Душевна музика
Бумажная книга | Код товара 983527
Yakaboo 4.5/5
Автор
Терри Пратчетт
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Дискосвіт
Язык
Украинский
Год издания
2019
Год первого издания
1994
Переводчик
Ольга Любарская
Количество страниц
424

Все о книге Душевна музика

«Душевна музика» — третій роман циклу «Смерть» серії «Диско­світ» Террі Пратчетта.

Коли тобі шістнадцять, тебе звуть Сюзен і найбільше твоє досягнення — це вміння бути непомітною — звістка про те, що насправді ти внучка... Смерті, буде наче грім серед ясного неба. А тепер ще й твій дід вирушив кудись на пошуки внутрішнього спокою, і за його справу потрібно взятися тобі. Кінь і коса додаються в комплекті до завдання.

Тим часом в Анк-Морпорку з'являється дивовижна і не чувана раніше музика — Музика, Що Качає. Вона полонить практично усіх живих істот, не підвладна чарам, змушує рухатися у своєму ритмі й наспівувати, купувати гітари, одягатися в шкіру з заклепками та засновувати гурти — і хтозна, може, й становить небезпеку...

Характеристики
Автор
Терри Пратчетт
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Дискосвіт
Язык
Украинский
Год издания
2019
Год первого издания
1994
Переводчик
Ольга Любарская
Количество страниц
424
Рецензии
  •  
    Про Музику, Що Качає 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Третій роман з циклу про Смерть знайомить нас з новим членом сім’ї ОСОБИ, ЩО НОСИТЬ КОСУ у Дискосвіті. Впевнена, ви пам’ятаєте Морта та його невдалу працю у Смерті – ну, в коханні хлопцю пощастило більше, і ось у третій книзі циклу ми знайомимось із Сюзен, онукою скелета в мантії.
    Цього разу саме вона візьме на себе обов'язки діда, коли він вкотре вирішить пізнати себе/суть світу/тощо. Мені взагалі здається, що більше за Смерть у Дискосвіті не рефлексує ніхто :) Цьому худому старцю лиш дай замислитись над вічним або над людською суттю – все, пиши пропало, хтось інший муситиме слідкувати за перебігом піщинок у годинниках життя кожного, хто населяє цей чарівний світ.
    Отже, Сюзен заступає на роботу. Але вона – дочка свого батька. І як Морт колись вирішив, що може гратись зі смертю, так і Сюзен вірить відчуттям. А вони просто кричать «Цей юнак ще мусить жити!». І що, що пісочний годинник юнака вже пустий? Смерть вона чи де?
    Насправді це історія ще й про те, як в Анк-Морпорку зазвучала Музика, Що Качає. Вона існувала десь завжди – але саме зараз почула зухвалі слова молодого хлопця про намір стати найкращим музикантом, і вирішила зайти на вогник.
    І знаєте, це дуже сумна історія. Зазвичай слова «сум» і «Пратчетт» я вживаю в одному реченні, якщо мова йде про Тіффані. Але там сум такий… щемкий та світлий. А тут він просто глибокий та… сумний. І сер Террі вийшов для мене на новий рівень психологізму та розуміння людей, хоча не думала, що це можливо.
    Сум від того, наскільки може поглинути людину її захоплення. Наскільки воно може дати життя – але може й висмоктати з тебе все, адже справжні митці кладуть все на вівтар творення. Ця історія дуже сумна, бо вона страшно правдива. Я вірю, що так і відбувається насправді з музикантами. Музика качає не лише слухачів – вона милостиво дає жити виконавцям… поки вони грають.
    Безумовно, раджу. Не думаю, що якусь книгу Пратчетта можу не радити, тут я не вважаюсь об’єктивною :)
  •  
    Не бачу ваших рук! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ви меломан?

    Якщо ні, то ви ще просто не знайшли власного стилю.

    Або ж , ви далекий родич Архітектора Невидної академії.

    На Диску знову коїться щось дивне, всіх полонила вона - Музика, Що Качає. ЦЯ невідома пошесть, яка змусить кожного танцювати і дригатися під дикі акорди новоспеченого музичного жанру. І звісно, саме це загрожує Диску знищенням.
    Але не музикою єдиною має перейматися Дискосвіт, адже Смерть знову покинув свою посаду! Тепер, його обов'язки виконує новоспечена...онука! А ось , чи вийде з цього щось добре, дізнаєтесь прочитавши книгу...

    "Душевна музика" - вже третя книга циклу "Смерть". Здавалося б , про що ще можна написати? Перші дві частини цілком розкрили характер і особливості дискосвітської Смерті й не тільки. Але здається, саме в умінні вдало обігрувати і поміщати старих героїв у все нові й нові проблеми, й криється талант сера Террі.

    Персонажі книги - взагалі окрема тема. Тут ,як завжди, Пратчетт вирішив не обмежувати себе. Протягом книги, ми знайомимося і з гномами, тролями , друїдами, ба навіть вороном, що вміє розмовляти.

    Але , звісно, в центрі сюжету залишається вона - Сюзен, новоспечена онука Смерті. Спочатку я мала сумніви, чи сподобається вона мені, адже в моїй уяві вона поставала уїдливою і трохи самозакоханою, але виявилось, що помилялась. Сюзен - тиха й сором'язлива, стала одним з моїх улюблених персонажів Дискосвіту.

    Як і дві інших книги, "Душевна музика" має не одну, а декілька сюжетних ліній, одна з яких традиційно розвивається у стінах Невидної академії, й точно змусить читача заливатися слізьми від сміху.
Купить - Душевна музика
Душевна музика

Обычная цена: 220 грн

Особое предложение: 204 грн

Есть в наличии
 
Информация об авторе
Терри Пратчетт
Терри Пратчетт

Терри Пратчетт — один из самых популярных английских авторов. Его книги выходят многомиллионными тиражами. А без придуманного им Плоского мира жанр фэнтези был бы другим. Тем, кто любит глубокую, ироничную и при этом мудрую и злободневную фантастику, следует купить книги Терри Пратчетта, потому что писатель удивительно проницателен, умен и талантлив. Его творения так или иначе затрагивают вс...

Подробнее

Рецензии Душевна музика

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Про Музику, Що Качає 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Третій роман з циклу про Смерть знайомить нас з новим членом сім’ї ОСОБИ, ЩО НОСИТЬ КОСУ у Дискосвіті. Впевнена, ви пам’ятаєте Морта та його невдалу працю у Смерті – ну, в коханні хлопцю пощастило більше, і ось у третій книзі циклу ми знайомимось із Сюзен, онукою скелета в мантії.
    Цього разу саме вона візьме на себе обов'язки діда, коли він вкотре вирішить пізнати себе/суть світу/тощо. Мені взагалі здається, що більше за Смерть у Дискосвіті не рефлексує ніхто :) Цьому худому старцю лиш дай замислитись над вічним або над людською суттю – все, пиши пропало, хтось інший муситиме слідкувати за перебігом піщинок у годинниках життя кожного, хто населяє цей чарівний світ.
    Отже, Сюзен заступає на роботу. Але вона – дочка свого батька. І як Морт колись вирішив, що може гратись зі смертю, так і Сюзен вірить відчуттям. А вони просто кричать «Цей юнак ще мусить жити!». І що, що пісочний годинник юнака вже пустий? Смерть вона чи де?
    Насправді це історія ще й про те, як в Анк-Морпорку зазвучала Музика, Що Качає. Вона існувала десь завжди – але саме зараз почула зухвалі слова молодого хлопця про намір стати найкращим музикантом, і вирішила зайти на вогник.
    І знаєте, це дуже сумна історія. Зазвичай слова «сум» і «Пратчетт» я вживаю в одному реченні, якщо мова йде про Тіффані. Але там сум такий… щемкий та світлий. А тут він просто глибокий та… сумний. І сер Террі вийшов для мене на новий рівень психологізму та розуміння людей, хоча не думала, що це можливо.
    Сум від того, наскільки може поглинути людину її захоплення. Наскільки воно може дати життя – але може й висмоктати з тебе все, адже справжні митці кладуть все на вівтар творення. Ця історія дуже сумна, бо вона страшно правдива. Я вірю, що так і відбувається насправді з музикантами. Музика качає не лише слухачів – вона милостиво дає жити виконавцям… поки вони грають.
    Безумовно, раджу. Не думаю, що якусь книгу Пратчетта можу не радити, тут я не вважаюсь об’єктивною :)
  •  
    Не бачу ваших рук! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ви меломан?

    Якщо ні, то ви ще просто не знайшли власного стилю.

    Або ж , ви далекий родич Архітектора Невидної академії.

    На Диску знову коїться щось дивне, всіх полонила вона - Музика, Що Качає. ЦЯ невідома пошесть, яка змусить кожного танцювати і дригатися під дикі акорди новоспеченого музичного жанру. І звісно, саме це загрожує Диску знищенням.
    Але не музикою єдиною має перейматися Дискосвіт, адже Смерть знову покинув свою посаду! Тепер, його обов'язки виконує новоспечена...онука! А ось , чи вийде з цього щось добре, дізнаєтесь прочитавши книгу...

    "Душевна музика" - вже третя книга циклу "Смерть". Здавалося б , про що ще можна написати? Перші дві частини цілком розкрили характер і особливості дискосвітської Смерті й не тільки. Але здається, саме в умінні вдало обігрувати і поміщати старих героїв у все нові й нові проблеми, й криється талант сера Террі.

    Персонажі книги - взагалі окрема тема. Тут ,як завжди, Пратчетт вирішив не обмежувати себе. Протягом книги, ми знайомимося і з гномами, тролями , друїдами, ба навіть вороном, що вміє розмовляти.

    Але , звісно, в центрі сюжету залишається вона - Сюзен, новоспечена онука Смерті. Спочатку я мала сумніви, чи сподобається вона мені, адже в моїй уяві вона поставала уїдливою і трохи самозакоханою, але виявилось, що помилялась. Сюзен - тиха й сором'язлива, стала одним з моїх улюблених персонажів Дискосвіту.

    Як і дві інших книги, "Душевна музика" має не одну, а декілька сюжетних ліній, одна з яких традиційно розвивається у стінах Невидної академії, й точно змусить читача заливатися слізьми від сміху.
  •  
    Душевно, але могло бути і краще 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ніколи б не подумав, що поставлю 3 зірки для роману з одного з найулюбленіших циклів про Дискосвіт. Насправді, з усією повагою до покійного сера Террі Пратчетта, дана книга заслуховує на 2 зірки.
    Отже, якщо коротко: знову Смерть зникає, знову на її місце приходить не дуже доречний персонаж, знову цей персонаж наламує дров, знову Архітектор гасає по місту зі своєю ватагою стариганів (як то в шоу Монті Пайтон) не розуміючи, що відбувається, знову Альфред шукає Смерть, знову Смерть усе розгрібає, Кінець.
    Що мені нагадала ця книга? Намагання Disney зняти продовження фільму "Зоряні Війни": знову зірка смерті, знову джедаям наваляли і вони майже зникли, повстанці, імперія....
    На скільки був чудовим попередній роман "Жнець" - на стільки нудним і банальним виявилась "Душевна музика".
    Чи була присутня у книзі Смерть? Так, на кількох сторінках. Мені сподобалось лиш амплуа "Смерть - безхатько" та його життя під мостом з рештою фріків.
    Головна героїня не викликає жодних почуттів, прохідний персонаж, такий собі Гаррі Поттер з готичними нотками.
    Ви спитаєте чи є щось хороше в книзі? Звісно, є.
    - Старий Ридикуль тягнув увесь сюжет і розкрився найбільше, як персонаж.
    - Книгу також витягує тематика Рок музики (якщо ви її полюбляєте звісно).
    Пам'ятаєте, колись були модними, в популярних серіалах, серії з флешбеками? Ти собі такий дивишся надцяту серію і не можеш дочекатись, що буде далі. Але тут виходить занудний епізод, де головні герої збираються разом і починають згадувати, як вони познайомились і весь сюжет попередніх серій. Так от, ця книга і є тим епізодом...
  •  
    Улюблений підцикл 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Музика, що качає - це щось неймовірне))) Цей роман більше не про самого СМЕРТЬ, а про його онуку Сюзен (ви ж пам'ятаєте, що у СМЕРТІ є донька?).
    Ми знову в найулюбленішому місті Дискосвіту - Анк-Морпорку. На наших очах проходить становлення незалежної музики у цьому світі, наші головні герої - Троль, Гном та, можливо, Ельф (але це не доведено), які сформували гурт, який грає музику, що качає. У нашому світі вони б збирали стадіони, але і у Дискосвіті вони стають дуже популярні.
    Смерть знову пішов у невелику відпустку, шукає спосіб забувати. Та як завжди, його обов'язки необхідно виконувати, тому за роботу береться Сюзен, паралельно вона шукає Смерть та цікавиться долею гурту, що грає музику, що качає.
    Смерті в книзі не багато (дуже шкода, бо це мій улюблений герой книг Пратчетта), але багато музики, присутні чарівники та, навіть, наші друзі з Варти.
    Чим скінчиться таке розповсюдження музики? Дізнаємось в книзі. Отримаємо відповідь на питання СМЕРТІ та добре познайомимось з його онукою.
  •  
    Музика для душі
    Пратчетт завжди залишається Пратчеттом. Про що він не писав би, це завжди буде вибухова суміш соціальної сатири, філософських роздумів про сенс життя і, звісно ж, закрученого сюжету.

    Цього разу усе, як завжди, -- тобто, все заплутано :) Смерть втомився від своєї роботи (нині ми би сказали, що Смерть вигорів) і подався у світ шукати сенс... життя? смерті? словом, сенс чогось, що дасть йому сенс. Шукає він його, звісно, у властивий лише йому спосіб.

    Доки Смерть у відпустці, його роботу доводиться виконувати Сюзан -- його онучці, яка до цього моменту успішно забувала, хто ж її дідусь (хоча завжди спокійно приймала той факт, що вона ой як відрізняється від усіх довкола). Сюзан лише шістнадцять, їй хочеться гуляти і закохуватися, а не оце все. І тут вона зустрічає молодого рок-музиканта...

    Тим часом, у Анк-Морпорці з"являється дивна музична група -- така, що не хоче бути членом Гільдії Музик, а прагне грати самостійно. В її складі -- гном-трубач, тролль-ударник (щоправда, за ударні йому править цілий мішок каменюк) і колишній арфист, який перекваліфікувався у гітариста. Усім цим, звісно ж, керує Доля і Музика.

    У цій книзі прекрасно все -- від сеттінгу до ледь помітних алюзій, штибу імен героїв (Діон Селін, от наприклад). Пратчетт -- це завжди Пратчетт. Пратчетт -- це завжди любов.
  •  
    Я спочатку подумала, що книжка значно відстає від перших двух, але скоро передумала
    В цій книжці з'являється новий персонаж - онука Смерті. І спочатку (десь третину книги) вона мені не сподобалась, здавалось, "ех, ця книжка явно гірша, не погана але не той витвір що перші, ну може наступна буде краще". Мабуть тому, що прийшла сюди читати про магічний реальний світ, з філософічними роздумами, а ця особа тут "клятий раціоналіст", портить атмосферу (і не те що вона її руйнує але знаєте оте очікування, як в жахах очікуєш, що її от точно вб'ють, або в серіалі знаєш, що вона його точно пробачить, хоч він і козел). От як знаєте, коли ви дивитесь фільм, ну нехай романтичний, а людина поруч коментує, як це не реалістично, і взагалі їй романтичні фільми здаються дуже надуманими і не подобаються. І навіть не те, що вона реально щось "портить", а більше, що якось очікуєш, що щось спортить. Але якось швидко це відчуття зникло, особливо як сюжетна лінія трохи розкрутилась. Хоча саме її описують в анотації, мені здається, набагато важливішим персонажем в книзі є хлопець якого захопила музика.

    Можливо після цього абзацу вам здасться, що не варто цю книгу читати, і мені вона не дуже сподобалась, але це не так. Я більше розписала про це тому, що судячи з інших відгуків саме на цій книзі з'являється більше низьких відгуків.
    Але книга неймовірно емоційно атмосферна. Мабуть більше за всі інші книги серії.Десь в другій частині книжки, у мене емоційно був такий стан ніби на концерті тої рок-музики, свобода творити, музика, і взагалі вся атмосфера створила для мене такий стан, що хоч на концерт іди, щоб разом з натовпом викрикувати слова пісні танцюючи на місці.

    Також маю зауважити, що в цій книзі самої Смерті не так багато. Але от не можу сказати, що ця книга не про смерть. Бо серія не тільки про Смерть як персонажа, а про явище смерті (справедливість смерті, наслідки смерті і не смерті, що буде без смерті, і як смерть не настає коли щось підпалює життя (пояснення в мене так собі, але сподіваюсь зрозуміло)).

    Книжку, як і попередні, було легко читати. Події дуже зрозумілі, і навіть, якщо я прочитавши всію серію досі не пам'ятаю імен майже нікого (у мене взагалі з іменами проблеми, навіть поки читаю, не запам'ятовую) мені все було дуже зрозуміло і легко читати.

    І, до речі, в наступних книгах Сюзан мені дуже сподобалась як персонаж, особливо у останній
  •  
    Життя - це музика. А подеколи Смерть - теж.
    Передусім, "Душевна музика" - це дійсно дуже рідкісна книга. Причому через деталь, яка нині видаватиметься сміхотворною - тут тема "діти головних героїв" не тільки не псує циклу, але й очолює його, виливаючись врешті у цілком гармонійну історію, з закономірною кінцівкою. Сюзен Сто Гелітська, дочка Ізабелли та Морта, виховувалася у рамках жорсткої логіки - і досі пам'ятає, як їздила в гостину до дідуся, який мав велику білу конячку, й просила його на свій день народження зняти сорочку. Втім, коли в неї проявляються "Смертельні" здібності, повірити в них набагато важче, ніж гадалося, зокрема якщо врахувати, що про них взялися сповістити їй Смерть Щурів та Ворон-клептоман. Звісно, найхаризматичніший герой, її дідусь Смерть від цієї ситуації аж ніяк не відходить на другий план. Навпаки, від того, як саме він намагається зберегти гарні відносини з онукою, стає ще веселіше.
    Однак мушу зауважити, що одна фраза майже наприкінці "Музики" майже всі веселощі з цього приводу прогнала. Сюзен вештається будинком діда, бачить купу предметів, які йому не потрібні і які він все одно постягав для себе, і розуміє, що "Саме так Смерть і Жив". Якби я могла, я б виділила цю цитату жирним капсом. Такий акцент водночас на самотності й унікальності когось одним-єдиним реченням міг на моїй пам'яті зробити тільки Террі Пратчетт. Та й гляньмо правді в вічі: подеколи з усіх мешканців Дискосвіту саме той, кому належить відправляти "індивідуумів" до праотців, видається живішим, ніж будь-хто інший. Просто тому, що він примудряється міркувати про особливості спілкування між людьми, властивості забуття й про майбутнє світу водночас. А ще тому, що іноді він наївний, як дитина. Ти щойно посварився з онукою: і єдине, що тебе хвилює - чи справді вона вважає, що в тебе кістляві коліна?
    А ось коли йдеться про інших головних героїв цього роману, то, мабуть, любителі рок-н-ролу під час читання дуже потішаться. Стільки посилань на добре відомі в світі шоу-бізнесу імена ви в жодному казковому романі не знайдете. Селін Діон, Deep Purple, Scorpions... І це ще не всі. І хоча ті, хто грає цю саму музику, доволі колоритні й здібні персонажі - троль, гном та колишній друїд з краю Дощів, насправді це Музика грає ними. Наче й розумієш алегорію - улюблена справа не просто поглинає, а змушує вмирати заради себе, та все одно відмовляєшся відділяти персоніфікацію від реальності. Натомість хаос, спричинений серед консервативних верств Анк-Морпорку концертами чудернацької групи, вартує Оскара. Надто демонстрація того, як музика вплинула на чаклунів з Незримого університету. Єдині, кого загальна оказія не зачепила - жебраки, про яких варто було окрему книгу писати. А коли дістаєшся в тексті місця, де вони приймають до гурту Смерть, котрого, п'янючого, як чіп (Господи, пане письменнику, ви просто диво - за таку картину потрібно брати з читачів гроші!), викинули в річку Анк, взагалі ледь не верещиш зі сміху.
    От тільки я б трохи не погоджувалась із вибором обкладинки для роману, оскільки вона зображує, так би мовити, "кадр" майже з кінцівки твору, а тому, як на мене, не вповні пояснює, чому твір називається саме "Душевна музика". Звісно, якщо рок-н-ролл передусім асоціюється з бандою байкерів, то тоді вибір ілюстратора зрозумілий. Але нізащо не думайте, що разом з зображенням потрібно змінити фон палітурки. В жодному разі! Що ж до перекладу, то з точки зору тексту-оригіналу імена та інші власні назви перекладені добре. Точніше нема куди. Одначе деякі з них саме через такий дослівний переклад втратили половину милозвучності... Тим не менш, я страшенно рада, що твори Террі Пратчетта продовжують вливатися в україномовне суспільство, та ще й у такому яскравому оформленні.
  •  
    Душевна музика
    «Душевна музика» - це третій роман з циклу «Смерть» та шістнадцята книжка серії «Дискосвіт». Що може трапитись, коли Смерть вирішить на деякий час змінити свою діяльність, а його місце посяде Сюзен, яка має власний моральний компас? Один її вчинок приводить до того, що у Анк-Морпорку з’являється достатньо душевний музичний гурт, мелодія якого надприродна у прямому сенсі цього слова. Поки герої шукають стежки пізнання себе, баланс у Всесвіті має бути збережений, тож на онучку Смерті чекає кропітка робота. Мені сподобалось, що книжка має на початку коротку передісторію, тож не залежно від того читали ви попередні книжки циклу чи ні, історія буде цілком зрозумілою. Однак, на мою думку, у цій книжці замало присутності ключового персонажу цього циклу - Смерті, бо читаючи складається враження, що це початок історії Сюзен як самостійного персонажу. У романі присутнє чимало алегорій на реальні музичні гурти та музикантів, а сама історія сповнена любов’ю до музики. Оскільки я люблю музику, але спокійно ставлюся до року, то від мене ця книжка заслужила оцінку «добре».
  •  
    Роман, який качає 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    В «Душевній музиці» вперше з’являється Сюзен, онучка Смерті (хай би як це працювало), і одразу захоплює своїм характером читачів.

    Пратчетт цього разу уже впевнено ступає у прокладеному напрямку. Вступ захоплює. Елемент таємниці тримає у напрузі. Та й усі пригоди відбуваються у такому темпі, що не встигаєш заснути. Хоча, якщо бути відвертим, іноді здавалось, що роман занадто сильно женеться від якихось вовків.

    «Душевна музика», або ж англійською «Soul Music» зовсім не про соул, як можна подумати. Вона про Рок’н’Рол. Це жанр не очікувано проник у місто Анк-Морпорк, що у Дискосвіті, і перевернув усе місто з ніг до голови, і так тричі. Вперше почувши «музику, що качає» люди починають втрачати голови і перетворюватись на рокерів. Що там казати, як навіть чаклунів із Невидної Академії це не обійшло боком.

    А там де усе йде шкереберть, як можна логічно сподіватись, у гості може завітати Смерть. Та цього разу Смерть знову десь зник (вже вкотре, певно то дуже важка робота. Багато стресу, й таке інше), і його робота переходить в руки до його онучки Сюзен, котра взагалі навіть не здогадувалась, хто її дідусь такий.

    Роман цікавий, хоч і трохи перенапружений подіями. На деяких моментах доводилось перечитувати кілька разів, бо важко було слідувати за сюжетом. Але, в кінці кінців, я залишився задоволений.

    Вважайте цей роман таким собі вступом до наступного в серії.

    Окрім того, чого тільки вартий епізод, де Смерть з’являється на величезному мотоциклі рятувати стан речей. Геніально, нічого більше сказати!
 
Характеристики Душевна музика
Автор
Терри Пратчетт
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Дискосвіт
Язык
Украинский
Год издания
2019
Год первого издания
1994
Переводчик
Ольга Любарская
Количество страниц
424
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
Noto Serif
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-726-5
Вес
480 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Англии, Австралии и Новой Зеландии
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Душевна музика