Хм, мабуть, я точно не помилюся, коли скажу, що кожному тепер уже дорослому книголюбу у дитинстві були до вподоби казки народів світу). Особисто я, мала стару товстезну книгу (з кольоровими вставками!!!), яку страшенно любила читати-перечитувати. Тоді для мене кожна казка здавалася незбагненно-неосяжно-безмежно... чаруючим світом, в який так легко можна потрапити будь-коли -- достатньо лишень відкрити на будь-якій сторінці... Особливо мені подобалося читати казки екзотичних країн. Кожна така історія була подібна до захоплюючої мандрівки далекими-предалекими краями... Найбільш цікавими були казки про тварин, спостерігаючи за олюдненою поведінкою яких можна було скласти уявлення і про ту чи іншу колоритну народність, і про її цінності та навіть побут. Тому, коли я дізналася про цю чудову збірку -- ,,Африканські казки" ( видавництво ,,Чорні вівці"), -- у голові загорілася хотілочка-червона лампочка ,,must have")). Лишень уявіть собі, існує цікава, тисячолітня мова, яка й досі не має писемної форми! Це африканська мова лінгала, котрою розмовляє народність теке, що входить, у свою чергу, до народності банту. З уст в уста передається досвід поколінь, уявлення про світобудову та устрій усього довколишнього. І чи не найоптимальнішою формою для консервації знань постають саме казки, які і розуму навчать, і залишать отакенну пригорщу тепла у серці на ціле життя. То якою ж мовою початково побачили світ ,,Африканські казки"? Німецькою, оскільки упорядник збірки, Рок Крепен Мфані Піно, уродженець екзотичної держави Конго, ось уже протягом двадцяти років проживає у Австрії. Можливо, саме ностальгія за батьківщиною надихнула цього чоловіка увіковічнити на папері казки свого дитинства, заручившись ілюстративною допомогою знаного дитячого художника Крістофера Родлера.