Для мене ця книга стала, мабуть, однією з найбільш емоційних частин серії. Після попередніх книг я вже звикла до атмосфери Данбриджу, але саме тут історія зачепила мене найбільше через переживання героїв і те, наскільки все виглядало щиро. Мені дуже сподобалося, що книга не тільки про романтику. Тут багато про страх втратити себе, про невпевненість, тиск очікувань і про те, як складно іноді говорити про свої почуття. Через це герої здаються живими, а не просто «ідеальною парою з роману». Їхні помилки, образи та сумніви виглядали дуже реалістично, і саме це змушувало переживати за них ще сильніше. Романтична лінія мені теж сподобалася. Вона не надто швидка і будується більше на емоціях та довірі. Між героями є хімія, але при цьому їхні стосунки не виглядають казковими чи занадто ідеальними. Було багато моментів, коли хотілося просто сказати: «Ну поговоріть нормально одне з одним!». Але саме ця недосказаність і тримала інтерес до кінця. Ще один великий плюс — атмосфера академії. У цій серії вона взагалі дуже особлива: закрита школа, дружба, вечірки, переживання, перше кохання — усе це створює відчуття, ніби сам проживаєш ці моменти разом із героями.