Польові дослідження з українського сексу
Бумажная книга | Код товара 528552
Yakaboo 5/5
Автор
Оксана Забужко
Издательство
Комора
Язык
Украинский
Год издания
2015
Год первого издания
1996
Количество страниц
120 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~130x210 мм)

Все о книге Польові дослідження з українського сексу

Сексуальна одіссея художника й поетеси, розгортаючись в Україні й Америці кінця ХХ століття, обертається правдивою середньовічною містерією, у якій героїня проходить кругами недавньої української історії, щоб зустрітися віч-на-віч із Дияволом...

13-те видання славетного роману Оксани Забужко - за визначенням Los Angeles Times, "чистої й чесної спроби осмислити нове життя в нововизволеній країні", - містить додаткові матеріали, які допоможуть читачеві краще оцінити місце й роль цієї книжки в культурних процесах минулого двадцятиліття.

Характеристики
Автор
Оксана Забужко
Издательство
Комора
Язык
Украинский
Год издания
2015
Год первого издания
1996
Количество страниц
120 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~130x210 мм)
Цитата
Книга, наиболее повлиявшая на украинское общество эпохи независимости
Рецензии
  •  
    Это то, что стоит однозначно перечитать еще раз. Люблю такую Забужко. Люблю такой укрсоврлит. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Впервые название этой книги мне сказали почти шепотом. А особенно тихо выговаривали последнее слово. Но могу с полной уверенностью сказать, что эта книга не о сексе. Конечно же, он там присутствует, но не как порно, а скорее всего, как легкая эротика. Что только придает утонченности тексту.
    Когда я впервые увидел «Польові дослідження з українського сексу» Оксаны Забужко, то мне очень понравилась обложка. Сразу думается: как это они так сумели скрутить листочек, чтобы получилось прямо так.
    Рассказать об этой книге, к сожалению, нельзя. Книга для прочтения, на самом деле, сложная. Как и все труды Забужко. Не то чтобы она не понятна, нет! Просто все произведения Оксаны завуалированные, перемудрены и покрыты толстым слоем тонального крема. Читаешь одно, а правда открывается совсем другая. Но с полной уверенностью скажу, что это то, что стоит однозначно перечитать еще раз. Люблю такую Забужко. Люблю такой укрсоврлит. Это стопроцентно не книга для игры. Не сборник рассказиков на клубничные темы. Она горькая. Пронзительная. Реальная. Местами - болезненная. Она о любви. А еще об Украине. Оксана любит ее - сильно и нежно. И эта любовь - она также здесь. «Польові дослідження з українського сексу» - мое знакомство с автором. И этим знакомством я измеряю любовь к ее творчеству. Вероятно, именно поэтому мне трудно воспринимать ее другие работы - совсем другие по стилю и наполнением. Это действительно современная вещь! Очень смело! Мне нравится.
  •  
    "Боженьку мій, і на все то треба вміння - бути хворим, бути самотнім, бути бездомним: все то мистецтва, і кожне вимагає хисту й труда." 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Пригадую, що востаннє так важко мені було із Вірджинією Вульф. Погодьтесь, порівняння не найгірше! Та все ж мені як людині, залюбленій у синтаксис, було непросто пристосуватися до такого оформлення думок головної героїні (нестерпно не вистачало крапок). І ця книга ж не з тих, де можна пропустити абзац чи два, бо концентрація змісту тут колосальна, тож мусиш, дитинко, трохи напружитись...

    «Польові дослідження…» – це той таки злощасний постмодернізм, який не вкладається в голівоньки адептів класичної української прози; це текст, який осягнути вдасться у ліпшому випадку з разу четвертого, і то читати краще вголос. Одразу ж привертає увагу форма твору – це лекція, яку читає героїня із «гостро трагічним світовідчуттям». Така собі Елізабет Ґілберт, щоправда, депресія її не лікується подорожами і поїданням пасти. Особиста драма героїні проектується на багатовікову історію її народу. Саме його безпорадність лекторка звинувачує у своїх невдачах та психологічних травмах. Тому в результаті маємо отой таки синдром віктимності, адже травматичне минуле нації врізається у генетичний код, калічить покоління за поколінням, змушує сумніватися у власній значущості.

    Думаю, що «Польові дослідження…» – це сповідь і водночас бунт роздратованої жінки, громадянки країни, приреченої на вічне терпіння знущань, на позицію жертви. І це терпіння провокує злам свідомості, переоцінку цінностей. Кого може виховати така нація? Диванних тиранів, які можуть відстояти свою гідність хіба що вдома перед жінкою?.. Словом, клікбейт у пані Оксани вийшов таки геніальний, бо якщо у 90-х і потрібна була провокація, то тільки така!
Купить - Польові дослідження з українського сексу
Польові дослідження з українського сексу

Обычная цена: 70 грн

Особое предложение: 63 грн

Есть в наличии
 
Информация об авторе
Оксана Забужко
Оксана Забужко

Одна из ключевых и самых известных личностей в современной украинской литературе. Все книги Оксаны Забужко в той или иной степени затрагивают важные социально-политические вопросы страны в целом и жизни каждого конкретного индивидуума конкретно. Эту украинскую писательницу хорошо знают в мире, а ее работы переведены на 20 языков. Отдельными изданиями труды автора выходили в США, Италии, Чехии, Пол...

Подробнее

Цитата Польові дослідження з українського сексу

Книга, наиболее повлиявшая на украинское общество эпохи независимости
 

Рецензии Польові дослідження з українського сексу

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Это то, что стоит однозначно перечитать еще раз. Люблю такую Забужко. Люблю такой укрсоврлит. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Впервые название этой книги мне сказали почти шепотом. А особенно тихо выговаривали последнее слово. Но могу с полной уверенностью сказать, что эта книга не о сексе. Конечно же, он там присутствует, но не как порно, а скорее всего, как легкая эротика. Что только придает утонченности тексту.
    Когда я впервые увидел «Польові дослідження з українського сексу» Оксаны Забужко, то мне очень понравилась обложка. Сразу думается: как это они так сумели скрутить листочек, чтобы получилось прямо так.
    Рассказать об этой книге, к сожалению, нельзя. Книга для прочтения, на самом деле, сложная. Как и все труды Забужко. Не то чтобы она не понятна, нет! Просто все произведения Оксаны завуалированные, перемудрены и покрыты толстым слоем тонального крема. Читаешь одно, а правда открывается совсем другая. Но с полной уверенностью скажу, что это то, что стоит однозначно перечитать еще раз. Люблю такую Забужко. Люблю такой укрсоврлит. Это стопроцентно не книга для игры. Не сборник рассказиков на клубничные темы. Она горькая. Пронзительная. Реальная. Местами - болезненная. Она о любви. А еще об Украине. Оксана любит ее - сильно и нежно. И эта любовь - она также здесь. «Польові дослідження з українського сексу» - мое знакомство с автором. И этим знакомством я измеряю любовь к ее творчеству. Вероятно, именно поэтому мне трудно воспринимать ее другие работы - совсем другие по стилю и наполнением. Это действительно современная вещь! Очень смело! Мне нравится.
  •  
    "Боженьку мій, і на все то треба вміння - бути хворим, бути самотнім, бути бездомним: все то мистецтва, і кожне вимагає хисту й труда." 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Пригадую, що востаннє так важко мені було із Вірджинією Вульф. Погодьтесь, порівняння не найгірше! Та все ж мені як людині, залюбленій у синтаксис, було непросто пристосуватися до такого оформлення думок головної героїні (нестерпно не вистачало крапок). І ця книга ж не з тих, де можна пропустити абзац чи два, бо концентрація змісту тут колосальна, тож мусиш, дитинко, трохи напружитись...

    «Польові дослідження…» – це той таки злощасний постмодернізм, який не вкладається в голівоньки адептів класичної української прози; це текст, який осягнути вдасться у ліпшому випадку з разу четвертого, і то читати краще вголос. Одразу ж привертає увагу форма твору – це лекція, яку читає героїня із «гостро трагічним світовідчуттям». Така собі Елізабет Ґілберт, щоправда, депресія її не лікується подорожами і поїданням пасти. Особиста драма героїні проектується на багатовікову історію її народу. Саме його безпорадність лекторка звинувачує у своїх невдачах та психологічних травмах. Тому в результаті маємо отой таки синдром віктимності, адже травматичне минуле нації врізається у генетичний код, калічить покоління за поколінням, змушує сумніватися у власній значущості.

    Думаю, що «Польові дослідження…» – це сповідь і водночас бунт роздратованої жінки, громадянки країни, приреченої на вічне терпіння знущань, на позицію жертви. І це терпіння провокує злам свідомості, переоцінку цінностей. Кого може виховати така нація? Диванних тиранів, які можуть відстояти свою гідність хіба що вдома перед жінкою?.. Словом, клікбейт у пані Оксани вийшов таки геніальний, бо якщо у 90-х і потрібна була провокація, то тільки така!
  •  
    Секс! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Український народ був спраглий своєї держави, і коли він її отримав, то був потрібний процес формування нової генерації, нової системи цінностей. Важливим елементом цього процесу стала література. Спочатку вийшла культова книжка Андруховича «Рекреації», а трішки пізніше книжка Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу». Самий роман трохи специфічний для більшості чоловіків, можливо навіть трохи образливий, але для сучукрліт він культовий. Для мене, як фаната Жадана, манера письма, манера викладу трохи важкувата, важко сприймається, але я вважаю, що це ще я зелений. В сюжеті роману йдеться про стосунки чоловіка і жінки із погляду жінки. Роман є трохи феміністичний, але головна його ідея в тому, що кожна жінка, потребує сильного чоловіка, чоловіка, який буде діяти, який буде брати ініціативу на себе. Забужко говорить, що місце жінки не на кухні, як намагалася нав’язати комуністична ідеологія. Насправді, стосунки чоловіка і жінки - це хімія, але що б реакція відбулася, потрібно знати правильні дози. Книжка якісно зроблена, обкладинка тверда.

  •  
    "Мистецтво в нашому столітті також потихеньку сходить на пси – тому що боїться."
    Одразу варто попередити. Любі читачі, які хотіли знайти в цій книзі легку розповідь про сексуальні пригоди української жінки на зламі століть, то краще витратьте час на іншу книгу.

    Перший гучний твір сучукрліту, який зміг поштурхати зашкарублий український патріархальний устрій. Польові дослідження з українського сексу без вагань можна назвати першим та, мабуть, найкращим твором української феміністичної літератури. Твір, який не боявся та не боїться, а таких творів, на жаль, ще до сих пір не так вже й багато, якщо говорити про сучукрліт.

    Цей роман, це сповідь українською інтелектуалки в екзилі, яка відчула свободу жінки у вільній країні. Секс для героїні - це прояв її політичної позиції. Через нього вона намагається зрозуміти, що ж сталося з її коханою батьківщиною. Як віднайти вихід з одвічних проблем, повернути національну гордість і відкинути всі комплекси меншовартості та пострадянські травми.

    Також, на мою думку, це роман який поставив нову планку українській літературі. Оксані Стефанівні, мабуть, найпершій вдалося дослідити таке поняття як "нова щирість". Тобто їй найпершій вдалось написати метамодерністичний роман у постмодерному суспільстві.
  •  
    Цікава обкладинка
    Я читала цю книжку приблизно два роки тому і досі не змогла до кінця її збагнути. Чесно зізнаюсь, що це одна з тих небагатьох книжок, які я не дочитала, втім це аж ніяк не робить її поганою! Мабуть, я просто не доросла до рівня цієї книжки.

    Я цілком погоджуюсь із попередніми коментарями, бо "Польові дослідження українського сексу" Оксани Забужко й справді читається важкувато, як на мене, однак деякі окремі моменти в книжці мене все таки вразили, а окремі вислови я згадую і досі. Просто мені якось складно було сприймати текст, я постійно губилась і перечитувати один і той самий момент по десять раз... Словом, якщо ви людина уважна, зосереджена та терпляча, то ви зможете опанувати цю книжку з легкістю, а я як раз такою і не являюсь.

    Наскільки я зрозуміла, погортавши книжку далі, якоїсь цілісної розповіді тут немає, є лише окремі приклади і їх повний розбір, модель поведінки, думки. Порнографією тут навіть не пахне, еротика, можливо, але точно не вульгарність.

    У своєму недавньому інтерв'ю Оксана Забужко розповідала про цю книжку Яніні, пояснювала чому обрала саме таку назву, розкладувала інші елементи, але авторка сказала дуже цікаву річ щодо свого читача, вона описувала це як абсолютну рулетку, мовляв ти кидаєш у море пляшку з якимось повідомленням і чекаєш хто на нього відповість. То ж читацька аудиторія у Забужко абсолютно різна і читати її я рекомендую всім, не вмієте думати, що ваша освіта чи положення у суспільстві якось можуть впливати на ваше сприйняття.
  •  
    Современный феминистический роман
    Автобиографический роман Оксаны Забужко, в котором автор описывает период непростых любовных отношений с художником Николаем Кумановским, а так же свое пребывание на должности преподавателя украинистики в университете штата Пенсильвания.

    Ох и тяжко далась мне эта книга...

    Во-первых, из-за длинных предложений, которым, казалось, не было ни конца, ни края. Да, понимаю, что это такая у нее сложная структура, в которой ум и сердце переплетаются, рождая поток мысли... Но слишком уж было непросто влиться в этот вот поток.

    Во-вторых, не смогла понять главную героиню, которая не вызвала у меня никаких эмоций.

    Возможно, мое состояние души не совпало с настроением книги, поэтому данный роман прошел мимо. Не знаю.

    Но одно понравилось точно - стихи! Вот поэзия у Оксаны Забужко изумительная.

    Интересные факты:

    1. Произведение было переведено на 15 языков, в частности на венгерский, чешский, русский, польский, английский, болгарский, немецкий, шведский, итальянский, румынский и голландский.

    2. Книга переиздавалась 10 раз в Украине, стала первым украинским бестселлером.

    3. Роман дважды был инсценирован, в Варшаве и в Киеве.
  •  
    Стовідскоткова рекомендація для свідомого панства!
    Просто обожнюю цей роман Оксани Забужко! Згадую, коли вперше почула про нього, десь років 5 тому, здивувала назва, подумала, що твір буде перенасичений вульгарними баталіями сексу, але ні. Не знаю, чи то розчарування чи велика радість, але "Польові дослідження з українського сексу" стали номером 1 у списку улюблених книг українського постмодерного мистецтва. Головна героїня - це вуста твоєї душі, усього того, з чим вимушена зіштовхнутись жінка у постколоніальній країні і в країні з абсолютно іншим мисленням, яке вимушене кидати тебе в холодні обійми суворого, збайдужнілого світу. Самоствердження і самокопання ( якщо, можна так сказати) починаються на перших сторінках вдалим використанням фрази Вольтера про доглядання свого саду. А оті життєві випробування, фізично-духовні злами закінчуються, а точніше ставлять крапку з комою, після згадки про батька і ті жаги, які колись пережили свідомі, незламні духом, українці (українці! не хохли, не малороси, а українці) у часи савєтской імперії.
    Ба навіть з лінгвістичного погляду, роман гарний! Оті всі використані вульгаризми та жаргонізми не обтяжують естетику "Польових досліджень", а наближають автора до читача, майже знищуючи межу між творчим і реципієнтом...
    Раджу! Раджу! Раджу!
  •  
    Класика українського постмодерну
    Уперше про "Польові дослідження" почула в університеті, тоді ж й ознайомилася із цим твором. Важко сказати про емоції, які він у мене викликав. З одного боку, видно, що авторка - людина начитана, глибока й грамотна; постать цілеспрямована й неординарна. Я б сказала, що це високоінтелектуальна проза для справжніх поціновувачів художньої літератури. З іншого боку, це книга про рецепцію сексу жінкою, про те, що значить бути жінкою. Письменниця без сорому пише про жіночу менструацію й про інші "заборонені" для чоловіків теми. Звісно, що жінкам ця книга, без сумніву, сподобається, кожна з них знайде в головній героїні частинку себе. А от чи зможуть цей твір гідно оцінити чоловіки? Чи варто робити такі експерименти над їхньою психікою? Можливо, українські чоловіки ще недозріли до цього. Тому, як на мене, "Польові дослідження" слід читати лише жінкам. Читати й насолоджуватися кожною емоцією, яка виникає в процесі вивчення потоку свідомості головної героїні, що застрягла між Україною й Америкою.
  •  
    ТИ
    Побачивши заголовок «Польові дослідження з українського сексу» очікуєш прочитати роман щонайменше в дусі Л. фона Захера-Мазоха. Отож, поринаючи у світ роману, ти уважніше вчитуєшся в слова, що стосуються питань сексу, питань статі (адже sex це ще й про стать). І тоді в контексті написаної історії для нас розгортаються думки персонажки, її самовідчуття, її рефлексії щодо їхнього спільного минулого з колишнім коханим, «нарцисично забраним – біленький комірчик з-під светра, доглянуті нігті (це в художника!)».
    Доцільно дібраний наратив від третьої особи й звернення до «тебе». Складається враження, наче це і є ти – поетеса – і це сталося з тобою (а ти, будь певна, не перша й не остання з жінок, хто — відверто чи потай — упізнали в персонажці себе) і він – художник – згадує, коли пішов був ВАШ із ним «процес витворення тої спільної міфології, без якої жодній парі не остоятися, – з легендою про Золотий Вік фази закоханости». Це ти. Це про тебе. Адже таке вже траплялось із тобою. Ці діалоги, ці розмови вже відбувались. Ти читаєш так, наче хтось нагадує тобі про твоє ж минуле. Хтось пише тобі цього анонімного листа. Тобі.
    Читаєш далі. «Та ти знаєш, скільки в мене жінок було! — і жодного разу не було такого, щоб погано, просто погано!» Текст мимоволі грубо перебиває твоя думка: «А ти колись питав?» Аж тут друкований текст просто під твоїми пальцями відлунням повторює ці самі слова: «Авжеж, тобі не було, а — їм, чи ти колись питався?» Легкий усміх ковзає твоїм обличчям: хтось таки розуміє тебе, відчуває так само.
    Як часто тебе смішили чи дратували називання статевих органів. «Там», «вона» на «ньому». Оксана теж іронізує: «Чи можна взагалі зрозуміти світ людей, які мислять про власний статевий орган у третій особі?» Подібна думка лунає й у іншому творі – «Монологи вагіни» Ів Енслер. (Цікаво ще й те, що і роман, і п'єса побачили світ 1996 року. Можливо, якісь особливі бурі спричинили таку увагу до питання жіночої сексуальності?..)
    Продовжуєш читати. Представник «сильної статі», який тут, на сторінках цього роману, постає слабшим за жінку (а чи ж не завжди так було?): його ображає власний «програш» у стосунках, де лише він змагався: «“То ти себе що, “побєдітєльніцей” почуваєш?” – здається, так і лишилася сидіти з роззявленим ротом: Миколо, та чи ж ми з тобою в перетягування каната забавлялись?..» І єдиною можливістю чоловік чомусь завжди вбачає фізичну перемогу, перемогу в бійці абощо, якій – перемозі – неодмінно заважає непридатність жінки для участі в цьому ефемерному боєві, що сам він, безумовно, бачить як особливий її привілей: «[…] якби ти була мужиком, я б тобі зараз ввалив!» Хоча Оксана розуміє жіноче буття скоріше як ваду, перепону: «[…] мені й самій часом ох як шкода, що я – не мужик. “Ти жінка. В цім твоя межа”». Вона почуває себе схопленою пасткою власного тіла: «[…] якого чорта треба було родитися на світ жінкою (та ще й в Україні!) – із цією залежністю, закладеною в тіло, як бомба сповільненої дії, з несамостійністю цією […]» Захопленою не тільки в тенети власного тіла, а й у суспільні рамки, які структурують твої вчинки за принципом припустимості чи неприпустимості.
    «[…] кохаючись по-справжньому, зливаєшся не з партнером, ні, – з розбуялою анонімною силою, що протинає своїми струмами все живе, підключаєшся до неї з тим, аби на кілька секунд – а-ах! – катапультуватися в вібруючу вогнистими контурами чорноту, якій нема ні ймення, ні міри, на цьому стоять усі поганські культи, то тільки християнство списало це злиття за відомством Чорнобога, замурувавши людині всі виходи з себе, окрім єдиного – через верх, але для нашої доби, хоч по суті й постхристиянської, уже відрізано шлях до повороту назад […]». Ці думки, висвітлені в романі О. Забужко, нагадують нам про те, що писав у своїй «Венері в хутрі» Л. фон Захер-Мазох про ставлення сучасної людини до насолоди, перш за все, фізичної, сексуальної: «А попри все — вічна непогамовна, ненаситна туга за голим, неприкритим язичництвом […]. Однак те кохання, що є найвищим тріумфом, що несе в собі неперевершену радість, вам, дітям сучасності, схильним до копирсання в собі, не годиться! […] Природність видається вам чимось ворожим, з нас, розвеселених богів Греції, ви поробили демонів, а з мене чортицю! Мене [Венеру] ви спроможні хіба лаяти й проклинати або ж приносити в жертву самих себе, охоплених вакханальним безумством, на мій вівтар». У «Венері…» поганське бачення зіставляється з християнським, у «Дослідженнях…» же персонажка порівнює поганське розуміння тілесності ще й із постхристиянським (так вона називає сучасне їй виховання).
    Твір дуже хочеться класифікувати як феміністичний, бо в якому ж іще творі могли б звучати такі радикальні ідеї, як твердження, що жінка теж заслуговує на задоволення. Оксана Забужко прочиняє двері до світу сексуальності української жінки. Вона розкриває перед тобою власний світ.
 
Характеристики Польові дослідження з українського сексу
Автор
Оксана Забужко
Издательство
Комора
Язык
Украинский
Год издания
2015
Год первого издания
1996
Количество страниц
120 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~130x210 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
Ньютон
Издание
13-е
ISBN
978-617-7286-00-3
Вес
180 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Польові дослідження з українського сексу