Покупали эту книгу для девочки, очень понравилось три момента: 1. Впечатлила сама идея книги-перевертыша: с одной стороны -истории, настраивающие на спокойный приятный сон, со второй -на радость пробуждения и ожидание нового дня. Ну очень оригинально! 2. Великолепное художественное оформление данного издания (атмосферные иллюстрации замечательной художницы Виолетты Боригард). 3. Сами сказки Галины Вдовиченко, которые порадуют непременно и мальчиков, и девочек, небольшие по объему, интересные, необычные, очень-очень добрые и милые (те, что на сон, действуют отлично и на взрослых тоже, проверено не раз)))). Отметим также качество самой книги (здорово подойдет и для небольшого подарка ребенку), издательство Старого Лева не разочаровывает никогда!

Великолепная книжечка с четырьмя милыми и эмоциональными историями, которые помогают деткам легко заснуть и весело проснуться. Истории на сон рассказывают о машинах, которые ехали по трассе и очень устали, поэтому решили отдохнуть и поспать на обочине, а также о том, как засыпает все живое вокруг (и в этой второй истории просто невероятные иллюстрации, изображающие, как в цветах засыпают насекомые или мелкие животные, и кажется, будто смотришь на их сон сквозь неплотные занавески). Истории на пробуждение рассказывают о том, как проснулись машинки, познакомили друг с другом и были удивлены ночному соседству, а также о том, как проснулось куколка и чем она занималась утром. Нам с ребенком особенно понравились истории на сон; в них используются короткие слова-вздохи, произносимые при усталости и засыпании, что настраивает ребенка на сон. И ребенок при чтении действительно начинает зевать, успокаивается, и мы даже не всегда читаем вторую историю на сон - одна история и так хорошо готовит ко сну.

У книжечці «Засинай. Прокидайся» мені найбільше сподобалося те, що вона «двобока»: з одного боку під синьою обкладинкою дві вечірні історії, а з іншого під рожевою — дві ранкові. Вони поєднані персонажами і ранкові є своєрідним продовженням вечірніх, тож синій бік раджу читати першим. В одній з "дилогій" йдеться про гурт машин, що пізнього вечора зупиняється на ночівлю, а потім потроху роз'їжджається зранку, а в іншій про лялечку, яка стверджує, що ніколи не спить, а потім потрапляє в чарівну країну, де, наївшись сонної каші, засинає, а зранку намагається повернутися у свою реальність. Я не відразу зрозуміла, що спонукало авторку і видавців об'єднати під однією обкладинкою дві такі різні казки, а тоді мене осяяло: історія про машинок має бути для хлопчиків, а про лялечку — для дівчаток, а це вже, знаєте, попахує сексизмом. Я категорично проти нав'язування дітям уже в дошкільному віці того, що одні речі мають цікавити хлопців, а зовсім інші — дівчаток, а книжечка, можливо, мимоволі працює саме на це. Самі казки були нуднуваті і не "чіпляли", ілюстрації непогані.