Маленька дівчинка Стаська проживає з мамою, татом і прабабусею. Але прабабуся мовчазна і у неї є свій секрет. Іноді бабуся розкладає свій "платочок" у якому акуратно поскладані гілочки, травички та листочки. І одного разу прабабуся вирішує розповісти про своє життя до 26.04.1986 року. Чим займалися, що готували та як раділи життю саме до цієї миті. Насправді і вони не зовсім розуміли, що відбувається. Книга емоційна і побачимо людей, які вимушені були залишити свій дім, улюблених тварин, котрі не могли зрозуміти чому їх залишають і не беруть із собою, смерть близької людини. Стася дуже любила малювати різних смішних фантастичних тварин. Прабабуся розповіла, що в їхньому селі жила відома художниця, яка малювала схожих тварин. Але вона відмовилася покидати домівку разом із іншими та залишилась на рідній землі. А звати цю художницю- Марія Приймаченко. Мою дитину вразили факти, що в одну мить люди повинні були залишити свої домівки. Він у мене перепитував як це? А ще вразило дитину, як інших люди тікали та цькували евакуйованих людей. Казали, що вони заразні. Це дійсно жахливо! Завершується книжка малюнком на якому ми бачимо місто, але замість людей- тварини. За 35 роки Зона відчуження перетворилася на царство диких тварин. За QR кодом на сайті ми знайдемо історичний контекст, психологічний коментар- допомога батькам при обговоренні тих чи інших питань, та 16 питань для обговорення. Нам допомогли поради психолога сприйняти та знайти слова,щоб обговорити питання "Як люди залишали свій дім".

Напередодні 35-річниці трагедії на ЧАЕС вирішила поговорити з дітками про Чорнобиль. Якраз ця книга рекомендована на вік 7+, тож чудово підійде для подібної бесіди. Події відбуваються у наш час, в одній із багатоповерхівок Києва, де проживає маленька Стаська з мамою, татом і прабабусею. Допитлива дівчинка любить спостерігати за мовчазною старенькою, все частіше помічає сум в її очах і врешті зможе її розговорити... Історія бабусі не залишить байдужим жодного читача. Через спогади однієї жінки ми змогли відчути не лише почуття багатьох людей, які проживали в 30-км зоні обов'язкового відчуження, а ще дізналися про те, як склалася доля багатьох, кого назавжди таврували іменем "чорнобильці". Власне у книзі практично нема інформації про ЧАЕС та події, які сталися в ніч на 26 квітня 1986 року. Втім, просто прочитати і відкласти - не вийде. Ми з дітками ще довго обговорювали саму трагедію, пожежу на четвертому реакторі, "мирний" атом, різні типи електростанцій, променеву хворобу та інші захворювання, розбиралися, чим ліквідатори відрізняються від вимушених переселенців. Діти дуже трепетно, уважно, а головне з розумінням віднеслися до цієї книги. Дуже гармонійно авторка ввела в сюжет історію талановитої художниці Марії Приймаченко. Я була здивована, коли Софійка одразу згадала її диво-звірів. Так приємно, що інформація з різних джерел, ніби пазл складається в знання історії України та її прекрасних людей.

"Квіти біля четвертого" Катерини Міхаліциної - майстерна спроба простими словами й за допомогою ємких образів розповісти дітям про трагедію на Чорнобильській АЕС. Але не тільки про неї - також про родину, про пам'ять, про те, чому роками й десятиліттями замовчують правду. Про долю маленької людини в час, коли все летить шкереберть й нічого не можна врятувати. А також про суспільний осуд і зневагу, які не кожен здатний витримати. Прабабуся Стаськи - переселенка з чорнобильської зони. Батьки дівчинки забрали її до себе в квартиру в багатоповерхівці. Вона дуже мовчазна, тужить за рідним домом, збирає й сушить трави, які нагадують їй запах покинутої домівки, і лише з часом наважується розповісти правнучці свою історію. Разом з читачем вони поринають в молодість прабабусі, в її розповідь про щасливу родину, хату й господарство, які довелося покинути після трагедії. Після подій на АЕС доля родини склалася нещасливо, повернутися в покинутий дім їм так ніколи й не вдалося, а говорити про страшні події учасники й постраждалі боялися ще багато років після того. Прочитавши з батьками цю книжку, діти знатимуть про трагедію на ЧАЕС не лише як про історичний факт, що стався колись, а й уявлятимуть конкретних людей та їхні родини, покинуті будинки й тварин, яких ніхто не рятував, бо вони були сильно заражені. Олюднена історія сприймається дітьми зовсім по-іншому, а емоційна включеність допоможе "прожити" й осмислити трагедію по-своєму. Книжка написана з урахуванням вікових особливостей читачів, тому не ранить дитину жорстокими описами чи фактами, вона адаптована до віку 7-11 років. На допомогу батькам також підготовані супровідні матеріали - картка з QR-кодом, що містить історичний та психологічний супровід і питання для обговорення.