Книга Артем Чапай (комплект із 4 книг)
Українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації – а на тутешніх сапієнсів дивиться поглядом дещо наївного стороннього. Втім, поступово виявляється: все може бути складніше. І це не фантастика. Це, як з іншого приводу скаже одна з героїнь, «радше трагікомедія».
«Тераріум» починається як реалістичне, документальне свідчення про закритий світ: учорашній школяр опиняється раптом в академії спецслужби. Втім, із просуванням розповіді сильнішає підозра, що текст — про інше: деконструкцію міфів, дух епохи змін, втечу від реальності, психологію самотності та саморуйнування. Твір друкується вперше.
«Авантюра» є оновленою (й остаточною) редакцією популярного роману про півтора року мандрів без грошей та плану, а подекуди й без необхідних документів. Автор їде «дизелями до Нью-Йорка», після чого, заробляючи фізичною працею, автостопом проїжджає Мексикою, Кубою, Белізом і далі на південь Центральною Америкою. У поєднанні з повістю «Тераріум», «Авантюра» як історія про відчайдушну свободу сприймається по-новому. Ці тексти — теза й антитеза, які становлять сукупність.
Обидва твори не рекомендовано особам до 16 років.
У тексті The Ukraine зумисне порушено кордон між художнім і документальним: одні його частини буквально відтворюють реальність, інші є витвором уяви. Чи кожен читач зрозуміє, які з них які? І чи має це значення? Зрештою, художній твір буває правдоподібніший за абсурдну дійсність. Фрагменти The Ukraine пов’язані дотично, як у пазлі, – а з їхньої сукупності рельєфно виринають обриси України початку двадцять першого століття. Чи the України, як іронізують герої.
Наскільки справді зміняться люди в екстремальних умовах? Напевно, навіть після кінця світу хтось інтригуватиме та сваритиметься, братиме й даватиме хабарі, буде борсатися заради привілеїв, ширити ненависть або теорії змови – а хтось, навпаки, піклуватиметься про слабких і допомагатиме чужим, прагнутиме справедливості й виявлятиме милосердя, буде любити, навіть жартувати попри все. Чи, може, та сама людина робитиме як одне, так і інше?