенсіонера-зануду навряд чи могла б мене зацікавити за інших обставин.
    Але коли починаєш її читати, вже з перших сторінок з'являється симпатія до цього буркотуна. Цікавий роман, в якому яскраві спогади переплітаються з реальним сірим життям Уве. А потім в його житті з'явилась сусідка Парване із своїм сімейством і зруйнувала всі плани Уве. А потім ще купа сусідів вирішили прийняти участь у житті головного героя...І ці події так переплітаються, затягують Уве у вир життя, що він і сам не згледівся, як обзавівся котом та приютив хлопця в себе вдома. А ще - допоміг стільком сусідами та незнайомим людям.
    Уве - на - початку - роману і Уве - в - фіналі - книжки - це два зовсім різні Уве. І я навіть не знаю, який з них мені більше до вподоби)
    Дочитуючи цей роман, мене на поличці вже очікував другий шедевр Фредріка (а я впевнена що це буде такий самий шедевр) - "Моя бабуся просить їй вибачити". Тож з радістю буду знайомитись з творчістю цього автора і надалі.
  •  
    Улюблена Скандинавія
    Почавши читати книгу, не розуміла захоплення читачів від неї. Але як майстерно Фредрік Бакман зумів змінити моє ставлення до свого творіння. Чому ж це я всім серцем полюбила зануду Уве, який всім не задоволений, із суїцидальними намірами, із небажанням підпускати до себе будь-яку людину, із вмінням створювати повсюду конфлікти і намаганням ображати людей, із нав'язливим бажанням все і всіх контролювати? А тому що за тим всім стоїть чутлива і ранима натура, яку потрібно приховати і захистити такою поведінкою. Тому що за цим стоїть величезне кохання до своєї дружини, яку він втратив. Тому що з самого дитинства йому прийшлося надіятися тільки на себе. Незважаючи на свій паскудний характер, він не проходив повз людину, якій потрібна допомога. І навіть його страшенна нелюбов до котів не заважає Уве піклуватися про кота приблуду.
    "Чоловіки є тими, ким вони є, завдяки своїм вчинкам, а не словам",- саме це характеризує Уве. Він людина дії, а не слів.
    А ще "...в житті кожного чоловіка настає момент, коли він вирішує, яким чоловіком він збирається бути: тим, що дозволяє витирати об себе ноги, чи тим, що не дозволяє".
    "Хочеш, щоб щось було зроблено, - зроби це сам". Ось чому головний герой заполонив серця читачів.
    Надзвичайно подобається стиль письменника, його гумор, те, як він розкриває характери своїх персонажів. Звичайно, не обійшлося без сміху та сліз. Щира, добра, затишна книга, якою не завершується моє знайомство з Бакманом.
  •  
    Чоловік на ім'я Уве
    Вирішив прочитати цю книгу після того, як подивився її екранізацію, яка номінувалась на премію «Оскар». Ще раз переконався в тому, що книга набагато краще ніж її екранізація. Хоча фільм мені дуже сподобався і гра акторів теж на пристойному рівні, а головний герой взагалі дуже добре вжився в роль. Чого мені не вистачало в книзі так це гумору, якого є набагато більше в фільмі та книга більш соціально забарвлена і має глибшу проблематику я вже не кажу, що подій в книзі значно більше описано. Книга перш за все позначена сучасною проблематикою, як то негативний вплив смартфонів, інтернету чи іншої техніки. Це видно в тому моменті коли намагаючись використати сходинки вони забивають в гуглі інструкцію та починають сваритись через це чи коли маючи різні примочки в машині все одно не можуть нормально навчитись водити. А взагалі це водночас і сумна і радісна історія, сумна тому, що після смерті дружини Уве не може знайти за ради чого жити і залишатись у цьому світі, а радісна – він таки знаходить свій сенс і перероджується в зовсім іншу людину.
  •  
    Надто велике серце
    Це чудова книга!
    Головний герой для когось здається нудним, злим, але насправді це велика люди з добрим серцем, своїми принципами і завжди готовий прийти на допомогу. Але не забуваючи при цьому дати доброго прочухана.
    Туга за дружиною проходить крізь всю книгу, його біль відчувається в кожній дії. З втратою дружини він втрачає сенс для життя, але його життєві устої сильніше. Він не може спокійно відійти поки не вирішить всіх нагальних питань, поки все не стане на свої місця.
    Сміх, сльози, розуміння простих життєвих принципів - це те, що ви знайдете в цій книзі. Один мінус, що вона закінчується. Хочеться ще і ще проживати з Уве його життя. Сваритися з сусідами, перевіряти стоянку автомобілів, ганяти котів і собак з газону. Це чудова розповідь, яка залишає після себе смуток і радість одночасно. Розумієш, що життя потрібно цінувати, цінувати кожну хвилину з близькими. І жити правильно, тоді у всьому буде порядок. Починайте з себе, тоді і світ навколо зміниться.
    Екранізація, до речі, чудова. Знайдіть час на книгу, а потім із великим задоволенням подивіться фільм.
  •  
    Найкращі люди народжуються зі своїх помилок
    -Кажуть, найкращі люди народжуються зі своїх помилок і потім часто стають кращими, набагато кращими, ніж якби вони зовсім не робили нічого поганого, - сказала вона м’яко.

    Саме таким був головний герой роману "Чоловік на ім’я Уве" Фредріка Бакмана.
    Життя Уве ніколи не було простим. Але завдяки підтримці найдорожчої людини він завжди з усім справлявся. Настав, коли все миттю змінилося. І Уве зрозумів, що вихід лише один. Якби не одне "але".. "Але" у вигляді сусідів, які перевернули його життя з ніг на голову, тим самим нагадуючи йому, який він всередині... Так, він такий самий ворчун і невдоволена життям людина, але.. так само він людина, яка вміє співпереживати, допомагати та бути інакшим. Заради життя, заради майбутнього, та, заради щастя людей, які поряд.
    Саме таким я побачила Уве у романі Ф.Бакмана.
    Прочитала всі три книги Ф.Бакмана, які перекладені українською мовою. Вони чудові. Кожен по-своєму. Але , звичайно, Уве сподобався найбільше. Щось є таке у творах цього автора, що відгукується десь там глибоко, і ти ще довго пам’ятаєш саме ту історію, яка засіла глибоко в душі.
  •  
    Неймовірна історія!
    Такий Уве, певно, є у кожному місті. І ви, як і я, швидше за все його недолюблюєте. А й правда, за що любити якогось старигана, який вічно бурчить, змушує усіх дотримуватись купи правил та ще й сипле добірними прокльонами за першої-ліпшої нагоди?
    Саме таким постає перед читачем 59-річний Уве, що збирається закінчити життя самогубством. Та Бакман поступово показує нам іншого Уве, ніби фокусує наше бачення, мов об'єктив фотоапарата. Раптово Уве, мов за помахом чарівної палички, набуває зовсім інших життєвих відтінків. Чоловіка, який тримає слово. Чоловіка, що вірний своїм принципам. Чоловіка, що досягає своїх цілей. Чоловіка, що вміє любити. Сильно. Щиро. По-справжньому. Навіть коли буде важко. Нестерпно. Особливо - коли буде нестерпно. Любити до самого кінця.
    Автор розкриває Уве поступово, грає на контрастах. З кожною сторінкою все більше закохуючи читачів у цього дивовижного чоловіка.
    Бакман майстер творення персонажів. Кожен образ самобутній, продуманий до дрібниць та додає тексту певного колориту.
    Спершу на очах час від часу виступали сльози. Від справжніх почуттів та непідробних емоцій. На останній сторінках сльози лилися водоспадом. Це просто прекрасно, і у Бакмана з'явилася ще одна віддана читачка
  •  
    Добра книжка
    Композиція книги інтригує. Часто автор «заскакує» наперед, а потім пояснює, як так сталося. Власне таким є і початок. Лише наприкінці оповіді ми розчулимося від того, з чого просто сміялись на початку роману. Також через розділ ми то продовжуємо спостерігати за сучасними перипетіями Уве з сусідами, то пізнавати його життя та характер від самого дитинства. І жодну частину не хочеться перегорнути, бо кожна важлива, кожна цікава.
    Захоплює величезний обсяг проблем, які автор піднімає в творі. Їх відразу так просто не згадати:
    - дружби
    - кохання
    - самотності
    - стосунків з батьками
    - віра в Бога
    - стосунки з дітьми
    - стосунки з сусідами
    - покликання
    - толерантного ставлення до людей з нетрадиційною орієнтацією
    - толерантного ставлення до людей з обмеженими можливостями
    - книги в житті людини
    - життя і смерті
    - вірності
    - відповідальності за інших
    - стосунки громадянина з держслужбами та ін.
    Власне Кіт – це мій улюблений персонаж. Моя симпатія до нього рівнозначна тій, що й до Уве. Вразила майстерність автора наділяти його думками. Неперевершені порівняння просто мушу записати.
    «Кіт змірює його оцінювальним поглядом, наче роботодавця на співбесіді»
    «Уве дивився на нього з підозрою, як він би дивився на кота, який подзвонив у його двері, тримаючи в лапах Біблію, наче свідок Єгови»
    «Між Уве й котом відразу виникають непорозуміння через те, повинен чи не повинен кіт сидіти на газеті на пасажирському місці в «Саабі»»
    «Це надихнуло Уве на такі колоритні вислови, що навіть коту стало трохи ніяково»



  •  
    Не вір першому враженню!
    "Чоловік на ім'я Уве" - це книга, яка вкотре доводить нам, як неправильно оцінювати людину лише з зовнішнього вигляду. Перше враження може бути оманливе.

    Уве може сильно дратувати. Це такий персонаж, якого ми можемо щодня зустріти на вулиці, в будинку чи біля під'їзду. Він завжди всім незадоволений, вважає всіх людей ідіотами, постійно вчить оточуючих як їм жити. У нього купа недоліків. Він жадібний, нетерпимий, зверхньо ставиться до тих, хто на нього не схожий і не вміє поважати чужої думки.

    Спочатку він здається абсолютно негативним персонажем. Спочатку йому неможливо співчувати.

    Згодом автор показує попередню історію Уве. Ми дізнаємось, що за суворим екстер'єром цього чоловіка ховається лагідне і любляче серце. Що це сильна людина, яка в житті пережила і взльоти, і падіння. Ми дізнаємось неймовірно романтичну історію Уве і Соні. Так, ця ніби-то безсердечна людина насправді вміє кохати!!!

    Книга не може похвалитися гострим сюжетом, однак читач переживає настільки широкий спектр емоцій, що якісь додаткові сюжетні повороти були б просто зайвими.

    "Чоловік на ім'я Уве" вчить знаходити в кожній людині любов, приймати людей з усіма недоліками. Адже ніхто не ідеальний! Ми не можемо змінити людей, ми можемо лише любити їх. Ця фраза не з цієї книги, але вона сюди ідеально підходить.

  •  
    Буркотун на ім'я Уве
    Прочитавши анотацію та переглянувши деякі відгуки, одразу уявила, що це буде добряча добірка дивакуватих витівок 59-літнього чоловіка на кшталт "Ви всі мене дратуєте, а правий тільки я". І у перших розділах навіть здалось, що набір ситуацій - надто прогнозований, і навіть одразу почало закрадатись деяке роздратування - невже це все, на що чекати у книзі, про яку так багато говорять. Але наскільки я помилялась. Книга - набагато більш глибока. Вона щира, чуттєва, справжня, гірка, мила, солодка, отруйна. В ній зібрані настільки різні персонажі, що на перший погляд здається абсолютно неможливим їм разом співіснувати, проте автор вас здивує. Він зіштовхне їх лобами, буде кидати у ніби абсолютно буденні події, навчить їх бути уважними, вчитись дивитися ширше, звертати увагу на ніби незначні речі, дружити, кохати, бути відданими, поважати себе і власні переконання.
    Читається книжка дуже легко. З нею добре як посміятись, так і змахнути тоненьку сльозинку, бо коли читаєш про кохання Уве та Соні не можеш лишитись осторонь.
  •  
    Зворушлива історія
    Творчість скандинавського письменника Фредріка Бакмана можна легко охарактеризувати одним словом - зворушливо. Його душевні історії зачіпають читачів, змушують співчувати героям. Так і найвідоміший роман письменника - "Чоловік на ім'я Уве", який розповідає про літнього буркотуна Уве, вічно чимось незадоволеного. Але він такий неспроста - життя підкинуло йому чимало трагедій, відібрало багато і змусило пережити чимало болю. Усе це поклало відбиток і назавжди поселило біль у душі чоловіка.

    Але ось у сусідньому будинку поселяється галаслива сім'я, для якої улюблений порядок Уве - щось дуже далеке і нереальне. Галаслива та емоційна вагітна біженка, її чоловік-програміст, який вічно потрапляє у халепи, та двійко шумних донечок спочатку жахливо дратуватимуть любителя ідеального порядку та режиму, але саме вони стануть для старого чоловіка рятівним кругом, який подарує віру і бажання знову жити після смерті дружини, для якої Уве був готовим на все.

    Ця книжка - це сміх крізь сльози, адже тут вдосталь смішних моментів, але й болю вистачає. Раджу любителям зворушливих життєвих романів, вам неодмінно сподобається, хоча особисто для мене "Моя бабуся просить її вибачити" цього ж автора залишила кращі враження.
  •  
    Книга о сильном человеке
    Книга отличная! От прочтения впечатления самые теплые.
    Написана в стиле эмоциональных качелей - одна часть о прошлом, трагическом, сложном, интересном; вторая о настоящем - ироничном, жизненно-жестком, теплом.
    Прошлое Уве - это цепь испытаний и счастливых моментов, которые он вытребовал у жизни своим железным характером. Своим спокойствием и четким пониманием целей, своей дотошностью и силой перед лицом бед. Есть очень трагические моменты, которые читать тяжело, по крайней мере человеку, который остро воспринимает страдания детей и стариков. Но этих "иньекций" в достаточной степени хватает, чтоб не бросить читать и не окрестить книгу тяжелой. После них автор переносит читателя в настоящее, которое преподнесено с ироническим юмором.
    Настоящее Уве - это результат прошлого. Он хочет умереть, но даже это всего лишь его хорошо продуманный детальный план.
    У него не получается умереть, потому что жизнь завязывается в отношения, необычные и нетипичные для романов, но совершенно реальные и жизненные отношения, здоровые отношения.
    Книга заканчивается хорошо, хотя опять-таки жизненно.
  •  
    І сумно, і весело
    "Чоловік на ім"я Уве" Фредріка Бакмана - це одна із тих книг, читаючи які одночасно і смішно, і сумно.
    Тож, ця історія про чоловіка Уве, йому п'ятдесят дев"ять років, кожного дня він робить одну і ту ж саму рутину роботу, він бурчун, який зажди всім незадоволений, до всіх має справу, всіх повчає, на всіх кричить. Але це лише на перший погляд. Коли більше починаєш знайомитися з героєм, з історією його життя його вчинки стають більш зрозумілішими, і ти уже сам себе запитуєш: "а як же інакше?". Уве - це людина, що не говорить, а робить, і його вчинки говорять самі за себе, і людей він оцінює за діями. Його життя це постійна боротьба за справедливість, і здебільшого для інших. Його вороги - це люди в білих сорочках (службовці), для яких такого поняття, як справедливість не має. Але тепер він розуміє, що йому набридло боротися і немає для кого, життя не має сенсу. Різноманіття в його життя вносять нові сусіди: молода сімейна пара з дітьми, у яких постійно щось трапляється. Вони стають справжніми подразниками для Уве. І саме, тут розпочинається історія, яку читаєш з посмішкою на обличчі і з смутком у серці. Саме такі мої враження.
    А ще це історія кохання. Кохання щире і віддане, але із болем і втратами.
    Це неймовірна історія, яку я обов"язково буду перечитувати знову і знову.
    Рекомендую!!!
  •  
    Уве - скромний герой!
    Вже давно я не читала авторів, які б сподобались настільки, щоб прочитати усі їх книги) Фредрік Бакман - просто моя найпозитивніше знахідка цього року! Всі три прочитані книги - прекрасно оформлені, надзвичайно добрі, написані з любов’ю і залишають після прочитання приємний післясмак. Головний герой - 59-річний Уве, на перший погляд, типовий старий буркотун, який нікого не любить, звик жити за своїм чітким розпорядком і не терпить, коли щось в його житті змінюється. Коли він втрачає кохану дружину - єдину людину на цілому світі, яка його розуміла, підтримувала і любила - Уве ніяк не може звикнути жити далі. Він усвідомлює, що без Соні і його життя закінчилось. Саме тому він вирішує померти. Але у Всесвіту явно інші плани на Уве. Тому кожна його спроба самогубства закінчується тим, що когось потрібно рятувати - чи то кота (Уве не любить котів, однак цього змушений взяти до себе), чи то нових сусідів (повні нездари, за словами Уве), чи то незнайомого чоловіка, чи то старого друга, з яким Уве не розмовляє вже багато років. Щоразу Уве приходить на могилу дружини в пояснює, що ніяк не може прийти до неї, поки не розгребе весь цей бедлам. Паралельно автор розповідає про минуле Уве, і я впевнена, що до кінця книги ви його полюбите. Це - справжній джентльмен, людина з великим серцем, яка допомогла великій кількості людей, сам того не помічаючи. Уве - справжній герой, з тих, які не прагнуть популярності, а просто роблять свою справу, тому зо чітко знають - потрібно бути гідною людиною.
  •  
    У кожного є свій Уве)))
    Перше враження від декількох сторінок - ааааааааааааа, який жах! Як людина з таким паскудним характером дожила до 60 років, як її можна було витерпіти?!!!
    Втім, читання захопило, і я змогла впізнати свого жахливого родича в Уве. Він так, як і Уве, свариться на все і просто так, з мого погляду. Він також добре розбирається в машинах, вміє виконувати будь-яку чоловічу роботу, з тією відмінністю, що, те, що він пообіцяє, треба чекати 100 років. В нього також померла дружина, але я не сказала б, що він має план, як піти на веселку, в нього є план, як “розфарбувати сіре життя родичів”. Я не втерпіла і вчинила так, як Руне: він посварився зі мною, а я намагаюсь забути, що в моєму житті були концерти без замовлення. Я часто кажу, що з життя цього родича слід написати книгу “Як не треба робити у своєму житті”, а вона, як виявилось, вже існує))))).
    Я переконалась, що коти змінюють нас. Як не крути, а кіт - це любов назавжди, навіть, якщо ти кажеш, що це не твій кіт. Саме коти можуть розтопити льодяні, розчаровані серця, а не якісь там Шавки)))).
    Слідкуючи за сюжетом, я хвилювалась, а якщо в Уве вийде накласти на себе руки? Навіть, коли в нього стався серцевий напад, я подумала: ну точно все, ще й кінець книги, і розплакалась. Аж ні! Уве- міцний горішок! В той момент я повністю розділяла емоції Парване.
    Можливо, комусь і справді потрібен такий дідусь-буркотун-скнара- перфекціоніст-майстер-на-всі-руки в одному флаконі, але для мене це занадто! Напевне, моє серце не таке тепле, як у Парване і кота.
  •  
    Чоловік, у якого занадто велике серце
    Книги Фредріка Бакмана - про справжнє життя й близьких нам людей. Скажімо, таким Уве цілком може виявитися ваш непривітний буркотливий сусід. І це й чудово! Відчуття реальності всього, що відбувається на сторінках цього роману змушує нас любити його ще сильніше!

    Ця історія прекрасна від першого слова й до останнього. Неперевершений стиль Бакмана - легкий, як пухка хмаринка, злегка усміхнений, як сміхотливе дівча й в міру іронічний, його вміння ідеально розкривати героїв -вже хоча б заради цього її треба прочитати. Та це далеко не всі її принади. Книга унікальна тим, що підійде людям будь-якого віку - дитина, підліток, дорослий й старенька бабуся побачать там зовсім різні речі, які відізвуться в їхньому серці, але кожен з них з першої сторінки зачарується історією.

    Я чула, як хтось закидав книзі, мовляв, "дуже передбачуваний сюжет й фінал". Та я скажу, що це зовсім не так. Адже розповідь про реального чоловіка, про його життя - звичайно, Бетмен не вистрибне тут з-за рогу й не почнеться епічна битва - адже книга зовсім не про те! Вона про справжнє життя, про справжніх людей, які прожили гідне життя. Вона мудра й світла, а кожне друге речення тут - прекрасна цитата!

    Отож, про що ця книга?

    Вона про оманливе перше враження, шляхетних і сильних духом людей, справжніх героїв, які обходяться без плаща слави. Про кохання настільки сильне, що без нього буквально немає життя. Про чоловіка, який "був тим, хто твердо вірить у справедливість і порядність, у важку працю і світ, де правильне мусить бути правильним. Не для того, щоб його за це нагородили медаллю чи дипломом або плескали по спині, а тільки тому, що так воно має бути". Про магію дружби та добрих слів. Про наполегливість і вміння розгледіти унікальну особистість під непривітною оболонкою. Про всепоглинаючу доброту. Про людей, здатних обдарувати теплом весь світ, про особливий погляд на ту саму єдину дівчину у світі. Про те, як дружина "часто казала, що «всі дороги приводять до чогось, що тобі судилося». Може, для неї це було «щось». Але для Уве це був «хтось»". Про те, як "люди казали, що Уве бачить світ лише чорним і білим. А от вона була кольором. Усіма його кольорами". Про силу духу, витримку та впевненість у своїх моральних переконаннях. Про принципи та їх важливість. Про те, що автомобілі можуть багато розповісти про своїх власників. Про розумного й дуже принципового Кота. Про відданість та дружбу, яка проходить випробування роками. Про те, що "будинки були чесні: вони давали тобі те, на що ти заслужив. Чого, на жаль, не можна було сказати про людей". Про те, що "чоловіки є тими, ким вони є, завдяки своїм вчинкам, а не словам". Про те, що "більшість чоловіків тікають від пекла. А такі чоловіки, як Уве, біжать просто в нього"

    Історія просякнута мудрістю, теплом, легким гумором та неперевершеним сарказмом.
    Вона змусила мене плакати і сміятися, а після того, як я перегорнула останню сторінку, ще довго моє серце не покидало оте щемке почуття – суміш болю і щастя від усвідомлення простих та водночас неймовірно важливих істин й законів життя.

    "Чоловік на ім'я Уве" тепер займає почесне місце серед моїх улюблених книжок, бо ця історія просто неймовірна! Й жодна рецензія не передасть усієї її мудрості, шарму, краси. Тому, якщо ви все ще її не прочитали, то у мене до вас тільки одне питання: "Чого ви чекаєте?" Вперед! Цю книгу я раджу всім і кожному!
  •  
    Це було прекрасно
    Уве - не молодий чоловік, страшенний педант і буркотун, який завжди стоїть на своєму. Він небагатослівний та беземоційний. У сварках і сперечаннях йому немає рівних. Він проводить своє життя за звичним розкладом і більш за все в житті не терпить зміни. Кожного ранку Уве п'є каву і робить обхід, перевіряючи щоб усе було за правилами. У своєму житті він вірний одній дружині і одному заводу автомобілів "Сааб".

    Цей дивний, і на перший погляд непривітний чоловік, за життя пережив не мало випробувань долі. Але зараз, втративши кохану дружину і роботу, він втратив і сенс життя.

    Уве готується відправитися вслід за дружиною, проте такий відповідальний чоловік не може піти з життя просто так, все треба ретельно продумати і підготувати. А тут ще й нові сусіди з'являються, на думку Уве зовсім божевільні, вони веселі і галасливі з маленькими дітьми, які не живуть за "правилами", чим страшенно дратують Уве.
    А потім ще той кіт.

    Це чудова історія. Дуже незвичайна. Така кумедна і чуттєва. Моя друга книга автора, і про Уве мені сподобалось значно більше. Я не фанат скандинавської літератури, вона для мене занадто специфічна, але це ❤
  •  
    Чоловіки є тими, ким вони є, завдяки своїм вчинкам, а не словам.
    Не знаю, як Бакману це вдається, але він знову своїм романом, розриває на шматки.
    Після "Бабусі", думала, що краще, чутливіше і смішніше, вже не напишеш, але помилялась. «Чоловік на ім’я Уве» - в саме серце.
    Уве - це асоціальний, вічно буркотливий і всім незадоволений чоловік. Його ранок починається з обходу території кварталу де він живе, і фіксуванню всіх правопорушень. Чесно, якби такий Уве, жив в мене по сусідству, я би точно його незлюбила б :)
    Але насправді, Уве не такий черствий, як здається.
    «Він чудово знав, що дехто вважав його просто старим сварливим занудою, який не мав ані граму віри в людей. Але кажучи відверто, люди ніколи й не давали йому приводу ставитися до них інакше».
    Поступово, сторінка за сторінкою, ми дізнаємося більше про Уве, про його молодість і про ту тугу, яку він носить. Уве просто не бачить життя без своєї Соні, і йому ніхто більше не потрібний окрім неї. Але, все починає мінятися, коли в сусідній будинок, вселяється чудернацька сімейка. А потім, ще й кіт з'являється. Вони всі, перевернуть все з ніг на голову, в житті Уве, і ми побачимо, що насправді, він не старий і буркотливий старигань, а має велике і добре серце.
    Дякую, Фредріку, ти знову закохав мене в себе:) І в Уве, і в кота :)
  •  
    Книга про життя без прикрас
    Є люди, які люблять читати книги Бакмана, і ті, що не можуть його читати. Я десь посередині - якщо «Моя бабуся...» зайшла мені досить непогано, «Брітт-Марі...» зі скрипом, то дочитуючи цю книгу, я плакала. Так, сюжет там зовсім не захопливий і навіть трохи банальний, але ота манера написання, з тонким гумором і легкою іронією, якось проймає. Книга без прикрас, про життя як воно є. Хочеться більше знати про людей навколо. Адже людина - істота насамперед соціальна, і без оточення не може розкритися повністю.

    Ця книга справді варта уваги. Вона проникає кудись глибоко всередину, збурює якісь невловимі думки, і разом з тим надихає. Мені дуже сподобалося роль автомобілів у книзі. Автор міг би написати окрему книгу про «ворожіння за автомобілем» :) А найбільше мене надихнули ці рядки:

    «..— Тепер ви мене послухайте, - спокійно каже Уве, обережно зачиняючи дверцята. - Ви народили двох дітей, скоро народите третю. Ви приїхали сюди дуже здалеку і, найімовірніше, ви тікали від війни, переслідувань та іншого безглуздя. Ви вивчили нову мову, отримали освіту, а ще ви управляєте цілою сім‘єю явних нездар. І хай мене грім поб‘є, якщо досі я бачив, щоб ви чогось боялися в цьому світі.
    Уве дивиться їй прямо в очі. У Парване й досі роззявлений рот. Уве владно показує на педалі в неї під ногами.
    Я не прошу вас робити операцію на мозку. Я прошу вас вести машину. Є акселератор, гальмо і зчеплення. Найбільші кретини в історії людства розібралися в тому, як воно працює. Розберетеся і ви. … Бо ви не повна кретинка...»

    10/10
  •  
    Человек по имени Уве
    Удивительная история об удивительном человеке. На первый взгляд Уве - угрюмый ворчун и жуткий зануда. Он ежедневно совершает одни и те же привычные действия и любит, чтоб все было по правилам, а вещи лежали на местах. Но почти сразу становится понятно, что это только маска. Защитная реакция на несовершенство этого мира. В душе он добрый и чуткий. А ещё, после смерти жены Уве очень одинокий человек.
    История в настоящем смешивается с воспоминаниями из прошлого, сквозь детство и юность Уве становится понятно, что в нем разглядела его жена, почему влюбилась и прожила жизнь с таким казалось бы неприятным человеком.
    Книга состоит из забавных и не очень ситуаций, различных жизненных мелочей. Общение с соседями, препирательства с соцработниками-бюрократами, ежедневный обход житлового квартала, покупка нового компьютера.. Книга очень эмоциональная. Одновременно и смешная, и грустная. Наполненная сарказмом и едкими замечаниями Уве, и в то же время трогательными моментами в общении с котом и соседскими детьми. Немного предсказуемая в целом, но с неожиданными эпизодами и забавными ситуациями. Мне встречались только хорошие отзывы об этой книге, и теперь я понимаю почему. Она удивительная, она прекрасная, и она не оставит равнодушным никого.
  •  
    Надо идти вперёд!
    По началу стиль Фредрика Бакмана отталкивает. Поведения героев кажутся не логичными. Но чем дальше, тем больше привыкаешь к построению. Тем симпатичнее герои и разумнее мир.
    "Вторая жизнь Уве" прекрасная история мужчины, чья жизнь, по его мнению, пришла к логическому завершению.
    Это невероятно трогательная история и отпугивающая одновременно. Это настоящая жизнь, во всех ее проявлениях.
    Я очень довольна что открыла для себя книги Фредрика Бакмана. Теперь я просто не могу от них оторваться. Зачитываюсь, забывая обо всем на свете. А это дорогого стоит. Ведь далеко не каждое произведение способно подарить прекрасные часы забытья. Оторваться от внешнего мира и погрузиться в другой мир. Похожий, но более разумный и логичный.
    Это и юмор, и горе, и любовь с ненавистью-в одном флаконе.
    Такие книги хочется держать в руках и читать не отрываясь.

    "Уве всегда с интуитивным скепсисом относился к людям выше метра восьмидесяти пяти. Опыт подсказывал: при эдаком росте кровь просто не добирается до мозга." (с)
  •  
    Чоловік на ім'я Уве
    Сказати, що це гарна книга - це нічого не сказати, бо насправді це дивовижна і надзвичайна книга, читаючи яку постійно або плачеш, або ж смієшся.
    Розповідь йде про 59-річного чоловіка на ім'я Уве. Він живе самотньо, ні з ким особливо не спілкуючись. Якщо Уве з кимось і починає розмову, то тільки для того, щоб виказати своє обурення чи роздратування з приводу чогось. А причин бути обуреним і роздратованим у нього багато, бо життя йому зовсім не приносить радості. Дружина нещодавно померла, з роботи попросили піти на заслужений відпочинок. Після сорокарічного шлюбу не лишилось ні дітей, ні внуків. Та і друзів Уве не мав, окрім одного сусіда Руне, хоча з ним теж дружба давно припинилася через суперечку, якої уже ніхто і не пам'ятає. Тому не дивно, що Уве вирішив припинити своє таке жалюгідне існування і тихо піти з життя...
    Та покінчити життя самогубством виявилося не так і просто, особливо, коли цьому постійно заважають нові і старі сусіди, яким постійно чомусь потрібна допомога Уве... Виявляється, щоб хотілося жити, треба бути комусь потрібним.
  •  
    Книга про цінності життя
    Спочатку книга мені не припала до душі. Великих очікувань щодо неї не мала, і на початку сприймала її як історію буркотливого діда, який незадоволений своїм життям. І сподівалася, що під кінець книги цей чоловік змінить свої звички та погляди, що якого серце розтопиться. Але ця книга трохи про інше.
    Книга сповнена зворушливих моментів та історій про те, як живеться хорошій людині у сучасному світі та суспільстві. Поточні події переплітаються з минулим, що певним чином пояснює дивну поведінку Уве. Як не дивно, автор не виправдовує дії чоловіка, але у той же час впливає на читача так, що читач починає терпиміше відноситися до чоловіка.
    Досить кумедним є те, що в ті моменти, коли Уве намагався попрощатися із життям, із ним траплялися неочікувані ситуації.
    Книжка в цілому читається легко. Незважаючи на те, що книга не справляє враження "вау", але вона має в собі щось, що залишається після прочитання книжки, дає гарне підґрунтя до роздумів про життя і цінності, які у сучасному житті відсунуті на задній план: як знаходити радість життя в дрібницях, про необхідність близькості, толерантності та довіри.
  •  
    "Ви будете сміятися, і плакати…"
    Так говориться у відгуку "People" на обкладинці книжки. Але я не дуже й повірила, знаючи, що відгуки можуть перебільшувати. А у мене викликати емоції не так і легко. Проте вже з перших сторінок я почала посміхатися. Через кілька - витирати сльози. На деяких епізодах - відверто реготати.
    "Чоловік на ім'я Уве" не залишає байдужим. Здатність викликати почуття у читача полягає не тільки у вдало прописаному сюжеті, а в першу чергу в тому, що головний герой зображений зі своїми позитивними і негативними сторонами. Така щирість одразу викликає симпатію і змушує співпереживати. Навіть такому скептику і зануді, як Уве.
    Головний посил роману - боротьба з бездушною бюрократичною системою, чию роль у книзі виконують "білі сорочки", як називає їх Уве. Вона здатна не тільки попсувати нерви в паперових питаннях, а й відібрати у тебе кохану людину. Вона не має серця. Тому Уве все життя веде з нею війну.
    А ще він невтомно стежить за порядком, піддаючи нищівній критиці того, хто його порушує. Втім, стіни, котрими він відгородився від світу, довго не протримаються. І чи то сусіди постараються розчулити, чи то обшарпаний кіт увірветься в його життя…
  •  
    Історія про боркотунчика Уве)
    Купила книгу, бо начиталась безліч схвальних відгуків і не змогла пройти повз цю дивовижну,смішну і кумедну книженцію! Мене зачарувала атмосфера оповідання. Сюжет книги не дуже незвичний,все просто. Уве з його дружиною Сонею прожили все життя разом,його життя було звичайним і розміреним, впорядкованим, але чоловік настільки кохав і дбав про свою дружину,що став прикладом для багатьох. Але Соня захворіла і померла,а чоловік залишився один на один зі своїм горем і втратив всяке бажання жити без своєї Соні. Книга розповідає , як Уве всякими засобами хоче вчинити самогубство,але йому мішають,то сусіди,які не можуть керувати машиною і Уве показує,як слід,то чоловік який падає на залізничну колію і Уве врятовує його,то кіт на якого постійно натрапляє чоловік))Уве кожен день ходить на кладовище і розповідає своїй Соні про своїх горе-сусідів і дуже сумує за нею. Уве має велике і добре серце,але ніби то сам не розуміє цього, йому доведеться подолати своє горе,бо в горі не можна залишатися на самоті,а всілякі дивні випадки які щоразу трапляються поряд з Уве ,як янголи-охоронці, покажуть чоловіку,що йому не слід квапитись до дружини. Дуже душевна,мила,добра історія,яка зворушує і зачаровує,раджу)
  •  
    Человек по имени Уве
    Это отличная трогательная и юмористическая книга. По сути, это серия коротких рассказов о человеке по имени Уве, которые все объединяются в потрясающую всеобъемлющую сюжетную линию.

    Уве - сварливый старик, у которого циничный подход ко всему. Но то, как он получил это, в сочетании с отношениями, которые он «случайно» развивает, приводит к множеству неожиданных поворотов.

    Одна из вещей, которые мне очень понравились в этой книге, это то, что, казалось бы, серьезные ситуации оказываются смешными, в то время как сцены, которые кажутся полностью комичными, могут действительно дернуть за сердечные нити.

    Также, если вам нравятся интересные персонажи, эта книга для вас. Каждый персонаж по-своему интересен. Я буду скучать по ним всем!

    У каждого человека есть история. Мы видим людей на поверхности, ничего не зная о них, и выносим суждения. Я сделала это с Уве в начале, но к концу книги мое мнение о нем и уважение к нему неизмеримо возросли.

    Не могу сказать наверняка, но я думаю, что большинству людей эта книга понравится.
  •  
    Добрая книга о жизни и любви
    Знакомство с творчеством Фредрика Бакман я постоянно откладывала на потом.
    Однако, прочитав книгу, поняла, что зря.

    Эта книга меня зацепила.
    В некоторых местах даже растрогала.

    Старому ворчуну Уве не нравится никто и ничто. Кажется, его нервирует все на свете.
    Внезапно в его жизнь врываются новые соседи.
    Слишком нагло и бесцеремонно, как кажется Уве.
    Они позволяют себе заходить на его территорию, трогать его вещи и занимать его время.
    А еще воспринимать и любить его таким, как он есть.

    Недавно прочитала негативный отзыв по книге. Читательница сказала, что главный герой ее нервничал и все выглядит слишком сложно в его жизни.
    А разве в вашей жизни все просто?
    И как хорошо вы знаете, что скрывается за человеческой скрытостью, злостью или ворчливостью?

    Я сразу же полюбила Уве.
    И знаете почему?
    Потому что я люблю сложных людей!
    Потому что так в конце концов получается, что все они становятся - лучшими в моей жизни.
    Они всегда говорят правду, не лицемерят и имеют огромное сердце.

    Поэтому, прежде чем осуждать кого-то, попробуйте узнать, какой дорогой он идет.

    Ну, а книгу, конечно, почитайте!
    Она умеет и рассмешить, и растрогать.
    А еще учит быть добрее и терпимее!
    Она для тех, кто живет иллюзиями, а умеет воспринимать реальность так, как она есть.
  •  
    Рецензія на книгу "Чоловік на ім'я Уве"
    Цього року прочитала 70 книг, на трьох із них плакала - і всі три авторства Фредріка Бакмана. Плакала не від суму чи жаху, а від якоїсь щирості і безпосередньої людяності, що проймає глибоко до душі. Ця книга - ще одна така людяна історія про людей. Є щось побідне у книгах Бакмана, спочатку не розумієш, чому автор взагалі розповідає про життя того чи іншого героя, адже він чи вона здебільшого зануда/cкупий/відлюдькуватий і т. п. Потім герой себе якось проявляє так, що починаєш дивитись на нього з іншої сторони. А потім вже геть переконуєшся, що навіть всередині найбільшого зануди схована маленька Людинка, яка хоче тепла і спілкування, але через свій негативний попередній досвід усіма своїми діями показує, що має абсолютно інші потреби. Уве - один із таких героїв, а його життя - це щось з однієї сторони дуже банальне, а з іншої - щось дуже героїчне. Бакман не лише дарує нам читацьке задоволення своїми книгами, від яких неможливо відірватись. Він вчить шукати в своїх сірих і банальних життях моменти щастя і людяності, а в інших бачити в першу чергу людей і, звісно, не вішати завчасно ярлики.
 
Характеристики Чоловік на ім'я Уве
Автор
Фредрік Бакман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2012
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х215 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-7563-02-9
Вага
450 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Данії, Норвегії, Фінляндії та Швеції
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Чоловік на ім'я Уве