Коли вперше я побачила цей фільм, то зрозуміла, що це любов на все життя. Вже багато років це мій улюблений фільм. І ось я нарешті дійшла до книги. Я була впевнена, що ця книга так само мене покорить і стане для мене однією з мої улюблених книг. Але, на жаль, ні... Роман написаний дуже повехово, багато моментів, які мене так вразили у фільми , в книзі просто не існують. Дуже якось все нудно, розтягуто, з пустого в порожнє. Всі діалоги якісь натягнуті, занадто ванільно , неправдоподібно. Багато цікавих моментів прогавлено. Натомість - велика частина роману описує життя Ноя в притулку. Багато разів пишеться одне й те саме, як він розсипається від хвороб і старості. Я все розумію, але це якось вганяє у смуток. І навіщо так багато писати про це. Ще мені не зрозуміло, навіщо вони постійно писали один одному листи , де знову ж таки переливається з пустого в порожнє, якщо вони весь час були разом. І про всоє кохання могли говорити один одному у вічі. Але апогеєм мого розчарування стали останні рядки книги, як старенькі цілувались і відчули язики один одного, як Еллі почала розстібати гудзики на сорочці Ноя... Ну це вже якось занадто! Короче , ця книга стала для мене абсолютним розчаруванням і зовсім не виправдала моїх очикувань!..

Вирішила прочитати «Записник» Ніколаса Спаркса після перегляду однойменної кінострічки, на яку випадково наткнулась в Інтернеті. Мені настільки сподобалась екранізація цього літературного витвору, що я відразу захотіла познайомитися з першоджерелом. Цікавий та динамічний сюжету, передача атмосфери та часу, під час якого відбуваються події та легка мова автора заворожують та приголомшують, а головні герої приковують до себе увагу і змушують переживати все разом з ними. Вона – тендітна і гарна донька із заможної родини. Він – працьовитий романтик, який не потребує в додаткових видатках. Їх стосункам може позаздрити чи не кожний житель планети. Як на мене, таке і повинно бути кохання, яким його описує Спаркс: взаємним, довговічним та здатним здолати всі перешкоди. Ця розповідь вчить не втрачати надію, вірити лише в краще і кохати дійсно по-справжньому і без масок, бо інакше не можна. Та і не вийде. Раджу всім прочитати з чашкою чаю або кави у комплекті із затишною ковдрою чи светром.

Память странная штука, если не запишешь - то забудешь. Но разве самое главное мы не должны помнить, пока мы живы? Разве сердце не помнит, того что было по юности? Сердце то может и помнит, но вот когда болезнь Альцгеймера стучится в твою жизнь, бессовестно воруя твое прошлое из разума, то сердце вам уже ничем не поможет. История любви, которая продолжала жить на бумаге. Ной записывал их с Элли историю и каждый день продолжал ей читать книгу их жизни. А она каждый день слушала с таким интересом, как будто сам Шекспир читает ей свои творения. Жаль только она не осознавала, что за лицами этих юных возлюбленных прячутся их молодые души. Как говорит Спаркс в начале книги -"Это не любовный роман, а роман о любви". Что же именно он пытается сказать?! Может то, что когда слепую юношескую влюблённость жизнь отдаёт в лапы самому худшему зверю, а именно, времени, и когда сквозь время, спустя годы эта осиротевшая влюблённость перерастает в нечто большие, в нечто, под названием истинная любовь, вот тогда, пожалуй, это и зовётся чудом. Ведь, как говорил Ной: "Можете считать, будто я мечтатель или глупец, но я верю: в этом мире все возможно". Невероятно-красивая и трогательная до глубины души история любви.