Балада про співочих пташок і змій
Паперова книга | Код товару 1292634
Yakaboo 5/5
Автор
Сюзанна Коллінз
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Балада про співочих пташок і змій

Роман "Балада про співочих пташок і змій" є приквелом трилогії-бестселера "Голодні ігри". Історія, змальована в романі, відбувається за 64 роки до основних подій трилогії. Під час повстання округів впливова родина 18-річного Коріолана Сноу втратила майже все. Єдиний шанс Коріолана повернути сім'ї минулу велич і заможність - стипендія на навчання в Університеті. Її отримає переможець в останньому шкільному проєкті - менторській роботі з одним із трибутів, учасників Десятих Голодних ігор. Сноу за всяку ціну має здобути винагороду, хоча й має мізерні шанси на успіх. Підопічна Коріолана, харизматична Люсі Ґрей із округу 12 - майстриня епатажу, проте аж ніяк не скидається на переможця. Та що ближче вони знайомляться, то більше зближуються. Чи вдасться юному Сноу знайти баланс між справжнім почуттям та жагою до перемоги, і чим доведеться заплатити за успіх?

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Сюзанна Коллінз
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Тщеславие - мой любимый из грехов (с) 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цитата из "Адвоката дьявола" вспомнилась мне еще до того, как я закончила читать книгу. Она, как по мне, идеально подходит Кориолану Сноу, имя которого я читала то "Кориалан", то "Кориолайн", то вообще "Кориалайн". Здесь вообще все имена какие-то чуть-чуть не от мира сего. Арахна и Персефона - это хоть еще запомнить можно. С остальными не самыми главными персонажами у меня вообще беда была с запоминанием витиеватых имен о_0
    Когда я начинала читать, то почему-то сложилось впечатление, что автор хочет сделать из Сноу кого-то вроде Снейпа в "Гарри Поттере", то есть, в приквеле будет рассказ о том, что он вообще-то хороший парень. Не знаю, как там остальным, но он мне по завершению прочтения стал не нравиться еще больше, чем после прочтения основного цикла. Откровенно говоря, даже поступки Таноса из "Мстителей" мне были более понятны.
    Разумеется, в некоторых ситуациях Сноу поступал вполне объяснимо, даже если речь идет о кровавых ситуациях. Другую часть его поступков хотя бы можно умом понять, пусть и не принять. Но в самом конце он сделал то, что дало понять - он реально заслуживает моего презрения.
    Схематически книгу можно разбить на три части: до арены, арена и после. Самое интересное лично для меня, это арена, а потом и развязка. Первая треть книжки какая-то "ну такое".
    Что касается отношений Сноу и Люси, то ожидаемо все ждали любовной линии, но я, если честно, с самого начала подозревала, что барышня использует своего ментора (и хотя она мне не понравилась как персонаж, поделом этому Сноу). Не буду спойлерить, но как по мне, это не история о большой любви (развязка вообще была задумана как нечто философское, а получилось что-то вроде: "Что это вообще было?").
    Тем не менее, книга для любителей оригинального цикла если не обязательна для прочтения, то для ознакомления со Вселенной "ГИ" уж точно полезна. Я не разочарована (кто ж виноват, что мне Сноу кажется высокомерным эгоистом, который точно догонит профессора-любителя-змеюк через десяток лет по шкале социопатии), но фанаты оригинального цикла в чем-то правы: интереснее было бы прочитать о том, как выиграл свои Игры Хеймитч или Финник.
  •  
    Нарешті, приквел "Голодних Ігор"
    Приквел відомої на весь світ серії "Голодні ігри"!!!! Нарешті дочекались, від авторки "Голодних ігор". Книга описує становлення відомого з трилогії президента Коріолана Сноу. Дії відбуваються після революції, яка і створила Голодні ігри. Описано саме становлення ігор, розвиток. Події в книзі під час 10 Голодних ігор. Вони ще в не звичному нам форматі, тільки створюються і Коріолан грає не останню роль у цьому. Він стає ментором трибутки з 12 дистрикту, сподівається на її виграш, щоб отримати стипендію і продовжити навчання, бо його рід збіднів і часом не вистачає навіть на їжу. Абсолютно нерозвинена ще система Панему, Капітолію і їх світу загалом)) дуже цікаво читати про становлення Коріолана і їх суспільного ладу, про створення ігор, про життя Капітолію і про бідних, голодних дітей із дистрикту. Дуже гармонічна книга, приквел одним словом. Але більше підліткова. Події авторка описує детально, досить довго. Цікаві відносини між Коріоланом і його трибуткою (Люсі Грей). Вона сирота, що заробляла на життя співом, трохи за характером схожа на Кітнісс. Так що раджу читати фанатам ігор. Звісно, спочатку трилогію, а потім приквел. До речі, книга містить цікаві слова(діалектизми іноді навіть), дуже класно їх бачити))) друк якісний, палітурка теж)
Купити - Балада про співочих пташок і змій
Балада про співочих пташок і змій

Звичайна ціна: 240 грн

Спеціальна ціна: 228 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Сьюзен Коллінз
Сьюзен Коллінз

Сучасна американська письменниця, сценарист дитячих програм і мультфільмів, автор знаменитої трилогії "Голодні ігри" і сценарію до однойменного фільму Сьюзен Коллінз народилася в невеликому містечку американського штату Коннектикут. Її батько був істориком і військовим льотчиком - випробувачем. Він побував у В'єтнамі, та до того ж - ріс в роки Великої депресії, тому й умів добре полювати і виживат...

Детальніше

Рецензії Балада про співочих пташок і змій

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Тщеславие - мой любимый из грехов (с) 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цитата из "Адвоката дьявола" вспомнилась мне еще до того, как я закончила читать книгу. Она, как по мне, идеально подходит Кориолану Сноу, имя которого я читала то "Кориалан", то "Кориолайн", то вообще "Кориалайн". Здесь вообще все имена какие-то чуть-чуть не от мира сего. Арахна и Персефона - это хоть еще запомнить можно. С остальными не самыми главными персонажами у меня вообще беда была с запоминанием витиеватых имен о_0
    Когда я начинала читать, то почему-то сложилось впечатление, что автор хочет сделать из Сноу кого-то вроде Снейпа в "Гарри Поттере", то есть, в приквеле будет рассказ о том, что он вообще-то хороший парень. Не знаю, как там остальным, но он мне по завершению прочтения стал не нравиться еще больше, чем после прочтения основного цикла. Откровенно говоря, даже поступки Таноса из "Мстителей" мне были более понятны.
    Разумеется, в некоторых ситуациях Сноу поступал вполне объяснимо, даже если речь идет о кровавых ситуациях. Другую часть его поступков хотя бы можно умом понять, пусть и не принять. Но в самом конце он сделал то, что дало понять - он реально заслуживает моего презрения.
    Схематически книгу можно разбить на три части: до арены, арена и после. Самое интересное лично для меня, это арена, а потом и развязка. Первая треть книжки какая-то "ну такое".
    Что касается отношений Сноу и Люси, то ожидаемо все ждали любовной линии, но я, если честно, с самого начала подозревала, что барышня использует своего ментора (и хотя она мне не понравилась как персонаж, поделом этому Сноу). Не буду спойлерить, но как по мне, это не история о большой любви (развязка вообще была задумана как нечто философское, а получилось что-то вроде: "Что это вообще было?").
    Тем не менее, книга для любителей оригинального цикла если не обязательна для прочтения, то для ознакомления со Вселенной "ГИ" уж точно полезна. Я не разочарована (кто ж виноват, что мне Сноу кажется высокомерным эгоистом, который точно догонит профессора-любителя-змеюк через десяток лет по шкале социопатии), но фанаты оригинального цикла в чем-то правы: интереснее было бы прочитать о том, как выиграл свои Игры Хеймитч или Финник.
  •  
    Нарешті, приквел "Голодних Ігор"
    Приквел відомої на весь світ серії "Голодні ігри"!!!! Нарешті дочекались, від авторки "Голодних ігор". Книга описує становлення відомого з трилогії президента Коріолана Сноу. Дії відбуваються після революції, яка і створила Голодні ігри. Описано саме становлення ігор, розвиток. Події в книзі під час 10 Голодних ігор. Вони ще в не звичному нам форматі, тільки створюються і Коріолан грає не останню роль у цьому. Він стає ментором трибутки з 12 дистрикту, сподівається на її виграш, щоб отримати стипендію і продовжити навчання, бо його рід збіднів і часом не вистачає навіть на їжу. Абсолютно нерозвинена ще система Панему, Капітолію і їх світу загалом)) дуже цікаво читати про становлення Коріолана і їх суспільного ладу, про створення ігор, про життя Капітолію і про бідних, голодних дітей із дистрикту. Дуже гармонічна книга, приквел одним словом. Але більше підліткова. Події авторка описує детально, досить довго. Цікаві відносини між Коріоланом і його трибуткою (Люсі Грей). Вона сирота, що заробляла на життя співом, трохи за характером схожа на Кітнісс. Так що раджу читати фанатам ігор. Звісно, спочатку трилогію, а потім приквел. До речі, книга містить цікаві слова(діалектизми іноді навіть), дуже класно їх бачити))) друк якісний, палітурка теж)
  •  
    Нічого не скінчено, доки не заспіває переспівниця
    За багато десятирічь до Кітніс Евердін у Панемі вже були повстання та сміливці, що кидали виклик Капітолію. Саме тому створили Голодні ігри - щоб кожен мешканець переможених Дистріктів пам'ятав, хто тут головний та диктує правила. Але за десять років інтерес до ігор впав навіть у столиці, що вже казати про регіони, де іноді навіть на все селище немає телевізору?
    Головна розпорядниця заходу хоче привернути більше уваги до свого витвору, тому обрані випускники престижної Академії стають менторами трибутів та мають докласти зусиль, аби їхні підопічні протрималися довше та сподобалися глядачам. Серед таких обраних учнів опиняється і Коріолан Сноу - ще не президент, а усього лише хлопчина, який вперто борсається, аби вибитися зі злиднів, втримати родинне гніздо та повернути роду Сноу колишню впливовість. Його трібут - дивакувата дівчина Люсі Грей з найслабкішого та найменш перспективного Дистрікту-12 - здається повним знущанням та провалом, але доля не менш вигадлива, ніж Люсі, і тут починаються інтриги, пригоди, експерименти та події, яких ніхто не очікував.
    Я дуже рада, що міс Коллінз повернулась до свого безрадісного світу, бо вона дуже цікаво та жваво пише - текст затягує, а героям співчуваєш усім серцем, навіть якщо вони з'являються на сторінці лише для того, щоб швидко та болісно померти. Хоча Сноу й головний герой, але Люсі та мадам Галл (от же хто соціопатка з соціопатів!) теж яскраві та колоритні. І я б охоче прочитала ще б мінімум одну книгу (а краще більше) про цей період - шлях Сноу до президентства має бути захопливим та кривавим.
  •  
    Прекрасний фансервіс
    Як і більшість читачів, взялась за цю книгу, бо колись в підлітковому віці мене дуже вразили “Голодні ігри” (а затим і пройшли перевірку часом — регулярно тягне їх перечитувати). Колись мені 100% сподобалась перша книга, наполовину сподобалась друга і була повністю нудною третя. Так от, “Балада...” — це неначе послідовно зліплені 2 і 3 частини ГІ.
    Книга розділена на 3 блоки:
    1. Підготовка до ігор (умовно, перша половина “У Полум’ї”).
    2. Ігри (умовно, друга половина “У Полум’ї”)
    3. Після ігор (умовно, “Переспівниця”)
    Читала дуже повільно, книга могла втомлювати. Але! Відчувала шалене задоволення саме від процесу.

    ПЛЮСИ:
    + Витримано сіру некомфортну атмосферу оригінальної трилогії. При чому якщо в ГІ часом сірість замінялася яскравим шоу в Капітолії, то тут яскравого шоу ще немає.

    + Нема виправдання чи обілення головного героя. Він із самого старту є харизматичним негідником, і що далі по сюжету, то більше він стає двуликим. Віриться, що врешті решт він виріс в того президента Сноу, якого ми знаємо з оригінальної трилогії.

    + Тут в принципі нема ідеально хороших героїв (хіба що хтось із другорядних). Усі центральні дійові особи “живі” — зі своїми вадами й тарганами. Або взагалі хворі збоченці.

    + Не було такого, що з нуля вибудували мегакруте шоу, тому що Сноу такий видатний і все вигадав. Наразі з’явились лише натяки на деякі (не всі!) фішки Ігор, які описувались як типові в основній трилогії.


    МІНУСИ:
    - Відверто затягнуто. Багато які моменти можна було б скоротити. Особливо дратувало, коли наводилися пісні (багато пісень) і до кожної строфи йшов абзац із поясненням/трактуванням.

    - Не вірилося в спроби пояснити необхідність Голодних Ігор. Їх природа дійсно є нелогічною. Але в оригінальній трилогії я сприймала це просто як експозицію, на яку я погоджуюсь, аби читати цікаву історію. Коли ж в приквелі дорослі персонажі намагаються на повному серйозі розвинути філософію, що вбивства дітей є необхідними — це звучить як якась притягнута за вуха дічь.

    - Забагато смертей капітолійських дітей, на які всім байдуже. І ми так і не дізнались, що Сноу зробив/зробить із Тигріс, що вона стала забутою модельєркою на момент “Переспівниці”.

    Я задоволена, як пройшло читання. Був настрій вкотре перечитати щось з оригінальної трилогії, а ця нова книга повністю вдовольнила бажання повернутись до знайомої атмосфери та стилю авторки.

    ПРО ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ:
    + Зручний шрифт основного тексту, класне кріплення сторінок — комфортно читалося.
    - Не зручний шрифт, яким надруковані пісні. До накреслення цих літер треба було приглядатись.
 
Характеристики Балада про співочих пташок і змій
Автор
Сюзанна Коллінз
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-966-993-703-2
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Балада про співочих пташок і змій