Цей роман побудований навколо класичної ситуації - наукова таємниця, обмежене коло підозрюваних і злочин, що стається майже буденно. Події розгортаються швидко, але без поспіху - увага зосереджена на логіці допитів, точних питаннях і дрібних неузгодженостях у свідченнях. У центрі розслідування - не сенсація, а холодний аналіз поведінки кожного з учасників, де навіть незначна репліка може змінити напрям думки. Атмосфера стримана й камерна, з відчуттям інтелектуальної гри, а персонажі виконують чіткі ролі без зайвої психологізації. Для мене ця історія цікава саме своєю чистою конструкцією - розслідування рухається послідовно, напруга тримається за рахунок логіки, а фінал точний і акуратний, як добре поставлений експеримент.

Атмосферність книг Агати Крісті змушує мене знову і знову повертатися до її творчості. А детективні історії, які розгортаються у замкненому просторі - це взагалі моя слабкість. "Чорна кава" - це детектив, головним героєм якого являється Еркюль Пуаро - це ще один плюс. Як можна не любити цього харизматичного персонажа, який так лагідно поводиться зі своїми вусами. Одного ранку, під час сніданку, Еркюль Пуаро отримав дзвінок від видатного вченого, якого наш детектив тільки но бачив у новинах. Учений звернувся до Пуаро з проханням негайно прибуто до його маєтку, адже у нього з сейфу викрали важливу та небезпечну формулу. І міг це зробити лише один із членів його сім`ї. У день, коли Еркюль Пуаро мав прибути на місце, вчений висунув ультиматум своїм рідним - на одну хвилину вимкнеться світло, і, якщо на столику з`явиться формула, то він відішле детектива додому, і ніяких наслідків не буде. Але коли Ерклюль Пуаро прибув до маєтку, то застав страшну картину - його клієнта було отруєно. Він прибув, щоб розслідувати крадіжку, а потрапив на місце вбивства. І здавалося б, автор розкриває злочинців мало не на початку. Але не усе так просто.

Пуаро как всегда - с легкостью великого профессионала может раскрыть любое преступление, пусть даже оно и произошло всего в одной комнате. Самое главное, что всегда прослеживается в детективах Агаты Кристи - это внимательность к мельчайшим деталям. Если пусть и самые маленькие, но значительные детали преступления толковый читатель уловит, то раскусит произведение ещё до финала... Все, как обычно, врут. У каждого были свои мотивы убить жертву. Каждый свидетель преступления со своей тайной, хотя у автора есть намного посильнее в плане запутывания истории. Но вот тут то и стоит учесть факт, что Кристи написала именно пьесу, а уже другой автор из Австралии - Чарльз Осборн нам представил в виде новеллы. Местами можно заметить ссылки на пьесу. Осборн старался как только мог, но вот именно чарующую атмосферу, которую могла создать именно королева детектива - Агата Кристи, он не смог передать. И все таки в такой компактной книге очень много ярких событий и сюжет достаточно динамичен, поэтому читалось все с очень большим интересом.