Це чарівне фентезі, яке мені дуже сподобалося. Авторка зуміла майстерно прописати світобудову, героїв і магічну атмосферу. Читати було легко, книга була гарно перекладена, а деякі моменти мене навіть веселили. Коли я читала цю книгу, то подумала, що теж хотіла б опинитися у світі, де книги вміють говорити, бурчати, співати, шепотітися і навіть кусатися, лякати або, навпаки, зачаровувати, а деякі з них за допомогою магії могли стати монстрами. Або ж можна було б і самому опинитися у книзі, яку читаєш. Головній героїні з цим пощастило, бо вона виросла в стінах старої бібліотеки й усе це могла бачити. Персонаж Елізабет мені сподобався, бо вона хоч і юна, але це не завадило їй бути відважною, допитливою та рішуче боротися за справедливість. Чаклун Натаніель Торн зі своїм демонічним прислужником Сайлосом теж мені сподобалися. У книзі є любовна лінія, але основна історія зосереджена не на ній. Проте ті романтичні фрагменти, які були у книзі, виявилися досить гарними й милими.

найкраща частина цієї історії - книги. вони тут живі, мають різні характери та особливості поведінки, можуть співати, відкусити вам пальці чи перетворитися на страхітливого монстра. звісно, такими є не всі книги, а саме гримуари, які були написані чаклунами та містять у собі закляття чи магічні відомості. задля їхнього утримання було створено Великі Бібліотеки, персонал яких навчають з тринадцяти років, бо без підготовки контактувати з примхливими томами не варто. лише обрані можуть потрапити всередину цих установ, маючи особливий дозвіл Колегії та готовність попрощатися з пальцями. шістнадцятирічна підмайстриня Елізабет Книжниця якраз закінчує навчання, аби стати вартовою Бібліотеки.