Попередня книга про сиріток Бодлерів закінчилася на тому, що злощасний Граф Олаф знову вирвався з лап правосуддя, а на дітей чекає новий опікун, вірніше опікунка - тітонька Джозефіна. Хоч ця тітонька і не була дуже поганою і здавалася приязною до Вайолет, Клауса та Сонечка, все ж діти зазнали мало втіхи, живучи з нею. Бо проблема була в тому, що жінка так усього боялася, що не давала Бодлеряткам сповна насолодитися спокійним життям. Вона готувала жахливу холодну їжу, бо боялася вмикати плиту (плита ж може вибухнути), не вмикала опалення по тій же причині, не дозволяла нічого торкатися, бо можна поранитися, а ще постійно виправляла граматичні помилки і намагалася навчити орфографії та пунктуації. Та й зрештою, опікун має допомагати дітям у скрутних ситуаціях, а тітонька Джозефіна при першій погрозі від Графа Олафа втекла світ за очі і полишила Бодлерів на поталу жорстокому чоловікові в обмін на власну безпеку. Та сироти не сиділи склавши руки, бо давно звикли, що в складних життєвих обставинах можуть розраховувати лише на себе.

«Велике вікно» - це третя частина із циклу «13 придибенцій» вигаданого письменника Лемоні Снікета, який пише про пригоди сиріт Бодлерів, чия мати колись була Снікетовою коханою. У цій частині Бодлери, Вайлет, Клаус та Сонечко, оселяються у будинку своєї тітоньки Джозефіни. Наполохана та боягузлива, вона приймає до себе дітей, але чи зможе вона захистити їх від підступного графа Олафа, який ніяк не полишить сиріт та їх статки…? Лемоні Снікет – це дуже концептуальний письменник. Кожна його книга, особливо про сиріт Бодлерів, сповнена сарказму, іронії, чорного гумору та перебільшень. У письменника свій неповторний стиль оповідання, він любить розказувати те, що буде в кінці, а далі читач спостерігатиме, що призвело до такої кінцівки. Знову ж таки, нас чекає нещаслива та сумна історія (насправді ж дуже гіперболізована та стилізована), яка повторюються з частини в частину, про те, як дорослі ніколи не вірять та не сприймають Бодлерів серйозно, через що самі потраплять у небезпечні, летальні пригоди та втягують у них Бодлерів. Це дійсно цікавий цикл книжок, який під нальотом наївності та загальної «дурнуватості» ховає дуже неординарну та концептуальну історію. Шкода, що КМ-БУКС так і не видали продовження.

«Огромное окно» - это третья часть злоключений детей Бодлеров. Солнышко, Клаус и Вайолет рано потеряли родителей при пожаре, и с тех пор кочуют от опекуна к опекуну, но никак не могут найти новый – настоящий - дом. В этой повести они попадут к старой подруге своих покойных родителей, которая окажется, в общем-то, неплохой женщиной. Если бы не некоторые странности. Так, например, она боится плит, поэтому о теплой еде детям придется забыть, все, что они получат – это холодный и отвратительный на вкус огуречный суп. Кроме того, эта женщина увлекается грамматикой, поэтому постоянно будет исправлять речевые ошибки детей. Но со всем этим можно было бы мириться, однако граф Олаф, который мечтает прибрать к рукам наследство Вайолет, Клауса и Солнышка, ни за что не оставит сирот в покое. Повесть «Огромное окно» - одна из самых насыщенных и страшных частей серии «33 несчастья» американского писателя Лемони Сниккета. Это очень грустное повествование, которое, тем не менее, читается легко и быстро.