Моя бабуся просить їй вибачити
Бумажная книга | Код товара 803280
Yakaboo 4.8/5
Автор
Фредрик Бакман
Издательство
#книголав
Серия книг
Полиця бестселер
Язык
Украинский
Год издания
2017
Год первого издания
2013
Переводчик
Ольга Захарченко
Количество страниц
416

Все о книге Моя бабуся просить їй вибачити

Фредрік Бакман — шведський блогер, журналіст і письменник, книжковий дебют якого відбувся 2012 року. Його романи «Чоловік на ім’я Уве» (екранізація роману отримала Оскар у 2016 році) , «Моя бабуся просить їй вибачити» та «Брітт-Марі була тут» перекладені двадцятьма п’ятьма мовами світу. Книжка «Моя бабуся просить їй вибачити» стала бестселером у США, Німеччині, Норвегії, Ісландії, Південній Кореї та Японії. Всього у світі продано вже близько двох мільйонів примірників цього роману.

Ельзі – сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні – сімдесят сім, і вона неймовірно шалена – якщо вважати шаленством, приміром, стояння-на-балконі-й-обстрілювання-перехожих-із-рушниці-для-пейнтболу. А ще бабуся для Ельзи найкращий – і єдиний – друг. Щоночі Ельза ховається від світу в бабусиних історіях про Країну-Спросоння та Королівство Міамас, де ніхто не мусить бути «нормальним». Та коли Бабуня помирає й залишається жити лише в листах, написаних до тих, перед ким вона відчувала провину, – ось тоді й починається найбільша Ельзина пригода...

«Нечасто в руки потрапляє книга, яку не просто читаєш, а яка занурює тебе в абсолютно інший світ, – розповідає співзасновниця #книголав Світлана Павелецька. – Цей роман Бакмана тільки в Швеції був проданий накладом більше 500 000 штук. Думаю тому, що книга розповідає про дитину всередині кожного з нас. Дуже нечасто книжка буває одночасно і смішною, і зворушливою, коли ти зі сліз переходиш у сміх. Саме такою має бути трагікомедія. Це як «Зламані квіти» Джармуша, тільки книга. Це коли важкі за змістом речі про прощення, прийняття, про внутрішній світ, про те як відпускати людей і думки передаються настільки легко, що складно в це повірити.»

«Моя бабуся просить їй вибачити» – книжка про життя: сумне й смішне, болюче й захопливе водночас, а також про одне з найважливіших прав людини – право бути інакшим.

Відгуки ЗМІ:

«Фредрік Бакман має хист до плетіння казок — правдоподібних і химерних. Плавна оповідь Бакмана наповнює його героїв чарівністю і дотепністю… Неймовірна історія».

St. Louis Post-Dispatch 

«Це чудова історія про те, як навчитися бути інакшим у світі, який часто не приймає нашу інакшість. Про любов між бабусею і внучкою. Це історія, яка змусить вас сміятися, змусить вас плакати і любити героїв, яких міг створити лише Фредрік Бакман».

Анна Флінн, Watermark Books

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Фредрик Бакман
Издательство
#книголав
Серия книг
Полиця бестселер
Язык
Украинский
Год издания
2017
Год первого издания
2013
Переводчик
Ольга Захарченко
Количество страниц
416
Рецензии
  •  
    Книга, яка зворушує до глибини серця 75% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Моя бабуся просить їй вибачити". Кого не зацікавить книжка з такою назвою? А ще з не менш загадковою, стильною обкладинкою? От і я не змогла пройти поруч: взяла це ,,диво" до рук і просто ,,прилипла" до нього! Отак і простояла в книгарні з півгодини, ,,поглинаючи" сторінку за сторінкою! Такі твори не відпускають! Їх хочеться читати, сміятися, плакати, хочеться ділитися ними з іншими! І перечитувати й перечитувати! Надзвичайно ,,терапевтичне" чтиво!

    Швед Фредрік Бакман, автор, а також журналіст та відомий блогер, здобув собі славу вдома та у світі завдяки непересічним книжкам, що одразу стають справжніми бестселерами, за якими знімають чудові стрічки! Сподіваюсь, невдовзі вийде екранізація й ,,Моя бабуся просить їй вибачити". А поки що дозвольмо собі з головою зануритись у цей винятковий роман! І не забудьте запастися носовичками!

    Отож, 7-річна Ельза має 77-річну, ну дуже ексцентричну Бабуню, чиї витівки не можуть шокувати, але поряд з тим заставлять усміхнутися, ба щиро реготнути, читача! Зовсім не до сміху її доньці, тобто мамі Ельзи, вагітній Ульріці, що є повною протилежністю Бабуні. Їй доводиться раз у раз ,,вигрібати" за всі дурощі старенької, котра і з лікарні примудряється утікати та ще й капостити так, що огого! Здавалося б, сивина у скроні - біс у ребро! Та насправді усе не так просто й весело, як здається на перший погляд... Колишня лікарка (Бабуня) - смертельнохвора... Її дні добігають кінця, а вона - єдиний друг Ельзи. Дівчинка дуже потерпає в школі через те, що виділяється із ,,сірої" маси... Тож бабусин ексцентризм та багатюща уява, зокрема казки, це не що інше, як намаганння відволікти увагу малої від негативу, спроба захистити вразливу душу дитини, а також палке бажання, щоб Ельза ніколи не соромилася своєї ,,інакшості" та завжди мала сміливість бути собою.
  •  
    Чудово, хоча... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Отже семирічна Ельза має незвичну і ексцентричну бабусю-супергероя, яку надзвичайно любить. Бабуся смертельно хвора і їй залишилось недовго. Проте навіть після смерті вона знаходить спосіб дати Ельзі можливість пережити надзвичайну пригоду…
    Хороша і надзвичайно зворушлива історія. Почасти це добра казка для дорослих. Про дружбу, про утрату близьких людей, про терпимість до «інакших»… Образ головної героїні трохи недостовірний – занадто часто вона чинить і думає як підліток, а не семирічна дитина. Дорослі навпаки надзвичайно цікаві, особливо мені сподобалась бабусі і Бріт-Марі. Цю книгу можна рекомендувати кожному.
    Але даю книзі все ж чотири бали, бо є один нюанс. Це переклад. Фредрік Бакман – швед і пише на шведській мові. Видавництво #книголав пішло по легкому шляху – зробили переклад з англійської мови (щоправда, чесно це прописали в книжці), тобто переклад перекладу. Якби я знала це, то б книгу не купувала. Плюс книга повна друкарських помилок, тобто економія була на всіх етапах роботи. Не дуже професіонально.
Купить - Моя бабуся просить їй вибачити
Моя бабуся просить їй вибачити
220 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Фредрик Бакман
Фредрик Бакман

Фредрик Бакман – известный шведский блогер, колумнист, фрилансер, популярный писатель. Его книги - бестселлеры переведены на 25 языков мира, а англоязычная версия романа «Вторая жизнь Уве» 42 недели возглавляла рейтинги «New York Times». Совокупный тираж книг - более пяти миллионов экземпляров, продаваемых в 40 странах мира. В 2013 году Фредрик признан самым...

Подробнее

Рецензии Моя бабуся просить їй вибачити

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга, яка зворушує до глибини серця 75% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Моя бабуся просить їй вибачити". Кого не зацікавить книжка з такою назвою? А ще з не менш загадковою, стильною обкладинкою? От і я не змогла пройти поруч: взяла це ,,диво" до рук і просто ,,прилипла" до нього! Отак і простояла в книгарні з півгодини, ,,поглинаючи" сторінку за сторінкою! Такі твори не відпускають! Їх хочеться читати, сміятися, плакати, хочеться ділитися ними з іншими! І перечитувати й перечитувати! Надзвичайно ,,терапевтичне" чтиво!

    Швед Фредрік Бакман, автор, а також журналіст та відомий блогер, здобув собі славу вдома та у світі завдяки непересічним книжкам, що одразу стають справжніми бестселерами, за якими знімають чудові стрічки! Сподіваюсь, невдовзі вийде екранізація й ,,Моя бабуся просить їй вибачити". А поки що дозвольмо собі з головою зануритись у цей винятковий роман! І не забудьте запастися носовичками!

    Отож, 7-річна Ельза має 77-річну, ну дуже ексцентричну Бабуню, чиї витівки не можуть шокувати, але поряд з тим заставлять усміхнутися, ба щиро реготнути, читача! Зовсім не до сміху її доньці, тобто мамі Ельзи, вагітній Ульріці, що є повною протилежністю Бабуні. Їй доводиться раз у раз ,,вигрібати" за всі дурощі старенької, котра і з лікарні примудряється утікати та ще й капостити так, що огого! Здавалося б, сивина у скроні - біс у ребро! Та насправді усе не так просто й весело, як здається на перший погляд... Колишня лікарка (Бабуня) - смертельнохвора... Її дні добігають кінця, а вона - єдиний друг Ельзи. Дівчинка дуже потерпає в школі через те, що виділяється із ,,сірої" маси... Тож бабусин ексцентризм та багатюща уява, зокрема казки, це не що інше, як намаганння відволікти увагу малої від негативу, спроба захистити вразливу душу дитини, а також палке бажання, щоб Ельза ніколи не соромилася своєї ,,інакшості" та завжди мала сміливість бути собою.
  •  
    Чудово, хоча... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Отже семирічна Ельза має незвичну і ексцентричну бабусю-супергероя, яку надзвичайно любить. Бабуся смертельно хвора і їй залишилось недовго. Проте навіть після смерті вона знаходить спосіб дати Ельзі можливість пережити надзвичайну пригоду…
    Хороша і надзвичайно зворушлива історія. Почасти це добра казка для дорослих. Про дружбу, про утрату близьких людей, про терпимість до «інакших»… Образ головної героїні трохи недостовірний – занадто часто вона чинить і думає як підліток, а не семирічна дитина. Дорослі навпаки надзвичайно цікаві, особливо мені сподобалась бабусі і Бріт-Марі. Цю книгу можна рекомендувати кожному.
    Але даю книзі все ж чотири бали, бо є один нюанс. Це переклад. Фредрік Бакман – швед і пише на шведській мові. Видавництво #книголав пішло по легкому шляху – зробили переклад з англійської мови (щоправда, чесно це прописали в книжці), тобто переклад перекладу. Якби я знала це, то б книгу не купувала. Плюс книга повна друкарських помилок, тобто економія була на всіх етапах роботи. Не дуже професіонально.
  •  
    "Мати бабусю - все одно, що мати армію" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Про книгу "Моя бабуся просить її вибачити" Фредріка Бакмана не писав хіба що лінивий. Роман, який вийшов минулого року в українському перекладі, відразу попав в усі можливі списки бестселерів та впевнено завойовує все більше прихильників серед читачів у всьому світі. Хіба можна було оминути увагою цей феномен? Тим більше, що анотація обіцяла історію про сумне й смішне, болісне й захопливе життя водночас, а також про право бути інакшим.
    Приваблювало й те, що книжки Бакмана - це такі собі казки для дорослих. Тут ви не знайдете насильства, убивств та божевільних, хіба що трішки божевільну бабусю, яка все-таки просить її вибачити. У романі реальність химерно переплітається з казкою. Для мене це водночас і перевага, і недолік тексту. Досить складно було продиратися крізь описи казкових королівств. Мабуть, мені, як й Ельзиному татові, було складно сприймати історію, засновану не на реальності. До того ж, безліч посилань на книги про Гаррі Поттера та комікси змусили гуглити інформацію. У деякі моменти навіть відчула себе людиною, яка "не читає якісну літературу" (хто читав цей роман, той зрозуміє). Головна героїня Ельза, чесно кажучи, зовсім не тягне на восьмирічну дитину. Її думки та вчинки нагадують швидше про перипетії підліткового віку.
    Найцікавішими для мене виявилися персонажі Бабусі (зі зрозумілих причин) та Брітт-Марі. Хочеться більше дізнатися про жінку, якій потрібно хильнути дві склянки вина, щоб подумати про можливість заповнення кросворда ручкою (!), адже для цього існують дуже чіткі правила. Сподіваюся, що українського перекладу не доведеться чекати надто довго.
    Загальна оцінка - чотири з п"яти. І причина зовсім не в надмірній казковості та невідповідності вчинків Ельзи її віковій категорії. Все набагато прозаїчніше. У книзі трапляються прикрі друкарські помилки, які заважають нормальному сприйняттю тексту. Сподіваюся, що в наступних творах Фредріка Бакмана, які вийдуть друком у видавництві "Книголав", огріхів буде значно менше.
  •  
    Кожній семирічній дитині потрібен супергерой 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Дівчинці Ельзі майже вісім років, і вона зовсім не схожа на своїх однолітків.
    У неї є суперорганізована Мама, яка працює економістом в лікарні та чекає на другу дитину від нового чоловіка, і Тато, який дуже нерішучий і більш за все полюбляє підбирати шрифти до запрошень і живе зі своєю новою дружиною та її дітьми.
    Але головне, що в Ельзі є бабуся, якій сімдесят сім, і вона зовсім не схожа на звичайних бабусь і ще вона – найкращий та справжній друг. Бабуся придумала для Ельзи казкову Країну-Спросоння, яке складається з 6 Королівств, в яку вони відправляються за кожної слушної нагоди. Але одного дня Бабуся помирає.
    Зважаючи на те, що Ельза є одним із лицарів Королівства Міамас, Бабуся залишає для Ельзи завдання відправитися на пошуки скарбів…
    Це одна із найкращих книг, які прочитала останнім часом. Вона смішна і водночас сумна, серйозна та зворушлива. Книжка надзвичайно легко читається і не відпускає. Вона про те, як іноді важко бути «інакшим» і не мати бажання змінитися, про «сучасну» сім’ю – коли тато та мама живуть окремо, про «добрих» і «злих» людей, яких, на жаль, більше в цьому світі, про справжню дружбу, взаєморозуміння, про пошук себе. Під час читання декілька разів в очах стояли сльози…
    А головним є те, що кожній дитині (і не тільки семирічній) потрібен «супергерой»!
  •  
    Книга про пихату дівчинку та її бабуню 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Моя бабуся просить їй вибачити» - трагікомедія про дитинство нашого часу або ж про дитину всередині кожного з нас. Читається легко, але мені було нудно. Бакман гіперболізував пихатість дівчинки Ельзи, а також її бабусі. Я б не сказала, що ця книга для дорослих, можливо, якби я її взяла до рук будучи підлітком, то мені було б значно цікавіше. Найбільше мене роздратував момент, коли дівчинка попала в затори зі своєю мамою, а потім вилаялась на поліцейського ніби 40-річний вуйко. Хоча наслідком цього може слугувати: 1. Ельза-дитина розлучених батьків; 2. Негативний вплив бабуні; 3. Проблема булінгу.
    Із плюсів книги:
    -великий шрифт;
    -легко читається;
    -гарна обкладинка.
    Нашумівша книга, але вона не варта ні витрачених на неї коштів, ні мого часу.
    Особисто для мене вона була надто кучеряво описана та фантазійна, не моя категорія фаворитів.
    Єдине що я можу сказати, що сприйняття цієї книги залежить від емоції читачів, спогадів та почуттів.
    Але мораль в цій книзі все ж є –час швидкоплинний, і потрібно цінувати кожен момент проведений із своїми рідними та близькими, не гаяти час на суперечки чи непорозуміння.
    Книга вчить як прийняти втрату найрідніших, задуматись про прощення та просто жити, незважаючи на свою інакшість в соціумі.
  •  
    Ельзина Бабуня просить їй вибачити 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Буду об'єктивною стосовно цього твору Бакмана (не розумію звідки стільки овацій), бо знаю, що він таки може краще, а ця книга таки слабенька як на мене. «Чоловік на ім'я Уве» вразив до глибини душі, а «Бабуся» була такою нашумівшою, що я очікувала від неї значно більшого, або хоча би такого як від «Уве». А ця книга виявилась...казкою... Думаю, варто її позиціонувати мінімум як підліткову літературу, а то і дитячу, але аж ніяк не дорослу. Звісно, що в творі є глибокий зміст, але і у всіх казках є мораль. Жанр я б назвала – добра казка з елементами трилера і детектива.

    З мінусів:
    - З самого початку мене вразила брутальність Бабуні, а потім цю брутальність перейняла семирічна внучка Ельза
    - Казковість
    - Чесно кажучи думала читаючи її «На що я трачу час?»
    - Часта повторюваність дій персонажів (можливо для кращого запам'ятовування їх характеристик, але все ж)
    - Багато водички як на мене, твір трохи виглядає комерційним, ніби автор хотів розтягнути якомога більше букв, щоб було більше сторінок
    - Все думала коли ж почнеться щось захоплююче, зворушливе чи смішне (було пару дійсно смішних моментів, але від сили три)

    З плюсів:
    - добра книга, як і попередня про Уве
    - багато різноманітних персонажів і кожен може в цій книзі знайти себе
    - показує, що люди всі по своїй природі хороші, навіть якщо такими не здаються на перший погляд.
    - витриманий стиль автора
    - цікаво, що в ньому досить часто згадується про Брітт Марі – героїню наступної книги

    Хай вибачать мене поціновувачі цієї книги, але я зрозуміла, що поки сама не прочитаю, то вау-відгукам вірити не варто.
  •  
    Кожній дитині потрібна божевільна бабуся 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    “Кожен, кому виповнилось сім років, заслуговує на супергероя. Так уже воно ведеться. А якщо хтось із цим не згоден, то нехай перевірить, чи все у нього гаразд з головою. Ось як каже Ельзина бабуся”.

    Супер-мега-емоційна покупка - це коли ти швидко хапаєш книгу і біжиш до каси ще до того, як здоровий глузд оговтався і нагадав, що у тебе є багато інших фінансових дірок, які набагато важливіші за книгу. Але я відхилилась від теми…

    Про сюжет. Книга розповідає про майже-восьмирічну дівчинку Ельзу, батьки якої розлучилися і тепер мама чекає малюка, а тато будує сім'ю з іншою жінкою та її дітьми. В школі у Ельзи теж не ладнається, бо вона “не така як всі”, через що весь час “отримує на горіхи”. І, мабуть, дівчинка була б найсамотнішою дитиною у світі, якби не ексцентрична, невгамовна і зовсім трішки божевільна Бабуся. Вона здатна перетворити на пригоду найпаскудніший шкільний день і навіть показала Ельзі королівство-Спросоння, де та може стати справжнім лицарем. Але це лише початок історії.

    Про емоції. Не дивлячись на те, що у книги сумна тема, я вже давно не читала чогось більш світлого і теплого. Книжка смішить і змушує плакати. Вона вчить нас людських істин, але вчить м'яко, ненав'язливо. А ще відчувається, що автор любить кожного зі своїх героїв, настільки майстерно вони прописані. І ще цей неповторний стиль викладу)))

    Мабуть, “Моя бабуся просить їй вибачити” одна з кращих книг, прочитаних мною в цьому році.

    P.S. Останній аркуш таки змусив мене просльозитися.
  •  
    Не бійся бути інакшим! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    “Кожен, кому виповнилось сім років, заслуговує на супергероя. Так уже воно ведеться. А якщо хтось із цим не згоден, то нехай перевірить, чи все у нього гаразд з головою. Ось як каже Ельзина бабуся”. Ну як? Зацікавились?
    У цій книзі йтиме мова про справді незвичайну бабусю. Навіть подекуди ексцентричну. Яка постійно вигадує якісь витівки та ще й втягує у них свою "майже восьмирічну" онуку Ельзу. А ще вона придумала для неї окремий світ з різними королівствами і своїми правилами і законами. І все це заради того, щоб розумна не по роках Ельза не боялась відрізнятись від інших та могла знайти спільну мову з усіма людьми, якими б дивними (чи навіть, на перший погляд, злими і недобрими) вони не були.
    Оця дивна бабуся, яку не всі сусіди сприймали, яка навіть власну доньку часто доводила до розпачу, стала отим супергероєм для Ельзи. Та ще й допомогла малій стати супергероєм для інших.
    Дуже тепла історія, подекуди печальна, частенько смішна. І прекрасно підходить для читання передсвятковими зимовими вечорами, адже Різдво там також відіграє свою роль.
  •  
    Хочу бути крутою бабусею 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я неймовірно люблю сюжети, головними героями яких є дідусі й бабусі. Не ті, які змушують їсти, рано лягати спати, постійно виховують, вказуючи на помилки. Ні. Я про тих, які зуміли стати для внуків справжніми друзями, що не лише дбають про їхнє життя та здоров'я. З якими можна мати таємниці від батьків, робити іноді безглузді речі, порушувати правила. Адже це так весело. І разом з тим безпечно, адже вони не дозволять потрапити в серйозну халепу.

    Ельзі майже вісім. Вона має маму і тата, от тільки кожен із них уже має свою окрему сім'ю, в одній з яких уже є інші діти, а в другій - очікуються. Звичайно, Ельза живе з мамою і вільно спілкується з татом, та все ж це не так просто. Тому велике щастя, що вона має бабусю, свою чи не єдину подругу.

    Бабуся Ельзи супергерой. Принаймні так вважає дівчинка. Хоча, зрештою, факти, які розкриваються пізніше, цілком можуть підтвердити цю думку. А ще в бабусі "зірвало дах". Її своєрідні вчинки та судження додають книзі особливого шарму.

    І тут бабуся, підтримка й опора, помирає. Та ще й залишає для Ельзи гру-загадку. Своєрідний квест, пов'язаний з казковим світом, створеним для онуки колись спеціально. Хоча, сюжети насправді виявилися цілком реальними.

    У книзі про стосунки батьків і дітей (різних поколінь), про дружбу, про зло. Є казка, є загадка, є пригоди. Є гумор і тепло, хоча події відбуваються взимку. Є чимало запитань і відповідей.
  •  
    Бабушка, которая лечила тела и разбивала сердца. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Не могу вам передать, с каким трепетом я открывала вторую книгу Фредрика Бакмана и, если честно, у меня абсолютно не было сомнений в том, что книга мне понравится. Как может не понравится, если Уве меня покорил, но Бабуся абсолютно другая... нет, другая не в плане юмора, трагизма, иронии или стиля повествования, а другая по эмоциям и по размышлениям на которые она подталкивает.
    "Бабуся" - это история взросления не совсем обычной девочки и ее бабушка подарила ей не просто придуманную страну Спросонья, она подарила ей осознание тонкостей жизни. Да, жизнь не всегда справедлива; да, в ней есть место трагедиям, несправедливости, жестокости и смерти, но ты можешь побороть всё если веришь в счастливый конец и тебя окружают верные друзья. Каждая глава начинается с истории о персонаже страны Спросонья и в процессе чтения мы понимаем как тесно переплетена выдумка и реальность. Если честно, читая книгу я несколько раз ловила себя на мысли, что была бы не против почитать именно сказки про страну Спросонья.
  •  
    Быть не таким как все - это так волшебно... но и чертовски сложно! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Скажем так, писать отзывы и рецензии далеко не мой конек по той простой причине, что я довольно лояльно отношусь ко всем жанрам, ко всем писателям и соответственно ко всем их творческим проявлениям-творениям) но об этой книге хочется сказать... Она заставляет плакать и смеяться одновременно. Я не буду даже кратко пересказывать сюжет, чтобы не быть спойлером, но при этом я отметила для себя несколько моментов, которыми с удовольствием поделюсь. Итак...

    Часть 1 - Магическая

    Главная героиня Эльза стала для меня сразу родственной душой по той простой причине, что несмотря на то, что ей почти восемь, а мне намного)) больше, мы обе нескрываемые почитатели Гарри Поттер, Властелина Колец. Да, я верю в сказки и мне очень не хватает хоть чуточку магии в реальной жизни. Немного магии я позаимствовала там, где Гарри Поттера снимали!

    Кроме того, я бы с удовольствием совершила несколько поездок в Країну-Спросоння и все ее королевства вместе с Эльзой и ее бабушкой. Бабушкой, которая познакомила свою любимую внучку с этой волшебной страной и сопровождала ее в "поездках" по всем ее королевствам. В страну, в которой, как выяснилось, "жили" все те, кого Эльза знала в реальной жизни.

    На этом, так сказать, "позитивно-сказочно-магическая" часть заканчивается и Бакман нас окунает в жесткие и порой жестокие реалии жизни. Не скажу, что современной жизни - так как темы, которые он поднимает актуальны, к сожалению, всегда.

    Часть 2 - Жизненная

    Без тени сомнения скажу, что эта книга как для детей - так и для взрослых. Детям она поможет стать смелее и научит не бояться быть такими как они есть, а взрослым вдохновение менять что-то вокруг, чтобы сделать этот мир лучше не только для детей, но и для себя самих.

    Актуальность проблем, которые поднимаются и обсуждаться в романе были, есть и (к сожалению) будут актуальными всегда. Это и то как развод родителей и их последующие взаимоотношения влияют на формирование мировоззрения маленьких людей, которые пытаются найти свое место в этом мире; и то как алкоголь, наркотики и жестокость никогда не могли и не смогут заглушить боль, разочарование, а несут только разрушение и страх; и то как общество во всех его проявлениях (в данном случае - школа) не научилось воспринимать и принимать людей, не похожих на других, с их индивидуальностью и взглядами на жизнь.. и много - много всего другого.

    Искренне советую книгу для прочтения и со своей стороны с удовольствием продолжу знакомство с другими работами Фредерика Бактама - как то "Вторая жизнь Уве", "Здесь была Бритт-Мари" и другие.
  •  
    Хитросплетіння реальності і казки 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Що асоціюється у вас з бабусею? Гарячі пиріжки, домашній затишок і в'язані шкарпетки? Можливо, але це точно не про Ельзину бабусю. Вона з легкістю пробирається вночі в зоопарк, закидає поліцейських багнюкою, водить старе Рено та ще й лається. А ще вона казкарка.
    Ельзі сім, але вона "інша". Вона суттєво вирізняється з-поміж однолітків своїм розумом і за це з неї знущаються. Але ось вже скільки років замість сновидінь Ельза поринає в Міамас, бабусину казкову країну. І коли бабуся помирає, Ельзі знадобиться уся її сміливість і кмітливість, щоб передати її вибачення усім тим, хто завжди жив поряд. А що як ці люди насправді з Міамасу? Що як за плечима кожного з них стільки випробувань і таємниць, що самотній Ельзі знадобляться друзі?

    Чудова книга . Перша книга 2018 була дійсно вдалим початком. Тут показано стільки проблем, що дивуєшся, як можна все це поєднати: знущання у школі, вічно зайняті батьки і самотні діти, зради, кохання, психічні розлади, вплив війни на психіку і ще багато чого. Бабуся, як і Ельза, була іншою. Тоді, коли жінки повинні були сидіти вдома, вона стала лікарем, вона рятувала людей на війні. Вона зберігала їм життя, але часто не могла вилікувати скалічені душі. Чи зможе Ельза?

    Книга дуже добра, написана легко. Автор чудово показав, що навіть найбільші зануди і відлюдники - теж люди, що до теперішнього стану їх щось привело. На очах то з'являлися сльози, то хотілося насміятися від душі, коли я гортала сторінки книги. "Моя бабуся..." змушує поглянути на тих, хто поряд, іншими очима, розгледіти в ближніх їхнє справжнє обличчя, а не маски, за якими всі звикли ховатися. Однозначно раджу вам прочитати цю книгу, розкрити усі таємниці разом з Ельзою.
  •  
    Неймовірно зворушлива історія 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Фредерік Бакман вкотре здивував мене своєю творчістю. "Моя бабуся просить її вибачити" дотягнулася до найглибших струн моєї душі. Саме такою і повинна бути література.

    Історія про майже восьмирічну (!) дівчинку Ельзу та її неймовірно шалену Бабуню. Історія про любов та ненависть, про дружбу і вірність, про людську доброту і справжне зло. А також про вплетіння казки в реальне життя, казки, яка так потрібна нам усім.

    Дуже гарно описуються почуття маленької дівчинки. Вона не має друзів окрім Бабуні, її ображають у школі, мати переймається кар'єрою і народженням другої дитини, а батько взагалі має іншу родину. А потім трапляється подія, страшніше якої Ельза і уявити не могла. І події починають розгортатися занадто швидко, особливо для майже восьмирічної дівчинки. Як вона впорається з цим? Як подолає всі труднощі?...

    Сюжет мені дуже сподобався. Я сміялась, плакала, дивувалась... Неймовірно чарівне почуття залишилося після прочтіння. Сподіваюсь автор на цьому не зупиниться, тому що його книги - це сукупність тепла, любові і натхнення. Сукупність справжнього людського життя. Трагічного, мінливого, але все одно такого прекрасного і неповнеповторного.
  •  
    Тепла, емоційна, водночас життєва історія. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Історія про те, що у кожної дитини повинен бути свій супергерой, і у маленької Ельзи - це її Бабуся! Вони живуть в світі, де багато чарів і казок. Зовні це виглядає дивно, і не завжди весело, але бабуся за своєю онукою горою.
    У маленької Ельзи є мама, яка ось-ось має народити «половинку» (брата або сестру - на УЗД вирішили поки не уточнювати), є цілком собі непоганий вітчим, є злегка забудькуватий тато, який приїжджає до доньки двічі в тиждень, щоб забрати її зі школи.
    Але найголовніше - поруч з Ельзою безмірно любляча бабуся, яка завжди-завжди на стороні онуки. Немає більш непробивної броні, ніж ця взаємна любов. І нехай бабуся досить дивно себе поводить, на думку оточуючих, Ельза знає, що краще і справедливіше її бабусі-супергероя нікого не існує! Ну і що з того, що бабуся курить, кидається лайном в поліцейського і бурхливо висловлює свою думку в кабінеті директора школи? Вона завжди готова допомогти і вміє розповідати чудові історії в казковій країні, де живуть чарівні істоти, добрі чи не дуже, але, як виявиться пізніше, майже всі списані з реальних людей.
    Напередодні Різдва трапляється горе - її бабуся помирає.
    Головній героїні здається, що вона зовсім нікому не потрібна. Але, перед своєю смертю бабуся придумала цікаву гру, яка називається «пошуки скарбу», це така пошта, де дівчинка не тільки виконує останню волю її бабусі, віднести за різними адресами її привіти і вибачення, але і знаходить для себе дуже хороших людей.
    Книга точно нікого не залишить байдужою. Тому що писати життєво, просто, але мудро, глибоко, але без нотацій - це Бакман вміє чудово! Його герої не вигадані персонажі, не плід фантазії, а складається враження, що це люди, які теж живуть зі мною по сусідству. Я знаю їх сто років, я розмовляла з ними вчора, і завтра, можливо, ми знову перекинемось з ними кількома фразами.
  •  
    Я ж не повна ідіотка! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Якщо вам хочеться знову поринутись у світ казок, лицарів, вурсів, принцес та багато кого ще, то вам треба прочитати цю книгу!
    Ельзі сімь (взагалі-то майже вісім) і вона інакша. Вона дуже розумна і кмітлива для ії віку. Ельза багато читає, знає що таке вікіпедія і має скарбничку слів, в яку вона складає нові слова, а коли скарбничка наповнюється, вона отримує гроші на нову книгу. Ельза ходить до школи, живе з мамою та Джорджем - новим чоловіком мами, та раз на 2 тижні бачиться з татом, його новою дружиною та її дітьми. Як звичайна дитина вона любить Гаррі Поттера, Зоряні Війни і Марвел. Але є ще щось таке, чого немає у інших дітей. У Ельзи є свій власний супергерой. Не кожна дитина може таким похвалитися.
    Кличе вона супергероя доволі просто - Бабуня.
    Бабуня також інакша. У цілому світі не знайдеш ще одної такої божевільної, веселої та відчайдушної жінки. Ельза з Бабунею кращі подруги. І як належить усім кращим подругам - у них є секрети. Бабуня створила для Ельзи цілий світ під назвою Країна-Спросоння. Вона розповідає багато казок Ельзі і перетворює її життя на захопливу пригоду. Аж раптом, трапляється те, на що ніхто не очікував...бабуня помирає.
    Але ж бабуня не була б тоді супергероєм, якщо б залишила улюблену онуку саму.
    А далі події будуть розвиватися доволі швидко: Ельзі доведеться багато нового дізнатися про її бабуню, знайти всі листи, які вона їй залишила, знайти нових друзів і сенс рушити далі.
    "Бо кожен, кому виповнилося вісім років, заслуговує на супергероя. А якщо хтось із цим не згоден, то нехай перевірить, чи все у нього гаразд із головою."
  •  
    Казка для дорослих
    Саме такий заголовок хочеться залишити на цю книгу. Чому? Бо це книжка для дорослих в якій дитина розплутує не дитячі проблеми. І це, почасти, викликала сум. Сум, який минає, коли розумієш, що сприяло чи призвело до певних подій. Головна винуватиця, Бабуся, що мала насичене подіями життя, вона .... ідеальна в своїй неідеальності. Це часом обурює, а часом щемить у серці. Як і все те, з чим доводиться зустрітись очима в книзі. Бо життя - це не лише картинки з Інстаграм. І на деякі речі не варто заплющювати очі. Нам дорослим.
    А от онука... смілива і розумна не по роках. На мою думку, саме її мають всі дякувати за чудове завершення історії.
    Що тут ще сказати?
    Стиль книги - казкове оповідання. Він трохи закручений, а місцями аж перекручений. Не завжди розумієш зв’язок з реальністю. Все стає зрозумілішим і змістовним лише під кінець книги.
    Тож ця книга для витривалих читачів, що вміють читати між рядками і помічати важливе приховане десь саме там.
    Браво автору! Цікава задумка! Раджу прочитати!)
  •  
    Ельза - дівчинка, крутої Бабуні
    У семирічної Ельзи є свій власний супергерой. Це її власна бабуся. Вони живуть у власному світі казок і чаклунства. Зовні це виглядає досить ексцентрично, і не завжди забавно, але бабуся за Ельзою горою.
    Напередодні Різдва бабуся дівчинки помирає. Ельзі здається, що вона залишається одна - нікому не потрібна, проте навіть на порозі смерті бабуся придумала забавну гру під кодовою назвою "Пошуки скарбу", а по факту - чарівну пошту, де, виступаючи в ролі листоноші, дівчинка не тільки виконає останню волю бабусі - рознесе по адресатам її привіти і вибачення, але і знайде багато справжніх друзів.
    У книзі "Моя бабуся просить їй вибачити" історії багато - кожен сусід Бабусі стане ненадовго головним героєм книги, головною дійовою особою. Адже всі ми по суті є головними героями в своєму житті. В чужих життях ми зазвичай на других ролях і не завжди помітні. Але ми точно на щось впливаємо! І тут ми можемо простежити віртуозне оповідання, коли люди, які здавалися фоном, раптом вплітаються в лінію життя дівчинки Ельз і її неповторної бабусі. У кожного з них своя біль, своя печатка, свої "скелети в шафах" і "примари на горищах" - називайте як хочете, але все, і всі навколо не такі прості, як нам здається. І в наших життях теж.
    Книга мені дуже сподобалася вона «радісно-сумна», вона життєва, вона про кохання, стосунки, хвороби й здоров'я і звичайно ж смерті і втрати близьких.
  •  
    Сміх і сльози
    Дивовижна книга, цікава, повчальна. Вона викликала скільки емоцій, що навіть важко описати.
    Історія написана про маленьку Ельзу, якій майже вісім років, Маму дівчинки та її незвичайну Бабуню. "Мама не така людина, з якою ви йдете поряд, вона з тих, хто йде слідом. А от Ельзина бабуся радше така, кого обходять десятою дорогою." Також розповідається про мешканців будинку, які тісно пов'язані з головними героями.
    Хотілося б відмітити чудовий переклад, книга написана ніби дитячою мовою, але з дорослим сюжетом. А от сама історія дуже цікава. Бабуся створила цілий казковий світ, щоб захистити свою внучку. Віддавала подвійну турботу, любов, яку не дала своїй донці. "Мати бабусю - все одно, що мати армію. Це абсолютне виняткове право внуків: знати, що хтось на твоєму боці, що б не сталося."
    Бабуся для Ельзи придумала цілий квест і заручилася підтримкою знайомих, щоб ті оберігали маленьку внучку. Хоча сама дівчинка дуже незвичайна, "не така, як усі". У мене також є чудова бабуся (хоч і не настільки екстраординарна), тому книга була дуже близькою для мене.
  •  
    Крута Бабуня!
    Фредрік Бакман "Моя бабуся просить їй вибачити"
    Коли ти умудрився упустити у своєму житті щось дуже цінне і важливе, навіть якщо при цьому й робив теж щось надзвичайно потрібне, то проґавити другий шанс, який підкинула доля, було б верхом безглуздя.
    Бабуня й скористалася. На всі 100.
    Любов - вона ж різна. Особливо, якщо замішана та спокуті. Вона тоді породжує ексцентричних людей. Їм все одно, що про них думатимуть інші. Їм важливо, що про них думатиме той, заради кого й робляться усі те, що геть не вкладається у голові більшості людей.
    Для мене переломним моментом сприйняття Бабуні стало розуміння, що часу на власну доньку у тієї не було, бо треба було рятувати світ. І тоді кожен вчинок, кожна надзвичайна історія, усі витівки раптом стали такими логічними і зрозумілими. Коли надміру, коли занадто саме тому, що раніше було замало чи ж взагалі не було.
    Ця книга вразила мене своєю емоційністю. Це ніби "Велика книга почуттів", але для дорослих. А ще теплом і широкою душею Бабуні, яка зуміла стільки всього вмістити, та, найголовніше, передати далі...
    Так захотілося мати ось таку Бабуню...
  •  
    Цепляет под конец
    Самой большой моей ошибкой было начинать книгу после прочтения прекрасного Увє. 100 страниц я ждала чуда и этих подступающих слез. Покажусь черствой, но даже смерть Бабули мне не торкнула должным образом. Отложила книгу переполненная негодованием. Пожаловалось подруге, которая пророчила мне любовь к Бакману, она такая фыркнула, мол чего ты ожидала? Читай отдельно!) вернулась к книге и влюбилась. Как всегда, добрая ,душевная. Эти письма мне напомнили Оскара и Жутко громко и запредельно близко. Конец книжки до мурашек. Очень понравилась эта "сборная солянка" с героев и их характеров. Я поначалу путалась в персонажах, а потом привыкла и вроде так и должно быть. Хотелось бы еще больше узнать о жизни героев до этой истории, вот действительно- каждого героя. Хотя не буду кривить душой - Бакман раскрыл персонажей на все 100, но мне всё же хотелось ещё, и ещё, и ещё! К слову - уже читаю Бритт-Мари была здесь. Без особых надежд, просто наслаждаюсь духовностью. И да, эта книга комплимент для любителей Поттера, ведь маленькая Эльза настоящий Поттероман, да, именно с большой буквы!)
  •  
    для всіх доньок і онучок, які мають досвід спілкування з мамами та бабусями. І навпаки.
    Зворушлива і добра книга. І, водночас, це більш-менш відсторонений=об’єктивний, хоча й ідеалізований погляд на стосунки між різними поколіннями дівчат-жінок-бабусь однієї сім’ї. Бо книга написана чоловіком. Але хіба може чоловік сприймати жінок інакше?
    Це книга з надзвичайно потужним психотерапевтичним потенціалом, яка спонукає навчатися мудро приймати себе, життя і всіх, хто у ньому є. Навчає приймати життєвий шлях кожної людини як унікальну цінність. Надихає приносити у життя бодай трішки інтриги, доброти і любові. І водночас – автор не вдається до надмірної сентиментальності, а описує «життя, як воно є» з усіма його злетами-падіннями-драмами.
    Думаю, кожна читачка впізнає, якщо не себе/свою маму/рідну бабусю, то когось із дуже рідних і дуже близьких. А чоловікам раджу читати цю книгу потайки, щоб потім - зненацька - дивувати своїх жінок теплим розумінням:)
    Перевірено на практиці: це прекрасний подарунок мамі/бабусі/дорослій донці/подрузі. Подарунок, який запускає хвилю: книга потім іще довго мандрує з рук в руки...
  •  
    Неймовірна історія про дитину, котра живе у кожному з нас.
    Якщо ти жалкуєш, що книга закінчилася, то це саме та книга, яку ти будеш пам’ятати дуже довго.
    "Моя бабуся просить їй вибачити"-це неймовірна історія про добро, яке завжди повертається, любов, яка є взаємною, хоча її і не визнають, дружбу, яка одна і на все життя та пригоди маленької дівчинки, якій майже вісім), і яка живе у світі, який то вигаданий, то реальний. Бо все, що розповідає Бабуня-воно справжнє.
    Історія, яка чіпляє з перших рядків. Як у маленькій дівчинці може бути стільки всього... доброго, світлого, щирого та простого водночас. І так, Ельза часом різка у своїх висловлюваннях, але їй це дозволяється, бо їй майже вісім)
    Читаючи книгу не раз з’являлися сльози... Є такі моменти, де ти розчулюєшся, як дитина.. І розумієш, що це життя.. А є і такі, де ти регочеш, бо розумієш, що всі ми були дітьми.. але не всім у голову приходили такі дивні думки та ідеї, як дівчинці, якій майже вісім)
    Варто окремо згадати Бабусю, якій і завдячує Ельза своїм характером, поведінкою та внутрішнім світом. Вона мені нагадала мою бабусю. Але мені було майже вісім, коли її не стало.. та вона була так само не схожа на інших, часом ексцентрична та непередбачувана, як Бабуня Ельзи.
    Історія настільки тепла, справжня та непередбачувана, що кожен, хто її прочитає, не залишиться байдужим.
  •  
    Непогана казка для дорослих.
    Книга загалом сподобалась. Вона не з тих, які впливають на світогляд, але все ж з тих, які запам'ятовуються. Життя, показане очима майже-восьмирічної розумної дівчинки. Прості і загальновідомі, загалом-то, істини, але в щоденному темпі життя дорослі про них забувають. Ну, як і забувають про те, що всі ми родом з дитинства, а книга про це нагадує. Зміст цілком простий: бабуся, яка є найкращим другом Ельзи (і єдиним другом бо дівчинка не така, як усі, тобто, занадто розумна), знаючи, що помирає від раку, залишає онучці листи з завданнями віддати їх певним людям і вибачитись за неї. Виконуючи завдання бабусі дівчинка здобуває нових друзів (і дорослих і потім в школі серед однолітків), дізнається деякі таємниці з життя бабусі, мами, сусідів, і стає іще розумнішою під кінець розповіді:-) Читається цікаво але не проковтується, періодично виникає внутрішнє питання - навіщо я читаю це, я ж не люблю фентезі, але так як викладено просто, пробігаєш місця з "казково-дитячими" описами, щоб швидше дійти до "дорослого сюжету". Для себе зробила основний висновок по книзі - у всіх щось є в психологічному багажі, яке так чи інакше зламало людину або залишило різного виду шрами на душі, тому всі навколо мають своїх скелетів у шафі і наші вчинки і почуття - результати цих травм.
  •  
    Моя бабуся просить їй вибачити
    Книга розпочинається з того, як у семирічної (а насправді майже восьмирічної) дівчинки Ельзи помирає бабуся. І найбільша трагедія в тому, що для Ельзи бабуся була найближчою людиною в світі і єдиним її другом (бо ж маму важко назвати найближчим другом, особливо, коли тобі майже вісім). У дівчинки з бабунею були власні секрети і навіть свій власний казковий світ, яким пронизана книга наскрізь від початку і до кінця.
    Ельзі і так важко пережити втрату близької людини, а ситуація ускладнюється ще й тим, що батьки дівчинки розлучені, і в тата є вже інша дружина; мама вагітна і збирається народити своєму новому чоловіку ще одну дитину, і Ельза боїться, що після пологів їй не буде місця в новій сім'ї мами; в школі друзів немає зовсім, і всі діти цькують Ельзу, хоча я так до кінця і не зрозуміла, в чому ж таки та ,,інакшість,, дівчинки, що з нею ніхто не хоче дружити, і всі її кривдять... І от після смерті бабусі залишаються листи, в яких бабуся просить вибачення і які треба доставити до адресатів. Виконуючи це останнє бажання померлої, Ельза розуміє, що бабуся не така, як уявлялося дівчинці, і що насправді вона мало що знала про свою Бабуню. А ще треба знайти сили, щоб і самій пробачити бабусю...
    Книга неймовірна. Щира. Світла. Мені дуже сподобалось.
  •  
    Книга з дитячою душею
    “Моя бабуся просить їй вибачити” ніби написана не Фредріком Бакманом, а дитиною - настільки щира і простодушна оповідь. Хоча, звісно, дитиною розумною і сучасною, яка вміє користуватися Гуглом і Вікіпедією і захищає екологічні аспекти. Не дивно, мабуть, що розповідь часто перетворюється на казку. Адже якою б кмітливою не була головна героїня, вона вірить у казки. Тим паче, бабуся вигадала для неї такі сюжети, які в майбутньому стануть відповідями до багатьох питань Ельзи. Більше того - вони допоможуть пережити непросту реальність.
    Загалом книжка описує гострий період, який виникає в житті Ельзи після смерті бабусі - її найкращого друга. Втративши близьку людину, дівчинка відгадує загадки, які та лишила для неї. Вона веде за собою читача. І на цьому шляху читач буде і сміятися, і плакати, і хвилюватися. Бабуся не даремно просить їй вибачити - в її поведінці було багато кумедних казусів і несподіваних учинків.
    Такий перетин казки і реальності буде цікавим для будь-якого дорослого. Особливо для того, хто любить добрі історії. Він познайомиться з сусідами Ельзи, кожен з яких має свій колоритний характер і непохитні звички. Зрозуміє, що таке справжня дружба. Насолодиться гострим розумом дівчинки і жартами її дивакуватої бабусі. А ще - майже відчує різноманітні аромати, які не тільки описуються у книзі, а й іменують її розділи.
  •  
    Про серйозне з допомогою казки
    Після книги «Брітт-Марі була тут» вирішила прочитати всі книги автора. Окремо хочеться відмітити прекрасне видання із закладкою – що дуже зручно.
    «Моя бабуся просить їй вибачити» - бестселер, про який чула вже давно. Бабуся – ще той колоритний персонаж, вона чхати хотіла на правила і заборони, з нею ніколи не буває нудно, а ще вона – справжній Герой, лікар, який врятувала багато дітей. А ще вона – єдиний друг своєї внучки. Ельза – навпаки, напрочуд серйозна, спокійна і врівноважена як на свій вік дитина, батьки якої живуть окремо і в якої незабаром народиться зведений брат чи сестра.
    Відверто кажучи, десь чверть книги читалась досить важко, розповідаються казки про вигадане королівство, які розповідала бабуся своїй внучці. Однак далі виявляється, що кожен герой казки – це справжня людина і її історія! Далі стало значно цікавіше. Після смерті улюбленої бабусі внучці дістається лист із завданням передати його одному з персонажів казки. Всі листи об’єднує одне – фраза-вибачення від бабусі.
    Книгу варто прочитати кожному, навчитись бути собою і не соромитись того, що ти не такий як усі, визнати своє (і кожного) право на помилки.
  •  
    Тепла книга
    Вже давно не читала художньої літератури, бо якось вирішила для себе, що це пуста трата часу. Мабуть, саме тому мені трапилась книга "Моя бабуся просить їй вибачити", щоб я пошкодувала про своє рішення. Відразу скажу, що книга не тонка за обсягом, тому я думала, що читатиму її довго і нудно. Але з першої сторінки мене так захопило, що пройшло всього три дні - і книга прочитана на одному диханні. У першу чергу мене полонив сюжет. Історія маленької дівчинки, її сім'ї, сусідів та вигаданого (чи не зовсім) царства Просоння. Звісно, все обертається навколо бабусі-супергероя (хоча інші вважають її схибленою). Також другим моментом, який мене підкорив, є авторський стиль. Автор пише дуже цікаво, із ноткою наївності, яка присутня дитячим оповідачам, та із щедрими вкрапленнями іронії та сарказму, які мають хороші книги для дорослої аудиторії. Це дуже зворушлива книга, яка змусить вас відчувати весь спектр емоцій - від жалю до сміху. Я однозначно буду шукати і читати інші книги Фредріка Бакмана, а вам тим часом пораджу не сумніватись, чи читати цю книгу чи ні. Однозначно - так!
  •  
    "Моя бабуся просить її вибачити"
    Сучасний шведський письменник Фредрік Бакман - надзвичайно вмілий маркетолог. Принаймні, йому точно вдалося створити рецепт написання літературних бестселерів. Отже, щоб книга продавалася мільйонними тиражами, насамперед необхідні такі складові:
    1. Розумна не за роками дитина, яку ображають в школі.
    2. Божевільна на перший погляд бабуся, яка помирає, але наостанок готує для улюбленої онучки своєрідний квест.
    3. Паралелі зі серією книг про Гаррі Поттера (фанати саги про "хлопчика, який вижив" обов"язково куплять книгу, щоб порівняти).
    4. Трішки гумору.
    5. Багато ситуацій, здатних розчулити навіть кам"яне серце.
    Попри те, що автор грається з почуттями читачів, всіляко намагаючись вичавити сльози (надзвичайно багато сліз), книга мене не зачепила. Комусь пригоди Ельзи з бабунею можуть здатися кумедними. Я ж натомість постійно думала, який приклад бабуся подає своїй онуці, типу "порушувати громадський порядок - це ок"? Чесно кажучи, мені б не хотілося мати бабусю, яка так ставиться до навколишніх. Більше того, не уявляю, як можна довірити дитину такій людині.
    Проте найбільше в романі "Моя бабуся просить її вибачити" дратують казки про Міамас. Складається враження, ніби ці розділи написані для того, щоб штучно збільшити обсяг книги. Загалом читати можна, але чи варто витрачати на це свій час?
  •  
    Дім, що вмістив Життя
    Я вирішила знайомитись з творчістю цього письменника у хронологічному порядку публікації його романів, бо думала, що вони пов‘язані між собою. Якщо в когось також була така хибна думка, то знайте: відношення до «Чоловіка на ім‘я Уве» цей роман не має.
    Отже, цей роман про майже восьмирічну Ельзу та її бабусю. Роман цікавий, захопливий. Чого вартують ці неймовірні витівки Бабуні та до чого вони призводять...
    Роман, який підіймає більше питань, ніж здається на перший погляд. Це не лишень право бути у суспільстві інакшим, а й, наприклад, приховуваний від батьків булінг. Я вже не вперше зустрічаю у романах таку сюжетну лінію, і класно, що про це розповідається.
    Але книжка, звісно, не про це.
    Ця книжка - це збірка казок не лишень вигаданих давним-давно Бабунею, а й казок, що повільно відкрились для Ельзи у реальності.
    А ще ця книжка про дім, у якому живуть не випадкові люди і в якому є всі запахи, що нагадують про того, хто був божевільним у найкращому сенсі слова.
    До речі, я так і не зустріла у романі ім‘я Бабуні :) Інтрига залишилась. Можливо, у третьому романі Бакмана вона відкриється?
  •  
    Кожен, кому виповнилося сім років, заслуговує на супергероя. Так уже воно ведеться.
    Ельзі сім років, майже вісім, і вона трішки інакша ніж інші діти її віку. А ще в неї є бабуся, яка взагалі схиблена. А ще є будинок, де живуть прості люди, але, чим більше читаєш цю книжку, тим більше про них дізнаєшся, і розумієш, що в цій книзі нема простих людей- усі супергерої і кожний трішки на чомусь схиблений.
    Бабуся Ельзи помирає від раку, але залишає онучці велику місію, яку вона повинна виконати і крок за кроком, наче складаючи пазл, дізнатися все про свою бабусю, і про тих з ким вона живе пліч о пліч.
    Книга, яка змушує одночасно і сміятися і плакати. В якій казка і реальність, настільки переплітаються, що не розумієш чи зараз читаєш про казку чи про суворість життя.
    Під час читання, закохуєшся в усіх героїв, турбуєшся за їх життя, уявляєш, як вони виглядають насправді. А ще тут багато Гаррі Поттера і Вікіпедії і всі цитати Ельзи можна окремо друкувати листівками.
    Дуже філософська книга, яка наштовхує на багато думок. Але, людям без почуття гумору, краще не читати.

    "Час від часу Ельза питала Бабуню, чому дорослі завжди так по-ідіотському ставляться одне до одного. Це тому, зазвичай відповідала Бабуня, що дорослі загалом – це люди, а люди загалом – це лайно."
  •  
    Бабуся - супергерой
    Я почала знайомство із творчістю Фредріка Бакмана із "Чоловіка на ім'я Уве". Ця книжка влучила прямісінько в моє серце і вкрала його назавжди. Я плакала і сміялася, читаючи, останні сторінки взагалі буквально залила слізьми. Що й казати, що приблизно такого ж ефекту я очікувала від "Бабусі..", але... Фентезі таки не мій улюблений жанр, бо всі ці казкові історії читала зовсім без інтересу. Я не хочу образити ні автора, ні читачів, яким книга сподобалася. Я всього лише кажу, що для мене вона програє Уве, але все ж вона тепла, добра, зворушлива. Історія, де сторінка за сторінкою перед нами розкривається щось глибоке, вічне - безумовна любов і справжня відданість. За, здавалося б, легковажною і ексцентричною поведінкою Бабусі ховається добре і чуйне серце, самопожертва. Інші персонажі, які теж видаються спочатку байдужими один до одного, інколи навіть ворожими, насправді міцно пов'язані один з одним і зовсім не такі недружелюбні. Обидва цих твори об'єднує ідея про те, що за відлюдькуватістю і непривітністю може ховатися людина з великим і добрим серцем.

    Книга, видана видавництвом Книголав, як завжди, тішить якістю і перекладу, і оформлення.

    Раджу цю книгу всім, хто любить добрі і за затишні історії.
  •  
    Добре бачить лише серце
    Не буду переказувати сюжет, а почну одразу із вражень.
    Книга написана максимально просто про максимально складні речі: насамперед проблема батьків і дітей на прикладі складних взаємин між бабусею та своєю дочкою. Спочатку ми засуджуємо, на перший погляд, безрозсудну маму-бабусю, а потім пазл складається. Це називається життєве призначення. Бабуся його виконала. Якщо не перед дочкою, то перед онукою реабілітувалася. Сповна.
    Ельза, така доросла для свого віку і така самостійна. І сумно, і радісно було за нею спостерігати. Вона для мене залишилась неоднозначною, зрештою, як і всі діти: непередбачувані і в міру мрійливі.
    Сусіди Ельзи. Це та ситуація, коли наш зір підводить, бо ми не бачимо головного, а лиш поспішно робимо висновки. Кожен герой був у Ельзиних очах по-своєму схибленим. Але наприкінці ми дізнаємося причину цієї дивності і тут пазл теж складається. Тут відкривається наша печальна духовна сліпота. Адже перше враження зазвичай складається дуже швидко і дуже часто помилково. Трагедію, одну на всіх, яку пережили сусіди Ельзи неможливо ні забути, ні пережити. Тому всі ці люди живуть зі зраненими душами, і лише свій біль виявляють по-різному. Іноді варто пильніше придивитися до тих, хто поряд .
    Цей роман однозначно не залишить вас байдужими - Бакман постарався. Це те, що зачепить всі найтонші струни душі. Примусить задуматись над тим, що відбувається. Не дасть відірвати свій зір ні на мить. Це, мабуть, і є ознаками хорошої літератури.
    Окремим пунктом можна виділити гумор автора. Це вав! Переклад не зіпсував ці тонкощі, за що окремий плюс!
  •  
    Хороша сучасна проза
    Усі ми любимо казки, як любить їх і Ельза, головна героїня роману. Вона особлива дівчинка, єдиним другом якої є бабуня (теж, до речі, особлива), яку дражнять у школі, бо вона заучка та фанатка Гаррі Поттера. Та от бабуня помирає, залишивши Ельзі завдання-головоломку, яке вона успішно проходить, змінюючи не лише власне життя. Межі між казкою та реальністю поступово стираються, і наприкінці читач вже не впевнений, де саме перебуває…

    Щиро кажучи, початок книги мені не йшов, надто багато натяків на загадки та казковості, але в певний момент книга поглинула мене повністю, автор вміє причаровувати стилем розповіді (та й переклад дуже-дуже вдалий). Начебто все звичайно, багато родинних секретів, тіні яких дівчинка випускає назовні, проте певні моменти були для мене знаковими. Зокрема, стосунки у вертикалі бабуся-мама-Ельза, їхнє спілкування аж надто неформальне, надто претензійне на теперішній час в нашому суспільстві на зламі епох, відкрите та просте. Також проблема сучасної жінки у дотриманні рівноваги поміж роботою та кар’єрою, таке складне і актуальне за умов сьогодення. Проблема розпаду сім’ї, ревнощі старшої дитини до ще ненародженої молодшої. Всі ці теми відгукнулися мені, я рада, що познайомилася із цією історією :)
  •  
    Історія насичена любов'ю
    Я мала 2 бабусі. Одна пішла, коли мені було 10, інша - коли 13. Зараз бабусею «працює» моя мами, колись дійде черга і до мене.
    Якою я буду? Трястись, плакати над онуками, готувати борщ і пироги, в'язати рукавички та шкарпетки... Та дзуськи! Я хочу бути схожою на Бабуню з книги.
    Кумедна, запальна, в 77 водить машину, стріляє з пейнтбольної рушниці, не зачиняє двері у вбиральню... А ще вона знає багато історій.
    «Людям треба розказувати комусь їхні історії, Ельзо. Інакше вони задихнуться».
    І вона дарує їх своїй внучці: про Країну-Спросоння; про 6 королівств; про двох принців, які воювали за кохання принцеси; про Морського Ангела; про хмарки-тварини; про дівчинку, що казала «ні»; про вурса, про відьму, про скарб, про Вовче Серце, про Війну-Без-Кінця і про Міамас.
    Маленька Ельза (ну як маленька - їй вже майже 8) з дитинства всотує у себе, вживається в них. Поступово межа розмивається - і вже не розбере, чи то у казці вона перебуває, чи у реальності...
    Я сумую.
    Я мрію.
    Я наважуюсь.
    Я танцюю.
    Я борюсь.
    Я люблю

    Герої книги різні - дивні, боязливі, несміливі, надоїдливі, злі - та всі вони зранені морально через певні обставини. Кожен по своєму. Проте, їх серця залишаються відкриті, щирі і спраглі любові! І та їх рятує, об'єднує, повертає до життя. Любов до маленької дівчинки, любов до жінки-лікаря, любов до власної домівки. Все це належить дізнатись кмітливій і розсудливій Ельзі.

    Що ви будете робити, коли ваш світ навколо буде розвалюватись?
    «Тоді ми будемо робити те, що робить кожен, ми будемо робити все, що зможемо».

    Неймовірна історія, просякнута любов'ю. Любов відчувається у кожній сторінці, у кожній історії, у кожному персонажі.
    Особлива, вразлива, трепетна, але така потрібна усім людям! Так необхідна нам!
  •  
    Дивні відчуття, не дочитала.
    З творчістю Бакмана я вирішила почати знайомство саме з цієї книги через цікаву назву. І це була моя помилка.
    Як тут було написано в коментарях, я купилася на назву та гарні відгуки, але мені ця книга не зайшла. Я її не дочитала - і бажання дочитувати її у мене немає. Я довго чекала, що щось цікаве станеться. Але стало шкода часу читати до кінця. Чесно кажучи, я навіть була здивована, що ця книга виявилася казкою. Навіть була розчарована цим фактом. Початок був цікавий -не кожному трапляється бабуся, яка поводить себе як дівчисько. Але з іншої сторони, цей факт як зацікавив, так і викликав непорозуміння. Було неймовірно шкода, коли бабуся померла, але як вміло вона приховувала свою хворобу від внучки - це викликало захоплення.
    Звісно, крім своєї казковості, книга піднімає актуальні проблеми сучасного суспільства - несхожість на інших, особливість. Але вважаю, що це можна було в інший спосіб донести до читача. Мені зовсім не сподобалися вигадана країна бабусі та вигадані істоти. Не люблю я фентезі. Опис книги був цікавий, але сама подача - не дуже.
  •  
    Если не любишь человека, он не сможет тебя ранить.
    Когда я только начала читать произведение «Бабушка велела кланяться и передать, что просит прощения» меня слегка оттолкнуло поведение бесшабашной бабушки. Мне показалось что поведение слишком странное и несвойственно нашим бабушкам и дедушкам. Но чем дальше я погружалась в чтение, тем больше меня привлекала данная книга.
    Само название уже привлекает, хотя названия довольно звучные во всех творениях Фредрика Бакмана.
    А именно с данной книги началось мое знакомство с этим автором. И я рада что открыла для себя этого писателя Хотя теперь мне стало еще больше не хватать времени на себя и свои любимые книги. Ведь с каждым новым автором читать приходится быстрее и все больше и больше.
    Мне очень полюбились обитатели дома, где проживала Эльза с семьей.
    Книга местами невероятно грустная, но это и есть жизнь, от нее никуда не деться.
    Эльза мне показалась очень умной и сильной девочкой, местами мне было тяжелее чем ей.
    Книгу я рекомендую к прочтению обязательно и непременно. Она простая и читается на одном дыхании, при этом очень классная.
    Написана просто отлично.

    "Необязательно жить в одиночестве, чтобы быть одинокой."(с)
  •  
    Моя бабушка просит её извинить
    Невероятно трогательная история, которая благодаря своей гениальности и как бы это странно не звучало - непосредственности, привлекает к себе огромное внимание поклонников. Я нашла эту книгу совершенно случайно на одной из полочек в книжном магазине. До этого момента я не встречалась в творчеством автора Фредрика Бакмана. Прочитав о чем эта книга я, не долго думая, быстренько пошла на кассу и не капли в итоге не пожалела. Бакман рассказывает нам историю о взаимоотношениях бабушки и внучки, о том, что разница в возрасте или же в размере жизненного опыта совершенно не важна. Главная героиня со своей бабушкой невероятна близка и старушка является чуть ли не единственным важным и близким человеком в жизни маленькой девочки. После ухода бабушки в мир иной перед девушкой открывается другая сторона личности её бабушка. История невероятно интересная, я перечитала её уже несколько раз. И рекомендую сейчас её всем свои приятелям. Также стоить отметить самого автора, Фредрик Бакман - это молодой шведский читатель, чей талант поразил весь мир. Спасибо.
  •  
    Не моё
    Я не удивляюсь, почему эта книга стала бестселлером. Тут и добрый юмор, и приключения, и сказка, и бабушка с внучкой. Что может быть милее?

    Бабушка во истину сумасшедшая в хорошем смысле. Она и с байкерами легко может покутить, и в зоопарк ночью влезть, и известная бабуля среди полицейских. А в прошлом очень талантливый врач, путешествующий по разным уголкам мира.
    К середине книги становится очень грустно, но без спойлеров, зато сюжет меняется в другое русло. И концовка выходит хорошей, доброй и философской.

    Так почему от меня 3 балла? А все из-за Эльзы, этой семилетней малявки, которая не просто меня раздражала, а бесила с каждой новой главой всё сильнее. Да, я понимаю, что она злиться на всё и всех, в частности на бабулю. Но это ее манерное всезнайство, которое просто загуглено или прочитано в Википедии, выводило меня из себя. Хуже только её требования к посторонним людям всё ей объяснить. Да кто ты такая? Я понимаю, что так нагло можно себя вести с родителями: они твоя родня и тебе больно. Но еще меня очень удивило, что ни один персонаж не удосужился поставить Эльзу на место. Все прям какие-то бесхребетные мямли. Возможно менталитет не тот. Факт в том, что прописанный характер мелкой совсем мне не по душе, от чего такую книгу хочется забросить подальше.
  •  
    Моя бабушка просит ее извинить
    В основе романа лежит история семилетней девочки без друзей, которая посторонняя в школе, но которую очень любит ее чудовищная семидесятисемилетняя бабушка.

    Эльза и ее бабушка забрали мое сердце с самого начала. Это история прекрасного наследия, которое бабушка оставляет своей внучке. Бабушка может показаться сумасшедшей, но она настолько любящая бабушка для Эльзы, хотя и кажется сумасшедшей, но когда ее история разворачивается, вы видите, какой она хороший человек.

    Бабушка делает все возможное, чтобы помочь Эльзе в трудную минуту. Ее родители в разводе, а ее мать и новый мужчина ждут ребенка, но хуже всего то, что Эльзе тяжело в школе. У нее нет друзей и над ней постоянно издеваются. Бабушка дарит этой одинокой маленькой девочке любовь и дружбу и учит ее справляться, давая ей сказочный мир.

    Сначала это очаровывало меня, но потом я не могла идти в ногу с деталями персонажей и правилами этого сложного королевства. Но в какой-то момент я лучше поняла, кто эти персонажи, и просто плыла по течению, потому что то, что раскрывается в прошлом бабушки, заставит вас любить ее, несмотря ни на что.

    В одном и том же многоквартирном доме живет группа персонажей, и сначала вы думаете, что знаете, кто они, но затем их сложные истории и связи рассказываются по мере развития сюжета.

    Автор ловко, на самом деле очень креативно, сплел свои истории вместе, и мы узнали, что у них больше общего, чем один и тот же адрес. Их истории разобьют сердце.

    Эльза определенно находится за пределами ее лет, но иногда было трудно поверить, что 7-летний ребёнок будет столь мудрым и знающим о людях, как она. Она настолько умна и проницательна, что иногда вы забываете, что ей всего семь лет, пока мы не увидим неуверенность и уязвимость семилетнего ребенка, который переживает развод своих родителей, сталкивается с горем и смертью и ее беспокойством по поводу наличия сводного брата или сестры.

    Речь идет о маленькой девочке и сказке, но это определенно книга для взрослых детей.
  •  
    Книга, що змусить плакати і посміхатися водночас.
    Це дуже сильна книга. Інакше сказати не можна. Я не очікувала, що вона розбудить в мені такі емоції.

    Фредрік Бакман зробив неможливе, написавши книгу, що змушує згадувати дитинство. Та не тільки його, а ще й те, як дитяча фантазія може творити справжні дива.

    Книга розповість нам про життя маленької, семирічної дівчинки Ельзи, яка не дивлячись на свій вік, є дуже розумною, а іноді навіть мудрою. Вона не схожа на однолітків, і майже не має друзів. Та вони і не потрібні, коли поруч завжди є любляча бабуся.

    Було б дивно, якби книга з такою ефектною обкладинкою розповідала якусь звичайну історію. Дивно і неможливо. Тому бабуся була особливою: вона завжди робила лиш те, що їй хотілося, поводилася так, як іноді соромно малюкам. З самого дитинства вона вчила Ельзу подорожувати уві сні, де завдяки її невичерпній фантазії, з’явилися дивовижні герої і королівства. А також, як виявиться пізніше, ті герої мали реальних прототипів у житті.

    Ельзина бабуся була чарівною, такою, про яку можна тільки мріяти. Та чи була вона й такою матір’ю?

    На це запитання ви зможете дати відповідь, коли поринете у читання з головою. А це обов’язково станеться.

    На жаль, всі люди рано чи пізно помирають. Ельзина бабуся захворіла на онкологію, і тепер, єдине місце, де дівчинка зможе її зустріти – це сон, а точніше королівство «Міамас».

    Але просто так піти вона не могла. Їй потрібно вибачитися перед усіма, кому вона могла завдати шкоду. І тепер, по назві твору ми можемо вгадати: вона написала знайомим листи, які доручила доставити свою онучку.

    Все прочитане мною настільки захопливе, що хотілося читати всю ніч, аби тільки не відводити очей від рядків. Мені здавалося, що не можна в одну розповідь вкласти стільки фантазії, болю, чудес, справжньої людяності, любові, страждань і смутку. Це не просто вигадана історія – це ціле життя, яке автор зміг створити для того, щоб пробуджувати у серцях мільйонів те, що йому вдалося збудити в мені.

    Хотілося плакати і посміхатися водночас.
  •  
    Книга про дитину для дорослих
    «Моя бабуся просить вибачення». Ця книга про маленьку дівчинку Ельзу, яка не зважаючи на свій юний вік доволі доросла і може спантеличити як дорослого, так і однолітка.
    Історія розповідає про важкі стосунки дітей зі суспільством, адже модне зараз слово «булінг» є не лише в українських школах, а й далеко за кордоном. І мало хто може правильно боротися з цим явищем. Замість того, щоб захистити жертву цькування, на неї спрямовують агресію, змушуючи відвідувати шкільного психолога (про що одразу дізнаються інші школярі) і таке інше.
    Отож, про Ельзу. Її дивність та невідповідність стандартам сучасного світу розуміє лише бабуся. Вона розповідає дівчинці історії про дивовижну країну і все було б добре, та бабуся помирає дуже рано і Ельза залишається наодинці зі своїми проблемами.
    Перед смертю бабуся просить дівчинку рознести людям листи, де бабуся вибачається свої вчинки. Читаючи ці листи Ельза розуміє, що бабуся не була ідеальною людиною, як їй здавалося. Ця жінка багато років працювала хірургом і лікувала людей у гарячих точках. Само собою розуміється, що вона була геть не пристосована до мирного життя, тому й була інколи різкою чи навіть мстивою.
    Книжка дуже цікава і читається вкрай легко. Це історія про дитину, та написана вона для дорослих.
  •  
    П‘ять королівств країни Спросоння.
    «Моя бабуся просить їй вибачити» це історія інакшості та свободи. Зовсім не важливо чи тобі 7, або 77.
    І як мало потрібно для того щоб ощасливити дитину. Достатньо просто стати для неї супергероєм.

    Ельза читає лише якісну літературу та переглядає лише якісні фільми. Вона не виходить з дому без свого грифіндорського шарфа, навіть попри те, що її однокласникам зовсім не подобається поєднання оранжевого з червоним кольорів.
    А ще Ельза лицар країни Міамасу.

    Ельзина бабуся живе поверхом вище.
    Вона дозволяє їй покермувати машиною коли палить цигарку і паралельно їсть кебаб. Бере з собою на різні надважливі місії, наприклад вдертись в місцевий зоопарк, або передати пакет з солодощами сусідському собаці, який скоріш за все живе без господаря.
    А ще вона вчить Ельзу не боятись бути не такою як усі.

    Коли бабуся твій єдиний друг, важко усвідомлювати що вона померла. Та Ельза вчиться з цим жити.
    Важко, особливо коли тобі 7, і все що залишає бабуся по собі це листи близьким та сусідам, в яких вона просить вибачення.
    Та завдяки листам, Ельзі випадає можливість дізнатися багато правди про життя людей, з якими вона живе в одному будинку, та відкрити для себе нову форму дружби.
    Так і починається нова пригода в її житті. І що більше дівчинка її розкриває, то більше аналогій зустрічає з неймовірною країною Спросоння.

    Мені дуже сподобалась ця книга.
    Талант Фредріка Бакмана до ведення оповіді та створення оригінальних головних героїв - це взагалі окрема тема для рецензії.
    Напевно «Моя бабуся просить їй вибачити» потрапила мені в руки дуже вчасно. Їй вдалось наштовхнути мене на нові роздуми про свободу вибору для всіх людей, незалежно від статусу, кольору шкіри, віку та статті. Як важливо не просто існувати, а бути свідомою частиною суспільства. Відкрити свої сильні сторони, та користуватись ними не дивлячись ні на що.
    І головне вміти любити та дружити.
    Ось меседж не лише цієї книги, а і впринципі всього життя.

    Не можу не написати про мою улюбенну Брітт-Марі, яка частенько фігурує в цій історії. Більше зрозуміла як сильно людина прагне щоб люди не забувати що ти теж тут була.

    «Моя бабуся просить їй вибачити» так само як «Брітт-Марі була тут» - це історії просякнуті життям. Чуттєва оповідь насправді бере за душу. До парадоксальних і незрозумілих речей, дуже швидко звикаєш, і починаєш їх любити.
    Єдиний мінус цих книг полягає тільки в тому, що мені їх постійно мало. Хочеться читати знову і знову. Повертатись до них.
    Заново вчитись відпускати все погане, та продовжувати жити далі.

    Рекомендую всім без виключення.
    А факт того чи сподобаються вам ці книги чи ні, насправді, може багато про вас розказати.
  •  
    "Можна любити свою бабусю роки за роками і при цьому нічого про неї не знати"
    "Можна любити свою бабусю роки за роками і при цьому нічого про неї не знати" - чудова показова цитата з книги, яка говорить про безумовну любов між внучкою Ельзою та бабунею. То любов на довгі роки, та що там - на все життя, не дивлячись на обставини, смерть, образу, відчайдушну тугу за рідною людиною. "Наймогутніша суперсила смерті полягає не в тому, що вона примушує людей умирати, а в тому, що вона примушує людей, які лишилися, хотіти перестати жити". Але ця історія інша. Чому ? Тому що бабуня навіть після смерті може продовжувати робити так, щоб людям хотілося жити, хотілося допомагати один одному, любити, поважати, підтримувати, іноді разом сумувати, але при цьому триматися разом. Історія про те, як одна людина може врятувати безліч життів, при цьому об*єднавши їх назавжди почуттям вдячності; про те, що навіть після смерті вона вміє турбуватись і просити вибачення, адже кожному є за що його попросити, правда ж? А бабуні й поготів, оскільки маючи такий ексцентричний характер часто можна ненароком когось образити. Бабуся була інакшою і такою ж інакшою була й Ельза. Вона вчила сприймати це як перевагу і завжди бути собою! Такою й була Ельза, шукаючи всі листи після смерті бабуні. Знаходила друзів, боялася, плакала, сміялася, злилася, але ніколи не зраджувала собі.
  •  
    Бабуся
    Це перша книга, яку я прочитав у автора і залишився неймовірно задоволенням.
    Ця історія дуже і дуже глибинна. Навіть для чоловіка, вона дуже емоційна і змушує замислитись над дуже серйозними речами.

    Сама історія розповідає про дівчинку у якої померла бабуся. В них між собою був дуже сильний зв'язок. І навіть після смерті бабушка знає, як розвеселити свою онучку. Вона залишає для неї листа, де просить передати інші записки певними людям. Саме в цих листах вона просить вибачення перед усіма, кого образила, коли була живою.

    Я ще з жодної книги так не сміявся, як з цієї.
    Відтепер ця історія старе однією із найулюбленіших, що я брав до рук.

    Кожного героя Бакман розкрив на сто відсотків.
    Відчувались справжні емоція, буря почуттів.

    Якщо назвати мінуси, то їх просто немає. Книга ідеальна від самого початку і до кінця.

    Прочитавши книгу мимоволі згадуєш своїх близьких. Ця історія спонукає пошвидше підійти до самих коханих людей та скоріше їх обійняти.

    Я її раджу просто усім. І маленьким, і великим! 
  •  
    Чуйна історія
    Знайомство з творчістю шведського письменника Фредріка Бакмана в мене почалося саме з цієї книги. Її мені подарувала сестричка зі словами, що я обов’язково маю її прочитати. Прочитати, перейнятися та все зрозуміти.
    Чесно кажучи, я не очікувала такого від сучасної літератури. Настільки легко написаний текст, із великою кількістю цікавих гумористичних та сентиментальних моментів. Чудовий, милий, чуйний та казковий світ створила Бабуня для своєї семирічної онуки Ельзи.
    Мені здається, що будь-яка дитина мріє про супергероя. Дехто хоче бути ним сам, дехто мати його в друзях. Бабуня і Ельза справжні друзі та лицарі чарівної Країни-Спросоння та Королівства Міамас. Бабуня каже, що будь-хто може стати героєм, але Ельзі це ще доведеться з’ясувати.
    В романі багато іронічних та сумних ситуацій, з якими стикаються без перебільшення всі герої. Бакман, як ніхто інший, вміє показувати та зовсім не очікувано розкривати своїх персонажів протягом всього роману. В кожного, навіть незначного на перший погляд героя, своя історія, яка відкривається Ельзі по мірі виконання завдання з пошуку скарбів від Бабуні.
    «Моя бабуся просить її вибачити» - чудовий приклад психологічного твору, який чіпляє з перших сторінок. В ньому стільки актуальних тем сьогодення. І про всіх них треба не просто говорити, а деколи і кричати, щоб люди зрозуміли їх важливість. Буллінг, відносини між батьками, між сусідами та в вузькому колі родини, скептицизм та цинізм, необхідність бути почутим та потрібним, віра у добро та мрії – ось неповний список того, що зачіпає Бакман у цьому романі.
    Стільки емоцій після прочитаного я не відчувала дуже давно. Дякую видавництву «Книголав» за таку чудову нагоду поринути у чудовий та мрійливий світ роздумів та почуттів.
  •  
    Просто про важливе
    "Моя бабуся просить її вибачитися"
    Якщо вам довелося прочитати хоч одну книгу Бакмана, то ви вже ніколи не зможете розлучитися з цим автором.
    Бо він своїм текстом має неабияке вміння - торкатися найглибших куточків душі, перевертати свідомість навиворіт і говорити просто і по-доброму про складні речі.

    Ельзі сім і вона не така, як інші. Розумна, начитана не по роках, вона часто бунтує і потерпає від нерозуміння і цькування однокласників. Батьки,здається теж не розуміють Ельзу, бо мають на її думку важливіші справи, такі як розлучення і нові родини.
    У Ельзи є тільки один єдиний, найкращий друг - її бабуся, якій сімдесят сім.
    Бабуся теж не така, як всі. Її вважають "дивною". Вона п'є пиво, курить сигарети, обстрілює перехожих з рушниці для пейнтболу, муштрує сусідку. Але Ельза вважає бабусю супергероєм. І з захопленням слухає щоразу казки про Королівство Міамас і Країну спросоння, в яких бути нормальним - зовсім необов'язково.

    Та одного дня бабуся помирає.
    А Ельза отримує супер-завдання - передати листи адресатам. І тут починаються її неймовірні пригоди.

    Ви будете сміятися і плакати, місцями чогось не розуміти, часто навіть дратуватися і подумки поринати в дитинство.

    В книзі порушено безліч важливих тем, піднято чимало соціальних проблем: тема батьків і дітей, відносини з однолітками, тема булінгу.
    Розказано просто про важливе.

    Книга мені сподобалась.

    І знаєте, мабуть іноді потрібно бути трішечки божевільним, не таким як всі, іншим. Для того, щоб принаймні не з'їхати з глузду у цьому жорстокому світі.

  •  
    Одна з найкращих книжок
    Це одна з найкращих книжок, які я читала (а я - філолог)). Надзвичайно майстерна історія, оповідь-казка, оповідь-квест, психологічний тренінг. Елементи детективу тут переплітається із тонким гумором і «приправляються» мудрими думками. Ну, і десь після 2/3 прочитаного варто запастися носовичками. Книга не з тих, від яких неможливо відірватися, вона повільна й плавна. І у цьому - теж її перевага! Її легко відкласти, але вона притягує до себе, заспокоює попри вельми серйозні й навіть драматичні епізоди. Ця книга дає надію, що навіть серед хаосу, серед мороку можна знайти відвагу, можна вийти на світло!
    Образ Бабуні – один із найяскравіших образів світової літератури, у якому відчутно перегук із персонажами Астрід Ліндгрен: вона абсолютно непередбачувана, як Пеппі, і безнадійно хоробра, як брати Лев’яче Серце. (Ще один перегук – це персонаж Бріт-Марі, адже саме так звали героїню першої повісті Ліндгрен). Бабуню хочеться наслідувати, як людину, яка «серед хаосу зберігає спокій», як жінку, що врятувала масу життів, дала притулок різним людям із понівеченими долями та серцями, як людину, що перетворює буденність на казкове королівство МІАМАС.
    Окремо хочу відмітити надзвичайно якісний український переклад, адже у тексті є чимало «мовних» моментів, які потребують не безпосереднього перекладання, а адаптованого.
    Давно помітила, що кожна життєва історія схожа на казку! Фредрік Бакман лише підтвердив. Ця історія правдива, навіть якщо вигадана! Високоякісна література! Шкода, що дочитала, буду скучати...
  •  
    Книга, яку хочеться перечитувати
    Це друга моя прочитана книга Бакмана. Після "Чоловік на ім'я Уве", боялася, що цей роман може розчарувати, але дуже рада, що я була неправа.

    "Моя бабуся просить їй вибачити" - неймовірна історія про те, що непотрібно мати страх відрізнятися від інших своєю неординарністю і завжди бути собою. Бабуся головної героїні - це втілення такого образу. Вона всяко намагається підтримати семирічну Ельзу, та стає її єдиним і найкращим другом. У батьків дівчинки свої клопоти, вони, здається, не помічають цькування у школі над їхньою донькою. Бабусю вони самі вважають дивною.

    Коли бабуся помирає через смертельну хворобу, Ельза отримує від неї останнє завдання, щоб хоч трохи розрадитись. Передаючи листи адресатам, вона зустрічає чимало пригод.

    Стиль написання книги, як й іншого роману автора, приносить ще більше задоволення, читаючи. Нікуди не ділися такі оригінальні жарти Бакман, а також рядки, що чіпляють за душу. Прочитавши, залишився навіть якийсь смуток, що книга вже закінчилася, хотілося ще і ще.
  •  
    впечатлила.
    Именно с данной книги началось мое знакомство с творчеством Фредрика Бакмана. Мне невероятно понравилось то, что я прочитала. Хотя вначале я сомневалась, зайдет мне или же нет. Дикое поведение бабушки к концу повествования совершенно оправдалось. Это сложная история о человеческих судьбах и нелегких жизненных испытаниях.
    Это история девятилетней Эльсы и ее бабушки. А еще тут присутствует великолепный выдуманным мир Просонье, в который хочется возвращаться не только Эльсе, но и читателям.
    Меня больше всего впечатлило что история рассказана маленькой девочкой, которой пришлось рано познать непостоянство жизни и ее жестокие повороты.
    Что-то не осталось не понятным, но большинство моментов очень впечатлили.
    Я с огромным удовольствием погружалась в мир, который создал Бакман. И благодаря этому книга прочиталась практически на одном дыхании, а это не может не радовать.
    Иногда Эльсе кажется что бабушка ее единственный друг, но так ли это на самом деле?
    Книга очень впечатляет и к прочтению очень рекомендую.
  •  
    Тепла казка для дорослих
    Бакман це автор який торкається самих чуттєвих струн людських душ. Його книги з тих які читач проживає та запам'ятовує надовго.
    "Бабуся" це не типовий роман, це скоріше казка для дорослих, але я б радила цю книгу і підліткам. Вона про відданість, любов та турботу, а фанатам Гаррі Поттера буде ще приємніше читати, бо головна героїня маленька семирічна Ельза його обожнює.
    Дівчинка живе з мамою, та її новим чоловіком, декілько разів на тиждень бачиться з татом та його новою сім'єю, а ще й мама ось народить братика. Маленька Ельза переживає купу емоцій з цього приводу, ще в школі їй дошкуляють інші діти, вона здатна все це подолати тільки за допомогою своєї бабусі - її персональний супергерой.
    Вона знає як підтримати унуку, завжди знайде спосіб відволікти її від поганих думок. Ця бабця то просто мрія кожної дитини, вона сучасна, запальна і завжди щось чудить. Читаючи неможливо стримати посмішку, але як всі люди бабуня не вічна, але це не стає на заваді такий бабусі, вона підготувала для онуки квест.
    Дуже раджу для підняття настрою, чи просто в осінню похмуру погоду аби зігрітись душею, ця книга промінчик добра і світла.
 
Характеристики Моя бабуся просить їй вибачити
Автор
Фредрик Бакман
Издательство
#книголав
Серия книг
Полиця бестселер
Язык
Украинский
Год издания
2017
Год первого издания
2013
Переводчик
Ольга Захарченко
Количество страниц
416
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60x90/16 (145х215 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
3000
ISBN
978-966-97639-6-9
Вес
730 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Дании, Норвегии, Финляндии и Швеции
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Моя бабуся просить їй вибачити