Завірюха
Бумажная книга | Код товара 930425
Yakaboo 4.5/5
Автор
Анастасия Никулина
Издательство
Vivat
Язык
Украинский
Год издания
2019
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная

Все о книге Завірюха

Заради звичайної людської дівчини він порушив тисячолітні закони та пішов наперекір самим богам. Яр — син давнього роду Завірюх, наділених могутньою силою. Та кожних чотири роки вони кидають власні домівки, щоб утекти від неминучої ненависті людей. А все тому, що через жорстоке прокляття втратили найголовніше: любов.

Хто стане на бік світла, щоб протистояти пітьмі? Чи почують Великі молитви смертних? Часу обмаль. Адже темрява вже оселилася в душах людей та могутніх богів...

Характеристики
Автор
Анастасия Никулина
Издательство
Vivat
Язык
Украинский
Год издания
2019
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Рецензии
  •  
    Приємна колоритна казка для дорослих 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Почну з головного - коли і кому читати цю книгу.
    Коли? Десь між листопадом і груднем - коли про тепло і сонце нагадують хіба, що фоточки з моря.
    Кому? Всім, хто відчуває гостру нестачу романтики, хоче тепла і пестощів. Можна спробувати почитати після розриву стосунків, хоча тут побічні дії можуть бути дещо непередбачуваними.
    Вікова категорія - 13-16 років або особи всіх вікових категорії з ознаками дефіциту романтики.

    До чого я це все? Просто ця книжка, як “Гематоген” при анемії - смачно, але капець як солодко.

    Градус романтики тут зашкалює буквально з перших сторінок і збиває з ніг непідготовленого читача.

    За сюжетом Яр - нащадок древнього роду не-зовсім-людей з магічними здібностями зустрічає в лісі (читай рятує) звичайну, але гарну, дівчину Лесю і закохується.

    В книзі є ще одна сюжетна лінія про божеств цього світу Вічника і Темну, а також могутнього антагоніста - Темряву (з Темною не плутати). Якщо чесно ця лінія мені сподобалась більше.

    Загалом вийшла добротна, атмосферна і гарно прописана казка для дорослих в слов'янському антуражі, але на мій смак засолодка.
  •  
    Динамічне якісне фентезі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Класно, що в українській літературі з'являються такі книжки. Не скажу, що це прям шедевр, який і через століття читатимуть. Але як для сучасної літератури дуже класне фентезі.

    По-перше, тут цікава романтична лінія, гарно прописані персонажі. Леся і Яр, другорядні персонажі тут зображені не як картонні ляльки, а як живі люди. Їм віриш, разом з ними страждаєш, за них радієш.

    По-друге, дуже цікавий світ. Зі своїми звичаями, традиціями, легендами і забобонами. Сподобались оці всі вигадані боги та істоти, цікаво було розбиратись хто є хто, і ким вони один одному приходяться.

    До речі, оця вся міфологія мені сподобалась більше, ніж навіть романтика (хоча любовна лінія теж гарна). Але якщо кохання-зітхання майже в кожній книзі знайдеться, то така міфологія є лише тут. Унікальна особливість.

    Книжка гарно написана. Не лише сюжет якісний, а і стиль хороший. Немає кілометрових фраз, які змушений тричі перечитувати, але і не поверхово. Як раз те, що треба.

    Сюжет дуже швидко розвивається. На кожній сторінці щось стається - не заснеш.

    Загалом, раджу. Особливо підліткам і любителям фентезі. Але не лише їм.
Купить - Завірюха
Завірюха
149 грн
Есть в наличии
 

Рецензии Завірюха

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Приємна колоритна казка для дорослих 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Почну з головного - коли і кому читати цю книгу.
    Коли? Десь між листопадом і груднем - коли про тепло і сонце нагадують хіба, що фоточки з моря.
    Кому? Всім, хто відчуває гостру нестачу романтики, хоче тепла і пестощів. Можна спробувати почитати після розриву стосунків, хоча тут побічні дії можуть бути дещо непередбачуваними.
    Вікова категорія - 13-16 років або особи всіх вікових категорії з ознаками дефіциту романтики.

    До чого я це все? Просто ця книжка, як “Гематоген” при анемії - смачно, але капець як солодко.

    Градус романтики тут зашкалює буквально з перших сторінок і збиває з ніг непідготовленого читача.

    За сюжетом Яр - нащадок древнього роду не-зовсім-людей з магічними здібностями зустрічає в лісі (читай рятує) звичайну, але гарну, дівчину Лесю і закохується.

    В книзі є ще одна сюжетна лінія про божеств цього світу Вічника і Темну, а також могутнього антагоніста - Темряву (з Темною не плутати). Якщо чесно ця лінія мені сподобалась більше.

    Загалом вийшла добротна, атмосферна і гарно прописана казка для дорослих в слов'янському антуражі, але на мій смак засолодка.
  •  
    Динамічне якісне фентезі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Класно, що в українській літературі з'являються такі книжки. Не скажу, що це прям шедевр, який і через століття читатимуть. Але як для сучасної літератури дуже класне фентезі.

    По-перше, тут цікава романтична лінія, гарно прописані персонажі. Леся і Яр, другорядні персонажі тут зображені не як картонні ляльки, а як живі люди. Їм віриш, разом з ними страждаєш, за них радієш.

    По-друге, дуже цікавий світ. Зі своїми звичаями, традиціями, легендами і забобонами. Сподобались оці всі вигадані боги та істоти, цікаво було розбиратись хто є хто, і ким вони один одному приходяться.

    До речі, оця вся міфологія мені сподобалась більше, ніж навіть романтика (хоча любовна лінія теж гарна). Але якщо кохання-зітхання майже в кожній книзі знайдеться, то така міфологія є лише тут. Унікальна особливість.

    Книжка гарно написана. Не лише сюжет якісний, а і стиль хороший. Немає кілометрових фраз, які змушений тричі перечитувати, але і не поверхово. Як раз те, що треба.

    Сюжет дуже швидко розвивається. На кожній сторінці щось стається - не заснеш.

    Загалом, раджу. Особливо підліткам і любителям фентезі. Але не лише їм.
  •  
    ,,Завірюха"
    Про молоду українську письменницю Анастасію Нікуліну я дізналася завдяки її лайкам... моїх постів в інстаграмі. Також чимало блогерів, яких читаю у тій соціальній мережі, всіляко промують її творчість, ділячись відгуками на свіженькі книжечки авторки. Але ані ,,Сіль для моря", ні ,,Зграя" чи ,,Все буде добре" (у співавторстві), навіть враховуючи увесь піар, якось не зацікавлювали... Врешті, таки наважилась на знайомство -- на останню книжку ,,Завірюха", -- яку сама Анастасія Нікуліна називає романом-чаром. Заінтригована, взялась до читання -- і не розчарувалась: не очікувала надто багато, але час за твором пролетів непомітно та з приємним післясмаком.

    Розпочну з того, що письменниця спеціалізується на підлітковій літературі, звертаючи увагу на злободенні проблеми сучасної молоді у кожній книжці. Не виключенням є і ,,Заметіль", попри фентезійно-міфологічний характер. Природно, що передмову до роману написала найміфілогічніша сучасна українська письменниця -- Дара Корній (увага: у ній спойлери!).

    Сюжет розгортається довкола кохання, яке, як уже ведеться у книжках, не мало би зародитися: між звичайною дівчиною Лесею та особливим хлопцем Яром. Особливим, бо він походить з роду Завірюх -- трішки надлюдей, білокосих та не надто люблених простими людьми. А все через одну річ... Чи зможе заборонене почуття протистояти усім негараздам, котрі неминуче випадуть на його долю? Коли у душі обидвох ворогуючих сторін закралася підступна темрява? Але на те воно і є коханням, щоб долати найважчі випробування, зміцнюючись та набуваючи майже магічної сили. Але якою ціною?

    Загалом, ,,Завірюха" -- добре прописаний твір, захоплюючий, в міру повчальний -- якраз для підлітків та всіх поціновувачів добротного сучукрліту.
  •  
    Заради кохання можна пожертвувати всім. Чи ні?
    Скажу відверто: у п'ятнадцять мені б ця історія зайшла б краще, ніж зараз. Але це ж впринципі підлітковий роман, тож тут моя проблема - виросла трішки з аудиторії. Це не означає, що книга не сподобалося! Світ дуже автентичний і колоритний: хатки-мазанки, суворі зими, полювання на дичину, дівчата і хлопці, які ходять на вечорниці. Давні боги граються людським життям. Таємничі Завірюхи. Мене пів книги не полишала думка про "Лісовув пісню" і Мавку з Лукашем - атмосфера спочатку дуже схожа, тож я чекала, що й тут хлопчина буде зрадником. Помилилася. Цікаве переплетіння минулого й теперішнього ще раз доводить, що таємниці є скрізь і в кожного, навіть у богів. Та і в богів є чим перейматися, а не лише виконувати прохання та побажання людей. Історія розвертається стрімко і тримає у динаміці до кінця. Основна ідея - заради кохання можна багато чим пожертвувати. Просто настрій був у мене не романтичний (тому 4 зірки з 5), коли я читала "Завірюху" і ще 2 романи паралельно. АЛЕ! Авторка молодець! Ніяких тапків летіти не буде. Продовжуватиму знайомство з її творчістю далі.
  •  
    Доза магії
    Українська міфологія... Така ніжна, чарівна і, здається, недоторкана сучасними письменниками. Але це не про Анастасію Нікуліну і її неповторний роман-чар " Завірюха ".
    Яр... Скільки в цьому імені загадковості й чарівності. Це й не дивно. Адже хлопець - син давнього роду Завірюх, наділених магічними вміннями і неабиякою силою. Та є лише одна вада в цього роду - його дивні і водночас суворі закони. Зокрема й такий, що твердить: брати за чоловіка чи дружину можна лише представника їхнього роду і ніяких простолюдів!
    Леся... Не менш магічне і ніжне жіноче ім'я. Його володарка - красуня, дочка працьовитого сільського подружжя. На її красу зазіхає половина парубків села, а вона все носом крутить. І от, одного дня, пішла дівчина до лісу та серед снігових заметів наткнулась на неприязнь дикого звіра - ведмедя. І ось, коли здавалось, що тікати вже немає куди і смерть вже стоїть за її спиною, стріла зі свистом пронизала повітря і включила прямісінько в серце розлюченого звіра. Так і відбулася перша зустріч Яра з Лесею. Дівчина відразу ж запала в душу молодику, та й Леся, здавалось, не залишилась байдужою по відношенню до Яра. Зустріч за зустріччю, і закохані вже не могли дочекатися наступного, хоч і таємного, побачення. Чи не стануть суворі закони Завірюх на заваді палкому коханню? Чи є майбутнє у цих стосунків?
    Роман-чар, який залишає після себе ніжний медово-квітковий післясмак. Прочитаний на одному подиху, він точно залишиться в вашому серці
  •  
    Фентезі, як міф українського народу
    Придбала книгу "Завірюха", бо прочитала вже пару книг авторки й вони мені прийшлися до вподоби. Стежу за творчістю Анастасії Нікуліної, та її блогом, тому новий роман, ще у не звичному для неї жанрі фентезі - зацікавив, звичайно. Зовсім нещодавно читала книгу Дари Корній "Чарівні істоти українського міфу. Духи природи", тому історія у такому ж напрямку, нехай і вигадана зацікавила. І при читанні легше було увійти в атмосферу стародавніх уявлень і вірувань. Початок читала довго, навіть не знаю від чого це залежить. А ось 3/4 книги на одному диханні прочитала за день. Історія декількох рівнів: про богів, людей, і людей, але з надзвичайними можливостями. Що може зв'язати їх в одне? Боротьба зі злом, почуття, кохання. Пара богів, кохання яких розділили ревнощі. Пара людей, коханню яких можуть завадити традиції. І темрява, що шириться світом, та планує заполонити все довкола.
    "Завірюха" нагадала мені трохи грецькі міфи, трохи передала атмосферу "Тіней забутих предків" Коцюбинського. З впевненістю можу сказати - була б рада, якби цей твір вивчали в українських школах. Нам не вистачає таких книжок, де немає кріпацтва і тяжкої долі селян. Де є основа давніх вірувань наших предків, де мальовниче зображення природи, традицій та предметів побуту. Де присутня боротьба за найважливіше: родину, почуття та емоції.
  •  
    Завирюха
    Моё знакомство с молодым украинским автором решила начать с фентези. Потому что этот жанр люблю больше всего, и очень радуюсь, когда вижу что и украинское фентези живёт и развивается.
    В целом, мои впечатления от романа не такие восторженные, как большинство отзывов по хештегу в соцсетях. Но это скорее из-за возраста. Всё-таки книга больше рассчитана на подростков, да и романтичная обложка соответствует настроению романа.
    Такие разные Яр и Леся встретились и влюбились. И собственно на любовном фронте у них все хорошо, никаких "любовных треугольников" и страданий. С одной стороны, это уже можно назвать оригинальным приёмом, так как среди фентези-романов эти самые любовные страдания очень популярны. Но вот из-за этого первая половина книги мне показалась приторно-сладкой. Зато потом события стали развиваться все стремительный и повествование полностью захватило.
    Очень понравилась целостность мира, подробное описание истории. Сюжетная линия с богами и богинями стала моей любимой. Они все такие интересные, могущественные и в то же время с разными характерами, совсем как люди.
    В некоторых моментах история немного предсказуемая и наивная, но несёт правильный посыл к читателю. Как например революционный изменения, проделанные Яром в устаревшем обществе Завирюх.
    В целом от книга "вау"-эффекта не вызвала, но мне понравилась. Особенно греет душу, что это "наше", родное
  •  
    Интересные персонажи, чудесный слог
    Завірюха" - третий роман Анастасии Никулиной, к тому же фэнтезийный, в отличии от первых двух.

    Книга потрясает самобытностью, рассказами о богах и обычных людях. Эта книга о любви обычной девушки Леси и Яра из рода Завирюх. Книга о семье, доверии, уважении, борьбе, узах, которые связывают даже не родных по крови людей. Кроме того, в произведении поднимается извечная тема добра и зла.

    Описание быта как Завирюх, так и людей завораживает.
    Чудесный язык написания и интересные герои. Боги просто непередаваемо прекрасны, но наиболее мне понравился Володар Шляху, он ещё тот интриган и хитрец, очень оригинальный персонаж. Вообще взаимоотношения богов мне понравились и зацепили гораздо больше, чем некоторых людей.
    Поведение Яра и Леси порой выводило меня из себя и раздражало. Но ведь не может быть так, чтобы герои веди себя так, как хочется читателю. И это делает персонажей настоящими, живыми - они влюбляются, совершают ошибки, попадают в неприятности, обманывают, недоговаривают, порой их поступки глупы и лишены здравого смысла. Но все же герои могут поступать самоотверженно и честно.

    Из минусов в этом издании - шрифт показался слегка мелким. Обложка красивая, но складывается впечатление, что это любовный роман.
  •  
    Леґолас таки знайшов своє щастя
    Чудові обкладинка (єдине мене трішки веселять їхні погляди, немов дівчина задивляється на інших, а хлоп ото такий "куди дивишся?"), верстка, папір. Книгу просто приємно тримати в руках. З помилок здебільшого друкарські чортики, але їх більше ніж хотілося б. Найбільше дратувало, що ніяк не могли вирішити як писати власну назву Загра чи Заґра. Маю ще додати, що книга написана гарною літературною мовою, просто нема до чого прискіпуватися. Надзвичайно приємно насолоджуватися історією і не дратуватися через чергову помилку.
    Книга розповідає історію кохання Лесі (звичайної дівчини) та Яра (сина голови роду Завірюх, такого собі напівкочового закритого суспільства). Про те як вони долали складнощі на шляху до свого щастя і, найголовніше, не піддавалися на спокуси темряви, не зважаючи ні на що. Книга мені чимось нагадує Зворотний бік Корній (так, вона тут писала передмову. Іноді здається якщо існує фентезі, то Корній має до нього написати передмову...). Тільки не таке незграбне. З одного боку ця книга не розтягнута на чотири частини, має цікавіших персонажів, динамічніший сюжет (хоча іноді плин різко міняється з повільного на швидкий). Тож якщо вам сподобався Зворотний бік, то ця книга теж має всі шанси сподобатися. Якщо ж хочеться чогось на кшталт пригод у стилі Підземелля та драконів, тоді певно краще звернути увагу на Нічну чи Рутенію. Також маю зазначити, що історія дещо передбачувана, але передбачувана в гарному сенсі цього слова. Коли якісь дрібнички згодом збираються у цілісну картину, яку логічно прослідковуєш.
    Хоч книга загалом мені сподобалася, та все ж має певні недоліки. Передусім мені не надто сподобалася та "Санта-Барбара", у яку все скотилося в кінці, можна було б трішки менше всього цього. Також гарна думка, що завжди варто залишатися людиною, була зіпсована тим, що от то темрява в усьому винна, а не люди, які її пустили в свої серця. Для мене це звучить як чиновник, якого зловили на крадіжці, а він каже що не винний, то все керівник його змушував. Так і тут. Ну і останнє, трохи тупуватий головний герой (так, я кажу головний герой, бо хоч Леся і відіграє значну роль в історії, але досить швидко відходить на другий план й історія перемикається на Яра). По-перше, коли тобі кажуть щось принести, це ще не значить, що ти маєш цей предмет власноруч виготовити. Якби Яр трішки більше користувався головою, то швидко б до цього допетрав. По-друге він вчинив так само як і воїн із першої Діябли. Чим то все закінчилося ми могли спостерігати у другій Діяблі. Тож після цього в мене більше питань до його поведінки не залишилося.
    Загалом це легка та світла історія з присмаком непозбувної бентеги (мені постійно здавалося, що щось от-от має статися і чуття не підвело). Читається трішки важкувато, але загалом цікава історія. Та й над самою книгою добре попрацювали, тож якщо вам подобається щось таке, то сміливо читайте.
  •  
    Легке та приємне фентезі
    Це доволі проста фентезі історія у ніби то слов'янському антуражі. Ми можемо спостерігати за двома основними сюжетними лініями, перша з котрих це історія про Богів цього Всесвіту, а друга про людей та про завірюх. У Богів, як і у справжніх людей також стаються сварки, то подружжя володарів цього Всесвіту посварилось і розійшлося, і звісно це має відображення на землі, бо поки боги зайняті сварками і нічого навкруги не помічають, щось темне підіймає свою голову. У людської лінії, хлопець із роду завірюх, зустрічає людську дівчину і закохується в неї, хоча попервах він навіть не знає що таке кохання, бо у їхньому лексиконі навіть не має такого слова. Ну і окрім історії про кохання ми бачимо ще історію про "щось темне наближається на наші землі і завододіває нашими невдоволеними душами". І таким чином з одного боку це така простенька і тепла історія про кохання і відносини, а з іншого там є багато сумних і навіть кривавих моментів. Авторка трошки розповідає нам і про рівноправ'я, бо десь у цьому світі прийнято що лише жінка копирсається по домашніх справах, а десь це може робити й чоловік, і про можливість вибору, про то як гарно коли ви самі маєте можливість вибирати собі партнера, а не повинні підкорюватися родинним звичаям. І історія ніби то й гарна, але з іншого боку мені трошки здавалося, що деякі сюжетні лінії підвисають у повітрі. Хоча деякі моменти, які мене турбували мали потім цілком логічне і обґрунтоване пояснення, наприклад, довгий час мені здавалося дуже дивним що зима тягнеться неймовірно довго і я вважала це ляпом, але тут все пояснювалось. А ось чому після важливого моменту одна з героїнь не почала одразу спілкуватися з близькими, та й взагалі декілька сторінок про долю близьких не згадувалося, мені й досі неясно. Ніби про них забули на деякий час, а потім вирішили таки розповісти що з ними все гаразд. Але незважаючи на деякі недоліки це доволі приємне легеньке фентезі з чудовою зимовою атмосферою, тож читати його взимку ідеально. Для мене це було непогане знайомство з новою українською авторкою
  •  
    Книга для розваги
    Про що ніхто не попереджав: у цьому виданні МАЛЕНЬКИЙ ШРИФТ. У мене хороший зір — і навіть з ним очі часом боліли. Занадто дрібні букви як для такого довгого рядка.

    Тепер до твору. Несподівано, мої враження співпадають із багатьма іншими відгуками, написаними тут раніше. “Завірюха” — мила доросла казка, історія для розваги, в ній повно нелогічностей і тупняка. Міфологічна лінія цікавіша від любовної. Але читати приємно. На емоційному рівні можу провести паралель із “Двором Шипів і Троянд” Сари Маас.

    ПЛЮСИ:
    + Легко написано, легко читається.
    + Класна задумка світу, його міфологія. Дуже боялась занадто сильної слов’янської тематики, бо вона своєрідна і під настрій — в “Завірюсі” все сприймалося легко й органічно. Не помітила штучної стилізації під тексти тисячолітньої давнини. Оповідь сприймається дуже органічно. І, дійсно, імена місцевих героїв дуже приємні, об них не ламаєш очі.
    + Були моменти, що захоплювали зненацька. Шкода, що для більшості з них шок спадав уже в наступному реченні. Мій найулюбленіший розділ — весілля. Там було аж кілька “оцеповоротів”.

    МІНУСИ:
    - Кострубаті діалоги. Якщо читати тільки репліки, без мови автора, то виявиться, що майже все спілкування відбувалось за форматом: “привіт” — “привіт”, “ти дурень” — “сам дурень”. Зважаючи на це, в стосунки головних героїв я абсолютно не повірила. Бо їхня комунікація була на рівні 4 класу. Взагалі не зрозуміло, звідки взялося твердження про велике світле кохання, якщо навіть коли їхні стосунки зайшли на максимально серйозну стадію, герої не могли нормально поговорити один з одним. Я розумію, що і в житті такі пари є — але мені це не близько, тому й героїв не відчула.
    - Максимально безвільні завірюхи. Довголіття і сила є, а власної клепки немає. Від початку твору і до кінця вони очікували наказів від лідера — і корились їм вмить. Жодної власної ініціативи чи хоча б аналізу подій навколо.
    - Боги, завірюхи і люди однакові за характерами. І логіку твору ламають всі разом.
    - Санта-Барбара наприкінці книги.
    - Суб’єктивне: засилля риторичних питань і вигуків в авторській мові. “Що ж йому робити? Як вчинити? То ось так вона себе повела!” - як на мене, це занадто награно.

    P. S. Мене повеселило речення з відгуку Олександра: “По-перше, коли тобі кажуть щось принести, це ще не значить, що ти маєш цей предмет власноруч виготовити. Якби Яр трішки більше користувався головою, то швидко б до цього допетрав.” Коли я дійшла до моменту книги, якого це речення стосувалось — я просто горлала від сміху. Головний герой дійсно часом тупенький.

  •  
    Круте підліткове фентезі
    Це було моє дебютне знайомство з автором і дуже навіть вдале. Тепер хочеться пошвидше прочитати й інші книги автора.

    Рада, що в сучасній українській літературі з'являються нові обличчя.

    Читаючи книгу, у мене виникали яскраві асоціації з улюбленою Дарою Корній.

    Такий жанр явно мені імпонує.

    Заборонене кохання, можливо це й клішована тема, але в конкретно цьому випадку все було дуже мило. Без зайвих слів, підтверджується вчинками, присутня самопожертва.

    Також мені сподобалось як автор розкрила богів. Показала, що вони теж неідеальні, що у них є свої почуття і проблеми... Що вони теж можуть робити помилки.

    А ще мене вразили закони Завірюх. Усе життя прожити без почуттів. Без кохання. Подругу (дружину) тобі обирає Рада.

    Ставлення до жінок взагалі вбиває мене. Поки дівчину не оберуть на роль подруги, вона не має права нічого говорити. Ходить в сірому балахоні і з обличчя видно лиш очі. А коли стають подругами, то теж по суті не мають права голосу. Повинні у всьому догоджати чоловіку і не перечити. Це жах, одним словом.
  •  
    Простеньке фентезі
    Простеньке фентезі із вкрапленням української міфології. Сюжет невибагливий, тож мені весь час здавалося, що це сценарій мультфільму приблизно діснеївського стилю.
    Початок інтригує. Доволі гаряча сцена між Темною і Вічником, якщо чесно, і тримала мене біля книжки. Весь час хотілося дізнатись, що ж спричинило сварку і що було далі. Хоча центральна пара закоханих - це таки Леся та Яр. І ці стосунки вже надто наївні, надто повільні і надто солодкі, навіть попри перешкоди на шляху до їхнього щастя. Спочатку Яр видався цікавим, такий собі загадковий красень, але всі загадки про рід Завірюх швидко розкрилися, а сам його характер, не овіяний таємницею, вже такого захвату не викликав. Звичайно без інтриг та пригод не обійшлося - і місцями читати це було цікаво. Деякі обряди доволі колоритні.
    Добре, що авторка намагалася додати якісь риси, щоб наблизити фентезійних героїв до сучасного читача: згадки про місячні, ліплення галушок, сварки з батьками - усе це робило Лесю трохи живішою.
    Читається роман легко, але дрібний шрифт не дуже комфортний. Не аж така неймовірна історія, але на раз прочитати піде.
  •  
    Українські автори вражають!
    Перше моє знайомство з авторкою відбулося,коли я прочитала "Сіль для моря". Я настільки закохалася у її стиль, що одразу вирішила почитати ще щось. І натрапила на цю книгу.

    Прочитала її швидко, але враження були зовсім різними. На скільки Анастасія Нікуліна може писати різноманітно! У цій книзі не було непередбачуваних подій чи гострої динаміки. Тут було багато кохання, спокою та боротьби за право кохати.

    Завірюхи -старий та славетний рід, який нездатний кохати, вони приховують свої почуття, подружку(по-нашому дружина) обирають не самі. І тут стається щось дивне, адже один із Завірюх, до того ж ще й син їхнього голови, закохується у людську дівчину ,без якої не баче сенсу жити. Вона навчає його любити та любить також усім серцем, а він вигадує план, як забрати з собою кохану, щоб її прийняти. Чи потрібно йти на перекір всьому роду? І чи будуть вони щасливі разом?

    Безмежно вдячна Анастасії Нікуліній за такий чудовий опис самобутньої української культури (до речі, багато нового дізналась з міфології). У книзі розповідається про українське село, традиції, розваги. Та найголовніше те, що кожен має право кохати та отримувати любов навзаєм.

    Книга варта прочитання! Але потрібно орієнтуватися на вік, бо в деяких моментах розповідь здавалась занадто милою.
  •  
    Цікаве фентезі
    "Завірюха" - це підліткове фентезі, хоча я б так не розділяла, адже мені, дорослій, дуже сподобалося.
    Продуманий і незвичний світ богів, точніше духів, стосунки між ними - це одна сюжетна лінія. А друга - це класичне українське село. Здається, аж бачу оті біленькі хатинки під стріхами, і між ними гурт дівчат, що йдуть на вечорниці. А ще - оті завірюхи, що не є погодним проявом, а окремим народом з надзвичайною силою, які традиційно стримують свої почуття. І яка ж тут гарна лінія кохання головних героїв (без банальщини).
    Захопливо, і читається дуже легко.
  •  
    Завірюха
    Анастасія Нікуліна "Завірюха".
    Прочитана.
    Це були просто американські гірки. То напруга, то наче відпускає, то подвійна напруга.
    А в кінці відбувся просто емоційний вибух.
    Історія нам розкаже про кохання Завірухи і звичайної дівчини Лесі. Здавалося б що тут особливого. Але Завірюхи - це ті хто спілкуються лише думками і не мають емоцій. Ну майже.
    Але ось так одного разу зустрівши Лесю, Яр розуміє, що вона єдина.
    Скільки всього їм пережити доведеться. Але воно того варте.
    Світ прописаний цікаво. Його уявляєш в найменших деталях. (Володар Шляху, Вічник...це просто треба читати.)
    Тут навіть є трохи детективу. Але зовсім трішки. Хоча коли здогадуєшся про деякі дрібниці...
    Короче кажучи це перше знайомство з автором. І воно вдале. Так за вікном літо, але це мені не завадило відчути історію. Але навпаки, хоч трохи охолонути від спеки за вікном.
    Я пишу і досі емоції не згасають. Струсонуло мене в емоційному плані добряче.
    Я плакала і сміялась.
    Актуальні теми: дружба,кохання, вірність, закони, віра.
    Наприкінці скажу, що ця історія наче казка, але із вкрапленнями реальності. "Завірюха" тепер одна з улюблених книг. Однозначно буду продовжувати знайомство із творчістю автора.
    Дякую Yakaboo за можливість тримати книгу в руках.
    Рекомендую книгу від щирого серця!
 
Характеристики Завірюха
Автор
Анастасия Никулина
Издательство
Vivat
Язык
Украинский
Год издания
2019
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
ISBN
978-966-9429-60-5
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература