Антон — маленьке нещастя з великими вухами, яке в цьому світ спроможне лиш на одне: влазити в усілякі катавасії. Принаймні сам себе він описує саме так. Кілька років тому його маму на смерть збив автобус, відтоді у їхній маленькій сім'ї лише вони вдвох із татом. Тато не зовсім оговтався після несподіваної смерті дружини, а також від того, що дбати про сина тепер доводиться йому самому. Не те щоб у них усе було погано, але й покращити є щось. Якось Антон на пару зі своєю найліпшою приятелькою Іне вирішує, що найкращий спосіб зробити тата щасливішим — знайти йому нову кохану. Мета сама по собі може й непогана, проте методи, які обирає вухатий хлопчак не завжди найвдаліші. То він записує тата на курси плетіння (бо ж на таким курсах повно жінок), то розвішує по магазинах оголошення в стилі "Чоловік бажає познайомитися...". І про все це він, ясна річ, "забуває" сказати татові. Якщо додати до цього, що за професією тато Антона — продавець дачних туалетів, то нескладно уявити, які неймовірні каламбури і непорозуміння можуть виникнути у нього із його гаданими клієнтками. Ґюдрун Скреттінґ — сучасна норвезька письменниця. Вона навіть приїжджала торік до України на "Книжковий Арсенал". Про Антона вона вже написала цілу серію книг, українською поки вийшло дві, у прекрасному перекладі Наталі Іваничук. Мені дуже до смаку стиль пані Скреттінґ, вона пише легко і з іронією про складне, у неї чудові метафори і дуже гарна ідея про те, що навіть помилки, буває, виходять на добре.

Хлопчик живе із татом. Мама загинула. Вони харчуються піцою, не слідкують за порядком і живуть кожен сам по собі. Якось Антон чує від батька, що він– наслідок бракованого кондома. Тому він вирішує довести татові, навколишнім і собі, що він – не ходяче нещастя, не випадковість. Ставить ціль: знайти татові кохану. Чесно – і сміялась, і плакала. Частіше сміялась. В деяких випадках реготала вголос. Проте попри гумор, книга піднімає доволі важливі питання. Наприклад, тему випадкових слів. Ми хіба можемо собі уявити, наскільки наші слова можуть ранити дитину? Для нас, може, вони і не мають значення. А для дітей – мають. Величезне. Після книги я стала думати тричі про те, що і як казати власній дитині. Або ж тема сприйняття дітьми розлучення батьків. Думаю, дорослі не підозрюють, наскільки болісним для дітей є цей процес. Або ж тему булінгу – ця особливо актуальною буде для дітей. Як з ним боротись і, головне, - чому не варто мовчати, коли поруч ображають когось, а ще декілька прикольних ефективних способів змусити кривдника червоніти. І як же без кохання? Таке тремтливе, таке ніжне, таке гарне! Перше кохання, що залишає слід в душі назавжди. Рекомендую до прочитання всім. Тим більше, що твір геть невеликий, можна легко «ковтнути» за вечір.

Когда-то давно во Вселенной существовала планета по имени Тея. И как-то она закружилась быстрее, чем обычно, пока не сорвалась с орбиты и не столкнулась с Землей. После этого Земля навсегда осталась от этого удара перекошенной, Тея исчезла навсегда, а из камней и пыли образовалась Луна. Такую сказку рассказал как-то Антону Альбертсену его отец. Парню сразу стало ясно: он - как будто та Луна, образованный в результате случайного столкновения; его мама, которая погибла после столкновения с автобусом - это Тея; а папа - он как земной шар, перекошенный на бок. Трудно быть подростком, расти без мамы, и осознавать, что ты - лишь следствие образования «дырки в резинке». А еще труднее видеть, что твой папа одинок и «перекошенный». Задача хорошего сына - выровнять папину «ось», а лучший способ сделать это - найти для него женщину! Собственно, с этого и начались приключения Антона и его подруги Ине. События, имеющие место на протяжении нескольких недель. Герои, во что бы то ни стало, пытаются сделать старшего Альбертсена счастливым. Друзья понимают, что их планы идут наперекосяк, когда осознают, что женщина, которая «вцепилась» в отца на курсах вязания, просто так не отвяжется! Эта небольшая история Ґюдруна Скреттинга похожа на многие книги для подростков, одновременно, какая-то особенная. В ней много остроты, есть место серьезным темам (скандинавская литература во всей красе), поэтому читается она на одном дыхании, ты как будто полностью поглощен заботами Антона и Ине. Одна из затронутых тем в книге - это разный взгляд на дом и семью. Семья Антона маленькая - это он и его отец. Он стесняется этой ситуации, пытаясь исправить ее и создать настоящий традиционный уют дома. Он все время смотрит на якобы образцовые семьи своих друзей, хотя, как окажется, они далеки от совершенства. Автор показывает, к чему приводит поиск образцовой семьи, пытается изобразить многообразие вариантов того, как можно прожить свою жизнь. Например, как старая одинокая дама в моей книге. Она считает, что детям жизненно важно чувствовать, что с их семьей все в порядке. Независимо от того, какова эта семья, полноценная, где родители живут вместе, или же они разведены. «Антон та інші нещастя» - это своеобразное сочетание захватывающего сюжета с практическими советами, коротенькая, но такая важная научная информация, освещенная в т.ч. через уроки биологии. Среди любимых мест в книге могу отметить два: встреча Антона с отцом Ине в магазине, а также выступление папы Антона в актовом зале. Друзья, когда дойдете до этих страниц - будете угорать от смеха, гарантирую!