Это очень веселая книга, в которой автор рассказывает смешные истории из своего детства. Когда автор был маленьким, он был непоседливым и оживленным ребенком, поэтому часто попадал или был источником возникновения необычных ситуаций: он готовился стать космонавтом с помощью каруселей, красил кошку зеленкой, чтобы и была заметной, устроил в саду грязелечебницу, искал подснежники зимой под елку, отважно вступил в борьбу с тестом, добывал мед в осином гнезде, давал советы друзьям, как избежать школы, жарил каштаны, устраивал игру в крещение, выдумывал болезни, чтобы поесть малиновое варенье или остаться дома, пытался стать бессмертным, сделал подкоп под верандой детского сада, прятал мусора, чтобы не убирать его, и др. Детской непосредственности, находчивости и шалостям нет предела, но именно это и захватывает в детях, они открыты для познания мира и познают его собственным путем. Мне особенно понравилось история о том, как мальчик решил обдурить всех и приготовил ненастоящее (а парафиновое) яйце, чтобы побить все яйца на Пасху, а в результате его победил другой мальчик с деревянным яйцом. Трудно в нескольких словах высказать свои мысли и чувства в отношении этой книги: она и увлекательная непоседливостью и приключениями главного героя, и трогательная до слез (в некоторых историях я смогла вспомнить свое детство и поностальгировать), и чрезвычайно забавная (я очень смеялась при чтении большинства историй), и интересная и поучительная для чтения (в книге есть много тем для совместного обсуждения родителей и детей). В этих историях меня поразило трепетное отношение автора к детству и семейным взаимоотношениям (родители терпеливо и с пониманием относились к шкодной любознательности их сына). Следует отметить, что эта книга – для читатели любого возраста: взрослые смогут вспомнить сладкие приключения их детства, а дети – прожить вместе с главным героем все его пакости.

“Академія наук УЕЛЕСЕЛ. ПЛІЗІДІУМ” (с) “Багато веселих історій” Віталія Кириченко позиціонується як історії, що відбувалися з автором у дитинстві. Принаймні так написано у зверненні автора до читача. Прочитавши книжку, можу сказати, що схоже, так воно і є. А головне, мені складно назвати це видання дитячою книжкою. Так, ця книжка це набір коротеньких історій. Так вони доволі кумедні, але не тільки. Там є багато сумного, серйозного, повчального… Тож сказати, що ця книга тільки для розваг, тільки для дітей - язик не повертається. “Лише тиждень тренувань, а вже - безсмертний!” Хто з нас, дітей, не мріяв про те, аби прославитися у віках? А стати космонавтом? Хто з нас, дорослих, не стикався з тим, що дитина вередує та не хоче їсти? Здається, у цій книжці є відповіді на багато з цих нагальних питань. Малеча дізнається як прославитися, дорослий, як нагадувати дитину без збитку для голосових зв’язок. Малюк дізнається як не варто готуватися у космонавти, або стати, скажімо, фізиком. Як щось зробити нестрашним, або де можна роздобути лікувальні грязі. Хіба не актуально? А яким чином краще за все вирішувати суперечки? Ой як потрібно будь-якій дитині! Скільки часу треба чекати на Морозко? Ніколи не замислювалися? А відповідь є у книжці! “Вже тільки те, що ти знаєш про його слабкості, робить тебе сильнішим” Насправді у книжці є багато чудових порад. Розповідається про силу казок, про можливе і неможливе, про диво, створене руками людини та неслухняне тісто, або як народжується мрія стати письменником. Доступно пояснено, чому двійка краща за промивання шлунку. Та безліч слушних порад для батьків, про важливість її, батьківської підтримки, про чесність у відносинах. “З того факту, що дорослі реготали цілий вечір, я зрозумів, що номер вдався. Незрозуміло тільки, чому мене покарали?” В той же час вона цілком про дітей, про їх переживання (адже у той час вони здаються такими нагальними!). Історії здаються цілком правдивими, в них немає ані якого менторства, а в той же час можна багато почерпнути. Поведінка батьків такої “непростої” дитини, якою зображено героя/автора, виглядає верхом педагогічної думки. (Або автор замовчував справжню реакцію батьків). Адже те що нам, дорослим, здається катастрофою, для дитини весела гра. Головне пам’ятати це, коли ваш малюк утне щось “таке” і правильно відреагувати. Не знаю, чи ставив собі автор це за мету, але для мене вона стала таким собі нагадуванням, про те яким сірим, непоказним, убогим був той самий “совок”. В якому іграшки треба було “діставати”, а в магазинах їх не було. А смачні цукерки могли тобі дістатися лише у разі, якщо в родини була знайома директорка кондитерської фабрики. Як нас дурили, розповідаючи про могутність тої держави, в той час як не могли забезпечити елементарними речами. І я однозначно рекомендуватиму цю книгу власним дітям, дітям любого віку, аби вони мали уявлення про те, якою вона, та “велика держава” була насправді. Раптом хтось з дорослих в оточенні забуде та стане розповідати про “велич”. Читати з дитиною, однозначно, аби роз’яснювати речі, що зараз у голові не вкладаються та були реальністю. Малечі безумовно сподобаються авторські ілюстрації. Більш старші діти зацінять кумедність ситуацій. Після прочитання однозначно буде що обговорити всією родиною.

Давненько не читала нічого такого ж теплого і зворушливого! "Багато веселих історій" В. Кириченко зачепили мене своєю справжністю. Одразу видно, що ці оповіданнячка (якщо й не всі, то більшість) відбувалися в житті автора насправді. Моїм одноліткам (від 25 до...років) ця книжка обов'язково сподобається тільки тому, що вони впізнають в ній себе. Діткам точно припаде до смаку оформлення і кумедні оповідки. Так сталося, що цю книгу я отримала на наступний день після повернення з пологового будинку. Мій старший синок із татом пішли на почту і забрали пакуночок. Для малого посилки - завжди цікавинка, а тут ще й виявилося, що ця посилка для нього! Ми одразу засіли за читання. Видавництво Час Майстрів дуже вдало ілюструвало книгу. Навіть якщо ваша малеча ще не дуже сприймає текст, то кольорові, яскраві, дитячі малюнки не можуть не сподобатися. Моєму сину 3,5 роки і багато історій вже йому близькі і цікаві. Особливо в захваті від "робота з досков".