Етель Ліна Вайт– для мене новий автор і наше знайомство не було сплановане. Я натрапила на два її детективи випадково і чомусь абсолютно не задумуючись, відразу замовила. Коли я тільки почала читати, то відчула легку схожість із детективами Агати Крісті. Спочатку, для мене це була така собі незамислувата розповідь. Але чим далі я читала, тим цікавіше ставало. А вже в середині книги мій мозок почав вибухати від всіх подій. До того ж, кожен персонаж створений автором викликав змішані емоції і поневолі я починала підозрювати кожного. Я хвилювалася за героїню, сумнівалася в її словах і тут же погоджувалась із нею. А ще я дуже чекала фіналу, бо до останніх сторінок не було зрозуміло чим все закінчиться. Тому, якщо узагальнити, то мені сподобалось. Книга дуже легко читається і головне легко сприймається, бо немає занадто замислуватих поворотів. Любителі Агати Крісті точно оцінять, тому що манера написання, особисто для мене, дуже схожа. Отже, 10/10 і мої рекомендації

Класичні детективи читаю не часто, бо звичка до трилерів і більш динамічного сюжету. Тому спочатку детектив здався мені уповільненим, з неквапливим перебігом подій, де нас знайомлять з героями. На початку хотілося трохи позіхати, пробираючись через купу подробиць з життя чужих людей. Коли головна героїня сідає в потяг, стає цікавіше, бо жінка, з якою та познайомилася, випадково зникає. Всі, хто бачив міс Фрой, вдають вигляд, що дами не було, а сама головна героїня не знає, чи жінка реальна, чи галюцинація. Мені сподобалося, як авторка подала менталітет людей щодо "моя хата с краю", кожен думав про свої інтереси, ледь не довівши до загибелі іншу людину. Заплутано, хто кому друг, а хто ворог, починаєш разом з головною героїнею плутатися і думати, чи то все правда, чи вигадка. Більша частина подій відбувається в потязі, такий собі "закритий" детектив. Розгадати таємницю, куди ж зникла міс Фрой, мені вдалося ще на початку, коли згадали про одного персонажа. Та це не зіпсувало вражень від книги, було цікаво спостерігати за Айріс і вболівати за дівчину, вона лишилася одна проти всіх.

Дама зникає - Етель Ліна Уайт. Я не дуже люблю Агату Крісті (прошу лиш не бийте))), а цей твір часто бачила порівнювали саме з нею, то ж купувати його не збиралась. Проте побачила один надзвичайний відгук на книгу і таки наважилась купити. І знаєте - не прогадала. Мені на вдивовижу сподобалось. Я не лише дочитала до кінця але й отримала задоволення від процесу. Так, детектив досить наївний, як на наш час, та й відповідь на головну інтригу ви самі будете знати після половини історії. Проте все одно атмосфера настільки лампова і комфортна, вороги не дуже страшні і долаються легко, що я ніби в дитинство потрапила. Напевно, попала під настрій авторка. Це ті витоки саспенсу які я потребувала наразі Історія розпочинається з відпочинку заможної дівиці Айрис, що гуляє на повну в гірському готелі, чим заважає відпочивати іншим респектабельним англійцям і цим навертає людей проти себе. Ще й посварившись з друзями вона попадає на інший потяг і бонус отримає сонячний удар. Тому подальші події в неї трохи змішуються в одну кашу. І навіть знайомство з милою, балакучою Місс Фрой, що дивним чином зникла, здається вигадкою її прихворівшого мозку. Чи все таки ні? Чи можливо, що всі її респектабельні недоброзичливці з готелю мають своїх чортів в болотах? А все купе змовилось проти неї, щоб переконати її в божевіллі? і чи була та місс Фрой врешті решт насправді?