Не просто готичний роман, а глибока емоційна рана, загорнута в холодну атмосферу страху й самотності. Читаючи, відчуваєш не стільки жах, скільки співчуття й тривогу. Найсильніше вражає не сам експеримент, а наслідки людської гордині та відчайдушне прагнення бути прийнятим. У цій історії багато болю — тихого, майже беззвучного. Вона змушує задуматися про відповідальність творця за своє творіння, про межі науки й про те, як суспільство відштовхує тих, хто не вписується в його рамки. Атмосфера холодна, але емоції — палкі та глибокі. Це роман, який залишає слід надовго й змушує повертатися до нього думками. Для мене — беззаперечно 5 з 5: сильний, філософський і надзвичайно проникливий.

Тепер можу поставити ще одну галочку в особистому списку класичної літератури, яку я хочу колись прочитати. Думаю, що багато хто знає про Франкенштейна, історію про якесь чудовисько, якого зібрали з частин. Я давно вже знала, що Франкенштейном звуть головного персонажа історії, який і створив цього монстра. Тому правильніше говорити "потвора Франкенштейна". Цей роман особисто я не віднесла б прямий до жанру " містика " чи " жахи " . Цьому сприяє швидше період подій, що відбуваються. Для мене "Франкенштейн" - фантастичний роман, у якому закладено важливі філософські думки, які є актуальними й донині. Центральна лінія книги - це створення винаходів і відповідальність автора за цю розробку. Віктор (головний герой) задається ідеєю: чи можна створити і найголовніше оживити людину. Довго думавши, він створює людиноподібну істоту. Але чи подумав він про наслідки свого винаходу? Безперечно, розробники, винахідники роблять багато відкриттів. Без них ми як людство не рухалися б уперед. Створюючи щось, необхідно провести критичну оцінку того, а як це згодом вплине на світ. Друга, щонайменше важлива ідея, самотність. Ось прям дуже чітко відображає цей вислів: "Кожній тварюці по парі". Яка б не була істота: людина, тварина, комаха чи навіть монстр, але існувати зовсім одному неможливо. Звичайно, є винятки з цього, кому підходить самітництво та особиста постійна усамітнення, але загалом усі перелічені категорії існують обопільно і таким чином один одного розвивають.

Перше що мене здивувало при купівлі даної книги це особа автора - Мері Шеллі, яка написала дану книгу в 19 років! Що свідчить про високий рівень інтелекту, ерудиції, зацікавленням наукою та неабияким письменницьким хистом. В самому творі автор змальовує образ швейцарського юнака Віктора, який захопився біологією та був одержимий ідеєю створення живого створіння. В самому творі письменниця піднімає етичні, моральні проблеми які виникли у студента-науковця при створенні живого людського створіння, та відплати за свої дії. Проблеми та питання які висвітлює автор залишаються ще й як актуальними особливо сьогодні при значному науковому прогресові у царині біології. Книга написано достатньо легко якщо врахувати тематику твору.