Коли діти бачать у зоопарку верблюда, то в них завжди викликає здивування дивний зовнішній вигляд та невихованість цієї тварини, адже верблюд часто плюється і гиркає, що зовсім не свідчить про його порядність. А от звідки взявся у верблюда горб, це вже зовсім окреме питання, відповідь на яке влучно надав Редьярд Кіплінг у казці, яка так і називається "Звідки у Верблюда горб?" Виявляється, що ще на початку світу Верблюд проявив себе не з кращого боку, показавши свій ледачий характер та невихованість. Коли більшість тварин вирішили піти до Людини, щоб самовіддано служити їй, Верблюд не був у числі таких працьовитих звірів. Даремно приходили до нього в пустелю інші тварини: Кінь пропонував йому долучитися до конячої компанії та возити для господаря важкі тягарі, Пес казав, що у Верблюда є всі шанси гарно служити хазяїну, а Віл пропонував піти орати господарське поле. На всі пропозиції Верблюд не звертав жодної уваги, лише відказував дивне слово: "Грррб!" Ображені тварини, які до того ж були змушені тяжко працювати, не отримуючи жодної допомоги, тоді як ледачий Верблюд цілими днями тільки їв, поскаржилися Джину, який також жив у пустелі. Мудрий чаклун з'ясував, що тварини кажуть правду, і покарав ледаря, подарувавши йому горб. Відтоді верблюд почав працювати, однак йому, як і раніше, бракує вихованості, а ще він і досі гиркає.