Сюжет розгортається навколо подорожі головного героя до Темної Вежі, де небезпечні пригоди, магія і нові союзники поєднуються з внутрішніми пошуками і випробуваннями характеру. Події рухаються поступово - від відкриттів і зіткнень з ворогами до складних моральних рішень і розкриття таємниць світу. Атмосфера насичена загадкою і напругою, а персонажі діють логічно і природно, їхні мотиви поступово стають зрозумілими. Для мене роман цікавий поєднанням психологічної глибини, пригод і ретельно побудованого світу - напруга наростає крок за кроком, а фінал залишає відчуття продуманості і масштабності історії.

Ця частина — мов глибокий вдих перед бурею. “Чаклун та сфера” відкриває не просто минуле Роланда, а його душу — юну, закохану, ще не обпаленою долею. Тут магія зливається з трагедією, а пісок світу Серединного сиплеться крізь пальці, як пам’ять, яку неможливо втримати. Кінг малює історію першого кохання і першої втрати з такою ніжною жорстокістю, що серце стискається від краси. Сюзан Делґадо — не просто дівчина, а вогонь, який освітлює шлях стрільця й обпалює його назавжди. “Чаклун та сфера” — це роман про те, як з болю народжується сила, а з любові — вічна самотність. Тут починається справжній Роланд, і саме тому ця книга звучить, як пісня, яку співає вітер пустелі: про втрату, шлях і темну вежу, що завжди кличе здалеку.

Данная книга мне не понравилась. Потому что в ней слишком много уделено рассказу Роланд о своем прошлом. Да, его история тоже вполне интересная, но она уводит нас от главной темы. Итак. Историю Роланда о его посвящении мы читали раньше, теперь же продолжение. Очень непростое, насыщенное разными событиями. И очень печальное, как оказалось в конце. Так жалко Сьюзан и их неродившегося ребёнка.... Но читать саму книгу в принципе интересно. Правда, опять первые страницы даются тяжело : новые герои, новые события и вовсе непонятно зачем все это. Потом втягиваешься. И да, опять эта книга больше предыдущих. Но если начали серию, то стоит уже дочитывать.