Жнець
Бумажная книга | Код товара 909376
Yakaboo 5/5
Автор
Терри Пратчетт
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Дискосвіт
Язык
Украинский
Год издания
2018
Переводчик
Оксана Самара
Количество страниц
360
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Жнець

«Жнець» — це другий роман підциклу «Смерть» серії «Дискосвіт», у якому Террі Пратчетт із незмінним гумором розмірковує про людську мораль і влучно підмічає хиби та слабкості людей.

В Анк-Морпорку помирає стотридцятилітній чарівник Невидної академії. Але не все так просто. Чарівничій душі доводиться повернутися у своє тіло, і все тому, що Смерть по неї не приходить! Виявляється, Женця душ відсторонили від справ… Смерть збентежений, адже тепер сам став смертним і отримав власний Час, тож він вирушає у світ живих його витрачати. Тепер Жнець працюватиме косою деінде, наприклад, на фермі, і зможе краще відчути світ звичайних смертних.

А тим часом скрізь на Диску все летить шкереберть — життєва сила його переповнює: мертве оживає, живе не вмирає, і ця енергія життя вихлюпується, де тільки може. Потрібно якомога швидше відновити дискосвітову рівновагу!

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Терри Пратчетт
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Дискосвіт
Язык
Украинский
Год издания
2018
Переводчик
Оксана Самара
Количество страниц
360
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  •  
    Второй выход 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Смерть продолжает свои приключения.

    Снопы пшеницы, новогодний шарик со снежинками и волк, толкающий тележку из супермаркета - казалось бы, какая странная иллюстрация! Но, когда читаешь книгу, то все эти пазлы начинают складываться в единую и целостную картину. Как и всё у Пратчетта, здесь, в Плоском мире всё подчинено своей логике. Пусть и странной местами, но когда всё объяснить, то не подкопаешься.

    Смерть - удивительный персонаж, за него действительно хочется переживать и болеть. Он гораздо лучше, чем многие перехваленные герои так называемого классического фэнтези, от которых уже на зубах скрипит от приторности. Смерть - не такой. Смерть - это эксклюзивный персонаж, нешаблонный герой - другого такого не найти.

    Вся книга сдобрена отменным пратчеттовским юмором, порой на грани сарказма, но всё равно юмор и сатира эти всегда добры и никого не стремятся унизить и задеть, потому что Пратчетт, как известно, был гуманистом, и это очень чувствуется в его текстах.

    Стоит отметить также старания переводчика - все изюминки, которые перевод несколько скрадывает, дополнительно разжёвываются в сносках, что полезно как тем, кто не знает английского языка, так и тем, кто интересуется переводом, как отдельным видом искусства.
  •  
    Що буде, якщо головний жнець Диску піде у відпустку? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Жнець» Террі Пратчетта – це друга книга з серії про Смерть. В ній нам розповідається, що станеться, якщо хтось вирішить, що старому доброму Смерть пора на пенсію. Назва книги є дуже символічною і перекликається з врожаєм, який дозрів і саме Жнець має його зібрати. Мені дуже сподобалася сюжетна лінія, яка розповідає про старого чаклуна, який помер і був щасливий з цього, до тих пір поки не зрозумів, що Смерть не прийде по його душу. Він повертається в своє старе тіло і намагається придумати, як би це померти ну і звичайно його друзі чаклуни допомагають йому в цьому, але мені здається що від них було більше шкоди ніж користі. Не буду знову писати про гумор Пратчетта, адже це само собою розуміється чудово. Книга дуже мені сподобалася, тому раджу і Вам нею насолодитися. Не можу також не сказати про хороший переклад і дуже велику кількість приміток, як від перекладача, так і від самого автора, які покращили сприйняття деяких жартів і ситуацій описаних в книзі. Якщо обирати між першою частиною з серії і другою, то мені більше сподобалася друга.
Купить - Жнець
Жнець

Обычная цена: 180 грн

Особое предложение: 162 грн

Есть в наличии
 
Информация об авторе
Терри Пратчетт
Терри Пратчетт

Терри Пратчетт — один из самых популярных английских авторов. Его книги выходят многомиллионными тиражами. А без придуманного им Плоского мира жанр фэнтези был бы другим. Тем, кто любит глубокую, ироничную и при этом мудрую и злободневную фантастику, следует купить книги Терри Пратчетта, потому что писатель удивительно проницателен, умен и талантлив. Его творения так или иначе затрагивают вс...

Подробнее

Рецензии Жнець

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Второй выход 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Смерть продолжает свои приключения.

    Снопы пшеницы, новогодний шарик со снежинками и волк, толкающий тележку из супермаркета - казалось бы, какая странная иллюстрация! Но, когда читаешь книгу, то все эти пазлы начинают складываться в единую и целостную картину. Как и всё у Пратчетта, здесь, в Плоском мире всё подчинено своей логике. Пусть и странной местами, но когда всё объяснить, то не подкопаешься.

    Смерть - удивительный персонаж, за него действительно хочется переживать и болеть. Он гораздо лучше, чем многие перехваленные герои так называемого классического фэнтези, от которых уже на зубах скрипит от приторности. Смерть - не такой. Смерть - это эксклюзивный персонаж, нешаблонный герой - другого такого не найти.

    Вся книга сдобрена отменным пратчеттовским юмором, порой на грани сарказма, но всё равно юмор и сатира эти всегда добры и никого не стремятся унизить и задеть, потому что Пратчетт, как известно, был гуманистом, и это очень чувствуется в его текстах.

    Стоит отметить также старания переводчика - все изюминки, которые перевод несколько скрадывает, дополнительно разжёвываются в сносках, что полезно как тем, кто не знает английского языка, так и тем, кто интересуется переводом, как отдельным видом искусства.
  •  
    Що буде, якщо головний жнець Диску піде у відпустку? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Жнець» Террі Пратчетта – це друга книга з серії про Смерть. В ній нам розповідається, що станеться, якщо хтось вирішить, що старому доброму Смерть пора на пенсію. Назва книги є дуже символічною і перекликається з врожаєм, який дозрів і саме Жнець має його зібрати. Мені дуже сподобалася сюжетна лінія, яка розповідає про старого чаклуна, який помер і був щасливий з цього, до тих пір поки не зрозумів, що Смерть не прийде по його душу. Він повертається в своє старе тіло і намагається придумати, як би це померти ну і звичайно його друзі чаклуни допомагають йому в цьому, але мені здається що від них було більше шкоди ніж користі. Не буду знову писати про гумор Пратчетта, адже це само собою розуміється чудово. Книга дуже мені сподобалася, тому раджу і Вам нею насолодитися. Не можу також не сказати про хороший переклад і дуже велику кількість приміток, як від перекладача, так і від самого автора, які покращили сприйняття деяких жартів і ситуацій описаних в книзі. Якщо обирати між першою частиною з серії і другою, то мені більше сподобалася друга.
  •  
    Что происходит, когда смерть сама становится смертной
    Терри Пратчетт не перестает удивлять. Я совсем недавно стала поклонницей этого цикла и очень рада, что в нем оказалось столько книг. Это вторая часть подцикла о Смерти и она просто великолепна, начиная с самой задумки сюжета. Сама идея того, что смерть может стать смертной, пусть и не по своей воле, вызывает неподдельный интерес, что же из этого замеса может получится. Вероятно ничего хорошего. И куда же отправил Терри Пратчетт смерть после ее отставки? Само собой он определил ее на ферму, там-то ее коса не останется без дела. Тонкий и ироничный юмор автора просто феноменален.

    Смерть можно сказать в отпуске, но люди ведь не перестают от этого умирать. Но теперь у всего Плоского Мира есть одна небольшая проблемка, люди умирают, а забирать души некому. Вот так и вышло, что в торговой столице Плоского Мира Анк-Морпорке умирает волшебник, и его душе ничего не остается как вернуться в свое тело...и это приводит к определенным последствиям. Его друзья пытаются ему помочь, но кажется это только приводит к еще большим проблемам. Преждевременный уход Смерти в отставку перевернул всю систему Диска с ног на голову и что-то придется с этим делать.

    Книга мне очень понравилась. Терри Пратчетт полностью мой писатель, книги которого вызывает во мне радость и смех.
  •  
    Життя і самотність у розрізі існування
    На відміну від передостанньої виданої книги, «Віщіх Сестер», де був один міцний сюжетний стрижень, густо оповитий різнобарвними стрічками пригод, мудрості, драми і комедії, у «Жнеці» сюжетних ліній з філософським підґрунтям дві. Ну точно не менше за півтори — і це лише тому, що друга лінія розгортається внаслідок першої, а філософія в ній значною мірою скидається на безсоромну сатиру. Ідея головної лінії — хоча тут їх теж декілька, і тому варто казати про головну ідею головної лінії — вона про існування і про самотність. Ще б пак, чого ще сподіватися від циклу «Смерть»!
    Смерть, з яким ми близько познайомилися у романі «Морт», отримує непрохану можливість на своїй, так би мовити, шкурі виміркувати різні моменти існування та самотності. Водночас дехто інший отримує ту саму можливість, але вже, так би мовити, з іншого боку, звідки пісок вже не поспішає нікуди висипатися. Яких висновків дійдуть обидва і що з тим робитимуть? Чи справді для врожаю важливо лише те, щоби його зібрали? Чи можна позичити комусь власний час? Та й звідки взагалі взявся Смерть Щурів?..

    Між «Віщіми сестрами» і «Жнецем», насправді, відстань з чотирьох інших творів. І зростання глибини, на яку копає Пратчетт, певно що відчувається. Досить сильно, розбурхує деякі думки. Що я ще можу сказати?! Хай автор сам каже за себе! Чи то в парі з перекладачем. Пані Оксана теж молодець, як на мене. І величезна їй від мене подяка за звернення до класики (а саме «За двома зайцями») у ділі зображення вампірів-недоаристократів! Українському читачеві має сподобатися LOL

    А на солодке буде вам та сама частина філософії, що скидається на сатиру. О! Сер Террі для цього вигадав навіть цілу еволюційну модель. Річ у тому, що в Мі́ста, якщо розглядати його як живе створіння, існують свої хижаки-паразити. Ні, не ті, що вештаються вулицями на своїх двох.…Закладаюся, ви не здогадаєтеся, про що йдеться, доки не прочитаєте. А чи вплине це на ваше життя, про це не маю гадки я ;)
  •  
    Олюднення Смерті
    Читала відразу після «Морта», першої книги з підциклу про Смерть, і неможливо не помітити, наскільки автор виріс за тих кілька років, які їх розділяють.

    У «Жнеці» Смерть почуває себе сумним, пригніченим і самотнім, він хоче пізнати життя, як би парадоксально це не звучало. У книзі ми дізнаємося, що навіть у Смерті є наглядачі, і це не боги, як можна було б подумати. Так от ці умовно названі "податківці" вирішують, що наш улюблений Смерть щось аж надто олюднився. Він отримує власну клепсидру, в якій насправді пересипаються піщинки, а з нею — і власний справжній час. Під іменем "Білл Двері" він наймається за скромну плату допомогти зібрати врожай до такої собі панни Літунки, маленької сухенької старенької жінки. Їхні стосунки стали для мене улюбленою частиною книжки, адже вони проходять шлях від підозріливості до непідробної відданості. Водночас саме ця сюжетна лінія видається мені найбільш філософською у цій книзі. Дійсно, тут є про що поміркувати: чим є життя? що робить його цінним? як відрізнити вартісне від порожнього? коли збіжжя стає не просто збіжжям?

    Читайте, смійтеся, насолоджуйтеся і не забувайте копати глибше.
  •  
    Коли Смерть стає смертною
    Роман ,,Жнець" -- це друга книга підциклу ,,Смерть" у серії ,,Дискосвіт" мого улюбленого Террі Пратчетта, яка, як уже ведеться у ,,Видавництві Старого Лева", вийшла не одразу після друку першої -- ,,Морт". І в цьому є свій великий плюс, адже усі шанувальники симпатичного героя на ім'я Смерть, добряче за ним скучивши, отримають мегасатисфакцію, з головою поринувши у продовження пригод пана з косою. А ще друга книга -- і зі мною, впевнена, погодяться чимало відданих пратчеттоманів -- написана куди майстерніше і філософсько-глибше. Але у ній місця, відведеного Смерті, на жаль, менше (я, якщо чесно, була б зовсім не проти, якби автор присвятив твір повністю цьому харизматичному герою)...

    Власне у ,,Женці" оповідь закручується на двох взаємнопов'язаних сюжетах. Перший стосується Смерті, який через те, що занадто ,,олюднився" (сентиментальність, любов до котиків і т.д.), попав у, скажімо так, немилість, тож тепер і йому відвели свій час, після котрого буде змушений... померти (уявляєте: Смерть повинна померти!)! Цю звістку наш герой приймає доволі мужньо і задумується, як би ж то найоптимальніше прожити відведений час? Зрештою, вирішує податися на ферму, щоб з допомогою свого знаряддя праці -- коси -- та й заробляти на хліб, принагідно обравши собі нове ім'я -- Білл Двері.

    Друга сюжетна лінія, як на мене, вийшла добряче сумбурною, але і в ній є свої ,,фішки". Отож, через те, що уже нікому забирати душі померлих у Анк-Морпорку, мертві оживають (читай перетворюються на зомбі -- бррр), що створює не то слово, який хаос! Зокрема помер ото собі 130-літній чарівник Невидної академії, та, на його нещастя, акурат тоді, коли Смерть уже не при справах.Здавалося б, друзі-чарівники, які одразу кинулися допомогти бідоласі покинути цей світ, мали б допомогти, але, за іронією долі, від їхніх благонамірних втручань хаос лише прогресує...
  •  
    Смерть і не тільки...
    Шукаємо претендента на нове робоче місце!

    Завантажений графік, висока зарплатня, безкоштовне відвідування світських заходів.

    Вимоги - власний засіб пересування (бажано кінь-скелет), мантія,зіткана з чорної чорноти й коса, що здатна різати звук і нерви.

    За подробицями звертатись до Аудиторів Вічності.

    Наша фірма працює всюди й без вихідних!


    У Дискосвіті сталося дещо приголомшиве - Смерть звільнено з посади! Тепер він має власний часомір, власне смертне життя, яке планує прожити під вигаданим ім'ям в якості жнеця.

    Тим часом, на Диску 130-и річний чарівник Кошіль Бук готується до заслуженого відпочинку. Але коли надходить час його смерті, чарівник не помирає. Кошілю доведеться починати життя спочатку й звикати до нового світу , де він знайде свій новий початок.

    А на Дискосвіт вже чекає нова халепа - його буквально переповнює життєва енергія, адже на Диску більше немає Смерті...


    Читала цей роман вдруге, адже, коли читала вперше не змогла вдосталь насолодитися книгою. Та цього разу, мені це вдалося на всі 100. "Жнець" , не дивлячись на показову дотепність, підіймає досить важливі питання: у чому полягає необхідність смерті? У чому криється її справжня мета? І звісно Пратчетт , по-своєму легко й невимушено, викладає свої роздуми на цю тему.

    Після цієї книги, я ще більше полюбила героя цілого циклу - Смерть. До сліз наївний і милий, він вчиться жити й відчувати . На перший погляд це здається чудом, адже здійснилась його давня мрія, але згодом , він розуміє, що життя - це не так легко, а смерть - це єдине, чого варто боятися.

    Звісно, на Смерті цікаві персонажі не закінчуються : бабай-інтроверт Причепа, вовколюд Люпін і головна зірка книги - Смерть Щурів, точно не залишать вас байдужими.

    Це певно найсумніша книга серії. Тут стільки роздумів про життя і смерть, самопожертву й жагу до безсмертя, просту й незламну любов до всього , що нас оточує. Любов до життя.
  •  
    Інша сторона Смерті
    Це п'ята прочитана книга авторства Террі Пратчетта і на даний момент найкраща на мою суб'єктивну думку. Роман "Жнець", який є другою книгою в циклі "Смерть" і є тим яскравим прикладом, коли друга частина є кращою ніж перша (Термінатор 2: Судний день, Чужі і т.д.) Масштаби подій на багато більші ніж в попередній книзі та інших циклах. Чудові та колоритні другорядні персонажі, яких ти запам'ятовуєш на довго, але іноді можна трохи загубитись під час перемикання між подіями, що відбуваються паралельно. В сюжеті присутня "ДРАМА", не дивлячись на жанр гумористичного фентезі, і окремі картинки цієї драми ще на довго засідають у вас в голові, як то "Смерть, яка стоїть у безкрайньому полі пшениці, що колишеться від вітру...".
    Натяки у другорядному сюжеті про "Суспільство споживання", яке вбиває міста, мені теж досить сподобались, але бійня між чарівниками та візочками з маркету - це ще той треш :)
    Особливої уваги заслуговує якість перекладу від "Видавництво Старого Лева", це той випадок, коли адаптація пішла на користь роману, аби український читач зміг уловити максимум з тонкого гумору автора. Якість друку також на висоті.
  •  
    Смерть нікого не залишить равнодушним
    "Жнець" - це друга книга з підциклу "Смерть" серії "Дискосвіт". Саме ця серія, на мою думку, є найбільш саркастичною, наповненою гумором Террі Пратчетта до країв.
    Все починається з того, що Смерть стає смертним, така ось тавтологія))) І тоді він (ви ж пам'ятаєте, що Пратчеттів Смерть чоловічої статі?) вирішує залишити справи, та пожити для себе.
    Що може робити чоловік з косою окрім як переводити душі на інший бік? Правильно, з нього має вийти чудовий жнець)
    Тож наш герой попадає до Панни Літунки та працює за 6 пенсів на день. Він починає розуміти людські страхи, слабкощі та задоволення.
    А паралельно весь світ летить шкереберть, адже Смерті більше немає та в світі стає занадто багато життя.
    Що ми тут тільки не побачимо: і безглуздих чарівників, і живих мерців, і вампірів разом з перевертнями, і з'їхавших з катушок візків (так, так, саме візків з супермаркету!!!). В цій книзі Пратчетт показує людські пороки, висміює їх. Але заразом ми бачимо і сміливість, дружність, самопожертву.
    Ну і як завжди, не можу не сказати, що якість видання вище будь-яких похвал.
  •  
    Жнець
    Продовження підциклу «Смерть» британського письменника Террі Пратчетта, відомого книголюбам як батька фентезійної серії романів «Дискосвіт».
    Тонкий гумор, цікавий та неординарний сюжет, зустріч із вже знайомими раніше персонажами, філософські роздуми про сенс життя – все це робить книгу цікавою для читача. Але, звичайно, що можливо не кожному читачеві сподобається особливий стиль письма автора і його почуття гумору, сатира. Проте, якщо Пратчетт ваш автор, то роман «Жнець» треба читати.
    В другій книзі підциклу знайомий вже раніше читачеві головний герой Смерть несподівано для самого себе стає смертним. Смерть вирушає у світ звичайних смертних, оселяється у маленькому селищі , допомагає по господарству одній літній жінці, а саме косить сіно своєю гострою косою, яка призначена для зовсім іншої роботи. Також він знайшов друзів, зрозумів цінність деяких речей і навчився цінити Час. Проте поки Смерть живе простим життям, рівновага у Дискосвіті порушується і люди не помирають, бо Смерть за ними не приходить, а померлі оживають. Енергія Дискосвіту не стабільна і вихлюпується, де тільки хоче.
  •  
    Не очень мрачный, но всё же жнец
    Вторая книга из цикла про Смерть. По сюжету мрачный жнец... взял отпуск. Только вот люди от этого переставать умирать не стали, но их души забирать уже некому. Смерть находит себя в роли обычного деревенского жнеца, но при этом ещё и становится смертным. Сам получает своё оставшееся время.
    Кроме того, в романе просто огромное количество социальной сатиры, в основном на общество потребления. Произведение затрагивает множество интересных тем, что свойственно абсолютно всем произведениям Терри Пратчетта. Искромётный юмор, уникальный в своём роде главный герой, абсурд и полный сюр. Хотя нет, не полный. Повествовательная логика и логика самого Плоского мира всё же существует. Она просто своя, отличающаяся от всего, с чем вы сталкивались.
    Перевод на украинский читается легко и проблем не вызвал. Множество сносок, текст вычитан, язык приятный. Но, справедливости ради, книгу в оригинале не читал.
    Само издание и оформление просто прекрасные. Обложка приятная на ощупь и иллюстрация не просто красивая, но и вписывается в мир.
  •  
    Важливі не жнива, важливий урожай
    Овва, Смерть звільнили... Йому (так-так, у Дискосвіті Смерть — це він, хай і все такий же скелет) більше не потрібно слідкувати за життємірами, гострити свою косу та мотатися по війнах, епідеміях, катастрофах (а ще не забуваємо особисті відвідини королів і чарівників). Тепер у Смерті з’явився час... і він буде його витрачати.
    Смерть влаштовується на роботу і допомагає зі жнивами — адже це те, на чому він здається досконало. Щоправда, у нього дещо дивний метод — по одній стеблинці, а проте, з ним ніхто не може зрівнятися. Смерть бачить сни, називається Біллом Двері (привіт, Геймане!), гуляє на сільському святі, танцює і по-трохи починає розуміти, що таке життя і чому люди так за нього чіпляються.
    А доки Смерть відпочиватиме, у світі буде коїтися щось дивне (хто б сумнівався). З’явиться зомбі, який сам випробовуватиме різні способи померти. Компостні купи оживуть, а візочки з супермаркетів почнуть задумувати (і здійснювати) лихе (завжди ставилася до них з пересторогою, надто вже вони своєвільні).
    Багато років тому з цієї книги розпочалася моя любов до Пратчетта. Ця книга була першою цеглинкою в усвідомленні, що смерть — не кінець. А ще ця книга чудово і з гумором розповідає, що таке справжня дружба, відповідальність за свою роботу, підтримка і, як не дивно, життя. Адже чи є кращий спосіб розповісти про життя, ніж як показати смерть?)
  •  
    Смерть стає смертним
    «Жнець» – друга книга із циклу Дискосвіту про пригоди істоти на ім’я Смерть.
    Поки Смерть займається звичними для нього справами – зберігає баланс між живими та мертвими жителями Плаского Диску, на Небесах тривають суперечки. Верховні боги приходять до рішення, що Смерть необхідно усунути від його посадових обов’язків, надати йому золотий часомір та відправити до звичайних смертних. Замість нього звичайно ж передбачалося знайти нового Смерть.
    Таким чином Смерть опиняється у світі живих. Для того, щоб змішатися із тутешніми – приміряє людське ім’я та влаштовується на роботу.
    У цей же час починають проявлятися наслідки втручання у функціонування смерті – зростає надлишок живої сили, що призводить до того, що мертві не в змозі спокійно відійти, тому застряють у світі живих у тілі немертвих.
    Одним із таких «щасливців» стає стотридцятилітній чарівник Невидної Академії Кошіль Бук. Уявіть як чоловікові було дізнатися, що він фактично не може померти, у той час, коли заздалегідь підготувався до власних поминок та святкуєш їх разом з іншими чарівниками.
    Герої роману об’єднують сили для того, аби відновити рівновагу на Дискосвіті.
    Рекомендую!
  •  
    Смерти - Жизнь! 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Абсолютнейше уникальная вещь! Пратчетт, как всегда, хорош, но его подцикл о Смерти - нечто космическое! Поднимать серьезные темы и так при этом шутить может только настоящий мастер. И если первая часть («Мор») мне показалась несколько сумбурной, то эта, где появляется Смерть, воплотившись в тело Билла Двера, увлекла с самого начала. Главный герой обретает человеческие качества: может чувствовать, делать какие-то поступки, видеть сны. Это дико не нравится начальству, и Смерть увольняют с работы, не оставив при этом какого-либо социального обеспечения. Теперь ему остается только одно: пойти в мир людей и познать, а что же такое на самом деле эта «человеческая жизнь»? А узнать и понять предстоит, ох, как много!
    И пока наш герой среди людей, в Плоском мире начинает твориться настоящий хаос: ничто не умирает, души не могут найти дорогу в лучший мир, жизненная энергия копится и просто раздирает Плоскоземье, вытворяя всякие чудеса. Что теперь будет с Потусторонним миром? И что ожидает Смерть в новой для себя реальности? Читать такое очень интересно!
    Среди персонажей мне понравились: Ветром-Сдумс - комичный и чем-то магнетический, госпожа Флитворт с ее необычной дружбой, особенно, где Билл дарит ей цветы (Смерть Смертью, а о женщинах забывать нельзя). Честно говоря, мне не хотелось прощаться с главным героем, даже, когда он уходил в прозрачный мир, даже, когда я перелистывал последние страницы сказки… Да, именно сказки, у меня произведение создало именно такое ощущение. Хорошей поучительной философской истории.
    Своей книгой Пратчетт показывает, какая она, Жизнь, личность и безликость, нередко прибегая к сатиричным, веселым приемам. У него получился своеобразный микс: плохого и хорошего, грусти и радости, глубокой философии и поверхностных моментов. В понимании автора следующее: любое высокомерие бессильно, если с ним бороться своей простой искренностью. Чтобы помочь своим близким, мы, «человеки», способны на невозможное, горы сокрушить. В книге имеется и «ожидаемая» жуткая тема - рождения и смерти городов.
    Книга «Жнець» вызывает необычный спектр эмоций: иногда читать было захватывающе, иногда - скучновато. Часто - грустно, со слезами на глазах, еще чаще - с огромным азартом. Для меня это литературный шедевр! И добавлять здесь нечего. ЧИТАТЬ ВСЕМ (и, да, это сказала не Смерть, а я)!
    По качеству книги. Бумага отличная, шрифт читабельный, правда, в тексте нет иллюстраций. Но, это и не детская литература, так что для меня это было несущественно. Книга приятно пахнет, как только ее изъять из упаковки, выглядит «идеально новой». С этим у ЯКАБУ всегда все в порядке.
 
Характеристики Жнець
Автор
Терри Пратчетт
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Дискосвіт
Язык
Украинский
Год издания
2018
Переводчик
Оксана Самара
Количество страниц
360
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-538-4
Вес
425 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Англии, Австралии и Новой Зеландии
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Жнець