Прониклива історія жителів одного загадкового та дивакуватого для більшості жителів вулиці будинку. Під дахом неба живуть пліч-о-пліч друзі. Вони особливі, бо не прикидаються іншими. У кожного з них своя неповторна історія, яку автор підкреслює магічним реалізмом. А мені дуже до вподоби цей стиль, оскільки присутній прекрасний символізм. Горах Петрович ніжно описує світ та персонажів своєї книги. Прекрасна мова. Переклад Алли Татаренко чудово підкреслюється гарним оформленням книги. Я отримала задоволення від читання на ніч цієї книги перед сном.

Навіть, якщо Горан Петрович писатиме інструкції до чайників, то я їх з задоволенням читатиму. Бо треба мати талант так віртуозно жонглювати словами, щоб перетворювати прозу на чисту поезію. Атлас, описаний небом розповідає нам про дивний будинок, у якого немає даху (точніше дахом йому слугує небо). Та примітний будинок не лише цим. В ньому є чотири незвичні дзеркала. Західне - відділяє брехню від правди, східне - слугує порталом для духів, північне - одночасно показує минуле, теперішнє і майбутнє, а від південного можна набратись віри. Звичайно, у такого будинку не можуть бути звичайні мешканці. Вони вміють струшувати діаманти з персикового дерева, подорожувати снами, літати за допомогою вій і створювати рибок з місячного сяйва. Переконана, що книжка зайде далеко не всім, але ті, хто надає перевагу формі, а не наповненню, відкриють для себе нового улюбленого автора. “Спочатку ми не складали спогади в коробочки. Ми розкидали їх повсюди, кудись розпихали, перекладали деінде й на якийсь час забували про них. Ми тримали їх у тріщинах стін, під килимами, серед старих речей, у кишенях пальт, які не носимо, у книжках, шафах і букетах засушених квітів.”

Книга сербського письменника, справжнього майстра слова, дуже і дуже незвична, навіть химерна. Нічого схожого я не читала. Це атлас, де поєднані карти, але це не карти, а картини з життя, і насправді карт тут жодної. У двоповерховому будинку з дахом - небом живуть Підковник, що мріє збільшити свій зріст, завдяки снам, мовчазна Тетяна, що тільки співає незрозумілою, але зрозумілою мовою, Андрей, що не може вийти з-під тіні Ети, яка давно пішла, і т.д. Все тут особливе. Це таке філософське плекання слів. Ця книга - не для всіх, та мені вона сподобалась оцією філософією, романтичністю природи, музики.