Книгу Деборы Леви «Горячее молоко» я хотела прочитать очень давно – еще с того момента, как узнала, что ее номинировали на Букеровскую премию. И когда «Клуб семейного досуга» перевел произведение на украинский, я тут же купила его и прочитала. К сожалению, меня ожидало разочарование. Сам сюжет показался мне очень неплохим, но мне не понравилась манера и стиль писательницы. Конечно, это вопрос вкуса: кому-то другому, наоборот, именно это может показаться изюминкой «Горячего молока». Книга рассказывает о матери и дочери, которые из Англии едут в Испанию, чтобы мать могла пройти курс лечения в клинике. Это ее последний шанс – избавиться от огромных проблем с ногами. У дочери практически нет свободного времени и личной жизни – все занято болезнью ее матери. здесь, на испанском побережье, она узнает много чего нового не только о себе, но и о своей матери. не могу рекомендовать или не рекомендовать это произведение, так и меня остались после него неоднозначные впечатления. Но должна сказать, что это – не плохая книга – просто мы с ней не сошлись.

25-річна Софія – донька англійки й грека. Свого батька вона не бачила з чотирнадцяти років, а мати має величезні проблеми з ногами й поганий характер, тож дівчина мусить за нею доглядати. Так, до прикладу, Роуз п’є воду тільки чітко визначеної температури і дуже любить критикувати свою доньку. Єдина надія цих двох – це доктор Гомез, який має приватну клініку в Іспанії і, схоже, може допомогти Роуз з її недугом, який так і не змогли ані визначити. Ані вилікувати британські лікарі. Взявши кредит мати і донька ідуть до спекотної Іспанії, де кожній з них доведеться дізнатись про себе багато нового і усвідомити дещо дуже важливе. Ось так виглядає сюжетна канва невеличкого роману англійської письменниці Дебори Леві «Гаряче молоко». Сама історія цікава і болюча, але те, як вона написана, мені не сподобалось. Як на мене, це саме той випадок, коли штучне ускладнення – зайве. От якби книга була написана в звичайній манері – я не роздумуючи поставила би їй п’ять зірок, а так мушу зняти бал за стиль.

Звісно, я не могла не звернути увагу, на цю розкішну обкладинку книги. Звісно, я не могла не звернути увагу, на досить дивну назву книги, бо мені, наприклад словосполучення "Гаряче молоко" в уяві малювало, якусь овечу форму, яка знаходиться десь далеко в альпійських горах, де виробляють смачний сир чи щось подібне. Думала, це буде історія про кохання, наприклад, доньки, якогось заможного фермера і бідного пастуха, з сусідньої полонини, чи щось подібне. Але ні. Зовсім не туди мої думки рухалися. Ця книга про відносини між людьми, рідними і не дуже. Ця книга про прихований внутрішній конфлікт матері і доньки. Про страхи - уявні і не дуже. Про іпохондрію. Про самотність і т.д. Тобто, ця книга ні про що і одночасно про усе. Але ж як вона написана...А ніяк. Дуже бідно і скромно. Так би мовити, не "смачно". Ну от не захоплювала вона мене і все. А шансів я їй давала безліч, аж до самої останньої сторінки. Жоден з героїв не імпонують. В більшості випадків їхні дії викликають непорозуміння і здивування. Софі взагалі, якась квола і не сформована особистість, яка виглядає занадто "розбавленою", не цілісною і не примітною. Точно, як та прозора медуза, яка її неодноразово вжалювала у морі. Так само і з іншими героями. Кожному з них чогось не вистачає. Діалоги не цікаві, описи теж. Історія матері не викликає співчуття чи навіть осуду. Про переклад, мені навіть не хочеться щось писати. Він настільки жахливий, що звикнути до сотні перекручених слів просто неможливо. Не буду приховувати, якщо скажу, що неякісний переклад, теж вплинув на моє загальне враження від прочитання книги британської письменниці Дебори Леві. Чому я не поставила найнижчу оцінку цій книзі? Ну, по-перше, поставити книзі менше двійки я не можу, все таки її писали, все таки, це чиясь робота, чиєсь бачення, чиясь історія. Не можу. По-друге, я все таки цю книгу дочитала і не можу назвати її найгіршою книгою за всю свою історію читання, тому я поставила досить непогану оцінку - 3. Це саме така оцінка, яка буде спонукати до читання зацікавлену людину, яка повинна прочитати і самостійно зробити висновок, її це книга, чи ні. "Гаряче молоко" мене не обпекло, не зробило мені ні тепло, ні боляче. І на тому дякую.