Навіть якщо ви не відносите себе до поціновувачів східної культури, варто взяти до рук цей роман середньовічної японської письменниці. Книга написана у вигляді щоденника дами японського двору. Невеличкі тексти містять і милування природою, і роздуми про стосунки між чоловіками і жінками, і описи урочистостей, і безліч анекдотів з придворного життя. Стиль легкий і вишуканий, якого варто пошукати в європейській літературі.

Чудовий твір. Дуже вдячний за переклад Наталії Бортнік. Для повільного спокійного читання нема нічого кращого. Ніби потрапляєш в Середньовічну Японію. Описи дуже реалістичні. Не знаю, як в інших, а в мене таке відчуття, що Сей-Шьонаґон писала ці замітки лише вчора. Картини тогочасного життя і внутрішні переживання дуже яскраві. Приголомшливими є абстрактні речі такі як сприйняття краси тварин (биків, коней, кішок) у чорно-білому забарвленні. Або сміху: "Те, з чого сміються люди Північна сторона будинку. Людина, яка має репутацію добряка. Доволі похилого віку дідусь. Дівчина легкої поведінки. Нерівний глиняний паркан." І як виявляється, читання це є також вдумливим. Щодо фрагменту вище про сміх, то я так і не збагнув поки, чому в переліку вказана північна сторона будинку. Якщо інші приклади викликають бодай якісь асоціації, піддаються тлумаченню, то що ж з будинком?