Безчестя
Паперова книга | Код товару 746576
Yakaboo 4/5
Автор
Джон Максвелл Кутзее
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
1999
Перекладач
Єлена Даскал
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Безчестя

Професор Девід Лур’є не справляє враження на студентів, мало цікавих до англійської літератури ХІХ століття. У свої п’ятдесят два він уже двічі розлучений, однак не втрачає інтересу до жінок і шукає можливості задовольнити інтимні потреби. Рідко буває семестр, коли він не закохується в котрусь зі студенток. Проте інтрижка з Мелані Ісаакс вибиває його з усталеного ритму й веде до незворотних змін. Професор переїжджає до доньки в село, де й починається новий, надто складний етап у його житті…

Характеристики
Автор
Джон Максвелл Кутзее
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
1999
Перекладач
Єлена Даскал
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Жах 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман Джона Максвелла Кутзеея «Безчестя» зачіпає дуже складні та серйозні теми. Здається, що роман безнадійний та безвихідний. У романі розповідається про професора англійської мови, який викладає в університеті і він підстаркуватий егоїст. Він ціле життя мав стосунки з різними жінками, в першу чергу своїми студентками. Нашого професора викривають і він змушений виїхати до своєї доньки на ферму. На фермі починаються жахливі події, які негативно вплинуть і на нашого головного героя. У творі піднімаються декілька важких та неоднозначних проблемних питань. В першу чергу розглядається питання расової дискримінації, навіть якщо події роману відбуваються вже після завершення жахливих подій апартеїду. По-друге, у книзі йдеться про захист тварин. Наскрізною темою роману є насильство, як психологічне, так і фізичне. Негативний та безнадійний антураж зберігається до самого кінця роману. Герої майже без виключення негативні, читач не може поспівчувати з персонажами. Центральні особи навіть після багатьох життєвих травм не міняються і не вчаться зі своїх помилок. Назва роману обрана дуже влучно, візуальне оформлення якісне, мова написання проста та лаконічна. Рекомендую!
  •  
    Життя у Африці 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Дія роману «Безчестя» нобелівського лауреата Джона Кутзее відбувається в Південно-Африканській Республіці (власне, звідти і сам автор твору). Сюжет починає розвиватись вже після апартеїду, але його наслідки ще довго будуть давати про себе знати – і на рівні держави, і на рівні особистості. Саме ці травми письменник буде обмірковувати в своїй книзі.

    Вже немолодого викладача одна з його студенток звинувачує у сексуальних домаганнях. І, мушу сказати, небезпідставно. Ця обвинувачення лунає саме у розпал його дослідження, але він мусить покинути все і їхати до провінції на ферму своєї дорослої доньки. І батько, і донька – обоє білі. Їхніми сусідами є родина темношкірих людей, стосунки між ними напружені, що й не дивно після років апартеїду. «Безчестя» невелике за обсягом, проте насичене подіями. Сам автор – небагатослівний, жодних відповідей на питання він давати не збирається. Але, як на мене, саме в цьому і полягає особливість «Безчестя». Рекомендую цю книгу всім, хто любить розумну й лаконічну прозу.
Купити - Безчестя
Безчестя
100 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Безчестя

  •  
    Жах 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман Джона Максвелла Кутзеея «Безчестя» зачіпає дуже складні та серйозні теми. Здається, що роман безнадійний та безвихідний. У романі розповідається про професора англійської мови, який викладає в університеті і він підстаркуватий егоїст. Він ціле життя мав стосунки з різними жінками, в першу чергу своїми студентками. Нашого професора викривають і він змушений виїхати до своєї доньки на ферму. На фермі починаються жахливі події, які негативно вплинуть і на нашого головного героя. У творі піднімаються декілька важких та неоднозначних проблемних питань. В першу чергу розглядається питання расової дискримінації, навіть якщо події роману відбуваються вже після завершення жахливих подій апартеїду. По-друге, у книзі йдеться про захист тварин. Наскрізною темою роману є насильство, як психологічне, так і фізичне. Негативний та безнадійний антураж зберігається до самого кінця роману. Герої майже без виключення негативні, читач не може поспівчувати з персонажами. Центральні особи навіть після багатьох життєвих травм не міняються і не вчаться зі своїх помилок. Назва роману обрана дуже влучно, візуальне оформлення якісне, мова написання проста та лаконічна. Рекомендую!
  •  
    Життя у Африці 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Дія роману «Безчестя» нобелівського лауреата Джона Кутзее відбувається в Південно-Африканській Республіці (власне, звідти і сам автор твору). Сюжет починає розвиватись вже після апартеїду, але його наслідки ще довго будуть давати про себе знати – і на рівні держави, і на рівні особистості. Саме ці травми письменник буде обмірковувати в своїй книзі.

    Вже немолодого викладача одна з його студенток звинувачує у сексуальних домаганнях. І, мушу сказати, небезпідставно. Ця обвинувачення лунає саме у розпал його дослідження, але він мусить покинути все і їхати до провінції на ферму своєї дорослої доньки. І батько, і донька – обоє білі. Їхніми сусідами є родина темношкірих людей, стосунки між ними напружені, що й не дивно після років апартеїду. «Безчестя» невелике за обсягом, проте насичене подіями. Сам автор – небагатослівний, жодних відповідей на питання він давати не збирається. Але, як на мене, саме в цьому і полягає особливість «Безчестя». Рекомендую цю книгу всім, хто любить розумну й лаконічну прозу.
  •  
    Не для естетів. Однозначно
    Джон Максвелл Кутзее - південноафриканський, доволі титулований (двічі лауреат Букерівської премії, володар Нобеля з літератури) сучасний письменник. Українською мовою ми маємо змогу прочитати один з його найвідоміших творів - роман "Безчестя", який вийшов друком у "Клубі Сімейного Дозвілля". Переклад здійснила Олена Даскал.

    У цьому випадку назва повністю відповідає лейтмотиву твору. Головний герой - п'ятдесятидворічний професор літератури, який не уникає жодної можливості затягнути жінку до ліжка. Двічі одружений, численні коханки, серед яких обов'язково має бути "свіжа" студентка. Черговий роман із молоденькою дівчиною призвів до скандалу у виші, і ловелас був змушений звільнитись з роботи та податись до дочки у провінцію. Події відбуваються в ПАР. І от на фермі Люсі і батько, і донька стикаються з низкою непорозумінь та стають жертвами насилля... Здавалося б, хтивий Девід Лур'є нарешті дістав по заслузі, проте пережите, можна сказати, ніяк на нього не вплинуло: він не змінюється на краще, не переосмислює своїх поглядів на життя. Так і хочеться сказати, що саме його образ втілює безчестя у всіх його проявах. А от поведінка Люсі як покірної жертви викликає багато запитань.

    Щодо насилля, то його тут дуже багато: морального, сексуального, домашнього, над тваринами. Немає жодного позитивного героя. Атмосфера читання - липка, задушлива та похмура. Фінал - песимістичний. Роман написано сухою, беземоційною мовою. Враження після прочитання залишається досить гнітючим, хочеться чимшвидше забути про що книжка. Вдруге братися до чтива не хочеться. Кому можна порадити "Безчестя"? Мабуть, тим, хто не є вразливим і хоче спробувати вкрай нелегкої психологічно літератури.
  •  
    А никто и не говорил, что все будет прекрасно
    Это первая книга Куртезее, которая попала мне под руку. И как-то она не для нашего читателя что ли. Например, у нас не принято считать мужчину слегка за 50 безнадежным стариком, прямая дорога ему в дом престарелых. У нас мужчины в таком возрасте могут и жизнь начать сначала, ага.
    Больше всего меня смущает разрыв в поведении главного героя - то, что касается его лично он рубит без оглядки, он крайне категоричен, он не терпит оправданий, для него есть только белое и черное. Все, что касается всего остального - он с легкостью (ну почти) приспосабливается, то что еще вчера для него казалось категорически черным, со временем становится серым, а к концу книги, скажем правду, он вообще отбеливает некоторые аспекты своей жизни.
    Вопросов у меня куча: почему девушка не объяснилась? почему главный герой не вытребовал от нее этих объяснений? а вдруг там любовь и это просто дурацкая размолвка? почему дочь смирилась вообще со всем? почему??? хотя как раз дочь - положительная героиня как по мне - напридумывала себе стиль жизни и следует ему, бог в помощь.
    Читая вступление в книге, я себе напредставляла намного худшего, чем оказалось на самом деле. Ну бросил все, ну уехал в деревню - ну разве это прям худшее что может произойти с человеком? Я вас умоляю.
    В общем меня как-то эта книга (или ее автор) разозлили - мне прям на каждой странице хотелось взять карандаш и внести правки! Может было бы здорово, если бы так считали и герои этой книжки - остановись, подумай, внеси правки?! Может тогда бы в этой книге, и в мире в целом, счастья было бы чуточку больше?!
  •  
    Шматок депресії нам усім
    Кутзее мене добив. Можливо винна і Ельфріде Єлінек, адже буквально перед "Безчестям" я прочитала її "За дверима". От тільки фінальним пострілом стало саме "Безчестя". Якщо у вас вже давно безпричинно хороший настрій, життя прекрасне і думи нічим не опечалені - прочитайте цю книгу і депресія вам забезпечена. І справа навіть не в подіях, хоча і до деяких подій моя психіка не була готова (і це я - любителька Кінга та японських фільмів жахів). Справа в тому, що між рядків. Життя 52літнього професора зруйнував роман зі студенткою і тому він вимушений їхати на ферму до дочки. Та чи стане на фермі його життя кращим? Девід мені навіть сподобався, він не оправдовує себе, не шукає оправдання своїм вчинкам, він просто такий, який є і не хоче брехати в першу чергу собі. Девід - це величезний відсоток всіх чоловіків світу, для яких секс, кохання, дружба, сім*я дуже часто не об*єднуються в одне ціле. І чи ж варто його за це осуджувати? Якщо чесно, то я не зрозуміла в чім проблема спочатку, адже його студенка повнолітня і сама цього захотіла. То чому осуджують тільки його? Кутзее показує дві історії існування жінок, два світи, в одному беруть і дають, бо хочуть, а в іншому беруть і дають, бо інакше не можливо. Але чомусь тільки один з цих світів викликає осуд, і то частковий. Ця книга - відчай. Світлих днів не буде. Безчестя - це те з чим ми народилися на цей світ, і його зітре тільки смерть.Все наше життя, то мов життя бідних приречених тваринок у притулку Бев, а тоді, коли менше за все цього чекаєш, а часто і від того, від кого ти найменше цього чекаєш приходить фінал - довгий шприц реальності вприскує отруту байдужості та жорстокості в вени, і протиотрути вже не буде.
  •  
    В поисках смысла жизни, в поисках себя
    В этой книге поднимается ряд проблем современных людей. С одной стороны, это вечная проблема расплаты за грехи прошлого. Главный герой профессор Лурье не может сдерживать свои сексуальные желания и в ступает в интимную связь со своей студенткой Мелани (мне так и осталось непонятным, а желала ли девушка этого контакта, была ли эта связь с ее согласия, поскольку Мелани чаще молчала или давала односложные ответы по время их встреч). Спустя некоторое время профессора Лурье увольняют из университета за эту связь, но это еще не расплата. Расплата наступает позже, когда трое мужчин, также поддавшись безудержному сексуальному желанию, насилуют Люси, дочь профессора. И последствия этой трагедии остаются у нее на всю жизнь.
    С другой стороны, в книге хорошо прослеживаются внутренние «зацепки» человека за определенные идеи (похоть, желание удовлетворить свои сексуальные потребности, эгоизм) и последствия этого. Профессор Лурье чрезвычайно «зацеплен» за свои сексуальные удовольствия, и жизнь преподносит ему ситуации, в которых он понимает, что это не главное. Профессор Лурье «зацеплен» за идею, что только он знает, как правильно жить, и дочь дает ему урок, оставшись жить в опасном месте рядом с преступниками, отказавшись от разумных предложений отца (хотя лично для меня ее поведение не кажется логичным – Люси так поступает, бессознательно уча отца и стремясь сохранить свою честь, не сдаться перед преступниками). Профессор Лурье «зацеплен» за идеи о правильности и неправильности людей (кого-то он считает хорошими, некоторых беспочвенно не уважает), но после увольнения из университета и трагедии в жизни он начинает лучше понимать тех, кем пренебрегал ранее.
    Человек меняется. Даже не осознавая это, его меняет жизнь. Жизнь все расставляет по своим местам.
  •  
    Про життя в Південній Африці
    Ця книга майже рік стояла на моїй поличці, бо дуже багато негативних відгуків я читала на неї. "Безчестя" і правда зовсім не легкий роман. Але він зачіпає так багато важливих проблем, що критикувати його не піднімається рука. Дуже раджу прочитати про Кутзеє, перед тим як приступити до цієї книги, буде легше сприймати деякі моменти.
    В цьому цій невеличкій історії про професора Девіда, який переживає своє безчестя, автор розкрив проблеми расової дискримінації в ПАР, показав зсередини гнилу університетську систему та розкрив свою любов до тварин.
    Книга дуже не легкою виявилась для мене. Хоч автор і не описує в подробицях сцени насилля, але від того безсилля і несправедливості яка огортає героїв читати було дуже важко.
    Це вперше головні герої викликали в мене таке роздратування. Я ніяк не могла зрозуміти їхні вчинки, та при цьому мені було їх шкода. Ця приреченість в думках професора вводить в депресію, постійне ниття що життя у всіх з однаковим фіналом, і я житиму як мені заманеться так дратує, що хочеться його чимось шваркнути. Дуже шкода Люсі, дочки Девіда, через той жах, що з нею трапився та через те, що в неї такий батько.
    Та все ж я рада, що прочитала цю книгу, бо відкрила для себе нову країну і нового, дуже глибокого автора.
  •  
    Дивно...
    Джон Максвелл Кутзее "Безчестя"
    При тому, що прочитала я швидко і книга далася мені легко, враження від неї залишилися доволі дивні. Не пройняло. Чи то я читала її невчасно, вся в передчутті відпустки на озері і не надто вникла в описане, чи ж це просто не мій автор. В якийсь момент навіть проскочило відчуття, що це надто схоже на любовний роман з елементами насилля. В процесі освоєння тексту це враження розвіялося, бо любові там надто мало як для бульварного чтива, а от насилля огого як багато.
    Уже зараз, коли минуло зо два тижні після закінчення книги, я розумію, що мені виявилося забагато насилля. Вірю, що в житті і не таке буває, але от в книзі для мене був перебор. І з кожною сторінкою я все більше до нього не те що звикала, бо до такого звикнути неможливо, але все менше на нього реагувала. Здається, мені потрібна міра у всьому...
    От що мене дуже зачепило, то це питання відплати, чи плати за гріхи, провини, проступки. Оті вчинки, які повернуться бумерангом, є непрописаним висновком книги. Рано чи пізно, усі отримають своє.
    І в цьому позитив у тому морі насилля, болю і страждань.
  •  
    Потрясающе
    Книга «Бесчестье» Джона Максвелла Кутзее, известного южноафриканского писателя и лауреата Букеровской премии – это одно из самых сильных произведений, которые мне посчастливилось прочитать за все годы, которые я не расстаюсь с книгами. После нее я поняла, что роману не обязательно иметь внушительный объем, чтобы буквально раздавать своей мощью читателя. В «Бесчестье» всего двести страниц, но какие это страницы! Сюжет вращается вокруг университетского преподавателя, которого небезосновательно обвиняют в сексуальном домогательстве к студентке. Он увольняется и едет в провинцию, где его дочь Люсе держит ферму. Тут необходимо сделать паузу и сказать, что события происходят после апартеида. Герой пытается влиться в будни дочери и ее фермы, но уклад ломается после того, как происходит ужасное событие. «Бесчестье» - книга, в которой нет ни грамма надежды (по крайней мере, лично мне так показалось), но именно в этом, наверное, и состоит ее сила. В общем, потрясающий роман. Непременно буду перечитывать.
  •  
    Непростий роман витягне Вас із привичного життя, змусить трохи постраждати та помучитись з головним героєм.
    Дорогі брати і сестри, а знаєте, Джон Максвел написав книгу, показуючи котру на своїй полиці, Ви не назвете улюбленою, про те її варто прочитати й Ви будете рекомендувати її своїм друзям (правда не всім).
    Книга отримала Букерівську премію в 1999 році. Дія роману відбувається в Південно-Африканській республіці й автор розповідає про складний етап життя професора університету Девіда Лоурі. Чоловік за п’ятдесят намагається продовжити свою молодість зв’язком з молодою студенткою, але після цих стосунків його настигає купа проблем: він втрачає роботу, його репутація та мрії терплять крах. Він по-філософськи оцінює свій вчинок й не розкаюється у ньому. Професор Лоурі відправляється до дорослої дочки на ферму, сподіваючись зажити тихим та мирним життям. Й тут, можна припустити, що ті незгоди, які відбуваються на фермі в його житті та житті його доньки, являються наслідком поведінки професора зі студенткою, але це спірне питання.
    Непростий роман витягне Вас із привичного життя, змусить трохи постраждати та помучитись з головним героєм.
  •  
    Безчестя
    Що таке безчестя? Для Девіда Лур"є, 52-річного університетського викладача, ним виявилося звільнення за роман зі студенткою. Хоча, чесно кажучи, мене дещо здивували звинувачення, які посипалися на головного героя, адже дівчина наче й не була проти. Чи просто не мала моральних сил опиратися? Хай там як, на це питання Дж. М. Кутзее не дає відповіді.
    Хіба ж знав Девд Лур"є, що його намір пожити певний час на доньчиній фермі в провінції позначиться жахливим злочином? І тут знову на сцені з"являється безчестя. Відмінність лише в тому, що цього разу об'єктом суспільного осуду стала Люсі - донька професора, яка стала жертвою нападу й зґвалтування. Девід намагається добитися правосуддя, але це неможливо.
    Чому? Просто злочин стався в Південно-Африканській республіці, яка тривалий час жила за законами апартеїду. Тож жорстоке зґвалтування білої жінки чорними чоловіками вважається мало не чимось на зразок "відновлення історичної справедливості". Та й сама Люсі покірно сприймає те, що з нею сталося. На перший погляд, така позиція видається дивною, але лише на перший погляд. Молода жінка ніби відчуває провину перед корінним населенням ПАР за злочини, які вчинили попередні покоління білих людей.
    Третя поява безчестя в романі - жорстоке поводження з тваринами. Котів і собак усипляють тому, що "їх стало забагато". Які емоції переживав Лур"є, спостерігаючи за смертельною ін'єкцією псові, що кілька хвилин тому довірливо лизав йому руку?...
    "Безчестя" Дж. М. Кутзее підіймає безліч питань, та найважливіші з них, на мою думку, наступні: Що таке безчестя? Як з ним жити? Це справді якісна, сувора й лаконічна проза, над якою хочеться розмірковувати й до якої постійно повертаєшся подумки. Обов'язково продовжу своє знайомство з творчістю автора.
  •  
    Кінець одного є початком іншого
    Зміст книги мене вразив, оскільки очікування від неї були трохи іншими. Цікаво, що автор до найменших деталей описує все, але при цьому сюжет не розтягнутий. Читається легко, події змінюють одна одну жваво, лінійно, без стрибків у часі чи якихось спогадів. Нема тут і фантастики або чогось вигаданого, змальоване життя в усіх реаліях, у всій свої красі і потворності.

    У центрі твору п'ятдесятидворічний професор Девід Лур’є. Він був двічі одружений, стільки ж разів і розлучався, але, незважаючи на відсутність жінки поруч, «досить непогано вирішив проблему із сексом». Більше року щотижня він навідується до повії, стосунки із якою завершуються після того, як головний герой вирішує перетнути межу і втрутитися в її особисте життя.

    Після закриття кафедри сучасних мов, йому доводиться читати курс комунікації у Кейптаунському університеті. Оскільки це у нього не викликає ніякого ентузіазму, і викладає він лише заради матеріального забезпечення, студенти на нього не зважають. Для них він безіменна постать за кафедрою, яка роздає домашні завдання та збирає роботи на перевірку. Приносить йому задоволення читання курсу про поетів-романтиків. Доти він видав три книги, але вони не викликали інтересу в публіки. Зараз Девід працює над створенням опери про Байрона. До речі, у романі чимало написано про життя вищезгаданого письменника. А лекції, які проводить професор описані так, що відчуваєшся присутнім в аудиторії, залишається тільки конспектувати.

    Поворот у творі і переворот у житті героя відбувається після знайомства зі студенткою Мелані Іссакс. Саме стосунки із нею стають для Девіда Лур'є відправною точкою в нікуди і в той же час початком нового життя. Зі скандалом він залишає університет та втрачає можливість отримувати пенсію. Власне він сам підписує собі цей вирок, не обдумавши всіх варіантів виходу із ситуації. Йому просто хочеться позбутися цього якнайшвидше. Зібравши речі, герой вирушає на ферму до дочки Люсі, з якою в нього ніколи не було теплих батьківських стосунків. Забігаючи наперед, скажу, що їх і не буде надалі. Події, які відбуваються в Східній Капській провінції викликають не дуже приємні емоції, а місцями навіть жах. Не буду вдаватися в деталі, але зазначу, що одного дня на Девіда та Люсі нападають темношкірі незнайомці, внаслідок чого дочка стає жертвою групового зґвалтування, а батько зазнає численних, але незначних опіків, після того як його підпалили. І як же вчасно поряд не виявляється сусіда! У творі чимало собак. Тих, які є на фермі у Люсі, нападники розстрілюють, а тих, котрі є у знайомих дочки, усипляють. Деталі, з якими описує це автор, вимальовують дуже чітку картину в уяві. Дж. М. Кутзее продумав все до найменших дрібниць.

    Фінал "Безчестя" - це майстерне завершення твору, але не закінчення історії героїв.
  •  
    Букерівська премія не так просто
    "Після певного віку всі романи серйозні. Як і сердечні приступи."

    Південна Африка, Кейптаун, університет, професор і студентка. Все якось геть зовсім недолуго трапляється і головний герой з шанованого професора перетворюється вигнанцем.
    Добре, що в нього є дочка, яка обрала життя на фермі, і де він зможе побути деякий час. Але чи справді це хороша ідея? Наш професор перестає жаліти себе і намагається допомогти дочці, але вона не потребує його допомоги, принаймні не так і не в той час..
    Повний набір з проблем білих серед африканського населення, проблем чоловіків "за 50" і проблем самотніх жінок -лесбіянок. Дехто з них сам обрав свій шлях, дехто йде поруч, (не) допомагаючи.
    Не скажу, що легка в прочитанні книга: повільний, ніби розпечений сонцем стиль написання; деякі деталі не хотілося б бачити в такому простому і грубому описі; немає позитивних героїв, немає негативних...всі якісь посередні і звичайні, при тому не цураються насилля як психологічного, так і фізичного



    Букерівська премія не просто так присуджується
  •  
    Безчестя
    Книгу «Безчестя» написал Джон Максвелл Кутзее – лауреат Нобелевской премии по литературе родом из Южной Африки. И действие в книге как раз таки происходит в ЮАР.

    История поведает нам о 52летнем профессоре Дэвиде Лурье, разведенном и страдающем от недостатка женского внимания. Очередная его связь со студенткой станет мостиком в новую жизнь. И жизнь эта будет беспрерывным напоминанием о бесчестье.

    Что я могу сказать? Эта книга прошла мимо меня. Странные герои, не вызывающие ни уважения, ни жалости, ни понимания. Странные и их поступки, порой совершенно не поддающиеся логике…

    Меня искренне удивило, как автор настойчиво сочувствовал стареющему профессору, который соблазняет молоденьких студенток и страдает от того, что с годами внимания от них все меньше и меньше. И рядом с ним дочь Люси, которая стала жертвой грабежа и насилия, выглядит (и ведет себя) так, будто сама во всем виновата.

    Автор поднимает в книге такие сложные темы, как расовое и гендерное неравенство в ЮАР, несправедливость правосудия и общественного мнения. Но все это уходит на второй план рядом со страданиями и самокопанием главного героя.

    Возможно, я просто не доросла до подобной литературы или не оценила глубины всех подтекстов. Но, к сожалению, эта книга меня совершенно не зацепила.
  •  
    Вражаюче, безвихідно, геніально
    Романа південноафриканського письменника Джона Максвела Кутзеє «Безчестя» я, мабуть, запам’ятаю назавжди. Я не можу сказати, що книга мені сподобалась – вона мене вразила, причому настільки сильно, навіть через два роки після прочитання я добре пам’ятаю сюжет. Головним героєм книги є професор класичної англійської літератури Девід. Події «Безчестя» розгортаються у Південно-Африканській Республіці у 90-х роках – після апартеїду, який ще довго не дасть про себе забути. Одна зі студенток звинувачує (мушу сказати, не без підстав) Девіду у сексуальному харрасменті. Тому він бере паузу у своїй викладацькій діяльності і іде і провінцію, де живе його донька Люсі. Саме тут станеться подія, на наслідки якої Девід не матиме жодного впливу.

    Роман «Безчестя» - це та книга, яка може просто розчавити своєю вагою, незважаючи на те, що в ній лише якихось 2 сотні сторінок. Вражаюче, безвихідно, геніально! Шкода лишень, що не можу рекомендувати роман всім, адже далеко не кожен зможе впоратись з його вагою.
 
Характеристики Безчестя
Автор
Джон Максвелл Кутзее
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
1999
Перекладач
Єлена Даскал
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Newton
Тираж
7000
ISBN
978-617-12-3140-5, 978-0-14-029640-2
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література інших країн Азії та Африки
Література за періодами
Сучасна література