Є письменики, стиль яких ти впізнаєш з перших речень. Для мене це Токарчук, Андрухович, Белянський. Бо так влучно, з такою іронією та людинолюбством як це робить він, ще треба вміти писати. Перше, що скажу НЕ ЧИТАЙТЕ анотацію, бо в ній описуються події останніх 50 сторінок. Для мене це історія про ріст і внутрішнє переосмислення. У нас є два основні персонажі - дядь Коля, він же Тесак. Типовий каблук, який з початком повномасштабки побачив шанс спетлять з дому і стати героєм, тож стрімголов (або поки жінка не спинила) побіг записуватися в ТРО. Другий - Олексій, він же Автор, типовий представник касти "какая разніца". Він і сам толком не може пояснити як його до вояк занесло, але лишився. Вони не будуть вам подобатися, бо Белянський не створює персонажів, він описує людей, а люди, знаєте, часто мудаки, не хочуть відповідальності, шукають, де тепліше і інші цілком собі людські речі. Автор майстерно пише життєві трагікомедії, і ти не сумніваєшся, що десь там ходить умовний Тесак і навіть не знає, що про нього книжку пишуть. Все ще сюрно читати про події, до яких ти дотичний. "Ну це воно канєшно да".