Я не дочитала. Не знаю, в який момент усе пішло не так, але після певної межі книга стала для мене прісною. Хімія між героями зникла. Подій наче багато, а за відчуттями нічого не відбувається. Сцени 18+ написані слабо. Я реально не завжди розуміла, що вони там роблять і чим узагалі займаються. Можливо, в шахи грали — не виключаю. Не відкидаю, що на сприйняття вплинув мій стан: я хвора, емоційно не в ресурсі. Але факт лишається фактом — читати було важко. При цьому не скажу, що книга погано написана. Вона якісна. Листи кохання — справді сильна сторона, місцями було дуже смішно, на початку читалося легко й приємно. Можливо, проблема ще й у тому, що я вже бачила екранізацію. Через це книга не викликала зацікавлення — сюрпризів не було. Я не дочитала, бо банально засинала. Книга працювала краще за снодійне: відкривала сторінку і вирубалась. По факту: приблизно 150 сторінок — вони разом. Решта 400 — це шлях до публічного визнання стосунків і “відкриття всьому світові”. Вони милі. Дуже. Те, як вони ніжно називають одне одного, справді чіпляє. І саме тому особливо сумно, що мені не сподобалось.