Запрошені - Дженніфер МакМахон. Це той випадок коли анотація звучить в рази моторошніше ніж сама книга. Проте сама ідея, щобудинок з привидами не купують, а будують досить прикольна. Проте якоїсь особливо таємничої атмосфери чи містики не було. Проте детективна складова для мене була цікава і головний гад був неочікуваний. Тому як на мене це більше навіть детектив ніж горор. І до речі якщо ви хоч приблизно уявляєте, що таке побудувати приватний будинок то не особливо читайте ті описи бо я фізично відчувала як мені боляче. Не будівництво, а якесь фігурне вирізблення з фанери Гелена і Найт двоє вчителів в елітній школі, але як і в будь якого міленіала в них теж настав момент, що їх потягнуло поближче до землі. І вони приймають геніальне рішення - побудувати на болоті свій дім, власними руками. Здавалось би це вже в принципі непоганий жахастик - двоє гуманітаріїв будують щось по роликах з ютубу. Але ні, до атмосфери додається ще легенда про повішену відьму і її скарб. Від чого Гелен приходить в захват і починає стягувати до хати різні моторошні речі. А разом з ними з'являються і привиди. Чого вони від неї хочуть? І чи взагалі щось хочуть?

У 1924 році в маленькому вермонтському містечку жила-була така собі Хатті Брекенриж, яка вміла бачити майбутнє, і її видіння неодмінно збувалися. Місцеві потайки охоче бігали до неї по зілля та допомогу, але, коли, як і попереджала Хатті, згоріла школа, розлючений натовп з учорашніх клієнтів схопив жінку неподалік від її дома та повісив. Певно, більшість з тих людей сподівалися під шумок розграбувати «скарб», який, за чутками, залишився у Хатті від заможних батьків і був захований десь на її улюбленому болоті. Коли у 2015 році колишні землі Хатті купує подружжя із наміром побудувати там власний будинок, вони не знають ані про історію Хатті, ані про те, що дехто з місцевих досі вірить у існування скарба та готовий буквально на все, щоб його знайти; ані про те, як це будівництво вплине на життя їхньої сусідки Олів та її батька. У Макмахон вийшла непогана розповідь про не дуже щасливих жінок Брекенриж та їхній спадок. Минуле й теперішнє авторка цікаво переплітає й прив'язує до зведення будинка: ось Нейт та Гелена залили фундамент і разом із початком зведення каркасу починають оживати давні привиди; ось коробка вже майже схожа на справжній дім, і разом з цим напруження у повітрі майже можна відчути на дотик. Детективна складова (а крім містики тут є ще й детектив) у книзі простенька і передбачувана, проте добре описана і читач отримує достатньо підказок, щоб відчути себе Шерлоком. Мені «Запрошені» сподобалися набагато більше, ніж «Люди зими», радію, що дала авторці другий шанс.