Дорогий Читачу, Ти, ознайомившись із моїм доробком прози, звик уже до мого стилю письма, до житейських невигаданих тем і перипетій, до мовних родзинок, інкрустованих архаїзмами та діалектами. Із них Ти знаєш мене, зчаста, краще, аніж я себе саму.
Ця книга – зовсім інша, інша навіть для мене як для Автора! Знаю на всі сто, що вона Тебе однозначно заінтригує, здивує і змусить замислитися над змістом самої назви.
«БезсмертіЄ» – це навіть не художній твір, це частина мого життя, моїх здогадів, спогадів, снів, рефлексій, медитаційних, підсвідомих станів про мене первісну (звичайно, з художнім домислом і баченням), бо «що є, то було вже воно, і що статися має, було вже, бо минуле відновлює Бог!» – Біблія, Екклезіяст, 3.
Маючи років так з сімнадцять, підкреслила цю цитату жирним фломастером і все життя роздумувала над нею, допоки випадок (а як Ти знаєш, випадковостей не буває) не підштовхнув мене пірнути глибше у це місиво, що зветься Минуле, Теперішнє і, дай Боже, Майбутнє, бо дивні діла Твої, Господи!..
Мовчу, мовчу!!!
Занурся з головою і Ти у світ моєї містичної правди, можливо, і Тобі вдасться розворушити у собі «пам’ять генів»…
