Надзвичайно важко читати. Одне речення спокійно займає сторінку-дві, при цьому воно і весь інший текст нагадує безладний потік свідомості, де думки стрибають як скажені блохи. Віднаходити в цьому безладі ідеї, які хотіла донести авторка – завдання із зірочкою.

Ця книга - моє перше знайомство з авторкою. Скажу чесно, до прочитання цієї книги я не знала нічого ні про автора, ні про книгу. І прочитавши назву я очікувала побачити там багато сексу, але це виявилось не так. Звісно, що секс там є, та книга зовсім не про це. Я не буду намагатись переказати сюжет, адже на мою думку - це неможливо, таке потрібно читати самому. Додам, що книга не зовсім легка в прочитанні. В якісь моменти я відкладала її, щоб порозмислювати над прочитаним. В книзі всього 114 сторінок, а справді є над чим поміркувати. Я прочитала цю книгу в досить ранньому віці, і не жалкую про це, але все ж таки, краще було б відкласти на більш зрілий вік.

Якщо ви вперше чуєте про Оксану Забужко - та ну?! Як так? Ну що ж, буває. Тоді почніть своє знайомство із нею, саме з цієї книги. Навіть, скажімо, ви не дуже любите читати, то ця книжка вже не налякає вас своєю товщиною))) Вона дуже тоненька. Це була моя ідеальна подружка на вечір суботи! Ну ще й трохи вина) Гумор із сарказмом грали в "Салки. Я хохотала й переймалася, а потім знов сміялася й дивувалася- ну як, як так можна писати про фемінізм?! Навіть було шкода, що так швидко закінчилась книга. Але у Забужко ще багато чого є почитати)))