Український переклад виглядає так, наче його писала людина з базовою англійською і гугл транслейтом. Речення повністю викривлені, можна перечитувати один і той самий абзац і не зрозуміти ані слова, тому що текст, здається, взагалі не перевіряли перед публікацією. Просто для розуміння: в оригіналі головного героя кличуть Control (Контроль). Перекладач вирішив "адаптувати" і назвав героя КЕРМАНИЧ. Чи смійся, чи плач.

Пожалуй, мне из трех частей больше всего понравилась эта часть. Она погружает в психологию (очередного) главного героя, его сложные отношения с матерью и последующий жизненный путь по ее стопам, профессиональные интриги в придачу к аномальной зоне и плохому финансированию "конторы". Все книги трилогии написаны от первого лица, разные части - это разные герои и героини. Специфическая особенность текста - это время повествования. Несмотря на то, что события происходят в течении большого периода времени, и вообще, со временем в этой истории все не просто, но само повествование разворачивается постоянно в "здесь и сейчас". При этом фокус перемещается и это разные люди с разным "здесь и сейчас". Насколько я понимаю, этим приемом автор хочет пригласить читателей в сознание своих персонажей. Не все оценят такой прием позитивно. Даже завершив чтение второй части читатели не узнают, в чем секрет этой х-зоны и с чем ее едят. Это точно не та фантастика, которую можно назвать плоской и примитивной, скорее, она слишком мудреная. Меня смущает то, что все модные политические идеи, знакомые шаблоны, психодрама героев, сюрреалистический хоррор и прочее, как на мой вкус не сплетаются в единое и гармоничное текстовое полотно, и я читая "вижу швы", мне это не очень понравилось. Напоминает больше сценарий, а не литературу.

"Засвідчення" - це друга книга Джефа Вандермеєра з трилогії "Південний округ", по якій був знятий сенсаційний фільм "Аннігіляція." Сюжет даної книги починається з того, що в організацію "Південний округ" приходить новий начальник - Джон Родрігес, якого називають Керманичем. Він має купу своїх власних секретів і "скелетів в шафі", пов'язаних з його впливовою матір'ю, яка працює на уряд. Керманич дізнається, що колишня Директорка округу зникла після походу у таємничу дванадцяту експедицію всередину Нуль-зони. Але після її зникнення майже ніхто із колишніх співробітників округу не сприймає Керманича, як справжнього директора організації. Після дванадцятої експедиції у Керманича залишилося більше питань, ніж відповідей. Повернулися усі члени того походу, окрім Директорки. Але ті, хто прийшли із зони здаються не зовсім в цьому світі. Вони начебто застрягли між нашим світом і Нуль-зоною. Найкраще на контакт йде Біолог - дівчина, про яку йшлося у першій книзі трилогії. Можливо із її допомогою Керманич розгадає таємні секрети невідомої області з маяком. Порівняно із першою книгою, друга частина мене розчарувала. Книга в два рази товстіша, а подій у ній в три рази менше, ніж у "Знищенні." Багато описано про внутрішній світ і колишнє Керманича, що не дуже стосується основного сюжету. Сам головний герой постійно шукає якісь приховані знаки і підказки в колишньому кабінеті Директорки, а починає дійсно їх знаходити лише після середини роману. Проте сама кінцівка і розв'язка мені дійсно сподобалися. Лише заради самої кульмінації книги, її варто прочитати. Хоча, я вважаю, що цей роман був написаний, щоб провести зв'язок між дуже сильними і яскравими першою та третьою книгами трилогії. В цілому книга хороша, але досить розтягнута. Поціновувачам хорошої фантастики та фільму "Аннігіляція" читати обов'язково!