Для мене дивно, що людина живе життя, обманюючи себе. Так, це саме головна героїня - Люба. Перші сторінки книги починають розповідь про те, що Люба це вже жінка похилого віку. В неї є діти, яким на своє день народження вона хоче розповісти всю правду. Вона починає розповідь про свою молодість, навчання в університеті та перше кохання. Далі авторка розповідає про те, як радянський союз просто ламав долі людей, через різний статус та навіювання з боку батьків. В книзі дуже гарні описи побуду, а почуття пронизували на стільки, що змушували плакати над книгою. Люба обманювала сама себе, своє серце та розум. Але вона вирішила розповісти про все дітям. Діти головної героїні також із трагічними долями, але чому? Можливо працює закон карми за всі діяння матері? Загалом книга дуже затишна, я навіть назвала б її сімейною. Емоції переповнювали мою душу, я не могла відірватись від книги завжди було цікаво, а що ж далі? Книга фаворит серед моєї книжкової полиці. Гіркий присмак залишається, але і повчання, як робити не варто теж.

Майже від перших сторінок і до останньої я засуджувала головну героїню. Її вчинки здавались здебільшого алогічним (місцями надто). Як жінка жінку я не розуміла взагалі. Але коли я взяла до уваги часи радянщини та співставила цю історію з тим, що чула від матері свої матері - почала співчувати. Любити одного, а жити з іншим - це траш для нас, сучасних (не для всіх, але для більшості). Ми більше про почуття, взаємність, власний емоційний стан та партнера по любові. Чесно, якби я була на місці цієї люби, то краще б пішло у монастир, ніж так жити і щодні думками повертатись до минулого. ЇЇ любов усього життя теж мене мяко кажучи здивував. Любити і так вчинити? Камон, та може то не було ніколи любов'ю, а Люба то все собі лише вигадала. Якщо казати про загальні враження, то книга емоційно тримає на кожній сторінці і це те, що мені сподобалось найбільше. думаю що байдужими ви точно не залишитесь. Це історія про любов, але не надто соплива. Тут і про подумати, і про співпереживання і дратування вчинками героїв в кінці кінців. Рекомендцю, до речі, і дівчатам і хлопцям почитати. Будете приємно здивовані і якістю тексту і якістю самої історї.

Читала із захопленням, бо переживала за кожного героя, наче за себе саму. Історія відбувається за часів радянщини: дефіціти, людський осуд, "а шо люди скажуть". Книга тримає від першої до останної сторінки. Емоційна, гарно виписані портрети героїв і сюжети. Як любителька романів можу визнати, що це чи не найкращий роман із сучасних, який потрапив мені до рук. Потрапив, до речі, випадково. Зустрілись із подругою на каву, а вона якраз була з цією зкнижкою, бо до нашої зустрічі зайшла до книгарні. Останнім часом стараюсь поповнювати свою полицю українською художкою, тому придбала, навіть не дочекавшись зворотнього звязку від подруги (бо вона планувала почати читання десь за місяць, читала на той момент іншу книгу). Ще з того, що дуже сподобалось: стиль та розлогі діалоги. Приємно читати діалоги, які мають глибокі сенси. Більшість діалогів драматичні та сама книга драматична, але в цьому і цінність. На останніх сторінках героїню не розуміла. Може навіть засджувала. Мабуть, я б вчинала інакше ще на тому етапі, коли все закручувалось (не розповідаю що там закручувалось, бо буде не цікаво читати). Якщо хочете чогось для душі - беріть, не пошкодуєте. Я розтягувала читання, але все одно не втрималась і вийшло швидко (4 вечори). Буду рада, якщо вій відгук виявиться вам корисним.