Всі ми звикли до літератури з саморозвитку, вдосконалення, кар’єрних фішок. І я не виняток. Саме тому мені захотілося почитати щось зовсім протилежне. Те, що відрізнялося б від решти книжок із надмірним позитивізмом. Але скажу одразу, що очікувала я чогось іншого :) Мені здалося, що автор сам не впевнений в тому, що пропагує. Мені сподобалася його концепція минулого: «Знати своє минуле – необхідна умова для того, щоб твердо стояти на ногах, адже без минулого просто немає на чому стояти». Також погоджуюся з тим, що постійна гонитва за успіхом позбавляє людину відчуття щастя. Що у сучасної людини, яка вклоняється культу самовдосконалення, немає часу на щастя. Але вкрай не сподобалося те, що автор постійно натякає на те, що всі ми помремо. То вже занадто, як для мене :) Отже, книжка викликала у мене суперечливі думки.