Пастка-22
Паперова книга | Код товару 633081
Автор
Джозеф Хеллер
Видавництво
Книги - XXI
Серія книг
Вавилонська бібліотека
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1961
Перекладач
Олена Фешовець
Кількість сторінок
464

Усе про книжку  Пастка-22

Антивоєнний твір «Пастка‑22» (1961) — перший і найвидатніший роман американського письменника Джозефа Геллера (1923–1999), що базується на його власному бойовому досвіді бомбардира Повітряних сил США в час Другої світової війни. Головний герой, капітан Джон Йосаріан, вирішує рятувати своє життя, відмовляючись від додаткових бойових вильотів, та перепоною до порятунку стає Пастка‑22 (англ. Catch‑22). Використовуючи сарказм, чорний гумор, фарс, гротеск, автор наголошує на жорстокій абсурдності війни, висміює ідіотизм та користолюбність військової бюрократії. Оригінальний, комічний і жахливий, роман «Пастка‑22» вважається шедевром сатиричної прози та одним із кращих літературних творів ХХ століття.
Характеристики
Автор
Джозеф Хеллер
Видавництво
Книги - XXI
Серія книг
Вавилонська бібліотека
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1961
Перекладач
Олена Фешовець
Кількість сторінок
464
Рецензії
  • Євген Садовий
    28 січня 2018 р.
    "Вижу какие-то свиные рыла вместо лиц" (Ревізор) 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Власне Пастка-22 є терміном, який описує ситуацію, коли людина не хоче чогось робити (воювати) з раціональних міркувань власної безпеки. Таке усвідомлення розцінюється як ознаки тверезого розуму, здорового глузду, отже людина повинна виконувати те, що не хоче, бо не є божевільною, а значить не може бути звільнена від обов’язку (бойових вильотів). У романі всі усіх вважають божевільними і тому неможливо визначити, хто точно божевільний, а отже заслуговує на списання додому. У всіх льотчиків вічне питання – чому саме я? Чию провину відробляю? Якось так.

    Антивоєнна книжка (десь антиамериканська), що завжди потрапляє до топ-100 творів ХХ ст., які десятиліттями наводять ЗМІ на основі опитувань книгарень та самих книголюбів. У чомусь перегукується тематикою з «Пригодами Швейка». Лише події відбуваються на 27-29 років пізніше. А саме, в 1943-44 рр., коли союзники висадилися і просуваються по Апеннінському півострові. Геллер сам був бомбардувальником в цій операції. І це ріднить автора і твір із «Бойнею номер п’ять». Роман ділиться на глави, кожна з яких робить акцент на якійсь військовій персоні, переважно з 256-ої Ескадрильї 27-ої Повітряної армії США, що тимчасово «окопалась» на фіктивному острові Піаноза. Всі персонажі мають відношення до капітана Йосаріана, який вкрай не хоче літати, стріляти, а мріє будь-яким чином, байдуже якою симуляцією уникнути участі у бойових вильотах. Тема дезертирських установок пронизана яскравими нитками крізь увесь текст.

    Головний герой Джон Йосаріан (Captain John Yossarian) - 28-річний бомбардир у літаку В-25. Капітан. Намагається бути у шпиталі, перележати там війну. Викручується, надумує собі діагнози. Боїться літати і визнає це. Вважає, що багато хто хоче його вбити, мабуть тому що він асирієць. Вірить, що всі навколо божевільні. Високий, сильний та широкий у плечах. Погано стріляв і погано грав у карти та шахи. Боявся комерції. Любив випити і погуляти з дівчатами. Можливо єдиний, хто в тому пеклі зберігає здоровий глузд та людяність.

    Основна тема розмірковувань, настроїв, бесід, діалогів – норма вильотів. Американські льотчики прибули сюди взагалі в пільгових тепличних майже умовах – лише 25 бойових вильотів і тебе списують додому. Потім командири зрозуміли, що це «раціонально» і підвищили до 50 (автор здійснив 60), а потім і до 80 дійшло. Йосаріанів командир (полковник Каткарт) аби вислужитися постійно підіймає планку аби його похвалили і написали в газеті. Як і Швейк, капітан потрапляє в такі ситуації, що починає лякати начальство, яке натомість може його підвищити чи нагородити. Образ Йосаріана був піднятий на антивоєнні знамена під час протестів проти війни у В’єтнамі.

    Приготуйтесь до напливу другорядних та епізодичних персонажів і повернення у ті ж самі ситуації по ходу оповідування. Це може трохи збити з пантелику, але не дуже, якщо уважно читаєте. Просто ті ж самі ситуації подаються з різних сторін. І ви можете бути заскочені, зрозумівши з 3-4-ої спроби, що саме сталося і в якому стані герой. Наприклад, чому голим ходив згаданий вище Йосарін. Цікаво, що протягом усієї книги, та й фільму теж, німці живими не трапляються, як, наприклад, у нещодавньому фільмі «Дюнкерк» (2017) - вороги вони десь там.
    Читаючи, вловите іронію у закладених іменах та прізвищах дійових осіб роману.

    Основними «ідейними» напрямками твору є абсурдність війни, несення служби в армії чи військових навчальних закладах, каламутність цієї теми. Наприклад, Гавермеєра вирішили засудити лише за те, що спіткнувся під час стройового проходження, пришивши купу статей. Кумедна і трагічна сцена в шпиталі, де родина прилетіла з далекої Америки прощатися із вмираючим сином, а їм підсовують в ліжку Йосаріана. Джозеф Геллер акцентує з усіх можливих сил, застосовуючи арсенал парадоксів, їдкої сатири на дурості, на ідіотизмі самої війни, яку розв’язав шизік і в яку вплетено, кинуто у вир, відірвано від сімей якнайрізноманітніших, дуже відмінних у вихованні та віровизнанням людей з різних прошарків населення та різних регіонів США. Під час війни квітне і цвіте чорний ринок, ринок повій, нелогічність, заплутаність, насильницькі дії в неочікуваних ситуаціях, мародерство, навіженство, вбивчо-злочинний бюрократизм, сморід від трупів, поранень та просто кількатижневої невмиваності. У фільмі вдало придуманий хід – наприкінці картини у військових нашивки на правому рукаві курток та сорочок «М&М» - армія перетворилася на комерційний синдикат, все протухло спекулятивними грішми, все продається, перепродається…Більшість з командирів з офіцерськими званнями справжні свині, які розкладаються як люди, гниють. Питання як вони до Берліни доповзли, долетіли. За рахунок рядових чи молодших офіцерів.

    Дуже смачно пророблені тут сцени і опис поведінки, мотивів вчинків, хід думок. Я б виділив окремо підлабузницького бездарного лякливого полковника Каткарта та капіталіста війни лейтенанта Майла Майндербайндера (Milo Minderbinder). Каткарт дуже підступна, суцільно прогнила людина. Його завданням є вислужитись і піднятися вгору аби муштрувати та знущатись над підлеглими, аби щось невідому кому довести. Майло ж є ідеальним, можливо гіперболізованим, гротескним образом безпринципної людини, яка швидко орієнтується в умовах війни в способах заробити прибуток, виловити рибку в каламуті. Він у романі не бридиться анічогісінько – домовитись з німцями про спільний напад і захист, постріляти по власних літаках, досягти згоди і ввести до взаємопов’язаного синдикату різні ворогуючі країни і офіцерський склад. Слід визнати, що гротескними тут є усі дійові особи, які нагадали чомусь чиновників з гоголівськоо "Ревізора".
    У тексті знайшов невідомі для себе рідкісні слова: шанець, дагеротип, умбра.

    Існує близька до тексту 2-годинна екранізація 1970 р. Лише два відходження в сторону від тексту знайшов. Якщо не прочитали книжку, то навряд чи встигатиме за швидким розвитком абсурдних нелогічних подій і двома десятками персонажів. Події трохи спресовано і переставлено місцями. Грає кілька відносно відомих акторів. Джордж Клуні як режисер взявся за зйомки однойменного серіалу, який можливо побачимо вже у 2019-му році.

    Задоволеність від читання книги 9 балів. (Цікава, гарно написана, але має сугестивний песимістично-цинічний характер типу як перегляд серіалу «Картковий будинок».)
  • Ірина Левочко
    19 січня 2019 р.
    Варта того, щоб бути прочитаною
    Важко підібрати слова, щоб описати мої відчуття під час прочитання цієї книги. Під сатирою, якою пронизана книга від початку і до кінця, приховується тонка та жорстока картина життя.
    З перших сторінок читача завалюють великою кількістю персонажів та незрозумілими флешбеками, я не розуміла, що відбувається, хто всі ці люди, не розуміла для чого автор прописує такі абсурдні подробиці про них, і була трішки розчарована. Однак згодом клубок розкручується - наступні глави заповнюють прогалини у всіх непорозуміннях, з якими я стикнулася. Автор багаторазово описує одні й ті ж події, однак з точки зору різних героїв, що дає змогу краще зрозуміти їх мотивацію і дії у той чи інший момент. У своєму сатиричному та антивоєнному творі автор піднімає питання абсурдності війни та розгул бюрократизму в армії - як полковники під виглядом праведного діла намагаються всіх відправити на на забій, або для виконання місії, що збагатить їх та вище начальство. У книзі описується безумство, насилля, корупція та підлість серед людей, які ніби-то виконують патріотичний обов*язок та захищають Батьківщину.
Купити - Пастка-22
Пастка-22

Звичайна ціна: 178 грн

Спеціальна ціна: 151 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Джозеф Хеллер
Джозеф Хеллер

Американський прозаїк Джозеф Хеллер народився 1 травня 1923 року. Після закінчення школи юнак вирішив продовжити свою освіту, але тут почалася Друга світова війна, під час якої письменник брав участь у бойових діях. Хелл?

Детальніше

Рецензії  Пастка-22

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Євген Садовий
    28 січня 2018 р.
    "Вижу какие-то свиные рыла вместо лиц" (Ревізор) 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Власне Пастка-22 є терміном, який описує ситуацію, коли людина не хоче чогось робити (воювати) з раціональних міркувань власної безпеки. Таке усвідомлення розцінюється як ознаки тверезого розуму, здорового глузду, отже людина повинна виконувати те, що не хоче, бо не є божевільною, а значить не може бути звільнена від обов’язку (бойових вильотів). У романі всі усіх вважають божевільними і тому неможливо визначити, хто точно божевільний, а отже заслуговує на списання додому. У всіх льотчиків вічне питання – чому саме я? Чию провину відробляю? Якось так.

    Антивоєнна книжка (десь антиамериканська), що завжди потрапляє до топ-100 творів ХХ ст., які десятиліттями наводять ЗМІ на основі опитувань книгарень та самих книголюбів. У чомусь перегукується тематикою з «Пригодами Швейка». Лише події відбуваються на 27-29 років пізніше. А саме, в 1943-44 рр., коли союзники висадилися і просуваються по Апеннінському півострові. Геллер сам був бомбардувальником в цій операції. І це ріднить автора і твір із «Бойнею номер п’ять». Роман ділиться на глави, кожна з яких робить акцент на якійсь військовій персоні, переважно з 256-ої Ескадрильї 27-ої Повітряної армії США, що тимчасово «окопалась» на фіктивному острові Піаноза. Всі персонажі мають відношення до капітана Йосаріана, який вкрай не хоче літати, стріляти, а мріє будь-яким чином, байдуже якою симуляцією уникнути участі у бойових вильотах. Тема дезертирських установок пронизана яскравими нитками крізь увесь текст.

    Головний герой Джон Йосаріан (Captain John Yossarian) - 28-річний бомбардир у літаку В-25. Капітан. Намагається бути у шпиталі, перележати там війну. Викручується, надумує собі діагнози. Боїться літати і визнає це. Вважає, що багато хто хоче його вбити, мабуть тому що він асирієць. Вірить, що всі навколо божевільні. Високий, сильний та широкий у плечах. Погано стріляв і погано грав у карти та шахи. Боявся комерції. Любив випити і погуляти з дівчатами. Можливо єдиний, хто в тому пеклі зберігає здоровий глузд та людяність.

    Основна тема розмірковувань, настроїв, бесід, діалогів – норма вильотів. Американські льотчики прибули сюди взагалі в пільгових тепличних майже умовах – лише 25 бойових вильотів і тебе списують додому. Потім командири зрозуміли, що це «раціонально» і підвищили до 50 (автор здійснив 60), а потім і до 80 дійшло. Йосаріанів командир (полковник Каткарт) аби вислужитися постійно підіймає планку аби його похвалили і написали в газеті. Як і Швейк, капітан потрапляє в такі ситуації, що починає лякати начальство, яке натомість може його підвищити чи нагородити. Образ Йосаріана був піднятий на антивоєнні знамена під час протестів проти війни у В’єтнамі.

    Приготуйтесь до напливу другорядних та епізодичних персонажів і повернення у ті ж самі ситуації по ходу оповідування. Це може трохи збити з пантелику, але не дуже, якщо уважно читаєте. Просто ті ж самі ситуації подаються з різних сторін. І ви можете бути заскочені, зрозумівши з 3-4-ої спроби, що саме сталося і в якому стані герой. Наприклад, чому голим ходив згаданий вище Йосарін. Цікаво, що протягом усієї книги, та й фільму теж, німці живими не трапляються, як, наприклад, у нещодавньому фільмі «Дюнкерк» (2017) - вороги вони десь там.
    Читаючи, вловите іронію у закладених іменах та прізвищах дійових осіб роману.

    Основними «ідейними» напрямками твору є абсурдність війни, несення служби в армії чи військових навчальних закладах, каламутність цієї теми. Наприклад, Гавермеєра вирішили засудити лише за те, що спіткнувся під час стройового проходження, пришивши купу статей. Кумедна і трагічна сцена в шпиталі, де родина прилетіла з далекої Америки прощатися із вмираючим сином, а їм підсовують в ліжку Йосаріана. Джозеф Геллер акцентує з усіх можливих сил, застосовуючи арсенал парадоксів, їдкої сатири на дурості, на ідіотизмі самої війни, яку розв’язав шизік і в яку вплетено, кинуто у вир, відірвано від сімей якнайрізноманітніших, дуже відмінних у вихованні та віровизнанням людей з різних прошарків населення та різних регіонів США. Під час війни квітне і цвіте чорний ринок, ринок повій, нелогічність, заплутаність, насильницькі дії в неочікуваних ситуаціях, мародерство, навіженство, вбивчо-злочинний бюрократизм, сморід від трупів, поранень та просто кількатижневої невмиваності. У фільмі вдало придуманий хід – наприкінці картини у військових нашивки на правому рукаві курток та сорочок «М&М» - армія перетворилася на комерційний синдикат, все протухло спекулятивними грішми, все продається, перепродається…Більшість з командирів з офіцерськими званнями справжні свині, які розкладаються як люди, гниють. Питання як вони до Берліни доповзли, долетіли. За рахунок рядових чи молодших офіцерів.

    Дуже смачно пророблені тут сцени і опис поведінки, мотивів вчинків, хід думок. Я б виділив окремо підлабузницького бездарного лякливого полковника Каткарта та капіталіста війни лейтенанта Майла Майндербайндера (Milo Minderbinder). Каткарт дуже підступна, суцільно прогнила людина. Його завданням є вислужитись і піднятися вгору аби муштрувати та знущатись над підлеглими, аби щось невідому кому довести. Майло ж є ідеальним, можливо гіперболізованим, гротескним образом безпринципної людини, яка швидко орієнтується в умовах війни в способах заробити прибуток, виловити рибку в каламуті. Він у романі не бридиться анічогісінько – домовитись з німцями про спільний напад і захист, постріляти по власних літаках, досягти згоди і ввести до взаємопов’язаного синдикату різні ворогуючі країни і офіцерський склад. Слід визнати, що гротескними тут є усі дійові особи, які нагадали чомусь чиновників з гоголівськоо "Ревізора".
    У тексті знайшов невідомі для себе рідкісні слова: шанець, дагеротип, умбра.

    Існує близька до тексту 2-годинна екранізація 1970 р. Лише два відходження в сторону від тексту знайшов. Якщо не прочитали книжку, то навряд чи встигатиме за швидким розвитком абсурдних нелогічних подій і двома десятками персонажів. Події трохи спресовано і переставлено місцями. Грає кілька відносно відомих акторів. Джордж Клуні як режисер взявся за зйомки однойменного серіалу, який можливо побачимо вже у 2019-му році.

    Задоволеність від читання книги 9 балів. (Цікава, гарно написана, але має сугестивний песимістично-цинічний характер типу як перегляд серіалу «Картковий будинок».)
  • Ірина Левочко
    19 січня 2019 р.
    Варта того, щоб бути прочитаною
    Важко підібрати слова, щоб описати мої відчуття під час прочитання цієї книги. Під сатирою, якою пронизана книга від початку і до кінця, приховується тонка та жорстока картина життя.
    З перших сторінок читача завалюють великою кількістю персонажів та незрозумілими флешбеками, я не розуміла, що відбувається, хто всі ці люди, не розуміла для чого автор прописує такі абсурдні подробиці про них, і була трішки розчарована. Однак згодом клубок розкручується - наступні глави заповнюють прогалини у всіх непорозуміннях, з якими я стикнулася. Автор багаторазово описує одні й ті ж події, однак з точки зору різних героїв, що дає змогу краще зрозуміти їх мотивацію і дії у той чи інший момент. У своєму сатиричному та антивоєнному творі автор піднімає питання абсурдності війни та розгул бюрократизму в армії - як полковники під виглядом праведного діла намагаються всіх відправити на на забій, або для виконання місії, що збагатить їх та вище начальство. У книзі описується безумство, насилля, корупція та підлість серед людей, які ніби-то виконують патріотичний обов*язок та захищають Батьківщину.
 

Характеристики  Пастка-22

Автор
Джозеф Хеллер
Видавництво
Книги - XXI
Серія книг
Вавилонська бібліотека
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1961
Перекладач
Олена Фешовець
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60x84/16 (140x200 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-614-135-8
Вага
900 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 
Про автора  Пастка-22