Брехливе життя дорослих
Паперова книга | Код товару 1337025
Yakaboo 3.4/5
Автор
Елена Ферранте
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2021
Перекладач
Мар'яна Прокопович
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм

Усе про книжку Брехливе життя дорослих

• Міжнародний бестселер та бестселер The New York Times
• Запланована екранізація від Netflix
• Роман року за версією The Washington Post, People Magazine, The Guardian, Harper’s Bazaar

Джованна росла з переконанням, що в неї ідеальні батьки, які обожнюють її та одне одного. Аж раптом вона почула, як батько порівнює її зі своєю ненависною сестрою Вітторією. Як таке може бути? Ця жінка — монстр, ганьба та ворог їхньої родини. Тепер дівчинка прагне зустрітися з нею, аби впевнитися, що не має нічого спільного з тіткою. Це знайомство відкриває Джованні певні сімейні таємниці і таке чуже, поки що не зрозуміле життя дорослих. Зрада, розчарування в батьках, перше кохання, сексуальний потяг та пристрасне бажання любити — рідний Неаполь перетворюється для неї на поле битви, місце особистих перемог і поразок. Джованна прагне віднайти правду. Але чи варто шукати її у світі дорослих, які вчать дітей не брехати, але постійно брешуть одне одному?

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Елена Ферранте
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2021
Перекладач
Мар'яна Прокопович
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Рецензії
  •  
    Побути в шкурі підлітка і видихнути, що цей період уже минув
    Для мене виявилась досить неоднозначна книга. Написана від імені підлітка -13-16 річної дівчини (охоплює час в три роки), яка переживає перехідний вік на фоні розлучення батьків. Дівчинка з хорошої сім’ї – тато й мама викладачі в університеті і ліцеї відповідно, вона єдина донька, батьки оточують її любов’ю і намагаються виховувати в сучасних традиціях. Дівчинка знає, що батько не спілкується із своєю сім’єю через світоглядний конфлікт і через те, що сім’я з низів, а він багато доклав зусиль, щоб отримати освіту і стати успішним. Батькова сестра – тітка Вітторія – є уособленням тих, «інших» людей – які живуть в бідності, працюють на некваліфікованій роботі, неграмотні, нахабні, конфліктні, заздрісні. Але Джанні, почувши мимохідь кинуту батьком фразу, що вона стає все більше схожою на Віторію, отримує ідею фікс – вона будь за що хоче познайомитися з Вітторією, щоб упевнитися, чи дійсно вона така, як сказав батько – погана, як і тітка, чи батько був неправий. От зустріч з тіткою і міняє все у її житті і саме життя. Ферранте досить уміло і повно описує всі почуття, переживання, думки, спонукання – в цьому вона майстер. Але саме ця тема – копирсання в душі підлітка, який не розуміє, що з ним відбувається, який сам не знає, чого хоче, бо зараз хоче одне, а через секунду інше, у якого вчинки прямо протирічать бажанням, який намагається зробити боляче тим, хто його любить, щоб помститися за свій душевний дискомфорт і при цьому понад усе прагне, щоб ті, кому він робить боляче, любили його, який свідомо робить собі погано тільки тому, що дорослі повчають цього не робити - дуже втомлює. Це читати цікаво тому, хто сам є підлітком (за віком чи за розвитком) або у кого, як у мене, є діти-підлітки, щоб зрозуміти їх вчинки. Я б розділила враження від книги на два фактори: про що написано і як написано. Написано досить точно і скрупульозно, почуття і переживання підлітка висловлені так, ніби переживаєш усе сам, а з іншої сторони – саме це досить втомлює і дратує. Типовий приклад – хлопець, в якого закохана Данні, сказав, що вона дуже грана. І почалося – чому він так сказав? «Він відчув, що я почуваюся бридкою і розгубленою, і вирішив потішити мене жалісливою брехнею, ось у чому, мабуть, причина його слів» Або я справді йому подобаюсь? З яким наміром він це сказав? Він дійсно так думає? Він так не думає, просто вирішив сказати приємне? І отак по колу… Читаючи, усвідомлюєш, що такі думки дійсно крутяться в голові підлітків, але коли тобі це не цікаво, бо для тебе це вже минулий етап, то сприймається це як суцільна дурниця, яку просто потрібно пережити, поки, нарешті, мине цей вік і все стане на свої місця (правда, не у всіх). Тому якби в мене не було дочки-підлітка, вчинки і емоції якої я намагаюся зрозуміти, то читати книгу мені було б нецікаво. Чесно кажучи, мені й зараз було читати нецікаво, хоча я розумію що написано блискуче, але це тому, що мене не цікавить сама тема. Тим же, кому це близько – підлітковий вік, конфлікти, психологічна травма на фоні розлучення батьків, протиріччя і душевні метання і т. п. – книга буде до душі.
  •  
    Ферранте. Та сама, але не зовсім
    Майже місяць минув після того, як я прочитала "Брехливе життя дорослих", але й досі не можу визначитися зі своїми враженнями.
    Здавалося б, у новинці є все, за що ми так любимо історії Ферранте, але до "Неаполітанського квартету" ця книжка, як на мене, не дотягує. Драма на драмі, таємниці, недомовки, скандали, одним словом, італійські пристрасті вирують, але все це виглядає таким перебільшеним і надмірним, що нагадує мильні опери для домогосподарок. А ще є Неаполь, щоправда в цій історії він зображений настільки сухо й беземоційно, ніби авторка описувала це місто за допомогою "Вікіпедії".
    Щодо персонажів, то мотиви їхніх вчинків залишились для мене незрозумілими. І якщо з головної героїні, зважаючи на підлітковий бардак в голові, нема чого дивуватись, то поведінка дорослих, які її оточують, трохи мене... спантеличила.
Купити - Брехливе життя дорослих
Брехливе життя дорослих
215 грн
Є в наявності
 

Рецензії Брехливе життя дорослих

3.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Побути в шкурі підлітка і видихнути, що цей період уже минув
    Для мене виявилась досить неоднозначна книга. Написана від імені підлітка -13-16 річної дівчини (охоплює час в три роки), яка переживає перехідний вік на фоні розлучення батьків. Дівчинка з хорошої сім’ї – тато й мама викладачі в університеті і ліцеї відповідно, вона єдина донька, батьки оточують її любов’ю і намагаються виховувати в сучасних традиціях. Дівчинка знає, що батько не спілкується із своєю сім’єю через світоглядний конфлікт і через те, що сім’я з низів, а він багато доклав зусиль, щоб отримати освіту і стати успішним. Батькова сестра – тітка Вітторія – є уособленням тих, «інших» людей – які живуть в бідності, працюють на некваліфікованій роботі, неграмотні, нахабні, конфліктні, заздрісні. Але Джанні, почувши мимохідь кинуту батьком фразу, що вона стає все більше схожою на Віторію, отримує ідею фікс – вона будь за що хоче познайомитися з Вітторією, щоб упевнитися, чи дійсно вона така, як сказав батько – погана, як і тітка, чи батько був неправий. От зустріч з тіткою і міняє все у її житті і саме життя. Ферранте досить уміло і повно описує всі почуття, переживання, думки, спонукання – в цьому вона майстер. Але саме ця тема – копирсання в душі підлітка, який не розуміє, що з ним відбувається, який сам не знає, чого хоче, бо зараз хоче одне, а через секунду інше, у якого вчинки прямо протирічать бажанням, який намагається зробити боляче тим, хто його любить, щоб помститися за свій душевний дискомфорт і при цьому понад усе прагне, щоб ті, кому він робить боляче, любили його, який свідомо робить собі погано тільки тому, що дорослі повчають цього не робити - дуже втомлює. Це читати цікаво тому, хто сам є підлітком (за віком чи за розвитком) або у кого, як у мене, є діти-підлітки, щоб зрозуміти їх вчинки. Я б розділила враження від книги на два фактори: про що написано і як написано. Написано досить точно і скрупульозно, почуття і переживання підлітка висловлені так, ніби переживаєш усе сам, а з іншої сторони – саме це досить втомлює і дратує. Типовий приклад – хлопець, в якого закохана Данні, сказав, що вона дуже грана. І почалося – чому він так сказав? «Він відчув, що я почуваюся бридкою і розгубленою, і вирішив потішити мене жалісливою брехнею, ось у чому, мабуть, причина його слів» Або я справді йому подобаюсь? З яким наміром він це сказав? Він дійсно так думає? Він так не думає, просто вирішив сказати приємне? І отак по колу… Читаючи, усвідомлюєш, що такі думки дійсно крутяться в голові підлітків, але коли тобі це не цікаво, бо для тебе це вже минулий етап, то сприймається це як суцільна дурниця, яку просто потрібно пережити, поки, нарешті, мине цей вік і все стане на свої місця (правда, не у всіх). Тому якби в мене не було дочки-підлітка, вчинки і емоції якої я намагаюся зрозуміти, то читати книгу мені було б нецікаво. Чесно кажучи, мені й зараз було читати нецікаво, хоча я розумію що написано блискуче, але це тому, що мене не цікавить сама тема. Тим же, кому це близько – підлітковий вік, конфлікти, психологічна травма на фоні розлучення батьків, протиріччя і душевні метання і т. п. – книга буде до душі.
  •  
    Ферранте. Та сама, але не зовсім
    Майже місяць минув після того, як я прочитала "Брехливе життя дорослих", але й досі не можу визначитися зі своїми враженнями.
    Здавалося б, у новинці є все, за що ми так любимо історії Ферранте, але до "Неаполітанського квартету" ця книжка, як на мене, не дотягує. Драма на драмі, таємниці, недомовки, скандали, одним словом, італійські пристрасті вирують, але все це виглядає таким перебільшеним і надмірним, що нагадує мильні опери для домогосподарок. А ще є Неаполь, щоправда в цій історії він зображений настільки сухо й беземоційно, ніби авторка описувала це місто за допомогою "Вікіпедії".
    Щодо персонажів, то мотиви їхніх вчинків залишились для мене незрозумілими. І якщо з головної героїні, зважаючи на підлітковий бардак в голові, нема чого дивуватись, то поведінка дорослих, які її оточують, трохи мене... спантеличила.
  •  
    Максимально ніяка книга
    Брехливе життя дорослих - Елена Ферранте. Такої відвертої дурні я вже давно не читала. І ніби розумієш, що життя підлітки це драма на драмі (гормони та особливості дорослішання) але тут якось передали куті меда. Мізків немає не лише у дівчинки, але й у всіх дорослих. Особливо в мене западало око коли описувались стосунки між парубками/дівчатами 20+ і 13/16 малою дитиною. І як вони всі спілкуються на одному інтелектуальному та емоційному рівні. Трансформація батьків, що спочатку трусились над дитиною не відпускаючи її на сусідню вулицю, а потім через рік спокійно в інше місто з ночівлею з якоюсь шапочною знайомою, та ще й на ночівлю до її хлопця. До цього ще додати якісь теологічні вставки про Бога і Євангіліє та постійний маргарин в учасників цієї історії і отримаєте неперевершене враження. Я цю книгу домучила до кінця лиш того, що читала її в рамках спільних читань. До речі, про кінець цієї історії - він максимально нічого не завершує. Немає якогось висновку дорослішання дівчини чи чогось подібного. Вся книга це перепис сумбурного життя італійських молодиків і молодиць на фоні розлучення батьків та міжсімейних сварок з єдинокровними родичами. От реально не рекомендую.
 
Характеристики Брехливе життя дорослих
Автор
Елена Ферранте
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2021
Перекладач
Мар'яна Прокопович
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2100
ISBN
978-617-12-8928-4
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Італії
Література за періодами
Сучасна література