Ця книжка написана польською письменницею більше 30 років тому, але для всіх українців після 2022говона є дуже актуальною зараз. На жаль її не читали ті люди, які віддали нашу ядерну зброю, які наказували пиляти бойові літаки, які розплачувались ракетами за газ. Крім всього того, що написано в анотації, ця книжка про те, що ставиться коли процвітаюча мирна країна "закопує свої мечі". Як написано в цій книжці, не можна цього робити, якщо сусідня країна не культурна і варварська. На жаль, сценарій для перемоги описаний в цій книжці для України не підходить, бо ми живемо не в казці, навіть трохи шкода. Це казка,в цілому чудово підійде на вік 10+, але й дорослим теж буде цікаво. Читайте разом з дітьми.

В этот теплый зимний вечер, который я, конечно же, провожу у камина и под пледиком, - хочу рассказать вам о романе-сказке, перенесшем меня в совершенно другой, волшебный мир, созданный польской писательницей Доротой Тераковской. Сначала коротко о сюжете. Главная героиня вынуждена постоянно находиться в путешествии Большим королевством и скрываться, вместе с одной из своих опекунш, от Захватчиков, поработивших королевство много веков назад. Опекунш у девушки четверо, они меняются раз в несколько лет, поочередно обучая ее тому, что знают сами. А знают они немало, ведь они - самые настоящие Чародейки. Девушка не знает своего имени, своего происхождения, но постепенно начинает понимать, что Чародейки готовят ее к чему-то важному. Должно пройти долгих 18 лет для героини и целых 777 лет для жителей Большого королевства, чтобы слова, которые звучат в Песни Единой - песни много страдательного порабощенного народа - оправдались. Замес, как говорится, очень приличный) А теперь о том, о чем эта книга и кому понравится. В первую очередь, конечно же, это подростковая история. Она о взрослении, понимании себя и общении со сверстниками, а также старшими людьми. При этом, главную героиню Тераковская раскрывает постепенно, не наделяя ее всеми прелестями сразу. Ее недостатки находятся с ней до последнего момента. Ведь именно такова настоящая жизнь, реальность, в которой мы медленно раскрываемся как личности и делаем выбор долго: меняться к лучшему, или оставаться такими, какие есть. И пусть «Дочка чарівниць» входит в серию «Дивовижні світи» Издательства Старого Льва, все же не стоит надеяться на особую динамику, постоянные приключения и неожиданные сюжетные повороты. История разворачивается постепенно, словно нить на веретене, медленно, но уверенно представая перед читателем в виде сотканного полотна: с лесами и горами, с волшебницей, с внутренним миром Девушки и бытием Захватчиков. Если вы любите волшебные и магические миры, если не гонитесь за динамичным развертыванием сюжета и гипер-эмоциональными персонажами - книга вам обязательно понравится. А закончить отзыв я хочу очень крутой цитатой из книги: «Пляму на собі має той серед людей, хто не вміє співчувати горю інших і не хоче полегшити їхніх страждань. І немає значення, чи це проста людина, чи король. Це завжди залишатиметься плямою. Однак якщо це стосується володаря, то маючи таку ваду, він не лише не допоможе своїм підданим, не зрозуміє, що вони страждають, і не полегшить їхніх страждань, а може вразити їх глибше й болючіше, ніж звичайна людина» Ребят, книга интереснейшая! Рекомендую без угрызения совести.

Саме така перша думка прийшла до мене щойно я закрила книгу: "Це неймовірна книга про дорослішання та виховання". Про те, що дітям потрібна любов і ця любов повинна виражатися різними способами на тому рівні, на якому в певний період розвитку дитина її буде адекватно сприймати. Тільки тоді процес виховання буде ефективним. Хоча цільовою аудиторією авторки є діти середнього шкільного віку, але я думаю, що і дорослим теж варто її прочитати. В книзі дуже багато цікавих моментів, які можна аналізувати з психологічної точки зору. Я б назвала це уроками від протилежного. Сюжетна лінія цікава і в міру таємнича. Дорота Тераковська досить вміло тримає інтригу, не розкриваючи всі карти одразу. Саме тому, я вважаю, що "Дочка чарівниць" може сподобатись і дітям старшого шкільного віку. Це також історія дорослішання. Головна героїня - дівчинка без імені. Історія починається з моменту, коли вона була маленькою і хронологічно веде до її повноліття. В процесі розкривається зміна її характеру і поведінки. Із її діалогів із іншими персонажами читач отримує важливі уроки життя. Надзвичайно вдалий переклад Дзвінки Матіяш, я в повній мірі насолоджувалась процесом читання.