Брітт-Марі була тут
Паперова книга | Код товару 882968
Yakaboo 4.9/5
Автор
Фредрік Бакман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2014
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
352

Усе про книжку Брітт-Марі була тут

Видавництво #книголав представляє ще один бестселер популярного шведського автора та блогера Фредріка Бакмана про дружбу, мужність протистояти втратам, мрії, що справджуються.

Роман «Брітт-Марі була тут» розповідає про одну з героїнь попередньої книжки Фредріка Бакмана «Моя бабуся просить їй вибачити», що стала бестселером New York Times. У ньому йдеться про 63-річну жінку, що переживає родинну кризу. Її зрадив чоловік, який був всім життям для Брітт-Марі. З розбитим серцем героїня книжки вирішує змінити свою долю, вирушаючи у закинуте містечко Борг, щоб отримати першу за останні сорок років роботу. Брітт-Марі опиняється серед футбольних фанатів, фріків і навіть хуліганів. Попри те, що економічна криза майже спустошила Борг, у ньому ще залишилися люди, які не збираються здаватися. У будь-якій незрозумілій ситуації Брітт-Марі починає прибирати. Що ховається за цією нудною звичкою? Які випробування випали на долю головної героїні?

У власній авторській манері Бакман розкриває формування її особистості, розповідає про долю жінки, яка дуже переймається тим, що про неї скажуть інші, та намагається завжди поводитися як культурна людина. У Боргу Брітт-Марі поринає в інше життя, знаходячи подруг і навіть отримавши статус тренера місцевої футбольної команди. Тут вона пізнає справжню свободу, відчує закоханість і головне ? отримає можливість бути собою й не боятися власних мрій.

«Брітт-Марі була тут» ? дотепна, мила, сентиментальна історія про те, що життя по-справжньому відкривається тим, хто готовий до змін і має здатність любити інших.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Фредрік Бакман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2014
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
352
Рецензії
  •  
    Брітт-Марі заявляє про себе світові 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ця книга – окреме продовження історії Брітт-Марі, з якою ми познайомились у книжці «Моя бабуся просить їй вибачити». Ця особа на мене справила не дуже гарне перше враження. Занадто структурована, педантична, нечуйна, навіть сварлива жінка, яка сує свій ніс туди, куди не треба і має на будь-який життєвий випадок свою думку та свої правила. Свої списки. У книжці ж «Брітт-Марі була тут» розкривається справжня сутність цієї жінки, як вона стала такою, якою є. Як присвятила все своє життя служінню комусь, а не собі. Як з самого дитинства виконувала чужі бажання, забуваючи про свої. І саме завдяки правилам створила свій світ навколо. Так, не ідеальний, але Брітт-Марі в ньому було цілком комфортно.

    Але ж ось доля підкинула неприємний випадок, після якого вже несила терпіти своє життя, його необхідно терміново змінити. Будь-яким способом. Знайти роботу, раніше майже не працювавши, та відправитись до маленького провінційного містечка. Знайти там нових друзів і нарешті почати жити для себе, втілюючи свої мрії, заявляючи світові про себе.

    Врешті-решт, в цій книзі дуже багато написано про футбол, так що фанатам гри вона має сподобатись. Особливо прикольна «фішка» - формувати психологічний портрет людини, судячи з футбольної команди, за яку він/вона вболіває.
    Кінцівка у книги трохи «змазана», ніби автор чи то поспішав, чи хоче написати продовження історії.

    Як на мене, книжка «Брітт-Марі була тут» найслабша з творів Фредріка Бакмана.
    Не погана, ні, але значно слабша емоційно за «Моя бабуся просить їй вибачити» і «Чоловік на ім’я Уве». От не викликала ця книга ані сліз розчулення, ані бурхливої радості, ані бажання сидіти та рефлексувати роздумуючи про долю головного персонажа. Написана легко, приємно, цілком в стилі Фрідріка Бакмана. Нагадує нам, що ніколи не пізно почати все знову. Тому до прочитання рекомендую.
  •  
    НІКОЛИ НЕ ПІЗНО ПОЧАТИ СПОЧАТКУ 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Моя перша зустріч з Брітт-Марі, як і в багатьох читачів, відбулася в романі «Моя бабуся просить її вибачити». Тоді жіночка, яка, перш ніж наважитися на заповнення кросворда ручкою, має хильнути два келихи вина, здалася мені одним з найцікавіших персонажів. Та ще й наприкінці автор вирішив перевернути життя Брітт-Марі з ніг на голову. Тож я буквально рахувала дні до появи українського перекладу.
    Знайомтесь, це Брітт-Марі. Їй 63 роки, останні 20 з яких вона присвятила турботі про свого чоловіка Кента та його дітей. Брітт-Марі має суперсилу, навіть кілька. Понад усе на світі вона любить складати списки та неухильно їх дотримуватися, а якщо щось йде не за планом, вона буркотить. У будь-якій незрозумілій ситуації Брітт-Марі починає прибирати. Ще Брітт-Марі має просто фантастичну здатність бути люб'язною та водночас налаштовувати навколишніх проти себе. Чого тільки варті її компліменти!
    Одного дня життя Брітт-Марі кардинально змінюється. Вона потрапляє до Богом забутого містечка Борг і несподівано сама для себе влаштовується на роботу. Ні, не чиновницею і навіть не прибиральницею. Брітт-Марі стає тренеркою футбольної команди!
    І хоча я не люблю сльозогінних історій, та залишитися байдужою до роману «Брітт-Марі була тут» неможливо. Ф.Бакман настільки зворушливо розповідає про цю «черству зануду» та інших героїв, що мимоволі відчуваєш до них симпатію. І всією душею радієш за Брітт-Марі, у якої вистачило сміливості здійснити власну мрію. А ще книгу хочеться розібрати на цитати, бо, здається, кожна з них влучає прямісінько в серце.
Купити - Брітт-Марі була тут
Брітт-Марі була тут
220 грн
Товар у кошику
 
Інформація про автора
Фредрік Бакман
Фредрік Бакман

Фредрік Бакман — відомий шведський блогер, колумніст, фрілансер, популярний письменник. Його книги-бестселери перекладено 25 мовами світу, а англомовна версія роману «Друге життя Уве» 42 тижні очолювала рейтинги «New York Times». Сукупний тираж книг — понад п'ять мільйонів примірників, що продаються у 40 країнах світу. У 2013 році Фредріка визнано найуспішнішим...

Детальніше

Рецензії Брітт-Марі була тут

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Брітт-Марі заявляє про себе світові 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ця книга – окреме продовження історії Брітт-Марі, з якою ми познайомились у книжці «Моя бабуся просить їй вибачити». Ця особа на мене справила не дуже гарне перше враження. Занадто структурована, педантична, нечуйна, навіть сварлива жінка, яка сує свій ніс туди, куди не треба і має на будь-який життєвий випадок свою думку та свої правила. Свої списки. У книжці ж «Брітт-Марі була тут» розкривається справжня сутність цієї жінки, як вона стала такою, якою є. Як присвятила все своє життя служінню комусь, а не собі. Як з самого дитинства виконувала чужі бажання, забуваючи про свої. І саме завдяки правилам створила свій світ навколо. Так, не ідеальний, але Брітт-Марі в ньому було цілком комфортно.

    Але ж ось доля підкинула неприємний випадок, після якого вже несила терпіти своє життя, його необхідно терміново змінити. Будь-яким способом. Знайти роботу, раніше майже не працювавши, та відправитись до маленького провінційного містечка. Знайти там нових друзів і нарешті почати жити для себе, втілюючи свої мрії, заявляючи світові про себе.

    Врешті-решт, в цій книзі дуже багато написано про футбол, так що фанатам гри вона має сподобатись. Особливо прикольна «фішка» - формувати психологічний портрет людини, судячи з футбольної команди, за яку він/вона вболіває.
    Кінцівка у книги трохи «змазана», ніби автор чи то поспішав, чи хоче написати продовження історії.

    Як на мене, книжка «Брітт-Марі була тут» найслабша з творів Фредріка Бакмана.
    Не погана, ні, але значно слабша емоційно за «Моя бабуся просить їй вибачити» і «Чоловік на ім’я Уве». От не викликала ця книга ані сліз розчулення, ані бурхливої радості, ані бажання сидіти та рефлексувати роздумуючи про долю головного персонажа. Написана легко, приємно, цілком в стилі Фрідріка Бакмана. Нагадує нам, що ніколи не пізно почати все знову. Тому до прочитання рекомендую.
  •  
    НІКОЛИ НЕ ПІЗНО ПОЧАТИ СПОЧАТКУ 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Моя перша зустріч з Брітт-Марі, як і в багатьох читачів, відбулася в романі «Моя бабуся просить її вибачити». Тоді жіночка, яка, перш ніж наважитися на заповнення кросворда ручкою, має хильнути два келихи вина, здалася мені одним з найцікавіших персонажів. Та ще й наприкінці автор вирішив перевернути життя Брітт-Марі з ніг на голову. Тож я буквально рахувала дні до появи українського перекладу.
    Знайомтесь, це Брітт-Марі. Їй 63 роки, останні 20 з яких вона присвятила турботі про свого чоловіка Кента та його дітей. Брітт-Марі має суперсилу, навіть кілька. Понад усе на світі вона любить складати списки та неухильно їх дотримуватися, а якщо щось йде не за планом, вона буркотить. У будь-якій незрозумілій ситуації Брітт-Марі починає прибирати. Ще Брітт-Марі має просто фантастичну здатність бути люб'язною та водночас налаштовувати навколишніх проти себе. Чого тільки варті її компліменти!
    Одного дня життя Брітт-Марі кардинально змінюється. Вона потрапляє до Богом забутого містечка Борг і несподівано сама для себе влаштовується на роботу. Ні, не чиновницею і навіть не прибиральницею. Брітт-Марі стає тренеркою футбольної команди!
    І хоча я не люблю сльозогінних історій, та залишитися байдужою до роману «Брітт-Марі була тут» неможливо. Ф.Бакман настільки зворушливо розповідає про цю «черству зануду» та інших героїв, що мимоволі відчуваєш до них симпатію. І всією душею радієш за Брітт-Марі, у якої вистачило сміливості здійснити власну мрію. А ще книгу хочеться розібрати на цитати, бо, здається, кожна з них влучає прямісінько в серце.
  •  
    ТУТ БУЛА БРІТТ-МАРІ 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Першою, прочитаною мною, книгою Фредріка Бакмана була «Чоловік на ім'я Уве» – найбільше мене вразила своєю простотою, душевністю, а також зворушливими і комічними моментами, а от «Моя бабуся просить їй вибачити» і «Брітт-Марі була тут» вже здались на порядок слабшими, чи то я звикла до стилю автора, чи тільки перша книга справила гарне враження...

    Про головну героїню цієї книги згадується в «Бабусі...», там вона зображена з вражень головної героїні Ельзи як сусідка, якій є до всього і до всіх діло.

    В цій книзі характер Брітт-Марі Розкривається більш детально і не все так погано, як здається на перший погляд.
    Брітт-Марі:
    - любить порядок і чистоту
    - з миючих засобі віддає перевагу соді, лимонному соку та засобу для миття вікон «Фіксіну»
    - дуже віддана
    - любить стабільність (40 років жила однаково по шаблону)
    - під, на перший погляд, вредним характером приховується зранена душа, яка просто бажає відчувати себе потрібною в цьому світі. Щоб потім люди могли сказати «Брітт-Марі була тут», вона залишила по собі слід.

    Є також досить вдала екранізація цієї книги, звісно, з деякими неточностями і упущеними моментами, але після прочитання цікаво подивитися.
  •  
    Замечательно!
    Это мой первый роман Бакмана, и да, я знаю, что отстаю от времени. «Здесь была Бритт-Мари» понравилась мне с самого начала. В центре сюжета здесь - Бритт-Мари, 63-летняя женщина в разводе, которая начинает свою жизнь заново. Она находит новую работу в городе под названием Борг. Она невротичка, у нее много правил. Тем не менее, Бритт-Мари также невероятно сильная и решительная. Она прожила свою жизнь, явно недооцененная своим мужем Кентом, - он не обращал внимания ни на ее уборку, ни на ее превосходное использование пищевой соды или важность правильно заправленной кровати.

    Как оказалось, в душе Бритт-Мари осталось много места, чтобы измениться, расти и стать тем, кем она всегда хотела быть. Речь идет о том, чтобы снова найти себя, о личностном росте, о том, чтобы полюбить свою жизнь. У Бакмана исключительный язык, настоящая способность владеть словами и рассказывать историю. Все написано лаконично и точно, но в то же время автор не жертвует деталями. Рекомендую книгу всем без исключения!
  •  
    Книга, від якої мурашки
    Я з тих дивних людей, які тільки зараз відкрили для себе Фредріка Бакмана. Здається, всі вже читали «Чоловік на ім’я Уве» (і дивились відповідний фільм) та «Моя бабуся просить її вибачити». Всі ці щасливі люди чекали на третю книгу – «Брітт-Марі була тут», я ж із неї почала знайомство з Бакманом. І це було прекрасне знайомство – одне з найважливіших за останній час.

    Бакману лише 37. Він живе у Швеції, писати починав з блогерства. Свого часу він кинув навчання і пішов працювати водієм вантажівки. Потім писав колонки для журналів. У 2009 році він вирішив одружитись і почав вести блог про підготовку до весілля. З тих пір і понеслось… Зараз у Бакмана вже п’ять романів, що розлетілись по світу багатомільйонними тиражами. Три з них перекладені українською та опубліковані видавництвом #книголав.

    Чим же так чіпляють читачів книги Бакмана? Безперечно, своєю добротою, теплотою, зворушливістю та майстерним володінням слова. Мені це нагадало «Маленького принца» чи «Амелі». Коли читаєш, переповнюєшся якоюсь шаленою любов’ю до світу, хочеться усіх розуміти, всім допомагати та ні на кого не ображатись – можливо, у них є причини бути такими.

    Героїня книги «Брітт-Марі була тут» фігурує і в попередній книзі – «Моя бабуся просить її вибачити». До речі, тираж «Бабусі…» українські читачі розкупили вщент, наразі видавництво додруковує ще один.

    Брітт-Марі – жіночка 60+ років, яка помішана на чистоті і правильності. У неї є свої суворі правила, і як тільки щось іде не так, вона дратується і буркотить. Ймовірно, ви бачили таких бабусь у магазинах, банках та метро. Зазвичай вони не викликають особливої симпатії, але в Брітт-Марі просто неможливо не закохатись. Згодом розумієш, чому вона така: героїня все життя жила заради чоловіка, який згодом від неї пішов. За допомогою своїх правил Брітт-Марі намагається якось виживати, не розклеюватись, це її сенс життя, це те, що тримає її на цьому світі і допомагає жити далі.

    Не знаю, як Бакману це вдається, але діалоги та висновки у книзі просто геніальні. Вони прості, і разом з тим несподівані. Я читала цю книгу у метро, під час обіду, перед сном і зранку, і навіть на робочому місці, коли з’являлась вільна хвилинка. Від окремих поворотів та висловів просто мурашки по шкірі.

    Постараюсь без спойлерів, але за сюжетом Брітт-Марі отримує роботу у невеличкому містечку та знайомиться там з дітьми, сенсом життя яких є футбол.

    – Я кажу, що це важливо, щоб ми стояли тут, бо поки ми були надворі, наші забили! Ми приносимо удачу, стоячи тут! – гарячково кричить хлопчик, ніби це має якийсь сенс. Брітт-Марі дивиться на нього, абсолютно впевнена, що це не так. Але потім вони знову стоять на паркувальному майданчику, хоча знову почався дощ, і Брітт-Марі не говорить більше нічого…

    Бо вперше за все її життя хтось сказав Брітт-Марі, що це дуже важливо, щоб вона десь була.

    Книгу дуже хочеться розбирати на цитати, але вони окремо не справлять такого ж сильного враження, як роман загалом. В ньому особлива добра атмосфера – за героїню вболіваєш з усіх сил, дітей хочеться обіймати і підтримувати. А ще тут є безліч другорядних героїв, які теж пережили свої біди, і тому стали саме такими – закритими від світу, трохи дратівливими, місцями агресивними. Просто тому, що життя їх добряче побило.

    Глибокий психологізм цієї книги просто дивує. Здається, авторові ніякі не 37 років, а всі 100. Таке враження, ніби він прожив довге мудре життя, розуміє, як влаштований світ і чому всі люди саме такі, якими вони є. Відчувається, що він точно не соціофоб – любить людей і хоче поширювати цю любов на всіх читачів.

    Героїню любиш з усіма її недоліками: з маніакальною необхідністю складати списки, з неймовірним прагненням до правильності, незважаючи на її стереотипні уявлення про світ та, здавалося б, непробивну недружелюбність. Проте чим ближче до кінця роману, тим стрімкіше це відчуження змінюється на щось протилежне.

    Цей роман про все відразу. Про те, як ми по-дурному боїмося робити щось, що не вкладається в наше усталене життя. Про те, як важко виживається у маленьких містечках. Про те, як кожному з нас потрібен хтось поруч… Дуже багато різних думок та емоцій виникають, поки читаєш цю книгу – чим вона і прекрасна.

    Після цієї книги я відразу ж купила «Чоловік на ім’я Уве», і обов’язково придбаю «Моя бабуся просить її вибачити» – коли тираж додрукують. Такі книги хочеться мати вдома, радити іншим та періодично перечитувати.
  •  
    Бріт-Марі
    "- Я застара для Парижу!
    - А скільки років Парижу?"

    Ця книга для мене про особисті границі, про трансформацію, про мрії. Відразу хочу відмітити оформлення книги: гарна обкладинка, товстий папір, кожен розділ позначений не назвами, відповідними картинками, дуже цікава ідея.
    Сам сюжет трохи банальний, але стиль написання, притаманний авторові, дуже подобається. Річ іде про Бріт-Марі, особу трохи дивну, педантичну, я б сказала, із ознаками аутизму. Ця жінка все життя жила для когось, вона настільки структурувала своє життя, що не допускала нових, незапланованих подій. Але все змінюється, коли вона їде на роботу до маленького містечка Борг. Тут вона неочікувано стає тренером футбольної команди. Вона міняє жителів міста, а жителі міняють її.
    В книзі є багато мудрих думок про стосунки, про дружбу, про доброту. Я взяла для себе деякі цитати, винесла певні уроки.
    І хоча книга "Моя бабуся просить її вибачити" сподобалася більше, але ця також заслуговує на увагу. Це добра, тепла, світла історія, яка не залишить байдужими.
  •  
    Другий шанс для себе
    Незмінний Фредерік Бакман, який чіпляє за живе кожною своєю книгою. Це третя книга, перекладена українською мовою та прочитана мною. Передбачлива і прискіплива Брітт-Марі, знайома нам з попередньої книги постає перед нами у досить нетиповому вигляді. І от приблизно більша частина книги була передбачливою та й уже трішки нуднуватою, та раптом щось пішло не так і головна героїня починає вражати своєю нетиповою поведінкою та рішеннями.
    Тут тонко підкреслені дитячі травми, які згодом переслідують у дорослому житті та мішають по-справжньому отримувати задоволення. Та все можливо змінити, навіть якщо тобі трішки за 60...
    У цьому творі простежується незмінний стиль автора, який показує нам непрості історії людей, які можуть жити поруч з нами і видаватися нудними буркотунами, прискіпливими бабусями чи мовчазними відлюдьками. І, як завжди, не останню роль тут грають діти, які уміють своєю щирістю та безкорисливою любов'ю знову запалити вогонь у душі.
    Тож рекомендую, щира історія, яку варто читати довгими зимовими вечорами!
  •  
    Книга про пошуки свого місця в житті
    Чи потрібна жінці самореалізація? Чи єдиною метою в її житті повинен бути затишок в домі та потреби дітей і чоловіка?

    Брітт-Марі 63 роки. Її чоловік підприємець, а сама ж вона останні 40 років не працювала ніде, бо ж хтось мав займатися домом. Жінка одержима чистотою. Столові прибори розкладені у відповідному порядку, всі речі у відповідних шухлядах, вікна щодня вимиті, а чоловікові сорочка щовечора купається у пральні машинці. Спочатку це досить нервує, аж поки Бакман не відкриває нам завісу минулого. І тут ти таки розумієш, що дитинство має неабиякий вплив на все подальше життя. І сорочки ті перуться з завидною регулярністю не просто через примху.

    Борг - це придорожнє містечко, в якому закрили уже все, що можна. Майже все. Але в ньому ще є люди, які намагається не опускати рук. І тут серед них раптово опиняється дивна пані, яка за будь-яких незрозумілих обставин починає старанно прибирати.

    Це книга про пошуки свого місця в житті. Бо дуже важко збагнути своє місце, коли ти все життя живеш турботами про інших. Це роман про те, що варто виходити із зони комфорту, щоб отримати нові враження та досвід. Книга про дружбу, яка й не завжди приносить користь. Книга про любов і про... футбол. Це неймовірна книга, яка змушує полюбити Бакмана назавжди. І я дуже всім її рекомендую.
  •  
    Бритт-Мари была здесь
    Книги Бакмана заставляют и смеяться, и плакать. Его герои настолько трогательные, что влюбляют в себя, даже не смотря на их ворчливость или занудство.

    Книга «Бритт-Мари была здесь» - это замечательный пример того, как мало мы можем знать о человеке, не зная его жизни. И как ошибочно судить о ком-то, не зная всех испытаний, выпавших на долю человека.

    Бритт-Мари – ворчливая и очень педантичная женщина, которая в начале книги порой раздражала, в середине – вызывала жалость и сочувствие, а в конце книги вызывает понимание, уважение и любовь. Волею судьбы она попадает в небольшой городок, жизнь в котором практически остановилась. Зато местные дети живут мечтой про участие в футбольном турнире. И Бритт-Мари приходится стать их футбольным тренером. Справится ли с этим героиня, в душе ненавидящая футбол, и к чему это приведет – читайте!

    Эта книга не просто рассказывает о нелегкой судьбе Бритт-Мари. Она напоминает читателям о том, как важно быть самим собой, не пытаясь подстраиваться под других. О том, как тяжело всю жизнь менять самого себя в угоду пусть даже самым близким людям. И о том, что рано или поздно, жизнь обязательно дает шанс сделать выбор. Но будет ли этот выбор правильным – зависит только от каждого из нас!
  •  
    Круто!
    Фредрік Бакман "Брітт-Марі була тут"
    Книга зачарувала з перших сторінок. Тут Брітт-Марі вже на початку стала викликати абсолютно інші емоції, ніж у "Моя бабуся просить їй вибачити". Спочатку її було шалено шкода, а потім крізь жалість стало продиратися захоплення, дивування, схвалення.
    Ми не завжди прагнемо заглянути надто глибоко у життя людини. Частенько оцінюємо поверхневі дії та вчинки, які не потребуються надмірного аналізу. Так простіше, легше і займає менше часу. А за кожним із нас стоїть свій світ страхів, надії, втрачених можливостей, здобутих навичок, розбитих сердець.
    Брітт-Марі виявилася достатньо сильною для того, щоб кардинально змінити своє життя та життя інших, думку світу про неї, та при цьому залишившись сама собою. Вона не поступилася своїми принципами, не наплювала на усталені звички, на порядок думок, але зумілася збагатитися свободою, впевненістю, рішучістю і почуттям власної значимості.
    І це круто! Це чи не найважливіший висновок книги. Міняти своє життя, відкривати відомі грані світу з нової сторони, вчитися любити те, що ніколи не розуміла, цінувати себе і змусити усіх навколо робити те саме.
    Здається, усі три книги Бакмана, які я читала, об"єднанні єдиною метою-показати, що погане і дивне на перший і навіть другий погляд-це лише фікція, обман. Якщо добре придивитися, то за усім цим стоїть велике любляче серце, хороші наміри і трохи самотності.
    Дуже раджу!!!

    П.С. Колись я ненавиділа футбол. Коли він йшов по телевізору, тато дивився матч, а я позбавлялася права на перегляд моїх улюблених програм чи фільмів. Одного дивного дня тато посадив мене з собою і сказав, що сьогодні важливий матч і якщо "Динамо" переможе, то стане 13 раз чемпіоном СРСР. Рекордсменом. І я всілася й дивилася, й вболівала. Після того футбол став значною частиною мого життя. І якщо зараз одночасно комп, планшет і телевізор показують різні матчі, я не сварюся і не рвуся захопити хоч щось) Я не завжди долучаюся до перегляду, але завжди в курсі останніх подій ;-)
  •  
    Сильна, але така чутлива жінка
    Для мене ця історія насамперед про сильну жінку, яка після кількох десятиліть шлюбу не побоялася кардинально змінити своє життя і піти від чоловіка, який їй зрадив. Хоч до цього увесь сенс життя Брітт-Марі полягав у тому, щоб зустрічати чоловіка з роботи гарячою вечерею, затишною домівкою та своєю усмішкою.

    Брітт-Марі за роки подружнього життя змінилася: її стало більш за все хвилювати, що про неї та її чоловіка подумають інші, щоб у домі завжди знаходився засіб для миття вікон та був чисто прибраний балкон.

    Але жінка покидає все і вирушає до крихітного містечка Борг, де її (або таку, як вона) як виявилось, вже давно чекають. У цьому містечку, де у кожного свої таракани та таємниці минулого, Брітт-Марі знаходить своє місце та стає... дитячим тренером із футболу!


    Тут вона може допомогти: комусь порадою, комусь вчинком, а комусь просто зробити гарну зачіску. Адже це те, що вона так добре вміє!

    У маленькому містечку у неї з'являються нові друзі. І жінка розуміє: вона вже не така соціально неадаптована, як їй і Кенту здавалося. Виявляється, вона вміє дружити. Смішити. І навіть сміятися самій! А це так важливо!

    І, здається, у неї навіть з'являється новий кавалер: полісмен Свен, який хоче щоб Брітт-Марі стала дамою його серця.

    Але одного дня у Борг приїздить... Кент. Він зрозумів свою помилку, кохає Брітт-Марі і хоче забрати її додому.


    Кого обере Брітт-Марі: Кента чи Свена? А, може, саму себе?
  •  
    Я хочу, щоб хтось мене пам'ятав
    Книга «Брітт-Марі була тут» Фредріка Бакмана потрапила до мене першою, але одразу я вирішила, що обов’язково прочитаю всі книги автора (вже прочитала і першу частину). Для мене книги можна умовно поділити на дві групи – із захопливим сюжетом і з приємною мовою, якою вони написані. «Брітт-Марі була тут» потрапляє одразу в обидві категорії.
    Неможливо не полюбити головну героїню, якій у віці 63 років довелося повністю змінити життя – влаштуватися на роботу, переїхати до нового міста і, найголовніше, подивитися на себе з сторони і змінитися самій. А з її педантичним характером, усталеними звичками, невмінням спілкуватись з людьми і замкнутістю їй довелося стати тренером дитячої футбольної команди!
    Книгу я читала десь тиждень, розтягуючи задоволення, настільки не хотілося прощатися з Брітт-Марі. Щиро надіюсь на продовження (кінець книги автор залишив відкритим)! Я впевнена, що кожен знайде щось для себе в цьому творі. Для мене головна думка – ніколи не пізно щось змінити, ми можемо зробити світ трішки добрішим, кращим вже зараз, саме тут, де ми знаходимось.
  •  
    Скажіть "Так" і полюбіть себе
    Якби ми всі були однакові, все було б настільки зрозумілим, що ми померли б від нудьги. Вибачте за всі ці "б", але ж без них нікуди не дітись. Хоча, можливість змінити цю річ (або ще якусь) існує в будь-якому випадку. Так само як вона з'явилась у Брітт-Марі, в час, коли ніхто не міг би подумати, що вона на таке здатна. Покинула чоловіка, свій будинок з балконом, без якого вона не могла уявити нормального життя. А головне, вона відмовилась від звички жити по 40-річному графіку. Це ж несамовито для жінки 63 років забити на спокійне розважене життя в оточенні виробленого роками порядку.

    Однак в певний момент приходить час збирати врожай і не ділитись ним ні з ким. Брітт-Марі нарешті починає розуміти як це необхідно і прекрасно пожити іноді для себе, особливо коли розумієш, що твоє життя було не твоїм.

    Я любила приходити до Брітт-Марі на вечерю та слухати ЇЇ розмови з маленьким гостем. В цих розмовах вона звертається більш до себе, ніж до співрозмовника. Тому що для неї завжди важливим було суспільне прийняття, і будь-які дії супроводжувались питанням "А що подумають люди?!" . Ця звичка звичайно ж в небо не випарилась, бо Брітт-Марі не може відмовитись від усього відразу.

    В мене теж змінилось відношення до Брітт-Марі, коли зустріла її тут, на цих сторінках. Бо в "Моя бабуся просить їй вибачити" вона ну занадто вже нудна та правильна злюка. А тут вона показала, що здатна на щирі людські почуття.

    Великим і дуже приємним здивуванням було дізнатись, що в Брітт-Марі є мрія, яку вона поховала ще в дитинстві. А тут, відкривши себе нову, вона наважилась на речі, які ,як їй здавалось, були доступні лише іншим. Вона жартує, сміється, плаче, любить, мріє. Це зовсім нова Брітт-Марію. Вона справжня.
  •  
    Чому Бакман схожий на "Празький торт"
    Це просто велике щастя, коли вдається прочитати ось таку книгу. За наводкою Julia Kropyvyanska, взявся читати «Брітт-Марі була тут» Фредеріка Бакмана. Купив у Yakaboo. Книжка якісна, приємна на дотик, поліграфія, кегль. Одним словом Книголав)
    Бакман пише про звичайну жінку, яка опиняється в напівмертвому селі і щось там робить.
    І, спершу тобі здається, що ніби нічого не відбувається. Ну чи не історія. І немає якихось особливих причин, чому ти маєш це читати далі. Але читаєш. І так читаєш, що аж гай шумить.
    Як жеж це описати. Ну всі ви їли якесь банальне тістечко. Ну візьмемо «Празький торт». Сотні разів на сотнях свят. Ви не сказали б, що він вам дуже подобається. Ну солодке, ну шоколадно. Смачно одним словом.
    Але потім, якось випадково, ви потрапляєте в якесь невибагливе кафе, можливо закордоном, і вам кажуть, а спробуйте наш «Празький».
    Ну і ви очікуєте ось те солодке та шоколадне, що куштували тисячу разів. Що вам тут пробувати.
    Але ваш друг каже: «Давай, давай».
    Вам приносять тарілку з золотавим обідком. На ній тортик.
    У вас в голові смак отого самого празького, який ви знаєте.
    Ви десертною ложкою з візерунком відколупуєте шматочок.
    Несете його до рота.
    І Всесвіт стискається до одної маленької цяточки, яка пульсує енергією мільйона нейтронник зірок і голосить: БОЖЕ, ЯК ЦЕ СМАЧНО!
    І в цей момент, можна померти, бо нічого кращого у вашому житті вже не буде.
    Ось так і з Бакманом.
    Han är en trollkarl som skriver om verkligheten.
  •  
    Книга про вибір, який робиш для себе
    Брітт-Марі розлучається з чоловіком, бо більше їй не дали можливості вдавати, ніби вона не помічає, що він зраджує їй. Коли вона приїздить у маленьке занепале містечко влаштовуватися на роботу, то досі говорить про нього так, наче не було ніякого розлучення. А потім безнадійне містечко, точніше його дивні жителі міняють її педантичний світ і змушують вирушити вперед до мрії, яку немолода вже жінка носила в серці з дитинства. Ця книга розказує про дітей, які втрачають найближчих, але продовжують грати у футбол. Про жіночу дружбу, в якій більше бурчання, ніж запопадливості. Про вибір між звичним і незвичним життям. Про щура, що вечеряє "Снікерсами".
    "Брітт-Марі була тут" - затишна й одночасно драматична історія. Інколи складається враження, що автор навмисно розтягує події. Але він робить це для того, щоб дати читачеві відчути найменший порух у душах і думках персонажів. Це книга про деталі буденності і про звичайних людей, яких ми можемо зустрічати щодня дорогою на роботу чи не щодня до театру. Вона настільки близька нам, наскільки ж казковим є її фінал. Хоча чому казковим? Мрії існують для того, щоб перевтілюватися в реальність.
    А доки до цього Брітт-Марі ще не додумалася, вона миє, пере, чисте… Інколи доводить до сказу оточуючих. Здебільшого не може зрозуміти їх. Але ж Брітт-Марі не з тих людей, які засуджують інших...
  •  
    Перше знайомство з автором
    Так сталося, що перше своє знайомство зі славнозвісним Фредріком Бакманом я розпочала саме з цієї книги і, думаю, нічого від цього не втратила: книга є абсолютно самостійним твором (а то в мене чомусь склалася думка, що твори Бакмана треба в хронологічному порядку обов'язково читати).

    Брітт-Марі - головна героїня роману, їй 63 роки. Усе своє життя вона лише те й робила, що створювала комфорт для свого чоловіка, який все життя, здається, лише те й робив, що змушував її почувати себе якоюсь не такою: то вона спілкується недолуго, то жартувати не вміє, то ще щось не те робить. І так живе собі ця жінка усе своє життя в тіні і дозволяє собі лише помріяти про те, аби побачити колись Париж.

    Але у 63 її життя змінюється певним чином і от Брітт-Марі уже шукає роботу. Невже вона зрозуміла, що потрібно щось з собою робити? Але що спонукало її до таких змін?

    Хороша історія, така світла і емоційна. Чудово розумію тих, хто в процесі читання зронив сльозу!

    Однак мені книга хоч і сподобалась, але не розчулила аж так сильно. Щось у манері письма Бакмана, у тому, як він будує діалоги і стосунки між персонажами змусило мене не вірити йому цілковито. Можливо, справа у перекладі. А може, в тому, що перекладали з англійської, а не з оригіналу.
  •  
    Брітт-Марі, яка була в моєму серці
    "Брітт-Марі була тут" - третій з прочитаних мною романів сучасного шведського письменника Фредріка Бакмана. За настроєм ця книга нагадує мало не культового "Чоловіка на ім'я Уве", який приніс авторові всесвітню славу.
    Як і в "Чоловікові на ім'я Уве", у новому романі Фредріка Бакмана головним героєм виступає літня людина. Більшу частину свого життя Брітт-Марі присвятила турботі про свого самозакоханого чоловіка та його дітей. Але одного дня її шлюб дав тріщину, і тепер "схиблена на чистоті й порядку" жіночка змушена шукати собі нове помешкання та роботу.
    Якимось дивом Брітт-Марі вдалося влаштуватися тренеркою футбольної команди (!) в маленьке містечко, жителі якого ледве зводять кінці з кінцями.
    Роман "Брітт-Марі була тут" складно назвати захопливим читвом, тут немає хвацько закрученого сюжету або крутих сюжетних поворотів, чи, як на те пішло, надто яскравих персонажів. А проте Фредрік Бакман пише настільки проникливо, що попри всі недоліки критикувати цю книгу зовсім не хочеться. Навпаки, хочеться її перечитувати, щоб повернути собі віру в добро та людей.
  •  
    "Сонячна казка" серед сірих буднів
    Це вже друга прочитана мною книга авторства Фредріка Бакмана. І я вдруге щаслива і відчуваю творче піднесення. Певно мірою книга "Брітт-Марі була тут" є продовження книги "Моя бабуся просила їй вибачити", тому що саме у ній ми знайомимось із скрупульозною та педантичною сусідкою Брітт-Марі. Але якщо ви не читали книгу про бабусю, то не важливо, у якому порядку будете читати ці книги. Брітт-Марі приїжджає у маленьке містечко, де вона знаходить нових друзів, нове захоплення, нового коханого (ну майже знаходить). До слова, Брітт-Марі - 63 роки. У цьому віці люди більше прагнуть стабільності та не надто готові ризикувати, але для Брітт-Марі - це можливість вперше вийти далі її рідного міста чи навіть рідного будинку. Це історія про те, що ніколи не пізно в житті щось змінити. Як-то кажуть, якщо вам здається, що у вашому житті треба щось міняти, то вам не здається. Це історія і про пошук сенсу у житті чи принаймні того, що може принести задоволення і відчуття щастя. Це історія про те, що якщо ти готовий відкрити своє серце чомусь та комусь новому, то нове не забариться. Не буду вам переказувати прекрасний і неочікуваний сюжет книги чи розповідати про особливий літературний стиль Бакмана - переконайтесь у цьому самі. Запевняю - не пошкодуєте!
  •  
    - Коли я граю в футбол мені не боляче - А від чого тобі боляче? - Від всього
    Відтепер якщо мене спитають, який сучасний письменник мій улюблений, я відповім без вагань, що це - Фредрік Бакман. Бо коли читаєш його книги, то хочеться і сміятись, і плакати водночас. А в найбільш трагічних моментах не зникає відчуття невидимої підтримки. Книголав переклав три книги автора: «Моя бабуся просить її вибачити», «Брітт-Марі була тут» і «Чоловік на ім'я Уве». Це не трилогія, але головна героїня другої книги виконує другорядну роль в першій, при цьому роль та не з кращих – задротної тітоньки, яка постійно скаржиться, має занадто добрий зір, бо пристає до сусідів і суне свого носа туди, куди ніхто не просить. У кожної людини в житті є така Брітт-Марі. Сусідка зверху, «подруга», колега по роботі – будь-хто, хто одним своїм виглядом вносить в розмірене життя деструктив і поганий настрій. Але не все так однозначно, і як воно часто трапляється в житті, за маскою притрушеності, дотошності, хворобливої педантичності ховається дуже нещасна жінка, яка не бачила любові від мами, бо та страждала через смерть іншої своєї дитини, яка сумує за сестрою, що померла в автокатастрофі, яка не знає, що таке любов батька, бо він залишив дружину в депресії. Брітт лікує себе прибиранням, шуруванням полиць і шукає когось, на кого можна покластись і знайти спокій. Таким для неї є Кент і спочатку в них сімейне життя складається чудово, але потім все руйнується і Брітт стає розлученою жінкою за 60, без дому, сім'ї, уявлення про життя і те, як у ньому заробляти гроші. Бюро зайнятості відправляє її в Борг – містечко, в якому життя завмерло. Але Брітт з властивою їй терпеливістю починає відбудовувати і своє життя, і життя мешканців Боргу, і навіть щура, якого вона щодня годує снікерсом. Якщо вам здається, що ця книжка сумна і депресивна, то запевняю, що це не так. У ній достоту гумору, комічних ситуацій, любові і співчуття. У житті Брітт раптом появилось з десяток дітей, які зробили її капітаном своєї футбольної команди, яку і командою назвати тяжко. Наполегливість цих дітей, щоденні тренування, а найголовніше - віра. Ось що робить цих лузерів переможцями. Навіть з рахунком 14:1 не в свою користь
  •  
    чудова світла, емоційна й захоплива книга
    Книжку прочитала на одному диханні. Якщо "Моя бабуся просить її вибачити" читала з певним скептицизмом (бо вкраплення казковості та фантазій - до не моє), то від цієї книги була просто в захваті. Чомусь вона виявилась мені дуже близькою. Людина, яка все життя поклала на те, щоб бути ідеальною, щоб догоджати іншим, щоб все за правилами, щоб "а що люди подумають", яка пройшовши тривалий життєвий шлях розуміє, що сама й не жила, бо прожила не своє життя, і що після її смерті про неї навіть нікому буде згадати, що вона була тут, - вирішує корінним чином змінити життя. Його важко змінити коли ти залишаєшся тим, ким був, але зміна місця і середовища так чи інакше впливає на життя Брітт-Марі. Приїзд на роботу в депресивне містечко, знайомство з його жителями, дітьми, тренерство футбольної команди, вплив на життя людей цього містечка і як фізична реакція - вплив людей з містечка на її життя - корінним чином змінюють і її саму. Ну а інтелектуальний гумор, який пронизує всю книгу - то окрема родзинка для читача:-) Раджу всім - дуже світла і надихаюча книга! Якщо у вас гарний настрій - вона тільки покращить його, якщо депресія чи почуття покинутості - вона найкращий антидепресант!
  •  
    Книга, на яку не шкода часу
    Часто в сучасному швидкому ритмі життя нам дуже не вистачає часу. Часу на себе, своїх близьких, здійснення своїх мрій і звичайне читання. Ми часто багато думаємо про інших, "що скажуть" і як відреагують люди. Ми їдемо у велике місто, щоб втоптати в землю свої амбіції і бути як усі, зазвичай нещасними та "зі статусом". А потім посеред життя з'являється у кожного свій "Борг", що струшує тебе, приводить до тями і кричить у всі вуха, що життя твоє і ти повинен бути найщасливішим у цьому світі. Так і Брітт-Марі, сама того не розуміючи, кардинально змінює своє життя, а головне себе саму. Книга читається легко і з захватом, який не полишає до останнього слова. Важко сказати, чи може читач полюбити Борг та його мешканців, скоріше так, але й це не головне. Важливо знати, що які б перепони не стояли на шляху, разом їх можна подолати. І якщо вам захочеться простої життєвої книги, то "Брітт-Марі була тут" охоче чекатиме вас на книжковій полиці у затишній книжковій лавці. Приємного читання. І візьміть приклад з головної героїні та прислухайтесь до себе...
  •  
    Як же Брітт - Марі схожа на мене 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Якщо бути відвертою, то усі книги Бакмана, що мені доводилось читати на один манер. І історії різні ж, але з кожною наступною книгою Фредрік Бакман такий передбачуваний. Починала читати про Бріт - Марі і була приємно вражена, адже головна героїня так схожа на мене у своїх страхах, служінню членам своєї сім'ї, а не собі. Лише в мене немає отих списків. Я не бачу у них сенсу. А от Брітт вважає по інакшому. Списки, то частково сенс її життя. У книзі один з героїв - інвалід. І мені категорично не сподобалося як Бакман насміхається над ним. Як на мене, тут абсолютно нічого смішного немає. Я б навіть сказала, в цій ситуації гумор не вписується взагалі. Але то такий стиль написання у автора. Така собі трагі - комедія. Для мене ж все життя Брітт - Марі трагедія суцільна. Якось так у неї все сіро, сумно та одноманітно. Одна радість їй - безкінечне складання списків. Хоча, головну героїню можна зрозуміти. Вона присвятила все своє життя чоловікові, дітям. Усім, а собі - ні. Я не в захваті від книги. Точно не перечитуватиму її.
 
Характеристики Брітт-Марі була тут
Автор
Фредрік Бакман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2014
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7563-47-0
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Данії, Норвегії, Фінляндії та Швеції
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Брітт-Марі була тут