Я живу на вулиці Павла Тичини, тому зацікавилась його біографією. Про Тичину пам'ятають, мабуть, більшість оте "Трактор в полі дир-дир-дир..." Хоча, ні, зараз вчать "Пам'яті тридцяти". Я згадую прекрасну лірику "О, панно Інно", "Ви чуєте, як липа шелестить". Він був геніальною людиною, яку теж зламала система. Не в таборах чи тюрмах (хоча кілька тижнів таки сидів), а тим, що заставила його працювати на себе, підкорила і вже не відпустила - пильнувала, слідувала. Чому не пішов проти системи? Мабуть, мав на те причини. Але чи нам його судити. Виявляється, він дуже гарно співав, керував хором, малював, грав в театральному гуртку. Учився в бурсі, семінарії, інституті. Був депутатом, головою Верховної Ради, міністром освіти. Цікаво, що був він людиною віруючою і націоналістом. Довший час, будучи безпартійним, але маючи покровителів у вищих ешалонах, допомагав родичам та друзям, що потрапляли під "тоталітарний каток". Маючи непогані доходи, допомагав матеріально багатьом, зокрема своїй першій вчительці чи жінкам, якими захоплювався. Описаний епізод, як він допомагає Яновському. В особистому плані був влюбливий. Мабуть, як усі поети. З жінкою довгий час жив, як ми зараз сказали б громадянським шлюбом. Потім таки одружився. Дітей він не хотів, бо боявся потрапити в становище, коли тоталітарна система маніпулюватиме його дітьми, через них тиснутиме. Водночас, добре знав, що найчастіше на дітях геніїв природа відпочиває, а тому вони не сягнуть його висот у кращому разі, а в гіршому — будуть вічним докором і прокляттям батькові. У цій невеличкій книжечці, окрім Тичини ще багато видатних особистостей того часу. Частково їхні біографії. Тепер більше знаю про постать Павла Григоровича і вважаю його геніальним, попри всі недоліки.