Бенкет у норі
Паперова книга | Код товару 1246255
Yakaboo 4.8/5
Автор
Хуан Пабло Вільялобос
Видавництво
Деінде Паблішінг
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Олексій Шендрик
Кількість сторінок
80
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х205 мм

Усе про книжку Бенкет у норі

Точтлі живе в розкішному палаці, обожнює капелюхи, самураїв, гільйотини та словники, утім, погодьтеся, усе це нічого не варте, якщо в тебе немає живого ліберійського бегемота! Зрештою, і це справа часу, адже не буває так, щоб батько дитині щось пожалів, особливо, якщо твій батько наркобарон. Точтлі, малий негідник і геній, здивує читачів неймовірною кількістю завчених слівець, як і знаннями про трупи і страти. У житті все може пригодитися, особливо, якщо ростеш серед убивць, повій, дилерів, покоївок і диваків, які виявляються корумпованими політиками.

Пропонована книга, "Бенкет у норі", - це повний чорного гумору і глибокого співчуття дебютний роман відомого мексиканського автора, Хуана Пабло Вільялобоса, хроніка неймовірної мандрівки, у яку відправляються герої, щоб здійснити бажання дитини.

Характеристики
Автор
Хуан Пабло Вільялобос
Видавництво
Деінде Паблішінг
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Олексій Шендрик
Кількість сторінок
80
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х205 мм
Рецензії
  •  
    Хто-хто у тій норі живе?.. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Як сприймати світ, коли ти хлопчик, у тебе немає мами, ти не ходиш до школи, а людей, яких ти зустрічав у своєму житті, – не більше двадцяти?

    Точтлі подобаються: капелюхи (яких у нього ціла кімната), словники (з яких можна почерпнути багацько мудрих слів), самураї (бо вони справжні мачо, а не під*ри), ґільйотини (якими майстерно та акуратно відрубують голови королям) та французи (які люблять відрубувати голови цим самим королям).

    Батько Точтлі – Йолькаут – неабихто, а Король (так кажуть по телевізору), у нього навіть корона є. Справжня. Дарма, що свого королівства немає. Зате є палац. Теж справжній. Щоправда, про його розташування й навіть існування майже ніхто не відає. Бо це таємниця. Та таємницями можна ділитися з Містлі, котрий охороняє палац. Той знає багато всіляких таємниць. Якими охоче ділиться. Але не зі всіма. Тільки з Точтлі.

    Палац великий і сповнений таємниць. У ньому є цілих 10 кімнат, щоправда 5 із них пустують. Так каже батько. А батько ніколи не бреше. Бо коли ти з кимсь в одній банді (як-от Точтлі з Йолькаутом), то маєш бути солідарним і завжди казати правду іншим членам банди. А ще не можна плакати, бо плачуть тільки під*ри. Так каже батько Точтлі. І Точтлі з цим цілковито погоджується.

    Ще в палаці є зоопарк, а в ньому – багато всіляких тварин: різні папуги, тигри та леви. Та от біда: немає карликового ліберійського бегемота. А він конче би здався. Але дістати його непросто, бо водиться цей бегемот чомусь лише у Ліберії.

    Та коли батько має мільйони песо, доларів і навіть євро, а крихтами зі столу підгодовується сам губер, то будь-яка примха сина може бути виконана. Й немає значення, що йдеться про рідкісну екзотичну тварину, котра перебуває на межі вимирання.

    Тож Йолькаут обіцяє сину будь-що дістати тварину. Сказано – зроблено. Й ось уже Точтлі ніякий не Точтлі, а Йолькаут – більше не Йолькаут, бо тепер у них нові імена й паспорти, які потрібні для того, щоб відправитися до Ліберії на пошуки бегемота.

    Це захоплива історія про дорослішання, сповнена чорного гумору, цікавих ідей і контроверсійних персонажів. Та в цій історії є не лише бандити, повії, торговці, слуги та корумповані політики. Ще є Масацін – приватний учитель Точтлі, для якого світ – це місце, повне несправедливості, де у всьому винні кляті імперіалісти. Він захоплюється Японською імперією та навчає хлопчика, як бути справжнім самураєм. Що з цього б вийшло й чим скінчилося, важко й уявити. Та щоб дізнатися всю правду, варто було прочитати цю невеличку та красиву книжечку.

    Прекрасний видавничий дебют 2020-го року!

    ✅ Оцінка: 10/10
  •  
    Ховайся у норі! Ой, тобто в палаці
    “Бенкет у норі” нагадав мені “Полковнику ніхто не пише” Маркеса - обсяг твору маленький, а обдумувати після прочитання можна довго.
    Я б не назвала це романом, радше повістю - адже тексту тут до 80-ти сторінок. Але за ці кількадесят сторінок з героями встигнуть відбутись речі, які змінюють життя - і героїв, і людей навколо.
    Точтлі живе у закритому палаці зі своїм батьком, наркобароном. Хлопчик небагато бачив людей у своєму житті - тобто бачив він багато, але деякі з них прибували до палацу, а потім зникали, а всім же відомо - трупи за людей не рахуються. Тому так, Точтлі знає небагатьох людей.
    Зате він знає багато складних слів - в цьому йому допомагає словник, який хлопчик весь час носить із собою. Знає, від скількох куль може померти людина, а скільки її просто поранять, і часто грає в цю гру з батьком - вони загадують один одному кількість куль та місце потрапляння і відповідають, чи поранено людину, чи вбито. Любить капелюхи і мріє про ліберійського бегемота - звичайне життя дитини наркобарона.
    Сфера діяльності батька призведе до того, що Точтлі побачить світ поза межами палацу і навіть своєї країни; змінить ім’я; отримає і втратить бегемота. Нудно не буде точно!
    “Бенкет у норі” - це тихий сум та хвилювання за персонажів, які не виглядають позитивними, але притягують; це чудовий переклад та текст, що читається без зупинки - хочеться дізнатись, що буде далі.
    Цікаво, що Хуан Пабло Вільялобос не вказує вік головного героя - і я не знаю, чи то Точтлі шість років, чи то десять. А може, й більше? Дивні нахили хлопчини - це якась вада розвитку чи просто зростання і поки що неусвідомлення? Багато питань - а прочитавши рецензію Ганни Улюри на цю книжку, у вас може стати їх ще більше, адже “Бенкет у норі” сповнений відсилок та алюзій.
    Мені було цікаво - і книжка, і рецензія Улюри. Гарний старт для нового видавництва!
Купити - Бенкет у норі
Бенкет у норі

Звичайна ціна: 134 грн

Спеціальна ціна: 121 грн

Є в наявності
 

Рецензії Бенкет у норі

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Хто-хто у тій норі живе?.. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Як сприймати світ, коли ти хлопчик, у тебе немає мами, ти не ходиш до школи, а людей, яких ти зустрічав у своєму житті, – не більше двадцяти?

    Точтлі подобаються: капелюхи (яких у нього ціла кімната), словники (з яких можна почерпнути багацько мудрих слів), самураї (бо вони справжні мачо, а не під*ри), ґільйотини (якими майстерно та акуратно відрубують голови королям) та французи (які люблять відрубувати голови цим самим королям).

    Батько Точтлі – Йолькаут – неабихто, а Король (так кажуть по телевізору), у нього навіть корона є. Справжня. Дарма, що свого королівства немає. Зате є палац. Теж справжній. Щоправда, про його розташування й навіть існування майже ніхто не відає. Бо це таємниця. Та таємницями можна ділитися з Містлі, котрий охороняє палац. Той знає багато всіляких таємниць. Якими охоче ділиться. Але не зі всіма. Тільки з Точтлі.

    Палац великий і сповнений таємниць. У ньому є цілих 10 кімнат, щоправда 5 із них пустують. Так каже батько. А батько ніколи не бреше. Бо коли ти з кимсь в одній банді (як-от Точтлі з Йолькаутом), то маєш бути солідарним і завжди казати правду іншим членам банди. А ще не можна плакати, бо плачуть тільки під*ри. Так каже батько Точтлі. І Точтлі з цим цілковито погоджується.

    Ще в палаці є зоопарк, а в ньому – багато всіляких тварин: різні папуги, тигри та леви. Та от біда: немає карликового ліберійського бегемота. А він конче би здався. Але дістати його непросто, бо водиться цей бегемот чомусь лише у Ліберії.

    Та коли батько має мільйони песо, доларів і навіть євро, а крихтами зі столу підгодовується сам губер, то будь-яка примха сина може бути виконана. Й немає значення, що йдеться про рідкісну екзотичну тварину, котра перебуває на межі вимирання.

    Тож Йолькаут обіцяє сину будь-що дістати тварину. Сказано – зроблено. Й ось уже Точтлі ніякий не Точтлі, а Йолькаут – більше не Йолькаут, бо тепер у них нові імена й паспорти, які потрібні для того, щоб відправитися до Ліберії на пошуки бегемота.

    Це захоплива історія про дорослішання, сповнена чорного гумору, цікавих ідей і контроверсійних персонажів. Та в цій історії є не лише бандити, повії, торговці, слуги та корумповані політики. Ще є Масацін – приватний учитель Точтлі, для якого світ – це місце, повне несправедливості, де у всьому винні кляті імперіалісти. Він захоплюється Японською імперією та навчає хлопчика, як бути справжнім самураєм. Що з цього б вийшло й чим скінчилося, важко й уявити. Та щоб дізнатися всю правду, варто було прочитати цю невеличку та красиву книжечку.

    Прекрасний видавничий дебют 2020-го року!

    ✅ Оцінка: 10/10
  •  
    Ховайся у норі! Ой, тобто в палаці
    “Бенкет у норі” нагадав мені “Полковнику ніхто не пише” Маркеса - обсяг твору маленький, а обдумувати після прочитання можна довго.
    Я б не назвала це романом, радше повістю - адже тексту тут до 80-ти сторінок. Але за ці кількадесят сторінок з героями встигнуть відбутись речі, які змінюють життя - і героїв, і людей навколо.
    Точтлі живе у закритому палаці зі своїм батьком, наркобароном. Хлопчик небагато бачив людей у своєму житті - тобто бачив він багато, але деякі з них прибували до палацу, а потім зникали, а всім же відомо - трупи за людей не рахуються. Тому так, Точтлі знає небагатьох людей.
    Зате він знає багато складних слів - в цьому йому допомагає словник, який хлопчик весь час носить із собою. Знає, від скількох куль може померти людина, а скільки її просто поранять, і часто грає в цю гру з батьком - вони загадують один одному кількість куль та місце потрапляння і відповідають, чи поранено людину, чи вбито. Любить капелюхи і мріє про ліберійського бегемота - звичайне життя дитини наркобарона.
    Сфера діяльності батька призведе до того, що Точтлі побачить світ поза межами палацу і навіть своєї країни; змінить ім’я; отримає і втратить бегемота. Нудно не буде точно!
    “Бенкет у норі” - це тихий сум та хвилювання за персонажів, які не виглядають позитивними, але притягують; це чудовий переклад та текст, що читається без зупинки - хочеться дізнатись, що буде далі.
    Цікаво, що Хуан Пабло Вільялобос не вказує вік головного героя - і я не знаю, чи то Точтлі шість років, чи то десять. А може, й більше? Дивні нахили хлопчини - це якась вада розвитку чи просто зростання і поки що неусвідомлення? Багато питань - а прочитавши рецензію Ганни Улюри на цю книжку, у вас може стати їх ще більше, адже “Бенкет у норі” сповнений відсилок та алюзій.
    Мені було цікаво - і книжка, і рецензія Улюри. Гарний старт для нового видавництва!
  •  
    Дитинство у норі
    Це історія хлопчика, який має все і, водночас, не має нічого.

    Тато може знайти йому навіть ліванського карликового бегемота, але чи є в цьому радість, якщо ти назавжди замкнений у палаці і знаєш лише 15-ох людей?

    Оповідь веде Точтлі, той самий хлопчик, тато якого - наркобарон.

    Ця книга сповнена іронії й влучного чорного гумору.

    Крізь призму гострих словечок та пікантних подробиць кримінального життя, вимовлених устами дитини, проглядає зовсім не дитяча драма: приватні уроки, на яких дізнаєшся усе про вбивства, кімната зі зброєю, яка дає змогу втілити усе вивчене у життя, обіди з повіями, подорожі під вигаданими іменами, голови вбитих тварин у якості сувенірів...

    "Я мачо, а не пі*ор", - брутально каже 10-річний хлопчик, а ти читаєш і бачиш не стільки буквальний зміст його слів, скільки глибоке нещастя дитини, яка не усвідомлює, що залишилась без дитинства.

    Зате в палаці. Чи, все ж, в норі?
  •  
    Хороша сумна книга 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це книга про наркобарона і його сина. Спершу, я думала, що цей роман буде схожим на "Хрещеного батька", але я помилялася. Це книга не про мафію, а про дитину, яка дорослішає в умовах банди, самотності, жорстокості. Неймовірно шкода цього хлопця. Він безмежно нещасний, хоча, можливо, і не розуміє цього. У нього немає мами, мало друзів (якщо їх можна назвати друзями). До школи він не ходить, з ровесниками майже не спілкується. Взагалі мало з ким спілкується. У нього є тато, якого він любить і який по-своєму любить його. Тато дає йому все, що можна купити за гроші, але чи цього досить? Книга дуже сумна. Тут є гумор, переважно чорний, але від цього книга якимось дивним чином стає ще сумнішою. Цікаво ким виросте такий хлопчик, чи зможе він стати хорошою людиною. А щасливою? Не знаю чи це книга розповідає про реальних людей, навряд чи. Але така реальність існує, і схожі історії теж існують. Від усвідомлення цього мурахи бігають по шкірі. Хочеться також відмітити круте оформлення, такий приємний дизайн.
 
Характеристики Бенкет у норі
Автор
Хуан Пабло Вільялобос
Видавництво
Деінде Паблішінг
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Олексій Шендрик
Кількість сторінок
80
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х205 мм
Палітурка
М'яка
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-95029-0-3
Вага
150 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література країн Латинської Америки
Література за періодами
Сучасна література