У поезії «Заворожена криниця» змальовується алегорична картина прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена «для брата», щоб брав він звідти «чисту воду-прохолоду». Поет закликає вітер, щоб він повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх.

Сад, квіти — це книги, знання, поезія. Криниця — рідна мова, поет хоче, щоб ці багатства стали доступними для всіх. Хоча цю картину можна розуміти по-іншому. Тим алегорія і цікава, що є простір для уяви, для різночитання.