Більше нікому
Паперова книга | Код товару 1247741
Yakaboo 4/5
Автор
Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
432
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х205 мм

Усе про книжку Більше нікому

Коли думка інших має занадто велике значення, гонитва за славою змінює твоє життя назавжди.

Скандально відомий художник у минулому, сьогодні – продавець піґулок для схуднення. Як це сталося? Він не пам’ятає. І чому його підозрюють у вбивстві неповнолітньої? Замість відповідей – лише дивні малюнки, невідомо коли виведені його рукою, і почуття провини за речі, які він не робив. Чи робив, але забув?

Час прийняти правду. От тільки вона йому не сподобається

Характеристики
Автор
Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
432
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х205 мм
Рецензії
  •  
    Світом керує хайп 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «О времена, о нравы..»
    Епатажний художник, від картин якого так і пашіє викликом! Вони пробуджують потаємні бажання і коштують десятки тисяч доларів.
    Його картини хочуть всі. Його самого хочуть всі.
    І як така людина, може стати «ніким»? Як людина, що була на верхівці богемного життя, може стане звичайним офісним працівником?
    І чому навколо нього стільки незрозумілих смертей?
    Події навколо головного героя вирують, а він ледве пам‘ятає їх. Чи зможе зрозуміти і згадати, ким він є насправді?
    Тут все по дорослому: кров, наркотики і секс. Чума нашого часу- хайп заради хайпу і, врешті решт, розплата за нього.
    Але не зачепило. Розгадала «секрет» головного героя майже відразу і все, далі читалось без ентузіазму. А ще буркотіла на нелогічні дії поліції і на шаблонність сюжету. Посил нав’язування правил поведінки і стандартів, не вразив, бо то для мене норма сучасності. Сумна норма.
    Книгу рекомендую тим, хто починає знайомство з жанром трилеру. Зайде «на ура». Технічно і зі смаком. Сучукрліт хорошого рівня.
  •  
    Загалом - цікава книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Продовжую знайомитись з сучасною української літературою.
    Отже триллер. Чи може детектив? Вирішуйте самі.
    Епатажний, колись богемний і скандальний художник, від скандальних картин якого так і пашіє викликом, кинув все, і працює в компанії по продажу пігулок для схуднення. Аж раптом стається вбивство молодої дівчини - і з місця злочину зникає його картина. І чомусь нізвідки виникає забагато запитань. І пам'ять іноді підкидає гострі та незручні загадки. Події навколо головного героя вирують, а він ледве пам‘ятає їх. Чи зможе зрозуміти і згадати, ким він є насправді?
    І ніби все "по дорослому", секс, наркотики, рок-н-ролл=), але чомусь не зачепило.Десь після половини книги стало зрозуміло що й до чого, і... а все. Хоча ні, чекав до останньої сторінки чогось сильного, якогось несподіваного повороту, та на жаль... Відчуття шаблонності не покидало.
    Та якщо не по сюжету - то книга достатньо глибока. Тут піднято багато соціальних проблем: булінг, безкарність, матеріальна нерівність. Також показана проблема насильства в сім'ї, пригнічення особистості дітей, спроба перекроїти дитину під себе. Ось де корінь наших з вами соціальних проблем. Тут просто наглядно все дали і показали наслідки. За це авторам окремий уклін.
    Загалом - на тверду четвірку.
    Якщо ви тільки знайомитесь з жанром - вам повинно зайти.
Купити - Більше нікому
Більше нікому
190 грн
Є в наявності
 

Рецензії Більше нікому

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Світом керує хайп 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «О времена, о нравы..»
    Епатажний художник, від картин якого так і пашіє викликом! Вони пробуджують потаємні бажання і коштують десятки тисяч доларів.
    Його картини хочуть всі. Його самого хочуть всі.
    І як така людина, може стати «ніким»? Як людина, що була на верхівці богемного життя, може стане звичайним офісним працівником?
    І чому навколо нього стільки незрозумілих смертей?
    Події навколо головного героя вирують, а він ледве пам‘ятає їх. Чи зможе зрозуміти і згадати, ким він є насправді?
    Тут все по дорослому: кров, наркотики і секс. Чума нашого часу- хайп заради хайпу і, врешті решт, розплата за нього.
    Але не зачепило. Розгадала «секрет» головного героя майже відразу і все, далі читалось без ентузіазму. А ще буркотіла на нелогічні дії поліції і на шаблонність сюжету. Посил нав’язування правил поведінки і стандартів, не вразив, бо то для мене норма сучасності. Сумна норма.
    Книгу рекомендую тим, хто починає знайомство з жанром трилеру. Зайде «на ура». Технічно і зі смаком. Сучукрліт хорошого рівня.
  •  
    Загалом - цікава книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Продовжую знайомитись з сучасною української літературою.
    Отже триллер. Чи може детектив? Вирішуйте самі.
    Епатажний, колись богемний і скандальний художник, від скандальних картин якого так і пашіє викликом, кинув все, і працює в компанії по продажу пігулок для схуднення. Аж раптом стається вбивство молодої дівчини - і з місця злочину зникає його картина. І чомусь нізвідки виникає забагато запитань. І пам'ять іноді підкидає гострі та незручні загадки. Події навколо головного героя вирують, а він ледве пам‘ятає їх. Чи зможе зрозуміти і згадати, ким він є насправді?
    І ніби все "по дорослому", секс, наркотики, рок-н-ролл=), але чомусь не зачепило.Десь після половини книги стало зрозуміло що й до чого, і... а все. Хоча ні, чекав до останньої сторінки чогось сильного, якогось несподіваного повороту, та на жаль... Відчуття шаблонності не покидало.
    Та якщо не по сюжету - то книга достатньо глибока. Тут піднято багато соціальних проблем: булінг, безкарність, матеріальна нерівність. Також показана проблема насильства в сім'ї, пригнічення особистості дітей, спроба перекроїти дитину під себе. Ось де корінь наших з вами соціальних проблем. Тут просто наглядно все дали і показали наслідки. За це авторам окремий уклін.
    Загалом - на тверду четвірку.
    Якщо ви тільки знайомитесь з жанром - вам повинно зайти.
  •  
    Мотиваційна(?) книга, яка змусить замислитися над своїм життям
    Перше, що привернуло мою увагу (після обкладинки), - це захопливий та інтригуючий пролог, який, якщо ще й були якісь сумніви щодо того, чи читати цю книгу (раніше не читала текстів такого жанру або ж мій мозок активно бореться із цими спогадами), розвіяв їх усіх. Щоправда, прочитавши перші 30 сторінок, довелося взяти тайм-аут, а згодом завершила її за 2(!) дні.

    Це та книга, яку точно не "забудеш уже через один світлофор", адже вона глибокопсихологічна і викликає цілу палітру найрізноманітніших відчуттів та емоцій, думок. (Чи є ми справжніми? Щодня в різних компаніях і в різних місцях ми граємо певні ролі, змінюємо одну за одною маски, а чи показуємо справжнє "я" комусь? А може, боїмося зізнатися навіть самим собі у бажаннях і прагненнях?).

    Приблизно до дев’яностої сторінки у мене в голові сиділа мисль, яка не давала повноцінно зосередитись на сюжеті: цей абзац, сторінку, розділ написала Настя чи Олег? А далі пішло повне поглинання в написане без зайвих думок і відволікань, адже в ту мить, коли здається, що починаєш розуміти, у чому суть, з'являється нова деталь на новому повороті, і це перевертає все з ніг на голову.

    Персонажі тут продумані до дрібниць. Описи зовнішності та внутрішнього стану, які, власне, і становлять більшу частину тексту, є насиченими та цікавими. Із усіх героїв уже від початку чомусь звернула увагу на нетипового Сержіо, який тверезо оцінював ситуації та викликав симпатію (ага-ага). Цікавою є деталь-вплітання в канву тексту героя із попередньої спільної книги. Щодо основного діяча, який сповнений трагізму, то емоції до його постаті коливаються від недовіри, страху, обурення до захоплення та жалю (батьки в нього не вірили в дитинстві, на роботі ніколи не питають про те, чого він хоче і т.д.).

    Секс, наркотики, вбивства, кров, ігри розуму та уяви… І серед цього всього божевілля лайтова назва компанії та абсурдне певним чином місце роботи героя – це просто доречний треш (у хорошому розумінні). Проте є тут невеликий “легкий” уривок про літні канікули (с.302-303), який можна зачитати учням у школі. А чом би й ні? Він точно стане причиною роздумів та гарною темою для обговорення.

    Говорячи про проблеми, які порушують автори книги, на першому місці, звичайно ж, проблема батьків і дітей, яка червоною ниткою пронизує весь сюжет і змушує не просто задуматися, а заглибитися в спогади про власне минуле; мобінг та делікатні соціальні ігри. Ідеться тут також про ігри пам'яті, яка час від часу підкидає забуте; про роль та місце батьків у нашому становленні; про радість та трагізм буття; про вседозволеність можновладцям.

    Думаю, що мені вдалося впіймати і зрозуміти той меседж, який автори вклали у книгу:
    - не втрачайте можливостей бути творцями власного життя, адже дати на календарі закреслюються з феноменальною швидкістю;
    - "Нас мучать лише ті проблеми, яким ми дозволяємо це робити";
    - сумно від того, що слова, які хочеться і варто вимовити адресату, можуть залишитись несказаними і втратити сенс;
    - не бійтесь знаків долі і світла софітів;
    - залишаючись у зоні комфорту, ми дивимося через пальці на те, як від нас тікає життя.

    Перегорнула останню сторінку і зрозуміла, що маю десятки питань, більшість з яких риторичні. Цікавить, який прихований зміст у всіх описах картин і чи є він там взагалі? Це просто лексичні замальовки чи там захована глибока філософія?

    Прочитавши, перш за все знову переглянула буктрейлер і… шкірою мороз. Таке відчуття, неначе мене накрив купол думок, і він не дає повноцінно сприймати реальність. Хочеться усе зрозуміти, багато в чому розібратись, але… На все свій час.

    Чимось мені ця книга нагадує "Доки світло не згасне назавжди" Макса Кідрука. Проводила певні паралелі, коли читала, адже в обидвох важливе місце відведено проблемі батьків і дітей.
  •  
    Від себе не втечеш.
    Довгоочікувана новинка "Більше нікому" виправдала всі мої очікування.Адже увібрала в собі всі тенденції жанру триллер.

    Про що

    Здавалося,небезпека чатує на Руслана Шовкового всюди. Хоча більшою мірою, це були звичайні людські страхи,на ряду з параноєю і стресом. Між тим ,Руслан переживає власну драму: він забув про щось важливе .Ну,а якщо коротко ,то це кілька років свого життя.

    Наша пам'ять дивна річ.

    Здавалося б,ми забуваємо багато чого. Це здається зовсім неважливо,але... Пам'ять -це частина нашої ідентичності.

    Першу половину книги я планувала розгадати задум авторів, але з такою кількістю подій це давалось дуже непросто. В якийсь момент я втратила відчуття послідовності і все змішалося .І саме в той момент головний герой остаточно вирішує ,що пора вже прийняти себе. Власне десь тут сюжетна інтрига починає набирати обертів,і стає вже насправді лячно від однієї думки "чим же це все може закінчитися?"

    Кінець мене дуже потішив. От, при всьому трагізмі ситуації я залишилася в захваті, хоч із гіркуватим післясмаком.
    Насправді, книга "Більше нікому" зачепила дуже важливі і актуальні теми.
    Рекомендую!


  •  
    Не відірватися
    Життя бентежне і ніхто не може із впевненістю сказати, що станеться з ним за кілька років. Не зміг би і відомий львівський художник Лан Шовковий. Він мав славу, успіх, його знали за його неймовірні шедеври і екстравагантну поведінку. А вже за кілька років, митець зник і замість нього з’явився Руслан Шовковий – типовий офісний працівник, що займається продажем пігулок для схуднення. Що сталось? Чому життя цієї людини так круто змінилось? Ще й не в кращу сторону. Як можна було покинути богемне життя художника на звичайне, іноді (а може й не іноді) нудне життя офісного клерка? А відповідь у тому, що Руслан і сам не знає. У нього проблеми з пам’яттю. То що ж сталось? І хто він насправді – художник чи клерк? Роман мені дуже сподобався. Зміг закрутити мене, захопити, змусити читати нон-стоп аж до останньої сторінки. Ще й було дуже незвично розуміти, що автором є Анастасія Нікуліна, яка у мене асоціюється з підлітковими та фентезійними романами. Але більше про книгу. Сюжет динамічний і закручений. Головний герой – харизматичний і особливий, йому співчуваєш, намагаєшся його зрозуміти. Написання. Добре, що оповідь йде від першої особи, так стають більш зрозумілими думки, відчуття, мотиви головного героя. Ці всі таємниці, деталі, які начебто незначні, а потім стають основними для розвитку сюжету і розгадки таємниць. Однозначно ставлю п’ятірку і чекаю наступного роману письменниці.
  •  
    Відверто слабкий текст
    Кажуть, писати треба або лишень про те, на чому добре знаєшся, - або за методом Флобера, себто, самому занурюватися з головою у вигадані тобою ж події, що називається, пропускаючи їх крізь себе. Інакше читач обов'язково відчує авторську нещирість. "Більше нікому" Анастасії Нікуліної - яскравий доказ цієї тези.
    Про роздвоєння особистості написано вже чимало, так само, як і про психологічні девіації творчих особистостей. Вигадати щось принципово нове тут складно, але можна, принаймні, заспівати цю "гарну й нову" пісню у власний спосіб, змалювавши внутрішній світ героя. Натомість авторка вергає штамп за штампом, банальність за банальністю, плодить персонажів-функцій, які не викликають у читача ані дещиці емпатії. Так само, як і головний герой, який є на диво непереконливим в обох своїх іпостасях і як Руслан, і як Лан. Про абсолютно карикатурне, принизливе змалювання ЛГБТ я взагалі краще промовчу. Авторка, схоже, - затята гомофобка?..
    Словом, попри шалену рекламу від видавництва, роман невдалий. З "Сіллю для моря" живою і справжньою, жодного порівняння. Відверта творча невдача з картонними персонажами і на живу нитку підшитою останньої миті мораллю.
    3/10.
  •  
    В американському стилі...
    Люблю читати психологічні триллери. І покладала великі надії на цю книгу. Але не все сподобалося... А особливо відчуття, що писали в стилі американських фільмів.
    В книзі багато героїв з дуже різноманітними характерами. І не всі вони відіграють якусь важливу роль. Під кінець книги просто можна заплутатись в усьому.
    Про саму хворобу головного героя відразу здогадалася, хоч як автори намагалися все заплутати. Та і кінець був передбачуваним відразу, як з'явилася донька головного героя.
    Сподобалося як обіграли роль Сержіо - найкращого друга Руслана. Оце було несподівано і цікаво.
    Вулички Львова також припали до душі
  •  
    Більше нікому, лише собі. Але вщент.
    Важко писати відгук на трилер, бо майже все, що хочеш сказати, міститиме спойлери. Але я спробую.

    В центрі твору чоловік, спогадам якого не можна довіряти. Він і сам собі не довіряє. Погане самопочуття та провали в пам'яті не сприяють здоровому мисленню. Потрохи читач починає помічати те, чого не бачить герой. Проте автори так майстерно все закрутили, що до кінця сумніваєшся, чи правильні твої здогади. Хто є хто, ми дізнаємось лише у фіналі.

    Інтрига, на мій погляд, досить крута. Але враження у мене середні. Здалось, що зав'язка трохи затягнулась. Яскравий початок і яскравий кінець, а ось посередині було трохи нудно.

    Герой нагадав мені Джокера. Теж залишає після себе багато питань. З одного боку, ясно, що він неадекватний. З другого боку, він каже правильні речі. Не можна дозволяти іншим нищити своє "я". От тільки чи правильно робити це, знищуючи самого себе? Особисто я сумніваюсь. Є й інші шляхи.

  •  
    Більше нікому
    Нам відомо багато історій «из грязи в князи».
    Однак скільки Ви знаєте, де все стається навпаки?
    Як виявилось, кількість таких книг можу перелічити на пальцях однієї руки.

    Головний герой «Більше нікому» Руслан - нічим не відрізняється від пересічного українця: типово працює в офісі, часом депресивний, антисоціальний. Сторінка за сторінкою ми дізнаємось все більше про героя, зокрема про його минуле. Це приклад людини, яка колись мала все: гроші, визнання, кохання. І в один момент – втратила все. Надзвичайно складна, місцями болюча історія руйнації особистості.

    За жанром більшість визначають книгу як трилер. Я погоджуюсь, але є певні моменти, які можуть не «зайти» любителям цього жанрового напрямку. Тому, якщо не любите магічний реалізм, варто подумати, чи воно вам треба.

    Вперше для мене динамічність – це радше мінус, а не плюс. Місцями занадто все швидко відбувалось, я б сказала – рвано. Не вистачало цілісності, іноді – розміреності оповіді. А ще забагато всього напхано під одну обкладинку. Якби трішки розвантажити текст, викинути деякі події, можливо все сприймалось простіше.
  •  
    То Лан чи Руслан?
    Цю книжку мені пощастило (?) виграти у розіграші. Інакше я б навряд чи коли придбала її (точно ні).
    Це - гостросоціальний психологічний трилер. Головний герой - художник. Нестабільний психологічний стан. Загадкові вбивства. Це все те, про що я іноді полюбляю читати. Здавалося б, ідеально.
    Але мені чогось не вистачило. А чогось було забагато. Склалось враження, що автори хотіли сказати масу речей, показати різноманітні характери, створити інтригу, але перестарались. Можливо, для двох такого об'єму книжки було замало. Бо залишилось багато запитань до деяких сюжетний ліній (наприклад, із Женею чи з начальником).
    Думаю, було б цікавіше, якби автори розвивали одну лінію і повністю її розкрили.
    До середини роману було дуже навіть цікаво, я почала проникатись подіями, тим, що відбувається з Русланом. Але після його відвідин свого особняка почався, як на мене, треш. То він їде в машині, то він когось вбиває, то як ні в чому не бувало, знову влаштовує виставку, то знову вбиває. Суцільна паніка, крики, божевілля.
    А може, у цьому щось і є. Зрештою, я весело провела час і свої емоції від прочитання пам'ятаю вже майже місяць, а це теж щось та означає.
  •  
    Вразливим раджу відкласти до підходящого настрою
    У голові людини від мистецтва іноді робиться щось таке, чого краще і не знати. А що станеться, якщо свідомість справжнього митця придушити, заховати у темний підвал підсвідомості і прикрити офісним планктоном? Нічого з того доброго не буде. Хіба роман «Більше нікому» Анастасії Нікуліної та Олега Бакуліна.
    У минулому Лан Шовковий був справжнім генієм. Своїми картинами він нажив собі багато грошовитих шанувальників, ще більше охочих погрітися в його славі жінок та нещирих друзів. Його заробітку вистачало на наркотики і випивку усій компанії.
    Зараз Руслан Шовковий працює на нудній роботі штатного дизайнера в нудному офісі нудної компанії, що намагається всім втюхати пігулки для схуднення.
    У Руслана бувають провали в пам’яті і в ці «випавші» години чомусь трапляються вбивства близьких йому людей. Ви б теж не повірили у такі збіги, от і Руслан сам собі не повірив.
    Плюси:
    • гарно прописані характери;
    • актуальні приколи;
    • гумор Ростика;
    • лоскітлива небезпека до кінця книги;
    • всі повернуті на сексі;
    Мінуси:
    • всі повернуті на сексі, хоча прям сцен всього одна, і та, не те щоб…
    Не підліткова книга, вразливим раджу відкласти до підходящого настрою.
  •  
    Більше нікому
    Чи то вже мною багато трилерів перечитано, але цей не зайшов. Хоча плюси в тексті теж знайшлися, тому почну з них:
    - влучні діалоги, багато прикольних, з підколами
    - гарні описи
    - несподіванка щодо моменту з другом головного героя і його передісторією

    Що не зайшло:
    - шаблонний гей, який робить маски для обличчя, одягається в певному стилі і т.д.
    - зайва інформація, яку невідомо нащо подано в тексті, коли вона не грає ніякої ролі. Багато непотрібних описів
    - плутанина в персонажах, їх дуже багато, особливо другорядних. Не вдалося запам'ятати колег головного героя, окрім Ростислава
    - інтрига починається тільки з середини книги, до цього лише загадкове вбивство і велика історія знайомства і життя ГГ, його робота в офісі і опис офісних розмов та опису колег. Для трилеру це занадто повільно.

    Можна швидко здогадатися за проблему персонажа, але це я не можу до мінусу віднести, бо були натяки по тексту, тобто автори не робили на цьому велику інтригу, а самі натякали на цей момент.

    Загалом підійде для поціновувачів некривавих трилерів та тих, хто тільки знайомиться з цим жанром.
 
Характеристики Більше нікому
Автор
Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
432
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2100
ISBN
978-966-982-147-8
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література