Это история о том, как даже такая маленькая деталь, как пуговка, может изменить всё... Не ожидала, что мне может так понравится любовная драма. Глубоко чувствующие герои, красивые пейзажи, ясный идейный посыл. Хоть и местами ловила себя на мысли, что история пропитана юношеским максимализмом, который герои романа не переросли, зато читая, понимала и пропускала через себя каждую эмоцию. А главное, что очень хочется сразу же взяться за продолжение! Интересные факты: 1. В 2005 году роман был отмечен первой премией на конкурсе «Коронация слова». 2. Книга была переведена на русский язык. 3. В 2008 году вышла в свет экранизация, режиссером которой стал Владимир Тихий.

Моя любов до творчості Ірен Роздобудько розпочалася з психологічної драми "Гудзик". Цей твір залишається моїм найулюбленішим. В ньому мені подобається все: сюжет, герої твору, особлива атмосфера. Як може не сподобатися юнак Денис, який свою закоханість до жінки проніс через все життя. Ні Афганістан, ні вдала кар'єра, ні інші жінки не здатні були подолати це почуття. Лише мить зізнання та наслідки цього принесли герою прозріння. Як могла не сподобатися Єлизавета Тенецька - відомий режисер, самодостатня, творча особистість, з нелегкою професійною та жіночою долею. А ще Ліка - художниця, творча особистість, надзвичайно чуттєва, ніжна і беззахисна, яка готова на все заради коханого. Проте ні, не на все. Є те, з чим змиритися вона не може і не хоче. Як авторка вміло поєднала долі цих різних людей, читайте в прекрасній, на мою думку, книзі "Гудзик". Книга наповнена атмосферою таємничості та драматизмом. Хочеться якомога довше перебувати в ній. Я щиро повірила Ірен Роздобудько, повірила її героям, переживала за них та співчувала їм. Для мене це сильна книга, до якої я буду часто повертатися.

Книга, яка здобула нагороду "Коронація Слова", вже цей факт привертає увагу до цього тексту. Але в моєму випадку не так сталося, як гадалося. Перш за все потрібно сказати, що книга дуже легко читається за один раз і це добре. Все починається, як класична історія кохання: люди мистецтва, він такий надзвичайний і прогресивний, вона така чарівна і загадкова, між ними щось відбувається, а далі вони втрачають одне одного, такий собі штамп і кліше. Потім марні потуги головного героя забути своє кохання з тонким "нальотом" психологічності і філософії. Ще страшенно дратує той факт, що більшість першої частини книги головний герой просто ниє, це страшенно втомлює і викликає певну долю відрази до нього. Що до стилю, то він легкий і присутня певна атмосфера, яка зберігається впродовж всієї книги: монотонність (хоча динаміки подій не позичати), романтична містичність (особливо в другій частині). Власне більш серйозною є історія Лікки, коли з нею відбувається духовна метаморфоза і вона зображується автором, як людина природи, хоча тут не все так гладко, як здавалось би, але плюс за саму ідею. А так, то книгу можна читати сидячи в потягу особливо не напружуючись.