Перечитавши майже всі романи мого улюбленого Жана-Крістофа Гранже, котрі видані на сьогоднішній день, я увесь цей час оминав «Багряні ріки». Мабуть, причина полягала в тому, що я вже кілька разів передивлявся однойменний французький фільм з чудовим Жаном Рено у головній ролі. Я гадав, що історія, котру я вже й так знаю – не зможе мене зачепити, не зацікавить. Та все ж, в очікуванні виходу нового роману Гранже – я, все-таки, вирішив прочитати одне з його ранніх творінь, і маю сказати, що даремно оминав його стороною стільки років. По-перше, хоча кінофільм й знято за мотивами роману, втім, повністю він його не копіює, за що уже респект творцям кіношної версії. Більш того, фінали книжковий та кіношний – взагалі різняться. Скажу так, як на мене, то у фільмі він більш-менш щасливіший, знятий в кращих голлівудських традиціях – фінал же книжковий, дуже далекий від класичного хеппі-енду, і саме по цій причині, роман, як на мій смак – трохи виграє перед фільмом. Є різниця і в характерах головних героїв, особливо це стосується комісара П’єра Немана, якого й зіграв Рено. Звісно, не скажу, що актор погано зобразив свого персонажа – якраз навпаки, він неймовірно зіграв роль досвідченого поліцейського, надавши йому своєї неповторної харизми. Та все ж, літературний варіант комісара – знову ж, як на мою думку – більш реальніший, такого Немана й справді можеш зустріти у реальному житті. Літературний Неман, також має свої сильні сторони і досить детально прописаний як персонаж. Переповідати сюжет не буду, так як це взагалі дурна й невдячна справа, тим паче, коли йдеться про сюжет детективу. Якщо ви бачили фільм, то повинні здогадуватися щодо сюжету роману. Отже, сама історія в кращих традиціях Гранже: загадкові і, як завжди, криваві убивства; безліч таємниць, кількість яких ближче до фіналу тільки зростає; неординарні та суперечливі персонажі, від яких на наступній сторінці можна очікувати непередбачуваних дій; дует абсолютно протилежних як за характером, так і стилем слідства детективів. І ось, що мені сподобалося в цьому романі Гранже чи не найбільше – так це два головних героя. Перший – старий, битий життям вовк – комісар парижської поліції. Інший – молодий провінційний коп арабського походження – Карім Абдуф. Він мріє про справжню справу, в якій міг би проявити всі свої вміння та в повній мірі розкрити талант слідчого. Звісно, стилі розслідування у головних героїв різні, але є й те, що їх споріднює – обидва вигнанці. Самітники, з котрими ніхто з колег по-справжньому не товаришує, обмежуючись лише формальними робочими стосунками, обидва не мають сім’ї, чи хоча б якихось стосунків, а керівництво терпить обох лише тому, що вони сумлінно виконують свою роботу та майстерно розслідують злочини. І от, саме завдячуючи їхній завзятості та нестандартному логічному мисленню, вони зустрічаються, розслідуючи як на перший погляд дві різні справи, та усвідомлюють, що лише "тримають два кінці однієї ж нитки". Об’єднавши свої зусилля, детективи, як і годиться – розворушують темні таємниці пристойного суспільства тихого альпійського містечка. Так, на перший погляд – класичний сюжет класичного трилера – але, в прочитанні Гранже все виглядає набагато цікавіше та небезпечніше. Отже, якщо ви полюбляєте детективи та напружені трилери – однозначно читайте. Якщо ж вийшло як і в мене, ви вже бачили екранізацію, і вона вам сподобалася, то можете ризикнути, прочитати й роман – скоріш за все, він вам також зайде. Адже, і фільм, і роман – цікаві та захопливі кожен по своєму. В кожного є свої сильні сторони, і кожен здатен полоскотати нерви любителям гостренького.

Трилер трилерний. Поліцейський, що втрачає контроль над своєю агресією, і в той же час є першокласним спеціалістом, вирушає в містечко розслідувати загадкове вбивство. Над тілом познущалися, знайшли труп вмерзлим у льодовик! Сюжет заплутаний, непередбачуваний, тримає у напрузі. Університетське містечко ізольоване і має свої закони і таємниці. І головний герой постійно відстає на крок. А ще є відома екранізація цього твору, та вона мені видалася схожою на бойовик початку 2000-их, книга напруженіша, краща для мене за екранізацію.

Класичний детектив, де багато крові, закручена справа, старий битий життям слідчий, молодий самотній поліцейський та карколомний сюжет. Усе це знайдете на сторінках даного роману. Неймовірно, але сюжет настільки захопливий, що ніяк не можеш знайти відповідь "а хто ж убивця?" І з кожною сторінкою стає все цікавіше і цікавіше, а що ж далі придумає автор? І як з цього всього можна виплутатися і віднайти істину? Столичний комісар Ньєман приїжджає у провінційне містечко, аби сховатися від попередньої справи та розгадати, хто стоїть за серією жорстоких вбивств. Та чим далі він занурюється в справу, тим сильніше закручується сюжет. Тим часом поряд молодий поліцейський Карім намагається розплутати інший клубочок: хто стоїть за дрібними крадіжками документів у школі. І дивним чином ці дві справи поєднуються. Що з цього вийшло - читайте далі... Адже тут і бібліотекарські таємниці, і наукові дослідження, і шалена афера, яка тривала не одне десятиліття і передавалася з покоління в покоління. Та лише одна маленька помилка, одне втручання природи і все йде шкереберть...