Мені одразу зайшла ідея сюжету - випадкова зустріч у минулому і другий шанс через кілька років. Такі історії зазвичай або дуже «клішовані», або дуже теплі - і тут якраз другий варіант. Хоча кліше тут, звісно, є (і назва прямо про це говорить), але вони не дратують, а навпаки, додають затишку. Головна героїня Чарлі мені сподобалася своєю щирістю. Вона не ідеальна, іноді сумнівається, трохи накручує себе, але через це виглядає реальною. Вільям теж цікавий персонаж: спочатку трохи холодний і загадковий, але поступово відкривається з іншого боку. Їхня історія будується на напрузі, недосказаності і тих самих «а шо як…», які тримають інтерес до кінця. Ну і звісно, історія з кліше не може завершитися не хеппі ендом)