Окей, це релігійно-еротичний детектив з нотками трилера та явними реверансами в бік Дена Брауна, хай би як дивно це звучало. Шкода, що ми з автором так і не порозумілися. Написано це добре, і не те, щоб я не зрозуміла феміністичний посил чи спробу олюднити біблійних героїв, просто якось автор не зміг переконати мене повірити у свою історію. Книга має дві сюжетні лінії. Перша відбувається в іспанському монастирі в ХІХ ст, де настоятелька купує дивний старовинний зашифрований манусткрипт, який виявляється Євангелієм від Марії. Друга лінія - це і є саме Євангеліє. Тут і правда є реверанси до Дена Брауна з його заграваннями до біблійних сюжетів, але якщо Ден Брайн пише авантюрно-пригодницькі романи, то Артем Попик робить акцент на феміністично-філософській складовій. Тут дуже багато бруду і розпусти. Автор явно хотів показати, що інститут церкви прогнив і фальшивий, але закцентувався чомусь лише на безладному сексі всіх персонажів зі всіма персонажами, ніби інших грішків за церквою не водиться. Це виглядає ще менш правдоподібно, враховуючи, що практично всі антагоністи в кінці "виправляються", ламаючи свою сюжетну арку. Я вже мовчу про те, що католицька Іспанія ХІХ ст. не дозволила своїм монахиням і половини того, що відбувається в книзі (навіть, якщо це просто фантазія автора). З другою сюжетною лінією теж не все добре. У мене було відчуття, що автор просто взяв всіх біблійних героїв з Нового завіту і роздав їм рандомні ролі. І після цього знову намагався переконати мене, що його версія подій правдивіша. Деякі сюжетні рішення мені дуже незрозумілі - Наприклад, нащо було об'єднувати образ Марії і Магдалени, а потім вигадувати Ісусу якусь рандомну кохану? Щоб не повторювати за іншими? Як ви зрозуміли, релігійним людям цю книжку краще не брати. Всі інші можуть спробувати почитати, це цікавий досвід і у автора правда дуже красива і легка мова.