Пастка-22
Бумажная книга | Код товара 633081
Yakaboo 4.7/5
Автор
Джозеф Хеллер
Издательство
Видавництво 21
Серия книг
Вавилонська бібліотека
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1961
Переводчик
Елена Фешовец
Количество страниц
464

Все о книге Пастка-22

Антивоєнний твір «Пастка‑22» (1961) — перший і найвидатніший роман американського письменника Джозефа Геллера (1923–1999), що базується на його власному бойовому досвіді бомбардира Повітряних сил США в час Другої світової війни. Головний герой, капітан Джон Йосаріан, вирішує рятувати своє життя, відмовляючись від додаткових бойових вильотів, та перепоною до порятунку стає Пастка‑22 (англ. Catch‑22). Використовуючи сарказм, чорний гумор, фарс, гротеск, автор наголошує на жорстокій абсурдності війни, висміює ідіотизм та користолюбність військової бюрократії. Оригінальний, комічний і жахливий, роман «Пастка‑22» вважається шедевром сатиричної прози та одним із кращих літературних творів ХХ століття.
Характеристики
Автор
Джозеф Хеллер
Издательство
Видавництво 21
Серия книг
Вавилонська бібліотека
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1961
Переводчик
Елена Фешовец
Количество страниц
464
Рецензии
  •  
    "Вижу какие-то свиные рыла вместо лиц" (Ревізор) 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Власне Пастка-22 є терміном, який описує ситуацію, коли людина не хоче чогось робити (воювати) з раціональних міркувань власної безпеки. Таке усвідомлення розцінюється як ознаки тверезого розуму, здорового глузду, отже людина повинна виконувати те, що не хоче, бо не є божевільною, а значить не може бути звільнена від обов’язку (бойових вильотів). У романі всі усіх вважають божевільними і тому неможливо визначити, хто точно божевільний, а отже заслуговує на списання додому. У всіх льотчиків вічне питання – чому саме я? Чию провину відробляю? Якось так.

    Антивоєнна книжка (десь антиамериканська), що завжди потрапляє до топ-100 творів ХХ ст., які десятиліттями наводять ЗМІ на основі опитувань книгарень та самих книголюбів. У чомусь перегукується тематикою з «Пригодами Швейка». Лише події відбуваються на 27-29 років пізніше. А саме, в 1943-44 рр., коли союзники висадилися і просуваються по Апеннінському півострові. Геллер сам був бомбардувальником в цій операції. І це ріднить автора і твір із «Бойнею номер п’ять». Роман ділиться на глави, кожна з яких робить акцент на якійсь військовій персоні, переважно з 256-ої Ескадрильї 27-ої Повітряної армії США, що тимчасово «окопалась» на фіктивному острові Піаноза. Всі персонажі мають відношення до капітана Йосаріана, який вкрай не хоче літати, стріляти, а мріє будь-яким чином, байдуже якою симуляцією уникнути участі у бойових вильотах. Тема дезертирських установок пронизана яскравими нитками крізь увесь текст.

    Головний герой Джон Йосаріан (Captain John Yossarian) - 28-річний бомбардир у літаку В-25. Капітан. Намагається бути у шпиталі, перележати там війну. Викручується, надумує собі діагнози. Боїться літати і визнає це. Вважає, що багато хто хоче його вбити, мабуть тому що він асирієць. Вірить, що всі навколо божевільні. Високий, сильний та широкий у плечах. Погано стріляв і погано грав у карти та шахи. Боявся комерції. Любив випити і погуляти з дівчатами. Можливо єдиний, хто в тому пеклі зберігає здоровий глузд та людяність.

    Основна тема розмірковувань, настроїв, бесід, діалогів – норма вильотів. Американські льотчики прибули сюди взагалі в пільгових тепличних майже умовах – лише 25 бойових вильотів і тебе списують додому. Потім командири зрозуміли, що це «раціонально» і підвищили до 50 (автор здійснив 60), а потім і до 80 дійшло. Йосаріанів командир (полковник Каткарт) аби вислужитися постійно підіймає планку аби його похвалили і написали в газеті. Як і Швейк, капітан потрапляє в такі ситуації, що починає лякати начальство, яке натомість може його підвищити чи нагородити. Образ Йосаріана був піднятий на антивоєнні знамена під час протестів проти війни у В’єтнамі.

    Приготуйтесь до напливу другорядних та епізодичних персонажів і повернення у ті ж самі ситуації по ходу оповідування. Це може трохи збити з пантелику, але не дуже, якщо уважно читаєте. Просто ті ж самі ситуації подаються з різних сторін. І ви можете бути заскочені, зрозумівши з 3-4-ої спроби, що саме сталося і в якому стані герой. Наприклад, чому голим ходив згаданий вище Йосарін. Цікаво, що протягом усієї книги, та й фільму теж, німці живими не трапляються, як, наприклад, у нещодавньому фільмі «Дюнкерк» (2017) - вороги вони десь там.
    Читаючи, вловите іронію у закладених іменах та прізвищах дійових осіб роману.

    Основними «ідейними» напрямками твору є абсурдність війни, несення служби в армії чи військових навчальних закладах, каламутність цієї теми. Наприклад, Гавермеєра вирішили засудити лише за те, що спіткнувся під час стройового проходження, пришивши купу статей. Кумедна і трагічна сцена в шпиталі, де родина прилетіла з далекої Америки прощатися із вмираючим сином, а їм підсовують в ліжку Йосаріана. Джозеф Геллер акцентує з усіх можливих сил, застосовуючи арсенал парадоксів, їдкої сатири на дурості, на ідіотизмі самої війни, яку розв’язав шизік і в яку вплетено, кинуто у вир, відірвано від сімей якнайрізноманітніших, дуже відмінних у вихованні та віровизнанням людей з різних прошарків населення та різних регіонів США. Під час війни квітне і цвіте чорний ринок, ринок повій, нелогічність, заплутаність, насильницькі дії в неочікуваних ситуаціях, мародерство, навіженство, вбивчо-злочинний бюрократизм, сморід від трупів, поранень та просто кількатижневої невмиваності. У фільмі вдало придуманий хід – наприкінці картини у військових нашивки на правому рукаві курток та сорочок «М&М» - армія перетворилася на комерційний синдикат, все протухло спекулятивними грішми, все продається, перепродається…Більшість з командирів з офіцерськими званнями справжні свині, які розкладаються як люди, гниють. Питання як вони до Берліни доповзли, долетіли. За рахунок рядових чи молодших офіцерів.

    Дуже смачно пророблені тут сцени і опис поведінки, мотивів вчинків, хід думок. Я б виділив окремо підлабузницького бездарного лякливого полковника Каткарта та капіталіста війни лейтенанта Майла Майндербайндера (Milo Minderbinder). Каткарт дуже підступна, суцільно прогнила людина. Його завданням є вислужитись і піднятися вгору аби муштрувати та знущатись над підлеглими, аби щось невідому кому довести. Майло ж є ідеальним, можливо гіперболізованим, гротескним образом безпринципної людини, яка швидко орієнтується в умовах війни в способах заробити прибуток, виловити рибку в каламуті. Він у романі не бридиться анічогісінько – домовитись з німцями про спільний напад і захист, постріляти по власних літаках, досягти згоди і ввести до взаємопов’язаного синдикату різні ворогуючі країни і офіцерський склад. Слід визнати, що гротескними тут є усі дійові особи, які нагадали чомусь чиновників з гоголівськоо "Ревізора".
    У тексті знайшов невідомі для себе рідкісні слова: шанець, дагеротип, умбра.

    Існує близька до тексту 2-годинна екранізація 1970 р. Лише два відходження в сторону від тексту знайшов. Якщо не прочитали книжку, то навряд чи встигатиме за швидким розвитком абсурдних нелогічних подій і двома десятками персонажів. Події трохи спресовано і переставлено місцями. Грає кілька відносно відомих акторів. Джордж Клуні як режисер взявся за зйомки однойменного серіалу, який можливо побачимо вже у 2019-му році.

    Задоволеність від читання книги 9 балів. (Цікава, гарно написана, але має сугестивний песимістично-цинічний характер типу як перегляд серіалу «Картковий будинок».)
  •  
    Якісний воєнно-сатиричний роман 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    На мій погляд, роман "Пастка-22", який написав талановитий американський письменник-сатирик Джозеф Хеллер, надає нам можливість прочитати якісну сатиру на воєнну тематику в якій безумовно є глибока філософія, висміювання важливих тем (таких як: життя та смерть, релігія, крадіжки й загальний армійський побут) та саме головне, є дуже помітний антивоєнний посил.
    Починаючи читати, спочатку мені було трошки важко понуритися в атмосферу романа, тому що вона здавалася трошки абсурдною та, м'яко кажучи, божевільною, адже героїв в романі дуже багато, вони всі мають достатньо колоритні образи, але на початку дуже легко можуть заплутати, але ближче до середини роману, як то кажуть, все розкладується по поличках и починаєш насолоджуватися подальшим розвитком подій й посміхатися від безлічі гумористичних моментів.
    Ще для себе відмітила основний момент у сюжеті, що, якщо його проаналізувати, виявляється, нікому немає діла до війни, тому що найвищі чини зацікавлені тільки гарними фото, які допоможуть зробити відмінну репутацію, а найнижчі ранги, звичайно мріють не про результати війни, а про те, якби швидше потрапити додому, звідси й випливає головний висновок: навіщо взагалі потрібна війна?
Купить - Пастка-22
Пастка-22
180 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Джозеф Хеллер
Джозеф Хеллер

Американский прозаик Джозеф Хеллер родился 1 мая 1923 года. После окончания школы юноша решил продолжить свое образование, но тут началась Вторая мировая война, во время которой писатель принимал участие в боевых действиях. Хеллер летал на В-52, бомбардировщике и сделал около 60 боевых вылетов. Этот эпизод биографии был положен в основу книги «Поправка-22». После войны автор окончил...

Подробнее

Рецензии Пастка-22

4.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "Вижу какие-то свиные рыла вместо лиц" (Ревізор) 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Власне Пастка-22 є терміном, який описує ситуацію, коли людина не хоче чогось робити (воювати) з раціональних міркувань власної безпеки. Таке усвідомлення розцінюється як ознаки тверезого розуму, здорового глузду, отже людина повинна виконувати те, що не хоче, бо не є божевільною, а значить не може бути звільнена від обов’язку (бойових вильотів). У романі всі усіх вважають божевільними і тому неможливо визначити, хто точно божевільний, а отже заслуговує на списання додому. У всіх льотчиків вічне питання – чому саме я? Чию провину відробляю? Якось так.

    Антивоєнна книжка (десь антиамериканська), що завжди потрапляє до топ-100 творів ХХ ст., які десятиліттями наводять ЗМІ на основі опитувань книгарень та самих книголюбів. У чомусь перегукується тематикою з «Пригодами Швейка». Лише події відбуваються на 27-29 років пізніше. А саме, в 1943-44 рр., коли союзники висадилися і просуваються по Апеннінському півострові. Геллер сам був бомбардувальником в цій операції. І це ріднить автора і твір із «Бойнею номер п’ять». Роман ділиться на глави, кожна з яких робить акцент на якійсь військовій персоні, переважно з 256-ої Ескадрильї 27-ої Повітряної армії США, що тимчасово «окопалась» на фіктивному острові Піаноза. Всі персонажі мають відношення до капітана Йосаріана, який вкрай не хоче літати, стріляти, а мріє будь-яким чином, байдуже якою симуляцією уникнути участі у бойових вильотах. Тема дезертирських установок пронизана яскравими нитками крізь увесь текст.

    Головний герой Джон Йосаріан (Captain John Yossarian) - 28-річний бомбардир у літаку В-25. Капітан. Намагається бути у шпиталі, перележати там війну. Викручується, надумує собі діагнози. Боїться літати і визнає це. Вважає, що багато хто хоче його вбити, мабуть тому що він асирієць. Вірить, що всі навколо божевільні. Високий, сильний та широкий у плечах. Погано стріляв і погано грав у карти та шахи. Боявся комерції. Любив випити і погуляти з дівчатами. Можливо єдиний, хто в тому пеклі зберігає здоровий глузд та людяність.

    Основна тема розмірковувань, настроїв, бесід, діалогів – норма вильотів. Американські льотчики прибули сюди взагалі в пільгових тепличних майже умовах – лише 25 бойових вильотів і тебе списують додому. Потім командири зрозуміли, що це «раціонально» і підвищили до 50 (автор здійснив 60), а потім і до 80 дійшло. Йосаріанів командир (полковник Каткарт) аби вислужитися постійно підіймає планку аби його похвалили і написали в газеті. Як і Швейк, капітан потрапляє в такі ситуації, що починає лякати начальство, яке натомість може його підвищити чи нагородити. Образ Йосаріана був піднятий на антивоєнні знамена під час протестів проти війни у В’єтнамі.

    Приготуйтесь до напливу другорядних та епізодичних персонажів і повернення у ті ж самі ситуації по ходу оповідування. Це може трохи збити з пантелику, але не дуже, якщо уважно читаєте. Просто ті ж самі ситуації подаються з різних сторін. І ви можете бути заскочені, зрозумівши з 3-4-ої спроби, що саме сталося і в якому стані герой. Наприклад, чому голим ходив згаданий вище Йосарін. Цікаво, що протягом усієї книги, та й фільму теж, німці живими не трапляються, як, наприклад, у нещодавньому фільмі «Дюнкерк» (2017) - вороги вони десь там.
    Читаючи, вловите іронію у закладених іменах та прізвищах дійових осіб роману.

    Основними «ідейними» напрямками твору є абсурдність війни, несення служби в армії чи військових навчальних закладах, каламутність цієї теми. Наприклад, Гавермеєра вирішили засудити лише за те, що спіткнувся під час стройового проходження, пришивши купу статей. Кумедна і трагічна сцена в шпиталі, де родина прилетіла з далекої Америки прощатися із вмираючим сином, а їм підсовують в ліжку Йосаріана. Джозеф Геллер акцентує з усіх можливих сил, застосовуючи арсенал парадоксів, їдкої сатири на дурості, на ідіотизмі самої війни, яку розв’язав шизік і в яку вплетено, кинуто у вир, відірвано від сімей якнайрізноманітніших, дуже відмінних у вихованні та віровизнанням людей з різних прошарків населення та різних регіонів США. Під час війни квітне і цвіте чорний ринок, ринок повій, нелогічність, заплутаність, насильницькі дії в неочікуваних ситуаціях, мародерство, навіженство, вбивчо-злочинний бюрократизм, сморід від трупів, поранень та просто кількатижневої невмиваності. У фільмі вдало придуманий хід – наприкінці картини у військових нашивки на правому рукаві курток та сорочок «М&М» - армія перетворилася на комерційний синдикат, все протухло спекулятивними грішми, все продається, перепродається…Більшість з командирів з офіцерськими званнями справжні свині, які розкладаються як люди, гниють. Питання як вони до Берліни доповзли, долетіли. За рахунок рядових чи молодших офіцерів.

    Дуже смачно пророблені тут сцени і опис поведінки, мотивів вчинків, хід думок. Я б виділив окремо підлабузницького бездарного лякливого полковника Каткарта та капіталіста війни лейтенанта Майла Майндербайндера (Milo Minderbinder). Каткарт дуже підступна, суцільно прогнила людина. Його завданням є вислужитись і піднятися вгору аби муштрувати та знущатись над підлеглими, аби щось невідому кому довести. Майло ж є ідеальним, можливо гіперболізованим, гротескним образом безпринципної людини, яка швидко орієнтується в умовах війни в способах заробити прибуток, виловити рибку в каламуті. Він у романі не бридиться анічогісінько – домовитись з німцями про спільний напад і захист, постріляти по власних літаках, досягти згоди і ввести до взаємопов’язаного синдикату різні ворогуючі країни і офіцерський склад. Слід визнати, що гротескними тут є усі дійові особи, які нагадали чомусь чиновників з гоголівськоо "Ревізора".
    У тексті знайшов невідомі для себе рідкісні слова: шанець, дагеротип, умбра.

    Існує близька до тексту 2-годинна екранізація 1970 р. Лише два відходження в сторону від тексту знайшов. Якщо не прочитали книжку, то навряд чи встигатиме за швидким розвитком абсурдних нелогічних подій і двома десятками персонажів. Події трохи спресовано і переставлено місцями. Грає кілька відносно відомих акторів. Джордж Клуні як режисер взявся за зйомки однойменного серіалу, який можливо побачимо вже у 2019-му році.

    Задоволеність від читання книги 9 балів. (Цікава, гарно написана, але має сугестивний песимістично-цинічний характер типу як перегляд серіалу «Картковий будинок».)
  •  
    Якісний воєнно-сатиричний роман 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    На мій погляд, роман "Пастка-22", який написав талановитий американський письменник-сатирик Джозеф Хеллер, надає нам можливість прочитати якісну сатиру на воєнну тематику в якій безумовно є глибока філософія, висміювання важливих тем (таких як: життя та смерть, релігія, крадіжки й загальний армійський побут) та саме головне, є дуже помітний антивоєнний посил.
    Починаючи читати, спочатку мені було трошки важко понуритися в атмосферу романа, тому що вона здавалася трошки абсурдною та, м'яко кажучи, божевільною, адже героїв в романі дуже багато, вони всі мають достатньо колоритні образи, але на початку дуже легко можуть заплутати, але ближче до середини роману, як то кажуть, все розкладується по поличках и починаєш насолоджуватися подальшим розвитком подій й посміхатися від безлічі гумористичних моментів.
    Ще для себе відмітила основний момент у сюжеті, що, якщо його проаналізувати, виявляється, нікому немає діла до війни, тому що найвищі чини зацікавлені тільки гарними фото, які допоможуть зробити відмінну репутацію, а найнижчі ранги, звичайно мріють не про результати війни, а про те, якби швидше потрапити додому, звідси й випливає головний висновок: навіщо взагалі потрібна війна?
  •  
    Варта того, щоб бути прочитаною
    Важко підібрати слова, щоб описати мої відчуття під час прочитання цієї книги. Під сатирою, якою пронизана книга від початку і до кінця, приховується тонка та жорстока картина життя.
    З перших сторінок читача завалюють великою кількістю персонажів та незрозумілими флешбеками, я не розуміла, що відбувається, хто всі ці люди, не розуміла для чого автор прописує такі абсурдні подробиці про них, і була трішки розчарована. Однак згодом клубок розкручується - наступні глави заповнюють прогалини у всіх непорозуміннях, з якими я стикнулася. Автор багаторазово описує одні й ті ж події, однак з точки зору різних героїв, що дає змогу краще зрозуміти їх мотивацію і дії у той чи інший момент. У своєму сатиричному та антивоєнному творі автор піднімає питання абсурдності війни та розгул бюрократизму в армії - як полковники під виглядом праведного діла намагаються всіх відправити на на забій, або для виконання місії, що збагатить їх та вище начальство. У книзі описується безумство, насилля, корупція та підлість серед людей, які ніби-то виконують патріотичний обов*язок та захищають Батьківщину.
  •  
    Пастка-22
    Передусім, хотілося б відзначити чудове оформлення цієї книги від українського видавництва "Вавилонська бібліотека" - книгу приємно тримати в руках і не соромно комусь подарувати. Переклад також хороший.

    "Пастка-22" - антивоєнний роман Джозефа Геллера, який дуже вдало показує усю її безглуздість. Ситуації, у які потрапляють головні герої настільки доведені до абсурду, що просто сил нема читати - я і насміялася, і наплакалася. Одним словом, відчула цілий спектр різноманітних емоцій. Головний герой - льотчик Йосаріан. Він не хоче більше літати, бо виконав і перевиконав усі встановлені норми, але їх постійно підвищують, тому надії на те, що він коли-небудь потрапить додому не залишається. Як і бажання брати у всьому цьому цирку участь.

    На початку книга читається доволі складно. Передусім, мабуть, через велику кількість персонажів - треба трохи часу, аби перестати плутатися в них, розібратися зі званнями і таке інше. Але коли з усім розберешся - від книги просто неможливо відірватися. Її просто можна розібрати на цитати. Її хочеться радити, її хочеться з кимось обговорити. Ця книга не залишить нікого байдужим.
  •  
    Пастка-22 українською
    Щодо книги я можу говорити тільки позитивне. Читаючи її ти отримуєш справжній інтелектуальний екстаз, звісно якщо любиш такий стиль подачі тексту і розумієш погляд на життя автора.
    Але я б хотіла написати відгук не щодо самого твору, а щодо українського видання. Купила книгу бо дуже сподобалось оформлення, книга дійсно стильно виглядає і папір приємний, не виникає відчуття, що читаєш з обухівського. Ще й українською мовою. Вибір був очевидний.
    Але переклад і редактура це просто жах. Не знаю чи перекладач і редактор україномовні, але пропустити такий відвертий суржик у переклад це неймовірно. Деякі слова настільки вибивають з ритму і атмосфери книги своєю неграмотністю, що на якийсь час втрачаєш бажання читати.
    Другий нюанс - пропущені слова. Є рядки де прямо по тексту ти розумієш, що має бути ще одне слово (або воно має бути розділене на два, а не злите в одне). І це не тільки прийменники, які досить легко загубити, а й іменники.
    Оформлення книги гарне та і переклад в загальному непоганий, але видання настільки сире, що я б рекомендувала його перевидати.
  •  
    Пастка-22
    Найвищої оцінки для книги поставити не можу, бо її читання далося мені трохи важко. Десь до кінця першої половини історії взагалі не розуміла що робиться і хто є хто. Навіть пробувала занотовувати для себе імена і звання, щоб менше плутатися, але і це не дуже допомагало. Окремі факти про героїв чи події автор подавав якось розрізнено і відокремлено, нічого не пов'язувалося між собою, важко було вслідкувати навіть за порядком подій в часі. Десь з другої половини книги хмари почали прояснятися, і картинка ніби вималювалася, але все ж лишилося забагато запитань, тому доводилося знову повертатися до перших розділів, щоб зрозуміти, що до чого.
    Сюжету як такого в книзі немає. Це просто історія авіаційного полку і історія капітана Йосаріана, який під час другої світової війни намагається вижити і цілим повернутися додому, попри те що керівництво повсякчас збільшує норму вильотів, переслідуючи свої цілі. Бо хтось із полковників хоче потрапити в газету, хтось - отримати підвищення чи нажитися на війні, і все це за рахунок звичайних солдатів, які і далі вилітають на бомбардування, хоч давно вже мали б отримати звільнення від служби. Усі друзі Йосаріана гинуть один за одним, і він розуміє, що якщо нічого не зробить, то смерть добереться і до нього, але ж він мусить виконувати накази!!! Ось у цьому і полягає пастка.
  •  
    Ставка на психів
    Уявіть собі, ви генерал, іде війна – і раптом ваш підлеглий зі своїм загоном атакує ваші ж позиції! А до того заключає угоду з вашим противником на постачання припасів, і бере по 1000 доларів за кожен збитий літак вашої ж ескадрильї. Ваша реакція? Розстріляти? Чи, може, цьому знайдуться логічні пояснення, настільки логічні, що тому підлеглому ще й у подвиг це впишуть?
    Якщо ви можете повірити у логічні пояснення цієї ситуації, швидше за все книга Джозефа Геллера «Пастка 22» вас не вразить. А можливо, вона навіть про вас. Якщо ж для вас це щось неприпустимо-дурне – читайте обов’язково. Подібних нелогічностей та абсурдів там ще ціла купа - тільки сторінки гортати і дивуватися! А ще – сумувати. Адже чим далі читаєш цю книгу-фарс, тим більше розумієш, що таке буває в реальному житті. До того ж, не так рідко.
    Обмежені люди, самозакохані люди, люди, що вірять, ніби весь Всесвіт обертається навколо них або ж просто ті, яким начхати на Всесвіт – головне досягнути своєї мети, частіше, не надто славної - нова посада або грошовий куш. Як багато шкоди можуть вони заподіяти. Як багато життів зруйнувати. І найгірше те, що важко знайти спосіб їх подолати. Вони як вірус – швидко поширюються та легко адаптуються.
    І тоді людям «не таким» доводиться робити вибір. Або пливти за течією, жаліти себе і сподіватися на краще. Або стати проти системи і загинути. Або спробувати втекти. При чому, в останніх двох випадках вас, швидше за все, ще й божевільним назвуть.
    Важко читалися перші сторінки. Не могла збагнути, що за дурниці. А потім, ніби налаштувавшись на потрібну хвилю, мозок вимагав добавки! Книга сподобалася, хоча і залишила трішки депресивний післясмак – бо ж хіба можливо «зникнути» всіх нерозумних? Залишається лиш одне – посміятися з дурості і якось жити далі.
  •  
    Антивоєнний мастрід
    Дуже багато позитивних відгуків та відсилок в інших літературних творах на цю книгу, а також її чудове оформлення (не вирішальний фактор) таки спокусили мене на придбання і прочитання цієї книги. Очікування в мене до неї були надвисокі і я з радістю визнаю, що вона їх навіть перевершила. Давно я так сильно не сміялася крізь сльози через книгу. Та ні, мабуть, зовсім ніколи я так не сміялася.
    Отже, "Пастка-22" Джозефа Геллера - чудовий антивоєнний роман і справжній мастрід для кожного, хто любить читати про війну. От просто обов'язково для прочитання. Головний герой - льотчик, який, скільки вильотів не здійснював би, не отримує належної йому відпустки. Норму вильотів постійно збільшують, посилаючись на таку собі Пастку-22.
    У романі дуже багато персонажів, на початку дуже легко заплутатися, хто кому в цій ієрархії підпорядковується, але коли вже читач із ними познайомиться, то прощатися уже точно не захоче. Очима головного героя ми спостерігаємо за безглуздями, які відбуваються в армії, - справжній театр абсурду. Гостра сатира, вперемішку з добрим гумором і доволі таки серйозний фінал. Дуже емоційним видалося це читання. Не перестану рекомендувати цю книгу усім тим, хто з нею ще не знайомий.
  •  
    "Якщо ти заявляєш, що ти божевільний, то цим тільки доводиш, що направду все навпаки: прагнеш зберегти своє життя - отже, мислиш краще, ніж сподіваєшся"
    Я прочитала вже доволі багато художніх романів на тематику Другої Світової війни, тож встигла роздивитися її "з різних точок зору". Та американців мені з цього приводу слухати ще не доводилося, а тому майже з перших сторінок я погодилась на тому, що хто не був, так би мовити, у гущавині подій, у самому розпалі баталій, навряд чи зумів би написати інакший твір - з таким величезним рівнем сатири та їдкого дошкульного гумору. Майже не приділяючи уваги безпосередньо самому жаху війни на полі крові.
    Якби американці були від початку направлені на фронт у Європі (або якщо в творі описувалися інші їх військові подвиги - скажімо, Перл-Харбор чи Мідвей) - не сумніваюся, тон твору дуже б відрізнявся від того, яким написаний роман. Особливої трагедії автор намагається не нагнітати - збагнути її має сам читач, зоріючи на текст крізь призму абсурду та гіперболізації. А головною (і спільною) рисою персонажів є те, що всі вони НЕ ГЕРОЇ і ніколи б ними не стали. Звичайні собі люди, ніяк не захищені від старих, як світ, спокус.
    В книзі ви ледве-ледве знайдете образ, який зберігав би бодай одну позитивну рису, і образ цей - Йосаріан (Йосарян - вірменин, що задля жарту представляється асирійцем). Решта ж показують результат невтішний і починається все з командира полку, який, бажаючи тільки підвищення для себе, постійно збільшує норму вильотів, подовжуючи службу пілотів, які вже своє "відпрацювали". Таким чином, відлітати необхідну норму взагалі видається неможливим. А кожна скарга обертається опусом у три томи, проходячи дев'ять кіл бюрократизованого пекла.
    Загалом, майже кожен герой вибудовується на парадоксі. Полохливий Док Дейніка, на думку якого навіть смертельно поранений у живіт щасливіший за нього, неборака. Майор Майор, що дозволяє приймати в себе тільки коли його немає в кабінеті, Майло Міндербіндер - наживає собі багатство, закуповуючи продукти дорожче, ніж варто було б і приймаючи замовлення в німців, через яких невдовзі майже вщент руйнує власний табір. Тихий, боязкий капелан, котрий соромиться виконувати свої обов'язки на людях і молиться потай, у той час як його сусід, який заявляє, що він атеїст, проводить активну релігійну кампанію. При цьому вони так справно носять маски янголів, що видаються ще більш огидними. Не криюся: єдиним по-справжньому відвертим і просто з кристально чистими намірами мені тут видався, як не дивно, гидкий хтивий старий у римському борделі... Хоча мені ще було шкода бідолашного капелана - ось ще хто намагався більш-менш лишатися людиною, навіть попри те, що усім своїм єством справляв враження істоти жалюгідної.
    Нарешті, далі: будучи людиною, яка звикла до творів із чітким сюжетом, я ставлю в мінус те, як розсипані і по хронології, і по причинно-наслідкових зв'язках розділи. Дуже довго не могла зрозуміти, яка подія за якою відбувалася, а тому ледве змогла зрозуміти, як саме до таких сумних наслідків зумів призвести зображений фарс. Хоча кінцівка твору, мушу визнати, мене приємно здивувала.
    Отже, навіть якщо спочатку роман видається гумористичним, насправді він криє в собі більше драматизму, ніж можна уявити на перший погляд. Втім, на жаль, мені все-таки зручніше дивитися на війну очима Генріха Бьолля або Ремарка, а тому я не можу стверджувати, що творчість Геллера припала мені до смаку.
 
Характеристики Пастка-22
Автор
Джозеф Хеллер
Издательство
Видавництво 21
Серия книг
Вавилонська бібліотека
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1961
Переводчик
Елена Фешовец
Количество страниц
464
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60x84/16 (140x200 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
2000
ISBN
978-617-614-135-8
Вес
900 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Литература XX в.
 

Об авторе Пастка-22